Постанова № 26440547, 03.10.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 жовтня 2012 року 2а-4116/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лиска І.Г.

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-лізинг"

до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області

Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

№0000202203 від 03.08.2012р.

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Оптіма-лізинг" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000202203 від 03.08.2012р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Броварська об'єднана державна податкова інспекція Київської області, на підставі акту перевірки від 20.07.2012 року №462/22-3/31033785, винесла податкове повідомлення-рішення від 03.08.2012року №0000202203, якими нарахувала податок на додану вартість по вітчизняних товарах в сумі 475833 грн. за основним платежем та 237916, 5 грн. за штрафними санкціями.

Донарахування податкових зобов'язань TOB «Оптіма-лізинг», здійснене контролюючим органом, ґрунтується на даних позапланової виїзної перевірки TOB «Оптіма- лізинг»з питань достовірності та повноти нарахування податку на додану вартість за період із 01.09.2011 року по 30.09.2011 року та складеному за результатами перевірки акт перевірки від 08.12.2011 року №1903/22-00/31033785.

Під час проведення перевірки податковий орган, на думку позивача, помилково прийшов до висновку про порушення позивачем при формуванні податкового кредиту п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, оскільки будь-яка з подій, що є підставою виникнення податкових зобов'язань (зарахування коштів або оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податків), на думку податкового органу, не наступила.

Позивач з прийнятим податковим повідомленням - рішенням не погоджується та вважає, що зазначене рішення про донарахування податку на додану вартість є необґрунтованим та незаконним, що порушує права і законні інтереси TOB «Оптіма - лізинг», тому підлягає скасуванню.

Позивач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, 3 жовтня 2012 року представник позивача Граб Ю. надав суду клопотання, в якому зазначено, що він просить розглядати справу у відсутності представника позивача на підставі наданих доказів та заявлених вимог.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про розгляд справи неодноразово повідомлявся належним чином, заперечень на позов не надав, явку своїх представників в судове засідання не забезпечив.

На підставі ст. 122, ч. 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Оптіма-лізинг" зареєстроване 30.10.2000 року виконавчим комітетом Броварської міської ради Київської області як юридичну особу, свідоцтво про державну реєстрацію від 30.10.2000р. №13551200000000667; код за ЄДРПОУ-31033785; довідка про взяття на облік юридичної особи, як такої, що має право надавати послуги з фінансового лізингу, видана Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України, серія та номер довідки ФЛ №99 від 09.12.2004р. , дата прийняття та номер рішення про взяття на облік - 09.12.2004р. №3030; взято на податковий облік в органах державної податкової служби 01.11.2000р. за №1690, перебуває на обліку в Броварській ОДПІ Київської області; Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 03.11.2000 №13633783, видане Броварською ОДПІ, індивідуальний податковий номер 310337810067, був зареєстрований платником ПДВ з 03.11.2000р.

Броварською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області з 03.07.2012 року по 13.07.2012 року було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Оптіма -лізинг»з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Техно-Експрес», ТОВ «Лакатек»за період з 01.02.202 р. по 29.02.2012 року та ПП «Будфонд»за період з 01.03.2012 року по 31.03.2012 року, за результатами якої складено Акт від 20.07.2012 року № 462/22-3/31033785.

Перевіркою було встановлено порушення позивачем п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року, неправомірно сформовано податковий кредит по взаємовідносинам з контрагентами у лютому в сумі 210000 грн. та березні 2012 року в сумі 265833 грн., в результаті чого занижено податок на додану вартість за період лютий - березень 2012 року у сумі 475833грн.

На підставі висновків Акту перевірки від 20.07.2012 року № 462/22-3/31033785 Броварською ОДПІ Київської області прийнято податкове повідомлення-рішення №0000202203 від 03.08.2012р., якими нараховано позивачу податок на додану вартість по вітчизняних товарах в сумі 475833 грн. за основним платежем та 237916, 5 грн. - за штрафними санкціями.

Не погоджуючись з рішенням податкового органу, позивач оскаржив вказане податкове повідомлення-рішення, звернувшись з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Як встановлено судом, між TOB «Оптіма-лізинг»та TOB «Техно-Експрес»було укладено договір про надання послуг з технічного обслуговування від 12.12.2011 року №1212-2011.

Відповідно до умов вказаного договору виконавець взяв на себе зобов'язання провести за замовленням TOB «Оптіма-лізинг»роботи з технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів.

Протягом січня-лютого 2012 року виконавцем було проведено роботи із технічного обслуговування та ремонту автомобілів, про що між сторонами складено зведені акти виконаних робіт про прийняття послуг.

ТОВ «Оптіма -лізінг»сформовано податковий кредит за рахунок операцій з ТОВ «Техно-Експрес» у розмірі 434000 грн. в тому числі ПДВ 86800 грн. згідно податкових накладних відображених в реєстрі отриманих податкових накладних: №5 від 01.02.2012 року на загальну суму 52080 грн. в тому числі ПДВ 8680 грн.; №8 від 02.02.2012 року на загальну суму 44640грн в тому числі ПДВ 7440 грн.; №9 від 03.02.2012 року на загальну суму 37200 грн., в тому числі ПДВ -6200 грн.; №11 від 06.02.2012року на загальну суму 59520грн. в тому числі ПДВ - 9920 грн.; №16 від 07.02.2012 року на суму 59520 грн. в тому числі ПДВ 9920 грн.; №19 від 08.02.2012 року на суму 29760 грн., в тому числі ПДВ 4960 грн.; №23 від 09.02.2012 року на суму 44640 грн. в тому числі ПДВ на суму 7440 грн.; №24 від 10.02.2012 року на суму 14880грн. в тому числі ПДВ -2480 грн.; №29 від 13.02.2012 року на суму 52080 грн. в тому числі ПДВ -8680 грн.; №31 від 14.02.2012 року на суму 29760 грн., в тому числі ПДВ -4960 грн.; №32 від 15.02.2012 року на суму 37200грн., в тому числі ПДВ -6200 грн.; №35 від 16.02.2012 року на суму 59520 грн., в тому числі ПДВ - 9920 грн. та актів здачі -приймання робіт (надання послуг) по договору №1212-2011 від 12.12.2011 року: №5 від 01.02.2012 року; №8 від 02.02.2012 року; №9 від 03.02.2012 року; №11 від 06.02.2012 року; №16 від 07.02.2012 року; №19 від 08.02.2012 року; №23 від 09.02.2012 року; №24 від 10.02.2012 року; №29 від 13.02.2012 року; №31 від 14.02.2012 року; №32 від 15.02.2012 року; №35 від 16.02.2012 року.

Крім того, між TOB «Оптіма-лізинг»та TOB «Лакатек»було укладено договір про надання послуг з технічного обслуговування від 01.02.2012 року №30.

Відповідно до умов Договору виконавець взяв на себе зобов'язання провести за замовленням TOB «Оптіма-лізинг»роботи з технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів.

Протягом лютого 2012 року Виконавцем було проведено роботи із технічного обслуговування та ремонту автомобілів, про що між сторонами складено зведені акти виконаних робіт про прийняття послуг.

ТОВ «Оптіма -лізинг»сформовано податковий кредит за рахунок операцій з ТОВ «Лакатек» у розмірі 616000 грн. в тому числі ПДВ 123200 грн. згідно податкової накладної №39 від 29.02.2012 року на загальну суму 739200 грн. в тому числі ПДВ- 123200 грн.

Під час проведення перевірки податковий орган прийшов до висновку порушення при формування податкового кредиту положень ст.198 Податкового кодексу України, оскільки платником податку не надано доказів того, що послуги із технічного обслуговування та ремонту автомобілів були надані, а первинні документи наявні у платника податків не підтверджують факт надання послуг за укладеними Договорами.

Зокрема, такий висновок обґрунтований наступним:

- Платник податків не має актів приймання-передачі транспортних засобів на технічне обслуговування та актів повернення автомобілів із обслуговування, а відповідно не підтверджено факт надання послуг;

- Складені сторонами документи не відповідають вимогам Наказу Мінтранспорту від 11.11.2002 №792 Про затвердження правил надання послуг із технічного обслуговування та ремонту автомобілів.

- Платник податків під час перевірки не надав заказ-наряди на проведення робіт їх технічного обслуговування та ремонту.

- TOB «Техно-Експрес»не було подано декларації за лютий 2012 року, а відповідно правочини укладені з даними підприємством мають ознаки нікчемності.

Також, між ТОВ «Оптіма -лізинг»та TOB «Будфонд»було укладено договори на розроблення макету рекламної компанії та розповсюдження в регіонах України таких інформаційних матеріалів:

- №2202-2012-2 від 22.02.2012 року, відповідно до вказаного договору TOB «Оптіма- лізинг»придбано послуги з розробки та розповсюдження інформаційних листівок на загальну суму 560000,00 грн.;

- №2302-2012 від 23.02.2012 року, відповідно до вказаного договору TOB «Оптіма-лізинг»придбано послуги з розробки та розповсюдження інформаційних листівок на загальну суму 110000,10 грн.;

- №2302-2012-2 від 23.02.2012 року, відповідно до вказаного договору TOB «Оптіма- Лізинг»придбано послуг з розробки та розповсюдження інформаційних листівок на загальну суму 54999,60 грн.;

- №2402-2012 від 24.02.2012 року, відповідно до вказаного договору TOB «Оптіма-Лізинг»придбано послуги з розробки та розповсюдження інформаційних листівок на загальну суму 110000,10 грн.;

- №2402-2012-2 від 24.02.2012 року, відповідно до вказаного договору TOB «Оптіма- лізинг»придбано послуги з розробки та розповсюдження інформаційних листівок на загальну суму 54999,60 грн.;

- №2402-2012-3 від 24.02.2012 року, відповідно до вказаного договору TOB «Оптіма- лізинг»придбано послуги з розробки та розповсюдження інформаційних листівок на загальну суму 54999,60 грн.;

- №1602-2012 від 16.02.2012 року, відповідно до вказаного договору TOB «Оптіма-лізинг»придбано послуг з розробки та розповсюдження інформаційних листівок на загальну суму 275000,10 грн.;

- №1702-2012 від 17.02.2012 року, відповідно до вказаного договору TOB «Оптіма-лізинг»придбано послуги з розробки та розповсюдження інформаційних листівок на загальну суму 165000,00 грн.;

- №2002-2012 від 20.02.2012 року, відповідно до вказаного договору TOB «Оптіма-лізинг»придбано послуги з розробки та розповсюдження інформаційних листівок на загальну суму 110000, 10 грн.

На виконання умов вище зазначених договорів, ПП «Будфонд»сформовано податковий кредит TOB «Оптіма-лізинг»в загальній сумі ПДВ - 265833,00 грн. у березні 2012 року, про що свідчать наступні виписані податкові накладні №46 на загальну суму 660000грн., ПДВ-110000, грн; №57 на суму 110000,1 грн. ПДВ-18333, 35 грн., №58 на суму 110000, 1 грн., ПДВ -18333, 35 грн.;№50 на загальну суму 54999, 6 грн. ПДВ-9166, 6 грн.; №54 на загальну суму 54999, 6 грн. ПДВ-9166, 6 грн.; №56 на загальну суму 54999, 6 грн. ПДВ-9166, 6 грн.; №59 на загальну суму 275000, 1 грн. грн. ПДВ- 45833, 35 грн.; №60 на загальну суму 165000 грн. ПДВ-27500 грн.; №61 на загальну суму 110000, 1 грн. ПДВ-18333, 35 грн. та акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.03.2012 року №46, №57, №58,№50 , №54, №56, №59, №60, №61.

На виконання умов договору виконавцем було виготовлено макет та розповсюджено інформаційний матеріал щодо послуг платника податків. Розповсюдження здійснювалося в регіонах, в яких платник податку має точки продажу послуг - надання автомобілів в прокат та пов'язано із збільшенням мережі таких пунктів в межах України.

Суми податку на додану вартість у розмірі 265833,31 грн. за зазначеними податковими накладними включено до податкового кредиту відповідного періоду, відображені у реєстрі отриманих податкових накладних.

Під час проведення перевірки податковий орган прийшов до висновку порушення при формуванні податкового кредиту положень ст.198 Податкового кодексу України в силу наступного:

- Акти здачі-прийняття робіт оформлені з порушенням вимог щодо форми таких актів згідно Закону України Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність», Наказу Мінфіну №88 «Про затвердження положення про документальне забезпечення запасів у бухгалтерському обліці».

- Відповідно до баз даних податкового органу виконавець не має адміністративно - господарських можливостей для виконання такого виду договору.

За таких умов, податковий орган приходить до висновку про порушення п. 198.2 ст.198 Податкового кодексу України платником податку при формування податкового кредиту у лютому-березні 2012 року.

Вказані висновки податкового органу є протиправними, у зв'язку з наступним.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового Кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг,або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Підставою для нарахування сум ПДВ, що відносяться до податкового кредиту, є податкова накладна, яка видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця (абзац перший пункту 201.10 статті 201 Кодексу).

Таким чином, право на формування податкового кредиту виникає у платника податку у разі наявності податкової накладної та здійснення господарської операції.

Податковий орган в акті перевірки не заперечує наявність оформлених відповідно до встановлених вимог податкових накладних, як однієї із підстав формування податкового кредиту.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового Кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 Податкового Кодексу України

Так, згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового Кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Термін «первинний документ»визначено статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність», а саме це - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до пункту 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність», первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підпунктом 1.2 пункту 1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704 (Далі Положення № 88) визначено, що господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення № 88 встановлено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Підпунктом 2.4 пункту 2 Положення № 88 передбачено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до підпункту 2.16 пункту 2 Положення № 88, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового Кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового Кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Тобто, з аналізу зазначених норм вбачається, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Крім того, згідно з позицією Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011р. №1936/11/13-11 сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Однак, висновок податкового органу про порушення позивачем ст. 198 Податкового кодексу України, ґрунтується на тому, що платник податку не має належно оформлені первинні документи, що підтверджують здійснення господарської операції та спростовується наступним.

Підставами для формування необґрунтованого висновку податковим органом та припущень про відсутність господарських операцій є наступні обставини: відсутність актів приймання-передачі транспортних засобів та невідповідність оформлених документів встановленому порядку надання послуг із технічного обслуговування.

Однак, зазначені обставини жодним чином не спростовують факт надання послуг та підтверджують правомірність формування податкового кредиту в силу наступного.

Взаємовідносини між сторонами щодо надання послуг із технічного обслуговування та ремонту регулюються, зокрема, нормами Цивільного кодексу України, Порядком надання послуг з технічного обслуговування і ремонту автомобільних транспортних засобів, затвердженого Наказом Міністерства транспорту України від 11.11.2002р. №792 та укладеними Договорами.

Відповідно до ч.3 ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства. Відповідно до п.57 Наказу Міністерства транспорту України «Про затвердження Правил надання послуг з технічного обслуговування і ремонту автомобільних транспортних засобів»від 11 листопада 2002 року N 792, права й обов'язки Виконавця і Замовника можуть доповнюватися у договорі за згодою сторін. Відповідно до п.60 Порядку, Сторони мають право змінити форму та перелік документів , що оформлюються.

Таким чином, пріоритетним при визначенні правовідносин сторін, порядку надання та оформлення послуг є укладені між сторонами Договори.

Крім того, слід врахувати, що відповідно до преамбули Правил надання послуг з технічного обслуговування і ремонту автомобільних транспортних засобів, затвердженого Наказом Міністерства транспорту України від 11.11.2002р. №792, Правила поширюються на суб'єктів підприємницької діяльності всіх форм власності, які надають послуги з технічного обслуговування і ремонту автомобільних транспортних засобів та їхніх складових.

Тобто, встановлені Правила регулюють діяльність Виконавця, а не дії Замовника і порушення зі сторони Виконавця зазначених вимог не може бути підставою відповідальності Замовника.

Таким чином, обґрунтування безтоварності укладених угод фактично зводиться до відсутності актів передачі та повернення із технічного обслуговування автомобілів відповідно до Правил.

Зазначений висновок податкового органу є безпідставним оскільки відповідно п.9 Правил надання послуг з технічного обслуговування і ремонту автомобільних транспортних засобів, затвердженого Наказом Міністерства транспорту України від 11.11.2002р. №792, у разі надання послуг у присутності Замовника, коли немає потреби залишати ДТЗ (його складові) на відповідальне збереження у Виконавця чи замінювати складові частини ДТЗ, послуги оформлюються лише нарядом-замовленням. Відповідно до п.10 Правил, послуги, які надаються у присутності Замовника без надання Виконавцем гарантійних зобов'язань (роботи щозмінного технічного обслуговування, діагностичні роботи без втручання у конструкцію ДТЗ тощо), можуть оформлятися лише видачею платіжного документа, що засвідчує оплату робіт.

Таким чином, акт приймання-передачі транспортного засобу на технічне обслуговування не є обов'язковим документом відповідно до Правил надання послуг з технічного обслуговування і ремонту автомобільних транспортних засобів, на які посилається податковий орган.

Слід зазначити, що акти приймання-передачі самі по собі не підтверджують факт надання послуг, а лише підтверджують передачу на відповідальне зберігання Виконавцю та повернення із зберігання автомобіля. Таким чином, зазначені акти не є первинними документами в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», оскільки зазначені документи складаються не для підтвердження та оформлення надання послуг із технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів, а з метою визначення відповідальності за збереження автомобілів під час надання послуг.

Крім того, у вказаний період було надано послуги із технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів, про що було складено наряд-замовлення та акт приймання - передачі виконаних робіт.

А також, у TOB «Оптіма-лізинг»наявні наряди-замовлення на проведення робіт із технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів. Зокрема, такі наряди надавалися органу податкової служби під час перевірки на відповідні запити та наявні у матеріалах справи.

Враховуючи зазначене, податковим органом жодним чином не спростовуються факти надання та отримання послуг, їх ринкову вартість, взаємозв'язок із господарською діяльністю платника податку, а фактично зводиться до оцінки правильності та повноти оформлення первинних документів, наявності в них певних реквізитів та інформації.

Щодо думки податкового органу про наявність ознак, щодо нікчемності правочину, слід зазначити наступне.

В акті не зазначено жодних ознак та не має посилання на відповідні норми чинного законодавства, як підстава вважати правочин нікчемним. Не можуть бути самі по собі порушення контрагентом порядку подання звітності підставою визнання правочину нікчемним.

Відповідно до ст. 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину.

Даними перевірки не доведено фактів порушення публічного порядку, у судовому порядку зазначені правочини не визнано недійсними, умисел посадових осіб TOB «Оптіма- лізинг»у вчиненні дій спрямованих на порушення публічного порядку також не встановлено.

Якщо дії платника податків свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних. При цьому не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та/або бюджетне платника податку.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини у справі «Інтерсплав»проти України було зазначено: «суд не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики відшкодування ПДВ за відсутності ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань».

За таких обставин є неправомірним покладення відповідальності на платника податку за дії його контрагента, з урахуванням того що платник податку не був обізнаний про будь - які зловживання контрагентом та податковим органом не доведено та не наведено жодних доказів або доводів на обґрунтування того, що платник податків був безпосередньо залучений до таки зловживань.

Щодо правовідносин з TOB «Будфонд», суд зазначає наступне.

Відповідно до умов договорів на розроблення макету рекламної компанії та розповсюдження в регіонах України таких інформаційних матеріалів виконавець був зобов'язаний розробити макет щодо реклами послуг замовника та розповсюдити такі рекламні матеріали та території України.

Щодо розробки макету, то податковим органом не заперечуються вказаний факт, оскільки зразки рекламного матеріалу наявні у платника податків.

Заперечення податкового органу зводяться до того, що виконавець не мав ресурсів для виконання умов договору щодо розповсюдження рекламного матеріалу.

В той же час, в укладених договорах визначено конкретно адресу розповсюдження інформаційного матеріалу, період розповсюдження тощо.

Податковим органом не наведено жодних доказів, того що за будь-якою адресою розповсюдження не виконувалися такі дії. Тобто, факт розробки, виготовлення інформаційних листівок не заперечується, а заперечується лише факт їх розповсюдження, а відповідно робиться висновок про нікчемність правочинів.

Слід зазначити, що доказів того, що Виконавець не мав можливості виконати такий договір не наведено. Доводи податкового органу ґрунтуються на внутрішньому переконанні, а не на доказах: висновках експертиз, фахівців про мінімально-достатні ресурси для виконання договору на розповсюдження інформаційного матеріалу, законодавчі вимоги щодо необхідної кількості матеріальної бази, працівників для здійснення такого виду діяльності тощо.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 838 ЦК України підрядник, якщо інше не встановлено договором, має право залучати до виконання робіт інших осіб (субпідрядників), залишаючись при цьому відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи.

Також, право залучати третіх осіб для надання послуг передбачено ч.2 ст.902 ЦК України, відповідно до якої виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись при цьому відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Доказів того, що Виконавець не залучав третіх осіб до виконання договору підряду не надано.

Таким чином, зазначені факти в цілому спростовують доводи викладені податковим органом у акті щодо фактичних обставин виконання господарських договорів.

Таким чином, позивач підтвердив доводи про добросовісність власних дій, реальність господарських операцій вказаними вище документами та поясненнями, тому не визнання Податковим органом права на податковий кредит є безпідставним.

Крім того, підставою для формування висновку про відсутність права позивача на формування податкового кредиту, є анулювання податковим органом свідоцтва платника податку контрагентів на підставі того, що зазначені платники податку здійснювали діяльність з порушенням норм податкового законодавства та «фіктивності»їх діяльності (стор.8 Акту перевірки).

В той же час, такі доводи податкового органу є непідтвердженими та безпідставними і не можуть бути підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення -рішення в зв'язку з наступним.

Відповідно до даних, що містяться на сайті ДПС України, свідоцтво платника податків TOB «Техно-Експрес»було анульовано 17.05.2012 року.

Таким чином, не можна вважати підставою для відмови у формування податкового кредиту за господарськими операціями в лютому-березні 2012 року анулювання свідоцтва платника податку в травні 2012 року.

Крім того, відповідно до публічної інформації, підставою анулювання свідоцтва платника ПДВ є відсутність платника податку за місцезнаходженням.

За таких обставин, твердження податкового органу про анулювання свідоцтва платника податку у зв'язку із його незаконною діяльністю є безпідставним та необґрунтованим відповідними доказами.

Щодо іншого контрагенту - TOB «Лакатек», то відповідно до даних, що містяться на сайті ДПС України свідоцтво платника ПДВ було анульовано 10.08.2012 у зв'язку із неподанням державному реєстратору даних на підтвердження інформації про юридичну особу.

Таким чином, висновки податкового органу, щодо незаконності діяльності контрагентів позивача на сьогоднішній день жодними доказами не підтверджені.

За таких обставин, факти щодо незаконності діяльності контрагентів не є приюдиційні та повинні доказуватися в загальному, встановленому чинним законодавством, порядку.

Частиною 1 статті 5 КАС України встановлено, що адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Так, згідно з статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997, (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Дану справу суд вирішує, як справу майнового характеру, на підставі рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України", зі змісту якого вбачається, що збільшення податковим органом зобов'язань особи з податку є втручанням до його майнових прав.

Отже, за практикою Європейського суду з прав людини вимога про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень, яке впливає на склад майна позивача, у тому числі шляхом безпідставного стягнення податків, зборів, штрафних санкцій тощо, є майновою.

У зв'язку з викладеним, протиправне винесення Податковим органом спірного податкового повідомлення-рішення становить втручання у мирне володіння майном суб'єкта господарювання, що порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції.

Розглядаючи справу "Інтерспав" проти України про порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, Європейський суд з прав людини висловив свою думку, яка полягає в наступному: "коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань".

Відповідно до частини другої статті 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

За таких обставин, позивач не може нести відповідальність за можливе порушення податкового законодавства контрагентом, за умови необізнаності позивача щодо таких порушень.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази про добросовісність дій позивача, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит, суд дійшов висновку про обґрунтованість формування позивачем податкового кредиту у лютому та березні 2012 року за наслідками взаємовідносин із ТОВ "Техно-Експерт», ТОВ «Лакатек»та ТОВ «Будфонд».

Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення -рішення №0000202203 від 03.08.2012р., доказів у обґрунтування своїх заперечень, як і письмових заперечень на позов відповідач суду не надав.

Представником позивача надано обґрунтовані пояснення та докази на їх підтвердження, щодо заявлених позовних вимог.

За таких обставин оспорюване податкове повідомлення-рішення №0000202203 від 03.08.2012р. є безпідставним і підлягає скасуванню як протиправне, отже, позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано. Вимог про відшкодування судових витрат позивач не заявляв суду. Таким чином, судові витрати стягненню з державного бюджету на користь позивача не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма - лізинг" до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000202203 від 03.08.2012р.- задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області від №0000202203 від 03.08.2012року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Лиска І.Г.