Ухвала суду № 26435286, 04.10.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2012 р.Справа № 2а-8143/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Зеленського В.В.

Суддів: П'янової Я.В. , Чалого І.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.08.2012р. по справі № 2а-8143/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрстройсервіс"

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрстройсервіс" (далі по справі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (далі по справі - відповідач) в якому просило суд:

- скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова №0000041800 від 19.03.2012 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 02.08.2012 року зазначений позов задоволено .

Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова №0000041800 від 19.03.2012 року.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрстройсервіс" (61002 м. Харків вул. Пушкінська б. 32 кв. 61, код -30512454) витрати по сплаті судового збору у розмірі 2146,00 грн. (дві тисячі сто сорок шість грн. 00 коп.)

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.08.2012 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів Закону України "Про податок на додану вартість ".

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрстройсервис", зареєстроване у встановленому законом порядку, як юридична особа, набуло правового статусу суб'єкта господарювання юридичної особи, як платник податків, зборів (обов'язкових платежів), знаходиться на обліку у Київському районі міста Харкова та є платником податку на додану вартість, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та свідоцтвом платника податку на додану вартість.

Державною податковою інспекцією у Київському районі міста Харкова була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ "Укрстройсервис" з питань правомірності формування податкового кредиту за період липень 2010 р. по взаємовідносинам з ПП "АЗЧ Постач" (код за ЄДРПОУ 36817584) та правильності обчислення ПДВ за період з 01.07.2010 р. по 31.07.2010 р., про що було складено акт № 763/18-010/30512454 від 05.03.2012року.

На підставі висновків акту перевірки Державною податковою інспекцією у Київському районі міста Харкова було винесено податкове повідомлення-рішення 19 березня 2012 року №0000041800, яким позивачу визначено до сплати суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 770 834,00 грн., де 616667,00 грн. - сума основного платежу та 154 167,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем ТОВ "Укрстройсервис" (як покупцем) та ПП "АЗЧ Постач" (як продавцем) було укладено договір поставки № П 2-7 від 02.07.2010 р. на поставку товару, а саме: автозапчастин ( згідно додатку - специфікації до Договору поставки)

Перехід права власності на товар відбувається в момент передачі товару та підписання необхідних накладних (п. 3.2 договору).

На виконання умов договору ПП "АЗЧ Постач" було відвантажено товар на адресу ТОВ "Укрстройсервис" згідно видаткових накладних № ЕВ-000034 від 06.07.2010 на загальну суму 445366,18 в т.ч. ПДВ 74227,70; № ЕВ-000035 від 09.07.2010 на загальну суму 668532.73 в т.ч. ПДВ 111422,12; № ЕВ-000036 від 12.07.2010 на загальну суму 729881,39 в т.ч. ПДВ 121646,90; № ЕВ-000037 від 16.07.2010 на загальну суму 663245,85 в т.ч. ПДВ 110540,97; № ЕВ-000038 від 19.07.2010 на загальну суму 693210.00 в т.ч. ПДВ 115535,00; № ЕВ-000039 від 23.07.2010 на загальну суму 499763,82 в т.ч. ПДВ 83293,97; № ЕВ-000040 від 28.07.2010 на загальну суму 900000,00 в т.ч. ПДВ 150000,00. Розрахунки за відвантажений товар здійснені у безготівковій формі.

ТОВ "Укрстройсервис" в липні 2010 року до складу податкового кредиту включено виписані ПП "АЗЧ Постач" податкові накладні № 95 від 06.07.2010р. на загальну суму 445366,18 в т.ч. ПДВ 74227.70; № 96 від 09.07.2010р. на загальну суму 668532.73 в т.ч. ПДВ 111422,12; № 97 від 12.07.2010р. на загальну суму 729881,39 в т.ч. ПДВ 121646.90; № 98 від 16.07.2010р. на загальну суму 663245,85 в т.ч. ПДВ 110540,97; № 99 від 19.07.2010р. на загальну суму 693210,00 в т.ч. ПДВ 115535,00; № 100 від 23.07.2010р. на загальну суму 499763,82 в т.ч. ПДВ 83293,97; № 101 від 28.07.2010р. на загальну суму 900000,00 в т.ч. ПДВ 150000,00 на загальну суму 4 599 999, 98 грн., у тому числі ПДВ 766 666, 66 грн. Зазначені податкові накладні були включені до складу податкового кредиту за липень 2010 року .

Колегія суддів зазначає, що правила обрахування розміру податкового кредиту з податку на додану вартість регламентовані п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про ПДВ", де вказано, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про ПДВ" не дозволяється включати до податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Частинами другою та третьою ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, наявності недоліків (дефектів форми, змісту або походження), які б згідно з п.п.7.2.3 п.7.2 і п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення) спричиняли втрату означеними накладними юридичного статусу первинних документів судом не виявлено.

У відповідності до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. № 168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Дата виникнення податкових зобов'язань платника ПДВ визначається згідно з нормами п. 7.3 ст. 7 цього Закону.

Як вбачається з матеріалів справи, сума податкового кредиту підтверджена відповідними податковим накладними. В свою чергу, ці податкові накладні складені на підставі договору, видаткових накладних.

Колегія суддів зазначає, що факт придбання товару підтверджується первинними бухгалтерськими документами, а саме: договором поставки № П 2-7 від 02 липня 2010 р.; видатковими накладними та податковими накладними : № 95 від 06.07.2010, № 96 від 09.07.2010, № 97 від 12.07.2010, № 98 від 16.07.2010р., № 99 від 19.07.2010р., № 100 від 23.07.2010р., № 101 від 28.07.2010р., реєстром банківських виписок ТОВ "Укрстройсервис" на адресу ПП "АЗЧ Постач" про безготівковий розрахунок між суб'єктами господарювання за отримані автозапчастини.

Транспортування товару підтверджується товарно - транспортними накладними № 1786 від 06.07.2010р., № 1850 від 09.07.2010р., № 1850/1 від 09.07.2010р„ № 1919 від 12.07.2010р.. № 1919/1 від 12.07.2010р.. № 1981 від 16.07.2010р.. № 1987/1 від 16.07.2010р № 1988/1 від 16.07.2010р., № 1988 від 16.07.2010р.. № 1989/1 від 16.07.2010р.. № 1989 від 16.07.2010р., № 2002 від 19.07.2010р., № 2099 від 23.07.2010р. № 2099/1 від 23.07.2010р.

Довідкою № 1/26-07 від 26.07.2012р., оборотно-сальдовими відомостями по рахункам № 104 та 105 підтверджено, що транспортування товару до складу позивача здійснювалось транспортними засобами, які або є його власністю або орендовані на підставі відповідних цивільно - правових договорів.

У якості доказів оприбуткування отриманого товару на складі, його обліку наявні акти контрольної інвентаризації запчастин та договір користування позивачем складськими приміщеннями, адреса якого зазначена в актах контрольної інвентаризації.

Матеріалами справи, а саме: актами списання запчастин, договором зберігання № 02/07-10 від 01 липня 2010 року, видатковою на зберігання № 1від 28.07.2010р, видатковою накладною (повернення) № ДТ-0000001 від 01.12.2011р., договором зберігання № 0112ХР від 01.12.2011р., актом приймання - передачі майна від 01.12.2011р. підтверджено, що частина запчастин була використана для ремонту автомобілів та спецтехніки, які знаходяться на балансі позивача, інша частина передана на зберігання третім особам.

Колегією суддів не встановлено невідповідності наданих доказів фактичним обставинам справи. Як свідчать матеріали справи, факт здійснення господарських операцій у липні 2010 року підтверджується документально.

В ході перевірки відповідачем не встановлено проведення позивачем збиткових операцій, не встановлено у позивача наміру отримати за вищевказаним договором поставки інший результат, ніж придбання товару.

Колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при укладанні і виконанні договору взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. . При цьому, доказів, які б вказували на відсутність реальності господарських операцій за цим договором поставки, за правилами ч. 2 ст. 71 КАС України відповідач до суду не подав.

Посилання відповідача на акти перевірок контрагентів, за якими податковий орган дійшов висновку про порушення ПП "АЗЧ Постач" ч.1 ст.203, 215,п.1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочину, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених по ланцюгу придбання та постачання з ТОВ "Укрстройсервис" як наслідок не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними по ланцюгу до "вигодонабувача", колегія суддів вважає не обґрунтованими, оскільки законом встановлена індивідуальна відповідальність платників податку.

У відповідності до п.п. 10.1., 10.2. ст.10 Закону України "Про податок на додану вартість", передбачають, що особами, відповідальними за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, та за повноту та своєчасність його внесення до бюджету є платники податку.

При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Законом не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по товарах, послугах отриманих від продавця, податкова декларація якого не визнана податковою звітністю або ним допущенні порушення у веденні податкового обліку, за умови, що такий продавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг). Окрім того порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Крім того, зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідач не надав до суду доказів прийняття компетентним органом рішення про порушення кримінальної справи або обвинувального вироку відносно посадових осіб ТОВ "Укрстройсервис" та ПП "АЗЧ Постач" за фактами діяльності платників податків, що викладені в акті № 763/18-010/30512454 від 05.03.2012р.

Колегія суддів зазначає, що висновком експертного економічного дослідження № 3201 від 15.03.2012 року, проведеним експертом Харківського науково - дослідного інституту судових експертиз ім. М.С. Бокаріуса не підтверджено висновки акту ДПІ у Київському районі м. Харкова від 05.03.2012 року № 763/18-010/30512354 стосовно заниження ТОВ "Укрстройсервис" податку на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету за липень 2010 року на суму 616667,00 грн.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи, відповідач не довів правомірності та обґрунтованості мотивів винесення спірного податкового повідомлення-рішення, також не надано доказів фактичної відсутності операцій по придбанню позивачем товарів у ПП "АЗЧ Постач".

Отже, колегія суддів, підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ст.198, 200, п.1 ч.1 ст.205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.08.2012р. по справі № 2а-8143/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Зеленський В.В.Судді(підпис) (підпис) Пянова Я.В. Чалий І.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Зеленський В.В.