Ухвала суду № 26435176, 26.09.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 вересня 2012 р.Справа № 2-а-12841/08/1570

Категорія:8.2.3Головуючий в 1 інстанції: Хлюстін Ю.М.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді -Осіпова Ю.В.,

суддів -Золотнікова О.С., Скрипченка В.О.,

при секретарі Востроконові О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Комсомолець»на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05 липня 2010 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Комсомолець»до Арцизької міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області та Державної податкової адміністрації України в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

02.12.2008 року ТОВ «Комсомолець»звернулося до окружного суду із позовом до ДПА в Одеській області та Арцизької МДПІ Одеської області (правонаступник Арцизька МДПІ Одеської області ДПС), в якому просило суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Арцизької МДПІ №0000642300/0 від 27.03.2008 року в частині донарахування ПДВ в сумі 628 122 грн. та №0001592301/2 від 14.08.2008р. в частині донарахування ПДВ ще на суму 86 434 грн. та штрафних санкцій в сумі 43 217 грн.

- визнати протиправним та скасувати рішення ДПА в Одеській області про результати розгляду повторної скарги від 07.08.2008р.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказує, що за результатами виїзної планової перевірки було встановлено, що товариство необґрунтовано віднесло до складу свого податкового кредиту ПДВ вищевказані суми, оскільки його контрагенти були визнані банкрутами або ліквідовані та відповідно, не виконували свій обов'язок щодо сплати ПДВ до бюджету, у зв'язку з чим, відповідач дійшов висновків про завищення підприємством суми бюджетного відшкодування з цього податку. Однак, ці висновки, на думку позивача, є помилковими, оскільки підприємство не повинно відповідати за невиконання його контрагентами податкових зобов'язань.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 05 липня 2010 року провадження у даній справі в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення ДПА в Одеській області про результати розгляду повторної скарги від 07.08.2008р. закрито на підставі п.1 ч.1 ст.157 КАС України.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 05 липня 2010 року у задоволенні адміністративного позову ТОВ «Комсомолець»відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, представник ТОВ «Комсомолець»подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми матеріального та процесуального права та просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05.07.2010 року і прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, виступ представника МДПІ, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, за таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

5 березня 2008 року працівниками податкового органу, на підставі направлень №36/23 від 18.02.2008р., було проведено виїзну планову документальну перевірку фінансово-господарської діяльності ТОВ «Комсомолець»з питань з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 року по 30.09.2007 року.

За результатами вказаної перевірки було складено Акт від 14.03.2008 року №114/23-1007/00413133, на підставі якого, Арцизькою МДПІ було прийняте податкове повідомлення-рішення №0000642300/0 від 27 березня 2008 року, яким позивачу було донараховано ПДВ у сумі 628122 грн., з яких 418748 грн. - за основним платежем і 209374 грн. - штрафних санкцій -за порушення ВАТ «Комсомолець» вимог п.п.7.2.1, 7.2.4 п.7.2 п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97 року №168/97-ВР, в результаті чого занижено податок на додану вартість за перевіряємий період на суму 418748 гривень.

Не погодившись із зазначеним рішенням, позивач звернувся до Арцизької МДПІ зі скаргою, за результатами розгляду якої, рішенням Арцизької МДПІ «Про результати розгляду первинної скарги»від 03.06.2008 року №4513/10/25, залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 27.03.2008 року №0000642300/0, а скаргу ВАТ «Комсомолець»- без задоволення.

Також, не погоджуючись із рішенням Арцизької МДПІ «Про результати розгляду первинної скарги», позивач звернувся до ДПА в Одеській області з повторною скаргою від 11.06.2008 року на податкове повідомлення-рішення Арцизької МДПІ Одеської області від 27.03.2008 року №0000642300/0 про донарахування податку на додану вартість у сумі 418748,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 209374,00 гривень.

Рішенням ДПА в Одеській області від 07.08.2008 року №25776/10/25-0007, прийнятим за розглядом повторної скарги, зазначене податкове рішення залишено без змін та збільшено суму податкового зобов'язання з ПДВ на 86434 грн. та штрафні санкції на 43217 грн.

В подальшому, на підставі вказаного рішення ДПА в Одеській області, Арцизька МДПІ 14.08.2008 року прийняла ще одне податкове повідомлення-рішення №0001592303/2, яким донарахувала позивачу ПДВ ще 86434 грн. та штрафні санкції на суму 43217 грн.

Вирішуючи справу по суті, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведена правомірність формування свого податкового кредиту, оскільки його контрагенти були визнані банкрутами або ліквідовані та відповідно, не виконували свій обов'язок щодо сплати ПДВ до бюджету, у зв'язку з чим, підприємством було завищено суму бюджетного відшкодування з цього податку у зв'язку з чим, в задоволенні позову належить відмовити.

Колегія суддів апеляційного суду цілком погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх правильними і обгрунтованими, виходячи з наступного.

Згідно положень ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади, місцевого самоврядування, їхні посадові та службові особи повинні діяти у спосіб та у порядку передбаченому Конституцією та законами України.

Так, як вбачається з акту перевірки, податківцями було встановлено порушення ВАТ «Комсомолець»вимог п.п.7.2.1, 7.2.4 п.7.2 п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року №168/97-ВР, в результаті чого, занижено податок на додану вартість за перевіряємий період на суму 418 748 грн.

Колегією суддів з матеріалів справи встановлено, що у березні 2007 року ВАТ «Комсомолець»отримало від ТОВ «Деметра»цукор на загальну суму 99 780 грн., у тому числі ПДВ -16 630 грн. по податковим накладним: №61 від 28.02.07 року на загальну суму 34980 грн., у тому числі ПДВ 5830 грн.; №84 від 13.03.2007 року на загальну суму 64800 грн., у т.ч. ПДВ 10 800 грн.

Проте, судами обох інстанцій встановлено, що ТОВ «Деметра»ще 04.06.2004 року знято з обліку ДПІ у Київському районі м. Одеси як платника податку на додану вартість, а з обліку ДПІ як платника податків -з 11.06.2004 року.

Однак, не зважаючи на цю обставину, ВАТ «Комсомолець»включило до складу свого податкового кредиту суми ПДВ по податковим накладним від ТОВ «Деметра»на загальну суму - 16 630 грн.

Відповідно до п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР, податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця у 2-х примірниках. При чому, оригінал податкової накладної надається покупцю, а копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

А з приписів пп.7.2.4. п.7.4 ст.7 зазначеного Закону слідує, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п.2 «Порядку заповнення податкової накладної», затвердженої наказом ДПІ України від 30.05.1997 року №165, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника ПДВ.

Таким чином, суд приходить до висновку, що на момент здійснення господарської операції з ТОВ «Деметра», яке було знято з обліку як платник ПДВ, позивач не мав права включати до свого податкового кредиту суми по податковим накладним вищевказаного постачальника.

Також, як вбачається з акту, перевіркою встановлено, що в порушення вимог п.п.7.2.1. і 7.2.4 п.7.2, пп.7.4.1 і 7.4.5 п.7.41 пп.7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»ВАТ «Комсомолець»у перевіряємому періоді занизило свої податкові зобов'язання з ПДВ на суму 418748 грн.

По даному факту порушення, апеляційним судом з матеріалів справи встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу №89/96 від 01.09.2006р. ПП «Анібус»передає у власність ВАТ «Комсомолець»сортовий білий виноград у кількості 2000 тон, виноград сортовий красний у кількості 1000 тон. При цьому, в п.4.2 цього договору зазначено, що поставка винограду здійснюється транспортом «Покупця», або транспортом «Продавця»за рахунок «Покупця».

Разом з тим, судом апеляційної інстанції встановлено, що ВАТ «Комсомолець»до складу свого податкового кредиту включило ПДВ на загальну суму 475203 грн. Відповідно до оборотної відомості, ВАТ «Комсомолець»перерахувало за виноград ПП «Анібус»кошти в сумі 150000 грн., що підтверджується копією платіжного доручення від 13.10.2006р. №481, отже заборгованість позивача перед ПП «Анібус»на момент перевірки складає 2952609 грн.

Також судами обох інстанцій встановлено, що за договором переуступки вимог від 20.11.2006р. №136 ПП «Анібус»переуступив право вимоги погашення боргу ПП «Юніксел». В подальшому, на виконання вказаного договору, ВАТ «Комсомолець»було перераховано новому кредитору 620000 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень та копіями виписок по рахунку. Таким чином, загальна сума, на яку були проведені розрахунки згідно договору №89/96 від 01.09.2006 року склала 770000 грн.

Але, разом з тим, згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, 31.05.2007 року до зазначеного реєстру державним реєстратором внесено запис про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи - ПП «Анібус»у зв'язку з визнанням його банкрутом, а 02.11.2007 року внесено запис і про припинення ПП «Юніксел»з цих же самих підстав.

Таким чином, на момент визнання ПП «Юніксел»банкрутом у нього була не погашена дебіторська заборгованість ВАТ «Комсомолець»на загальну суму 2 332 609 грн., про що, в свою чергу, не заперечується і позивачем.

Відповідно до приписів п.4 ст.205 ГК України, у разі неспроможності суб'єкта господарювання через недостатність його майна задовольнити вимоги кредиторів він може бути оголошений за рішенням суду банкрутом. Умови, порядок та наслідки оголошення суб'єктів господарювання банкрутами встановлюються цим Кодексом та іншими законами. Ліквідація суб'єкта господарювання - банкрута є підставою припинення зобов'язань за його участі.

Статтею 256 ЦК України також встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Таким чином, з аналізу вказаних норм Закону слідує, що у разі якщо підприємство-кредитор визнано банкрутом, то господарське зобов'язання щодо вимоги сплати грошового боргу, отримувачем яких він є, припиняється.

Судовою колегією по справі також встановлено, що жодний з вказаних вище кредиторів не прийняв будь-яких спроб по поверненню боргу ВАТ «Комсомолець», а також не застосовував встановлені діючим законодавством способи стягнення існуючої у боржника заборгованості (т.б. відсутні претензії, звернення до суду та ін.), що теж не спростовується позивачем.

Так, вимоги щодо документального забезпечення записів у бухгалтерському обліку визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999р. №996-ХР та «Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів від 24.05.1995р. №88.

Відповідно до ст.1 цього Закону, первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Пунктом 1 ст.9 вказаного Законом, встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно ж до п.2 ст.9 цього Закону, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документу, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснені господарської операції.

А пп.2 ст.3 зазначеного Закону передбачено, що фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

При цьому, первинна транспортна документація відноситься до первинних документів, на основі яких ведеться бухгалтерський облік.

Також, згідно п.2.7 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку»(затв. наказом Мінфіну України від 24.05.95р. №88), первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Мінстатом України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України. Типові форми єдиної первинної транспортної документації, зокрема, товарно-транспорту накладну, затверджено спільним наказом Мінтранспорту України «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля»від 29.12.1995р. № 488/ і введено в дію з 01 січня 1996 року. А у відповідності до п. 2 цього ж наказу, ведення зазначених форм первинного обліку всіма суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.

Наказом Мінтрансу України від 14.10.1997р. № 363 «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», затверджені Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні.

Відповідно до зазначених Правил -«товарно-транспортна накладна»(ТТН) -це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку та шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

А згідно із п.11.1 цих Правил, основним документом на перевезення вантажів є ТТН та дорожні листи вантажного автомобіля. Відповідно до п.11.5 Правил ТТН на перевезення вантажу автомобільним транспортом Замовник (Вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менш 4-х екземплярів. Згідно п. 11.7. Правил - перший екземпляр ТТН залишається у Замовника. Згідно п.11.8. - у тих випадках, коли в ТТН немає можливості перерахувати всі найменування вантажу, підготовленого для перевезення, до такої накладної замовник додає документ довільної форми з обов'язковим зазначенням відомостей про вантаж (гр. 1-10 ТТН). У випадках коли в ТТН зазначається, що до неї додається як товарний розділ документ, без якого ТТН вважається недійсною і не може використовуватись для розрахунків із Замовником.

Однак, разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, позивач під час розгляду справи по суті в судах 1-ї та 2-ї інстанції так і не надав до суду ні накладні на відвантаження, ні акти прийому-передачі, ні первинну транспортну документацію, у зв'язку із чим, судова колегія приходить до аналогічного, що і окружний суд, висновку, що факт поставки товарів від ПП «Анібус»позивачем взагалі не підтверджений жодними належними доказами.

Окрім того, слід окремо вказати, що надані позивачем до суду 1-ї інстанції податкові накладні від ПП «Анібус»від 27.10.06 року №44, від 21.10.06 року №46, від 28.09.06 року №45, від 28.09.06 року №46, від 27.09.06 року №43, від 26.09.06 року №41, від 26.09.06 року №40, від 24.10.06 року №41, від 23.10.06 року №42, від 26.10.06 року №43, від 30.10.06 року №45, від 30.09.06 року №49, також не можуть бути прийняті апеляційним судом до уваги, з наступних підстав.

Так, в пп.6.2 п.6 «Порядку заповнення податкової накладної»(затв. наказом ДПА України від 30.05.97р. №165), зазначено, що податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті ПДВ.

А у відповідності з приписами пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Також, відповідно до вимог пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 зазначеного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

При цьому, слід зазначити, що у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Підпунктом 7.2.4. п 7.2 ст.7 зазначеного вище Закону «Про ПДВ», право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст.9 цього Закону.

Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 вказаного Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Крім того, згідно з пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 даного Закону, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, абз. 4 вказаного підпункту визначено, що податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

А відповідно до п.6, пп.12.1 п.12 «Порядку заповнення податкової накладної», податкова накладна складається у 2-х примірниках (оригінал і копія) в момент виникнення податкових зобов'язань продавця відповідно до вимог п.7.3 ст.7 вказаного Закону. При цьому, у верхній лівій частині податкової накладної робляться відповідні відмітки (непотрібне виділяється поміткою «Х»). Оригінал податкової накладної надається покупцю товарів (робіт, послуг) на його вимогу (пп.6.1 п.6 Порядку).

Отже, з вищевикладеного вбачається, що податкова накладна виписується тільки на факт поставки товарів (робіт, послуг), що міститься в нормах п.п.7.2.3, 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». Перерахування грошових коштів постачальнику згідно договору купівлі - продажу без отримання товару та без переходу права власності на нього не є поставкою товарів в розумінні приписів цього Закону.

Таким чином, на підставі досліджених вище обставин, судовою колегією встановлено, що ВАТ «Комсомолець»сформувало свій податковий кредит за операцією з ПП «Анібус»лише на підставі податкових накладних, без фактичного отримання товару, а сам факт перерахування грошових коштів у сумі 770 000 грн. не може свідчити про реальне здійснення господарської операції з ПП «Анібус».

Отже, за таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до аналогічного, що і суд 1-ї інстанції, висновку про те, що ВАТ «Комсомолець»неправомірно включив до свого податкового кредиту за перевіряемий період ПДВ у сумі 475 203 грн. на підставі податкових накладних від ПП «Анібус», ПДВ у сумі 13350,00грн. на підставі податкових накладних, оформлених з порушенням вимог законодавства; ПДВ у сумі 16630,00грн. по податковим накладним, виписаним неплатником податку, що призвело до заниження податкових зобов'язань по ПДВ на загальну суму 505 183 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, аналогічний висновок був зроблений і ДПА в Одеській області за результатом розгляду скарг ВАТ «Комсомолець». Яким теж було встановлено заниження позивачем податку на додану вартість саме на 505 183 грн., а не на 418 748 грн., як зазначено в акті перевірки.

Згідно пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2001р. №2181-111, у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у пп.«б»пп. 4.2.2 п.4.2 ст.4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше 50% такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Таким чином, судами обох інстанцій встановлено, що до ВАТ «Комсомолець»в результаті заниження ним ПДВ застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 252 591 грн., а не 209 374 грн., як помилково зазначено в акті перевірки.

Також, при цьому, ще слід вказати, що згідно із ст.ст.11,71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

При чому, у відповідності до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, що, в свою чергу, в даному випадку, і було зроблено представниками відповідача при розгляді даної справи в судах 1-ї та 2-ї інстанцій.

Отже, на підставі вищевикладеного, та з урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, оцінюючи надані сторонами докази в їх сукупності, судова колегія вважає, що окружний суд прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування спірних податкових повідомлень-рішень, а тому, відповідно, апеляційна скарга позивач задоволенню не підлягає.

Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм діючого у цій сфері законодавства.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін.

Отже, за таких обставин, оскільки судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст.200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду -без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Комсомолець» - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05 липня 2010 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: Ю.В. Осіпов

Судді: О.С. Золотніков

В.О. Скрипченко