Постанова № 26440392, 09.10.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2012 року 2а-4259/12/1070

приміщення суду за адресою: м. Київ, бул. Лесі Українки, 26 , каб. 1003

час прийняття постанови : 13 год. 20 хв.

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лиска І.Г.

при секретарі - Васковець М.С.

за участю представника позивача - Завальнюк В.В.

представника відповідача - Коваль А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Сіті"

до Тетіївської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення

№0000212310 від 04.07.2012р.,

в с т а н о в и в:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Еко -Сіті" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Тетіївської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000212310 від 04.07.2012р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Тетіївською МДПІ Київської області було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку TOB "Еко-Сіті" з питань правильності і правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість під час здійснення фінансового-господарських відносин з TOB «РА «Адан»за період 01.05.2011 по 31.08.2011p.р. Перевірка була оформлено актом від 15.06.2012р. № 29/220/36787293.

21.06.2012 року Тетіївською МДПІ було отримано заперечення до акту перевірки, підписану керівником TOB «Еко-Сіті», в подальшому було надано Висновок про результати розгляду заперечення до Акту від 26.06.2012 року, проте підстав для перегляду положень викладених в акті Тетіївською МДПІ Київської області не знайдено.

За результатом розгляду Акту перевірки, Тетіївською МДПІ Київської області винесено податкове повідомлення - рішення від 04.07.2012р. №0000212310, яким нараховано зобов'язання в сумі 59733,73 грн., в тому числі штрафні санкції у розмірі 5259,34 грн.

Підставою для нарахування податкових зобов'язань стало встановлене актом перевірки порушення TOB "Еко-Сіті" п.198.6 ст.198, п.201.6 ст.201 Податкового Кодексу України та неправомірно застосовано податковий кредит по господарських операціях, здійснених з TOB «РА Адан»в період травень - серпень 2011 року. А також в порушення ч. 5 ст. 203, ч.І, 2 ст. 215, ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах здійснених TOB «Еко-Сіті»та TOB «РА Адан»при наданні рекламних послуг. Послуги по вказаних правочинах не були реалізовані в порушення ст. 626, 629, 655 та 656 ЦК України.

TOB «Еко-Сіті»звертається до суду за захистом своїх законних прав та інтересів та просить скасувати податкове повідомлення -рішення, яке є неправомірним, оскільки винесене з порушенням норм чинного законодавства та ґрунтується виключно на суб'єктивних домислах фахівців ДПС, викладених в Акті перевірки від 15.06.2012 року №29/220/36787293.

У судовому засіданні представник позивача Завальнюк В.В. підтвердив обставини, викладені у позовній заяві, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити.

У судовому засіданні представник відповідача Коваль А.В. позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні з підстав, зазначених у письмових запереченнях на позов, пояснив, що позовні вимоги є безпідставними, а оскаржуване податкове повідомлення -рішення є такими, що прийняте у відповідності до вимог чинного законодавства.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши представників сторін, суд вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Еко-Сіті»зареєстровано як юридичну особу 23.11.2010 року Тетіївською районною державною адміністрацією Київської області, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серії А00 №179444.

23.11.2010 року ТОВ «Еко-Сіті»взято на облік як платник податків у Тетіївській МДПІ Київської області, що підтверджується Довідкою про взяття на облік платника податку від 24.11.2010 року №175.

Тетіївською МДПІ Київської області 14.06.2012 року, відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст.75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 п. 82.2 ст. 82 Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI та на підставі наказу Тетіївської МДПІ № 69 від 12.06.2012 року, проведено позапланову невиїзну документальну перевірку TOB "Еко-Сіті" з питань правильності і правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість під час здійснення фінансового-господарських відносин з TOB «РА «Адан»за період 01.05.2011 по 31.08.2011 p.p.

Перевірка була оформлено Актом перевірки від 15.06.2012р. № 29/220/36787293 Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Сіті»з питань правильності і правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість під час здійснення фінансово-господарських відносин з ТОВ «РА «Адан»за період з 01.05.2011 по 31.08.2011р.р. (далі - Акт №29).

Перевіркою встановлені порушення TOB "Еко-Сіті" п.198.6 ст.198, п.201.6 ст.201 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в період, що перевірявся, на загальну суму 54474, 39 грн., у тому числі у травні 2011 року у сумі 13650, 05 грн., у червні 2011 року в сумі 19791, 00 грн., у липні 2011 року в сумі 9366, 67 грн., у серпні 2011 року в сумі 11666, 67 грн.

Головний бухгалтер позивача був ознайомлений з результатами акту перевірки, про що свідчить підпис вищевказаної особи в кінці акту № 29. Керівник TOB «Еко-Сіті»підписувати акт №29 відмовився, про що свідчить акт відмови, складений працівниками Тетіївської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області.

21.06.2012 року Тетіївською МДПІ було отримано заперечення до Акту перевірки, підписане керівником TOB «Еко-Сіті».

В подальшому Тетіївською МДПІ було надано Висновок про результати розгляду заперечення до Акту від 26.06.2012 року №2/29/36787293, згідно якого підстав для перегляду положень викладених в акті Тетіївською МДПІ Київської області не знайдено.

За результатом розгляду Акту перевірки, Тетіївською МДПІ Київської області винесено податкове повідомлення - рішення від 04.07.2012р. №0000212310, яким позивачу нараховано зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 54476, 39 грн. основного платежу та 5259, 34 грн. штрафних санкцій.

Не погоджуючись з податковим повідомленням -рішенням від 04.07.2012р. №0000212310, позивач оскаржив вказане податкове повідомлення-рішення, звернувшись з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Як встановлено судом, у період з травня по серпень 2011 року ТОВ «Еко-Сіті» отримувало рекламні послуги від ТОВ «Ра «Адан» на загальну суму 326846, 3 грн. в тому числі ПДВ-54474, 39 грн.

Наявність договорів, укладених між ТОВ «Еко-Сіті»та ТОВ «РА «Адан» сторонами не оспоряюється і не заперечується відповідачем.

ТОВ «Еко-Сіті»сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за період з 01.05.2011 року по 31.08.2011року при здійснені фінансово-господарських відносин з ТОВ «РА «Адан» в сумі 54474, 39 грн. у тому числі у травні 2011 року у сумі 13650, 05 грн., у червні 2011 року в сумі 19791, 00 грн., у липні 2011 року в сумі 9366, 67 грн., у серпні 2011 року в сумі 11666, 67 грн. згідно податкових накладних: №88 від 31.05.2011 року на загальну суму 81900, 30 грн, в тому числі ПДВ 13650, 05 грн. ;. №4 від 01.06.2011 року на суму 25000грн., в тому числі ПДВ -4166, 67 грн., №87 від 08.06.2011 року на загальну суму 24950 грн., в тому числі ПДВ -4158, 33 грн. ; №254 віл 30.06.2011 року на загальну суму 68796 грн., в тому числі ПДВ -11466грн.; №249 від 31.07.2011 року на суму 56200 грн. , в тому числі ПДВ -9366, 67 грн., №209 від 31.08.2011 року на загальну суму 70000грн. , в тому числі ПДВ -11666, 67 грн.

Підставою для нарахування 59733,73 грн. податкових зобов'язань з податку на додану вартість стало встановлене Актом №29 порушення TOB "Еко-Сіті" п.198.6 ст.198, п.201.6 ст.201 Податкового Кодексу України та неправомірно застосовано податковий кредит по господарських операціях, здійснених з TOB «РА «Адан»в період травень - серпень 2011 року. А також в порушення ч. 5 ст. 203, ч. І, 2 ст. 215, ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених TOB «Еко-Сіті»та TOB «РА «Адан»при наданні рекламних послуг. Послуги по вказаних правочинах не були реалізовані в порушення ст. 626, 629, 655 та 656 ЦК України.

Вказані висновки податкового органу є протиправними, у зв'язку з наступним.

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:- придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;- придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);- отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;- ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

В свою чергу, згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Підставою для нарахування сум ПДВ, що відносяться до податкового кредиту, є податкова накладна, яка видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця (абзац перший пункту 201.10 статті 201 Кодексу).

Таким чином, право на формування податкового кредиту виникає у платника податку у разі наявності податкової накладної та здійснення господарської операції.

Податковий орган в акті перевірки не заперечує наявність оформлених відповідно до встановлених вимог податкових накладних, як однієї із підстав формування податкового кредиту.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Крім того, згідно з позицією Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011р. №1936/11/13-11 сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

При цьому, згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з :- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів, у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 розділу V Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 розділу V Кодексу.

Так, згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового Кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Термін «первинний документ»визначено статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність», а саме це - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до пункту 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність», первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підпунктом 1.2 пункту 1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704 (Далі Положення № 88) визначено, що господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення № 88 встановлено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Підпунктом 2.4 пункту 2 Положення № 88 передбачено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до підпункту 2.16 пункту 2 Положення № 88, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

ТОВ «Еко-Сіті»дійсно отримувало рекламні послуги від ТОВ «РА «Адан», які були належним чином оформлені та виконані. Так на підтвердження господарських операцій позивачем були надані зазначені вище податкові накладні, акти здачі -приймання робіт (надання послуг) від 31.05.2011 року, від 08.06.2011 року, від 30.06.2011 року, від 31.07.2011 року, від 31.08.2011 року, Рахунки на оплату №26/08 від 26 серпня 2011 року, №31/07 від 31.07.2011 року, Рахунки -Фактури №30/6 від 30 червня 2011 року, №31/05 від 31 травня 2011 року, №0165 від 7 червня 2011 року , №0142/1 від 1 червня 2011 року, виписки з банку по руху коштів на рахунку позивача ( копії вказаних документів наявні в матеріалах справи) .

Крім того, перевіряючи правильність формування податкового кредиту, а зокрема реальність здійснювання господарської операції податковий інспектор не взяв до уваги додані до перевірки договори, податкові накладні, акти виконаних робіт, що є первинними документами. Проте, зроблено головний акцент на бази даних: АРМ «Бест-Звіт», АРМ «Аудит», АІС «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів». Такі системи не можуть слугувати доказовою базою, оскільки ніхто не може гарантувати достовірність інформації, що в них міститься, жодним законодавчим актом цього не передбачено.

Встановлюючи порушення п.198.6 ст.198, п.201.6 ст.201 ПК України, що стосуються відсутності належно оформлених податкових накладних, податкова інспекція жодним чином не зазначила, які конкретно порушення зафіксовано у зазначених документах. Адже, податкові накладні, пред'явлені до перевірки містять усі необхідні реквізити та підписи передбачені чинним законодавством, а тому можуть слугувати підставою для формування податкового кредиту.

Щодо посилання Тетіївської МДПІ на Акт перевірки ДПІ в Обухівському районі від 13.10.2011 року №1812/231/36890685 «Про неможливість проведення зустрічної звірки TOB «РА «Адан»та не надання TOB «РА «Адан»документів, що підтверджують господарські операції, де зазначено, що TOB «РА «Адан»ухиляється від сплати податків, суд зазначає наступне.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців від 09.10.2012 року №14846174, ТОВ «РА «Адан»зареєстроване. Як юридичну особу 24.06.2010 року , станом на 09.10.2012 року, стан юридичної особи -зареєстровано.

На офіційному сайті ДПС України опублікована інформація про те, що TOB «РА Адан»анульовано свідоцтво платника ПДВ 27.10.2011 року. Фактично на момент здійснення господарських операцій, що було у травні-серпні 2011 року контрагент позивача був належним платником ПДВ та зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. За таких обставин позивач не може нести відповідальність ні за несплату податків TOB «РА «Адан», ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо них.

Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 Кодексу.

Згідно з пунктом 201.9 статті 209 Кодексу не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003 р. N 755-ІУ якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, було внесено до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

З наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

Відповідно до частини другої статті 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини

Так, основним висновком у рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009р у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаному зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Щодо висновків податкового органу про нікчемність правочинів укладених між ТОВ «Еко-Сіті»та ТОВ РА «Адан»суд зазначає наступне.

Згідно положення частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Для здійснення своєї господарської діяльності юридичні особи укладають договори, що за змістом є домовленістю, внаслідок якої виникають взаємні права і обов'язки. Укладення договорів купівлі-продажу, поставки товарів, надання послуг в даному випадку вже само по собі є ознакою господарської діяльності.

Відповідно до частини 5 статті 203 Цивільного Кодексу України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину.

В той же час, Цивільний кодекс України статтею 215 визначає підстави для визнання правочину недійсним. Серед іншого, вказаною нормою передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину. Так, частиною 1 статті 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Акт перевірки не містить жодних посилань податкового органу, з яких саме підстав правочин є нікчемним та, які саме вимоги закону були порушені його вчиненням, окрім визначення у Акті про порушення позивачем ст. 203 ЦК України, оскільки угоди не відображають наміру сторін щодо реального настання правових наслідків, що ними обумовлені.

Однак, ст. 203 ЦК України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема , як зазначалось вище, згідно п. 5 цієї статті правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені, адже в іншому випадку такий правочин буде фіктивним, і на підставі ст. 234 ЦК України визнається судом недійсним.

Згідно вимог ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

До нікчемних правочинів належать такі як: односторонній правочин, у якому недодержано вимоги закону про нотаріальне посвідчення (ст. 219 ЦК України); договір, у якому сторони не додержали вимог закону про його нотаріальне посвідчення (ст. 220 ЦК України); правочин, вчинений малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності (ст. 221 ЦК України); правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування (ст. 224 ЦК України); правочин, вчинений недієздатною фізичною особою (ст. 226 ЦК України); правочин, який порушує публічний порядок (ст. 228 ЦК України); а також, правочини, якими скасовується чи обмежується відповідальність за умисне порушення зобов'язання, щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми та, що обмежує можливість фізичної особи мати не заборонені законом цивільні права та обов'язки.

З огляду на зміст, викладених норм, правочин не є нікчемним у випадку не відображення в угоді наміру сторін щодо реального настання правових наслідків, що ними обумовлені, внаслідок чого вбачається наявність суперечностей в акті перевірки щодо надання відповідачем правової оцінки наведеним договорам (нікчемність/недійсність), тобто чи дані договори, укладені з порушенням вимог ст. 203 ЦК України, чи їх недійсність встановлена законом, за такої умови, як зазначалось вище не вказано яким.

В даному випадку підлягає застосуванню норма статті 204 Цивільного кодексу, згідно з якою встановлюється презумпція правомірності правочину.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідачем не надано суду доказів визнання правочинів, укладених між позивачем та контрагентом -ТОВ «РА «Адан», недійсними у судовому порядку.

Крім того, Висновки відповідача про порушення позивачем ч. 5 ст. 203, ч.І, 2 ст. 215, ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків ґрунтується також на поясненнях, отриманих у ОСОБА_5., яка являється бабусею ОСОБА_6, який є директором та головним бухгалтером ТОВ «РА «Адан» та висновку спеціаліста щодо проведення почеркознавчих експертиз по ТОВ «РА «Адан».

Відповідно до частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Частиною 1 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі (частина 1 статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до статті 84 Кримінально-процесуального кодексу України при провадженні слідчих дій під час досудового слідства і дізнання, в судових засіданнях суду першої інстанції та апеляційного суду ведуться протоколи.

Згідно з статтею 65 Кримінально-процесуального кодексу України доказами в кримінальній справі є всякі фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган дізнання, слідчий і суд встановлюють наявність або відсутність суспільно небезпечного діяння, винність особи, яка вчинила це діяння, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються: показаннями свідка, показаннями потерпілого, показаннями підозрюваного, показаннями обвинуваченого, висновком експерта, речовими доказами, протоколами слідчих і судових дій, протоколами з відповідними додатками, складеними уповноваженими органами за результатами оперативно-розшукових заходів, та іншими документами.

Таким чином, пояснення, отримані у ОСОБА_5., яка являється бабусею ОСОБА_6, який є директором та головним бухгалтером ТОВ «РА «Адан» та висновки спеціаліста щодо проведення почеркознавчих експертиз по ТОВ «РА «Адан», є лише одним із засобів доказування в кримінальній справі при її наявності, однак вони не є належними документами, які встановлюють відповідні юридичні факти.

Належними засобами, які б підтверджували відповідні юридичні факти, є, зокрема, відповідні судові рішення, що набрали законної сили.

Доказів наявності кримінальної справи з приводу незаконних дій посадових осіб ТОВ «РА «Адан» пов'язаних із знищенням, пошкодженням майна, незаконним його заволодінням або пов'язаних із порушенням податкового законодавства відповідачем суду не надано.

Крім того, як вбачається з Акту перевірки, на час проведення перевірки, а також станом на день розгляду справи відсутні будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили з приводу незаконних дій посадових осіб ТОВ «РА «Адан» пов'язаних із знищенням, пошкодженням майна, незаконним його заволодінням або пов'язаних із порушенням податкового законодавства.

З огляду на вищезазначене, TOB «Еко-Сіті»правомірно застосовано податковий кредит по господарських операціях, здійснених у травні-серпні 2011 року, а порушення зафіксовані в Акті перевірки Тетіївської МДПІ Київської області від 15.06.2012 року №29/220/36787293 жодним чином не стосуються позивача.

Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів, які б спростовували доводи позивача та достатніх і беззаперечних доказів в обґрунтування своїх заперечень відповідач суду не надав.

За таких обставин оспорюване податкове повідомлення-рішення №0000212310 від 04.07.2012р. є безпідставним і підлягає скасуванню як протиправне, отже, позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано. Вимог про відшкодування судових витрат позивач не заявляв суду. Таким чином, судові витрати стягненню з державного бюджету на користь позивача не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Сіті" до Тетіївської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000212310 від 04.07.2012р. - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Тетіївської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області №0000212310 від 04.07.2012р.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Лиска І.Г.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 12 жовтня 2012 р.