Постанова № 26440770, 09.10.2012, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1570/702/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2012 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Стеценко О.О.

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду справу за адміністративним позовом Публічного Акціонерного Товариства «Імексбанк»до Підрозділу Примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області, треті особи на стороні відповідача, без самостійних вимог на предмет спору - Публічне акціонерне товариство «Райфайзен Банк Аваль», Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк»про визнання дій протиправними, скасування постанов та зняття арешту,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду звернулось Публічне Акціонерне Товариство «Імексбанк»(далі -Позивач, або ПАТ «Імексбанк») з позовом (а.с.3-6) до Підрозділу Примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області (далі -Відповідач, або ППВР ВДВС) про визнання дій суб'єкту владних повноважень підрозділу Примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області протиправними та скасування постанов про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження АА №144213 від 10.03.2011 року, № 25966517 від 19.04.2011 року та ВП №24420534 від 15.09.2011 року; зобов'язання підрозділу ППВР ВДВС зняти арешт з двокімнатної квартири АДРЕСА_1, що був накладений постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження АА №144213 від 10.03.2011 року, шляхом вилучення з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запису №3 від 11.03.2011 року, реєстраційний №10923787; зобов'язання ППВР ВДВС зняти арешт з двокімнатної квартири АДРЕСА_1, накладений постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження 25966517 від 19.04.2011 року шляхом вилучення з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запису №4 від 21.04.2011 року, реєстраційний №11105628; зобов'язання ППВР ВДВС зняти арешт з двокімнатної квартири АДРЕСА_1, накладений постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП №24420534 від 15.09.2011 року, шляхом вилучення з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запису №5 від 16.09.2011 року, реєстраційний №11618067.

В обґрунтування позову зазначено, що факт накладення арешту на майно, яке передано в іпотеку ПАТ «Імексбанк», унеможливлює реалізацію законних прав та повноважень Банку, передбачених Законом України «Про іпотеку»та укладеним між сторонами Іпотечним договором. У зв'язку із накладенням державним виконавцем арешту на вищезазначене майно, суттєво обмежується право Іпотекодержателя на отримання грошових коштів, які можуть бути отриманні від реалізації предмета іпотеки.

В судовому засіданні представник Позивача заявлені вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.

Відповідач, повідомлений належним чином, до суду не з'явився, жодних міркувань, заперечень проти позову не надав.

Залучені судом у якості третіх осіб без самостійних вимог не предмет позову на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство «Райфайзен Банк Аваль», Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», повідомлені належним чином, до суду не з'явилися, жодних міркувань, заперечень проти позову до суду не надали.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглянута в письмовому провадженні.

Дослідивши та проаналізувавши надані докази у їх сукупності, судом встановлено, що 15.08.2007 року між Акціонерним комерційним банком «Імексбанк»правонаступником прав та обов'язків якого є Публічне Акціонерне Товариство «Імексбанк»(а.с. 31-53), та громадянкою України ОСОБА_2 (далі -Позичальник) був укладений договір кредиту №320, за умовами якого АКБ «Імексбанк»надав ОСОБА_2 кредит у сумі 134 895,00 доларів США для придбання квартири на первинному ринку зі сплатою 15% річних з кінцевою датою погашення кредиту 14.08.2012 року (а.с. 7-15).

В забезпечення належного виконання позичальником своїх зобов'язань щодо погашення кредиту, сплати відсотків за користування кредитом та можливих штрафних санкцій ОСОБА_2 було передано в іпотеку банку двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, про що свідчить іпотечний договір, посвідчений 21.09.2007 року приватним нотаріусом ОМНО ОСОБА_3 (а.с.18-23).

В зв'язку з тим, що позичальник, в порушення умов договору, не сплачував кредит та відсотки за ним, Позивач звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 320 від 15.08.2007 року.

Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 21.05.2010 року були задоволені вимоги ПАТ «Імексбанк»в повному обсязі та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Імексбанк»заборгованість за кредитним договором № 320 від 15.08.2007 року у розмірі 991366,54 грн. (а.с. 28-30)

На підставі зазначеного рішення було видано виконавчий лист на примусове виконання рішення.

Як вбачається зі ст.36 Закону України «Про Іпотеку», сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Між Банком та Позичальником було вирішено питання про звернення стягнення на Предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Однак, 23.01.2012 року Позивачу стало відомо, що державним виконавцем Підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області було накладено три арешти на все нерухоме майно позичальника в тому числі на предмет іпотеки.

Судом встановлено, що фактичною підставою для вжиття Відповідачем спірних дій стало отримання виконавчих листів Приморського районного суду м. Одеси за №2-1383/10 виданого 25.11.2010 року та №2-4932/10 виданого 07.03.2011 року, за наслідками розгляду яких були винесені постанови від 10.03.2011 року, 19.04.2011 року та 15.09.2011 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, в тому числі двокімнатної квартири АДРЕСА_1 (а.с. 113-118).

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача - заставодержателя. У разі якщо коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, недостатньо для задоволення вимог стягувача- заставодержателя за виконавчим документом, на підставі якого звернуто стягнення на заставлене майно, такий документ повертається стягувачу - заставодержателю в порядку, встановленому п.8 ч.1 ст.47 цього Закону.

Для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість Позичальника перед ПАТ «Імексбанк» складає 991366,54 грн., тоді як вартість заставленого Предмету іпотеки, згідно Іпотечного договору, становить 703 044,80 грн. Таким чином, вартість предмету застави не перевищує суми заборгованості Позичальника перед Банком за кредитним договором.

Крім того, згідно зі ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження»про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.

Однак, в порушення норм вказаного Відповідач не повідомив ПАТ «Імексбанк»про факт накладення арешту на майно, що перебувало його заставі.

Згідно зі ст.3 Закону України «Про Іпотеку»пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом -у черговості їх державної реєстрації.

Таким чином, обтяження на підставі вказаного Іпотечного договору має пріоритет перед обтяженням, накладеним на підставі зазначеної вище постанови.

Відповідно до ст.54 Закону України «Про виконавче провадження»звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».

Закон України «Про іпотеку»передбачає право Банку звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання в порядку передбаченому статтями 36, 37, 38 цього закону.

Таким чином, в даному випадку суд вбачає протиправну бездіяльність Відповідача щодо неповідомлення ПАТ «Імексбанк»про накладення арешту на предмет іпотеки на підставі постанов від 10.03.2011 року, 19.04.2011 року та 15.09.2011 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, в тому числі двокімнатної квартири АДРЕСА_1, що позбавило Банк можливості звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Однак, в зв'язку з тим, що Позивач не звертався до суду з вимогою про визнання бездіяльності Відповідача протиправною, і у суду відсутні підстави для виходу за межі позовних вимог, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, а саме: шляхом зобов'язання Відповідача зняти арешти з двокімнатної квартири АДРЕСА_1, накладені постановами від 10.03.2011 року, 19.04.2011 року та 15.09.2011 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, в тому числі двокімнатної квартири № 69 в будинку№90 по вул. Катерининській в м. Одесі. На думку суду, таке рішення повністю відновить порушені права та інтересі Позивача.

Статтею 60 Закону України «Про виконавче провадження»передбачено, що у разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника. З майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.

Враховуючи положення ст.60 Закону України «Про виконавче провадження»підлягає задоволенню позовна вимога про зобов'язання Відповідача зняти арешт на вищевказане нерухоме майно.

Згідно із частинами першою та другою ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, з урахуванням наведеного та оцінюючи наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Публічного Акціонерного Товариства «Імексбанк»підлягають частковому задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 71, 86, 159-163 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов Публічного Акціонерного Товариства «Імексбанк» до Підрозділу Примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області про визнання дій протиправними, скасування постанов та зняття арешту - задовольнити частково.

Зобов'язати підрозділ Примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області зняти арешт з двокімнатної квартири під номером 69 (Шістдесят дев'ять) в будинку номер 90 по вулиці Катерининській в місті Одесі, накладений постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження АА №144213 від 10.03.2011 року, шляхом вилучення з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запису №3 від 11.03.2011 року, реєстраційний №10923787.

Зобов'язати підрозділ Примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області зняти арешт з двокімнатної квартири під номером 69 (Шістдесят дев'ять) в будинку номер 90 по вулиці Катерининській в місті Одесі, накладений постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження 25966517 від 19.04.2011 року шляхом вилучення з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запису №4 від 21.04.2011 року, реєстраційний №11105628.

Зобов'язати підрозділ Примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області зняти арешт з двокімнатної квартири під номером 69 (Шістдесят дев'ять) в будинку номер 90 по вулиці Катерининській в місті Одесі, накладений постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП №24420534 від 15.09.2011 року, шляхом вилучення з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запису №5 від 16.09.2011 року, реєстраційний №11618067.

В іншій частині позовних вимог -відмовити.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання в десятиденний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Стеценко О.О.