Ухвала суду № 26437525, 08.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2012 року м. Київ К-46302/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Первомайську Луганської області

на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.09.2009 року

та постанову Луганського окружного адміністративного суду від 26.01.2009 року

по справі № 2а-20132/08

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Первомайський електромеханічний завод ім. К.Маркса»

до Державної податкової інспекції в м. Первомайську Луганської області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Первомайський електромеханічний завод ім. К.Маркса»звернулось до суду з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Первомайську Луганської області від 21.08.2008 року № 0000542301/0.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 26.01.2009 року, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.09.2009 року, позов задоволено; визнано недійсним спірне податкове повідомлення-рішення, з мотивів протиправності його прийняття.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами пропередніх інстанцій, за результатами проведеної виїзної позапвлнової перевірки ВАТ «Первомайський електромеханічний завод ім. К.Маркса»з питань правових відносин з ТОВ «Трансагентство плюс»за період з 01.08 по 31.08.2006 року, складено акт № 710/23-05758925 від 21.08.2008 року, в якому встановлено порушення п. 1.8, пп. 7.2.1 п. 7.2, пп. 7.4.1, п. 7.4.5 п. 7.4, п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»по декларації за вересень 2006 року, а саме: завищення бюджетного відшкодування на суму 11 187,50 грн., та заниження податку на додану вартість на суму 7 951,78 грн.

На підставі результатів вказної перевірки, 21.08.2008 року відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000542301/0 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 11 927,67 грн., в т.ч.: 7 951,78 грн. основного платежу та 3 975,89 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Також судами обох інстанцій встановлено, що 26.12.2005 року між ВАТ «Первомайський електромеханічний завод ім. К.Маркса»та ТОВ «Трансагентство плюс»укладено угоду № 2/34-29/06 на придбання металопрокату, згідно якої перше отримало металопродукцію та отримало податкові накладні, на підставі яких суми податку на додану вартість, визначені в них були включені позивачем до податкового кредиту за серпень 2006 року, відображені у реєстрі отриманих податкових накладних, та відповідають даним податкової декларації з ПДВ за серпень 2006 року.

Факт виконання вказаного договору судами встановлений з підтвердженням матеріалів справи, а саме: видатковими та податковими накладними, платіжними дорученнями.

Донараховуючи податкові зобов'язання з податку на додану вартість, відповідач виходив з того, що контрагент позивача є посередником, а постачальником виступає ПП «Івенто-2005», директором і бухгалтером ТОВ «Трансагентство плюс»є одна особа; власного офісного приміщення ТОВ «Трансагентство плюс»не має, а орендує.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач не повинен відслідковувати підприємств -контрагентів по ланцюгу щодо сплати ПДВ в бюджет; якщо контрагент не виконав своїх зобовязань перед бюджетом, то відповідальність наступає саме для такого контрагента, а платник, який виконав свої зобов'язання та сплатив суми податку на додану вартість в ціні придбаного товару не позбавляється права на віднесення сплачених сум ПДВ до податкового кредиту.

Суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 вказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

При цьому необхідно зазначити, що єдиним випадком неможливості такого включення є відсутність податкової накладної чи митної декларації взагалі, що не має місця в даному випадку, оскільки, як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, доказом правомірності включення позивачем до складу податкового кредиту суми 7 951,78 грн. є виписана відповідно вимог законодавства податкова накладна на її підтвердження.

За вказаних обставин, відсутності порушень норм матеріального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Первомайську Луганської області відхилити.

Ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.09.2009 року та постанову Луганського окружного адміністративного суду від 26.01.2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)В.В. Кошіль Судді(підпис)І.В. Борисенко (підпис)О.А. Моторний