Ухвала суду № 26437519, 08.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2012 року м. Київ К-16785/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства «Кремень Пак»

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2009 року

по справі № 3/122-08

за позовом Приватного підприємства «Кремень Пак»

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Кремень Пак»звернулось до суду з позовом про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області № 0000952301/0/1105 від 28.03.2008 року про визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток в розмірі 38 688 грн., в т.ч.: 25 990 грн. основного платежу та 12 698 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Господарського суду Полтавської області від 17.07.2008 року позов задоволено частково; визнано нечинним спірне податкове повідомлення-рішення в частині визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток в розмірі 37 500 грн., в т.ч.: 25 000 грн. основного платежу та 12 500 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2009 року постанову суду першої інстанції скасовано; прийнято нову постанову; в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами пропередніх інстанцій, за результатами проведеної позапланової виїзної документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства ПП «Кремень Пак», складено акт № 432/23-210/32398681 від 17.03.2008 року, в якому зафіксовано порушення пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в розмірі 25 990 грн.: за 9 місяців 2006 року на суму 25 000 грн. та 9 місяців 2007 року на суму 990 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки, 28.03.2008 року відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000952301/0/1105 про визначення суми податкового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 38 688 грн., в т.ч.: 25 990 грн. основного платежу та 12 698 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Донараховуючи податкові зобов'язання з податку на додану вартість, відповідач виходив з того, що підприємство неправомірно віднесло до складу валових витрат в ІІІ кварталі 2006 року 100 000 грн. (без ПДВ) - вартість придбаних у ПП «Альтор»матеріальних цінностей (10 шт. вирубних матриць, змінний механізм для подання рулонів, конвеєр прибирання банок, стіл для обрізання петлі) відповідно до договору №1/01-08 від 01.08.2006 року та отриманих за видатковою накладною від 11.09.2006р. за № 45.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ПП «Кремень Пак»правомірно врахувало до складу валових витрат при формуванні податкової звітності з податку на прибуток за 9 місяців 2006 року вартість 10 шт. вирубних матриць, змінного механізму для подання рулонів, конвеєру прибирання банок, столу для обрізання петлі, придбаних у ПП «Альтор», відповідно до договору №1/01-08 від 01.08.2006 року.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про опдаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 зазначеного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 цього Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як зазначено судом апеляційної інстанції, позивачем не надано первинних документів, які б підтверджували фактичне придбання відповідних матеріальних цінностей (10 шт. вирубних матриць, змінного механізму для подання рулонів, конвеєру прибирання банок, столу для обрізання петлі) у ПП «Альтор», окрім накладної № 45 від 11.09.2006 року.

Так, відсутні договори зберігання, транспортування, товарно-транспортні накладні, довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей та інші первинні документи, які б підтверджували фактичне виконання договору №1/01-08 від 01.08.2006 року. При цьому, колегія суддів приймає до уваги, що ПП «Кремень Пак» не має власних торгових площ та складський приміщень, а орендує офіс у ТОВ «Промтехнологія», площею 10 м.кв.

Також, відповідно до п. 3.2 договору № 1/01-08 від 01.08.2006 року, оплата за товар проводиться по безготівковому розрахунку впродовж 30 банківських днів з моменту отримання товара покупцем. За згодою сторін можлива інша форма оплати, яка не суперечить діючому законодавству України.

Як зазначено судом апеляційної інстанції, позивачем не надано платіжних доручень на оплату вищезазначених матеріальних цінностей або інших доказів розрахунку з контрагентом -ПП «Альтор», яке, згідно інформації ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва, має ознаки фіктивності.

За вказаних обставин, відсутності порушень норм матеріального та процесуального права, висновок суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог є вірним, а касаційна скарга позивача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства «Кремень Пак»відхилити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)В.В. Кошіль Судді(підпис)І.В. Борисенко (підпис)О.А. Моторний