Ухвала суду № 26435201, 03.10.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 жовтня 2012 р.Справа № 6/201/08/5016

Категорія:6.6.5Головуючий в 1 інстанції: Ткаченко О.В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді -Осіпова Ю.В.,

суддів -Золотнікова О.С., Скрипченка В.О.,

при секретарі Востроконові О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за апеляційною скаргою директора Приватного підприємства «Вікі»на постанову господарського суду Миколаївської області від 25 листопада 2009 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Заводському районі м.Миколаєва до Приватного підприємства «Вікі»про стягнення заборгованості по штрафним (фінансовим) санкціям, -

В С Т А Н О В И В :

27.03.2008 року Державна податкова інспекція у Заводському районі м.Миколаєва звернулася до господарського суду із позовом до ПП «Вікі»про стягнення заборгованості по штрафним (фінансовим) санкціям у сумі 40 748,50 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що за результатами перевірки діяльності відповідача перевіряючі дійшли висновку про порушення підприємством приписів п.п.9,11,13 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», п.2.6 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні»та ч.1 ст.7 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», на підставі чого, ним (т.б. ДПІ) були прийняті рішення про застосування до відповідача штрафних (фінансових) санкцій, однак в добровільному порядку останній цю заборгованість не погасив та у будь-який спосіб не оскаржив.

Постановою господарського суду Миколаївської області від 25 листопада 2009 року адміністративний позов ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва задоволено. Стягнуто з приватного підприємства «Вікі»(і.н. 24055786) на користь Державного бюджету України штрафні (фінансові) санкції у сумі 40 748,50 грн. (отримувач УДК в Миколаївській області, МФО 826013, р/рахунок №3111014700003).

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, директор ПП «Вікі»29.12.2009 року подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми матеріального та процесуального права та просить скасувати постанову господарського суду Миколаївської області від 25 листопада 2009 року і прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, виступ представника ДПІ, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги ПП «Вікі», перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

30.01.2008 року працівниками ДПА в Миколаївській області, на підставі належним чином оформлених направлень на перевірку, була здійснена планова перевірка діяльності господарських одиниць відповідача -магазину та офісу за адресою: м.Миколаїв вул.5 Слобідська,110, що належать ПП «Вікі», щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового обігу СПД.

За результатами зазначеної перевірки було складено акт №14000158/23-50 від 30.01.2008 року та встановлено численні порушення відповідачем діючого на той час податкового законодавства, а саме:

- незабезпечення зберігання фіскального чеку №0294 в Книзі обліку розрахункових операцій, чим порушено п.9 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»;

- порушення порядку використання режиму попереднього програмування РРО по найменуванню та обліку кількості товарів (фіскальні чеки, що додаються до акту перевірки не містять найменування та обліку їх кількості), чим порушено п.11 ст.3 Закону України «Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»;

- незабезпечення відповідності сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків, сумі коштів, яка зазначена в денному звіті РРО Datecs MP 50 (сума невідповідності склала 172,79 грн.), чим порушено п.13 ст.3 Закону України «Про застосування РРО в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»;

- порушення Порядку використання торгового патенту (під час перевірки торговий патент не знаходився на вільному для огляду місці), чим порушено приписи ч.1 ст.7 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»№98/96-ВР від 23.03.1996 року;

- не оприбуткування готівки в Книзі обліку розрахункових операцій (т.б. відсутні записи в КОРО щодо обліку руху готівки у повній сумі їх надходжень з 25.01.2008 року по 29.01.2008 року, загальна сума надходжень готівки за вказаний період склала 7856,91 грн.), чим порушено п.2.6. «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого Постановою Правління НБУ від 15.12.2004 року №637.

За результатами вказаної перевірки, на підставі п.4,6 ст.17, ст.22 Закону України «Про застосування РРО в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», ст. 8 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», ст.1 Указу Президента України від 12.06.1995р. №436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», податковим органом 15.02.2008 року були прийняті рішення №0000592350/0 про застосування до відповідача штрафних санкцій в сумі 39 284,55 грн., №0000602350/0 про застосування штрафних санкцій в сумі 175 грн., №0000612350/0 про застосування штрафних санкцій в сумі 1288,95 грн., які було отримано бухгалтером ПП «Вікі»15.02.2008р. (а.с.8,9), і які, в свою чергу, відповідачем до цього часу у будь-який спосіб оскаржене не було.

Вирішуючи справу по суті, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем належним чином доведена правомірність прийнятих ним рішень, у зв'язку з чим, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками суду першої інстанції і вважає їх обгрунтованими, виходячи з наступного.

Згідно положень ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади, місцевого самоврядування, їхні посадові та службові особи повинні діяти у спосіб та у порядку передбаченому Конституцією та законами України.

Так, відповідно до ст.2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», розрахункова операція це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

За змістом цієї норми Закону, для наявності розрахункової операції місце отримання засобу платежу повинно співпадати з місцем реалізації товару, за умови використання засобу платежу.

При цьому, слід зазначити, що «місце проведення розрахунків»- це місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.

Порядок проведення розрахунків визначено ст.3 цього Закону, відповідно до якої, суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, чеків, жетонів тощо), при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані в установленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, які підтверджують виконання розрахункових операцій; проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій з використанням режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості.

Положеннями п.13 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» встановлено обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки -загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

У разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, зазначеній у денному звіті, а у випадку використання розрахункової книжки -загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, згідно зі ст.22 Закону №265/95-ВР, до суб'єктів господарювання застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність.

Таким чином, оскільки відповідач не виконав вимоги п.п.9,11,13 ст.13 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», позивач правомірно застосував до нього штрафні (фінансові) санкції.

Згідно ст.25 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», суми фінансових санкцій підлягають перерахуванню суб'єктами підприємницької діяльності до Державного бюджету України в 10-денний термін з дня прийняття рішення про застосування таких фінансових санкцій.

А у відповідності до вимог п.3 ст.8 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», штрафи, передбачені цією статтею, підлягають сплаті порушником у 5-денний термін відповідно до законодавства.

Як слідує з приписів ст.1 Указу Президента України від 12.06.1995р. №436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», передбачені цією статтею штрафи в повному обсязі стягуються до державного бюджету в порядку, встановленому законодавством.

А відповідно до ст.3 вказаного Указу Президента №436/95, контроль за додержанням особами, зазначеними у ст.1 цього Указу (крім банків), норм з регулювання обігу готівки в національній валюті, що встановлюються Національним банком України, здійснюють органи державної податкової служби, державної контрольно-ревізійної служби, Міністерства внутрішніх справ України та фінансові органи, а банками - Національний банк України.

Також слід зазначити, що згідно вимог п.11 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу»від 04.12.1990 року №509-XII, Державні податкові інспекції мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України. Фінансові (штрафні) санкції, суми пені сплачуються платниками податків добровільно або стягуються у судовому порядку.

Окрім того, колегія суддів, при прийнятті остаточного рішення також вважає за необхідне врахувати і той факт, що відповідач ніяких конкретних письмових зауважень при проведенні перевірки і складанні акту не надав та до цього часу спірні рішення податкового органу у будь-який спосіб та до суду не оскаржив.

У відповідності до ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу, а суд, в свою чергу, згідно зі ст.86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

За таких обставин, судова колегія вважає, що висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог є правильним і відповідно, спірна сума штрафних санкцій підлягає стягненню в судовому порядку.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального та процесуального права.

Окрім цього, судова колегія також зазначає, що посилання апелянта на порушення судом першої інстанції окремих положень процесуального закону не впливають на правильність судового рішення, а тому, відповідно до ст.202 КАС України, не є підставами для скасування оскаржуваної постанови суду.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін.

Отже, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст.200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову окружного суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу приватного підприємства «Вікі»- залишити без задоволення, а постанову господарського суду Миколаївської області від 25 листопада 2009 року -без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: Ю.В. Осіпов

Судді: О.С. Золотніков

В.О. Скрипченко