Ухвала суду № 26434866, 11.10.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-2208/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Брагіна О.Є.

Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"11" жовтня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого -судді Костюк Л.О.;

суддів: Бужак Н.П., Троян Н.М.;

за участю секретаря: Кінзерської Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «ШРБУ №100 Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»на постанову Київського окружного адміністративного суду від 19 червня 2012 року у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства «ШРБУ №100 Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення від 24.04.2012 року №0000202304, -

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2012 року позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення від 24.04.2012 року №0000202304. Свої позовні вимоги мотивував тим, що вважає неправомірними висновки відповідача в акті перевірки від 05.04.2012 року №340/22-05/5425018 про порушення підприємством податкового законодавства у зв'язку з визнанням нікчемним правочину від 15.10.2008 року №15/10, укладеного позивачем з TOB «НВФ Керол»на закупівлю матеріально-технічних ресурсів. Позивач вказує на те, що в ході проведення перевірки у перевірячого були наявні всі документи, що підтверджують законне та фактичне проведення господарської діяльності з TOB «НВФ Керол», тому вважає висновки податкового органу щодо безтоварності вказаної угоди хибними та таким, що протирічить фактичним обставинам справи. Оскільки, висновки акту є необ'єктивними та передчасними, позивач наполягає на протиправності винесеного за його наслідками податкового повідомлення-рішення.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 19 червня 2012 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою позов задоволити повністю.

Заслухавши суддю -доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду -без змін з таких підстав.

Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог у зв»язку з необґрунтованістю позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідно довідки з Єдиного державного реєстру (ЄДР) юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серії АБ №470216 від 22.03.2012 року, 17.04.2002 року позивач був зареєстрований Вишгородською районною державною адміністрацією Київської області, остання дата реєстраційної дії 14.03.2012 року №133477700115000081, ідентифікаційний код - 05423018. Підприємство перебуває на податковому обліку в органах державної податкової служби з 11.03.1996 року за №60-ДЕРЖ, позивач є платником податку на додану вартість.

Згідно копії довідки із ЄДР позивач здійснює наступні види діяльності за КВЕД: будівництво житлових та нежитлових будинків; оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладаниям, вантажний автомобільний транспорт, надання в оренду інших машин, устаткування.

З наявних у справі письмових доказів та пояснень представників сторін судом першої інстанції також було встановлено, що в період з 01.09.11 року по 31.09.11 року державною податковою інспекцією у Вишгородському районі Київської області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача на предмет дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з TOB «НВФ Керол», за наслідками якої складено акт перевірки №340/22-05/5423018 від 05.04.2012 року.

Згідно висновку акту перевірки встановлено порушення позивачем ч.5 ст.203, ч.1-2 ст.215, ст.216, 228, 626, 629, 650, 655, 658,662 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статтей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по договорах, укладених з TOB «НВФ Керол»при придбанні товарів (послуг). Товар (роботи, послуги) по вказаному правочину не були передані, порушено п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що виявилося у безпідставному формуванні податкового кредиту за рахунок сум ПДВ, завищено суму податкового кредиту на 544324,64 грн. за вересень 2011 року та відповідно занижено ПДВ за вересень 2011 року в сумі 544324,64 грн.

За результатами проведеної перевірки та складеного акту контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення: №0000202304 від 24.04.2012 року, яким визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 544324 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 272162 грн.

Із змісту позовних вимог вбачається, що предметом доказування в даній справі є встановлення факту реальності здійснення господарських операцій позивача з контрагентом -TOB «НВФ Керол»на підставі укладеного між ними договору від 15.10.2008 року №15/10 на закупівлю матеріально-технічних ресурсів, правильності відображення господарських операцій у податковому обліку та законності формування податкового кредиту по вищевказаному контрагенту.

В обгрунтування зроблених в акті перевірки висновків відповідач посилається на дані висновків спеціалістів науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів № 58 від 03.03.2012 року та №249 від 30.05.2012 року, а також інформації, викладеній в акті перевірки ДПІ у Дарницькому районі м.Києва про відсутність TOB «НВФ Керол»за фактичним місцезнаходженням.

В акті перевірки відповідача встановленим вказано факт відсутності господарських операцій між позивачем та його котрагентом. При проведенні аналізу наявної в органі ДПС інформації та її документального підтверження встановлено нікчемність угоди, укладеної з ДП «ПІРБУ №100»зі своїм контрагентом.

Наявними у матеріалах справи документами підтверджно, що 15.10.2008 року між позивачем та TOB «НВФ Керол»була укладена угода №15/10 на закупівлю матеріально-технічних ресурсів, відповідно до п. 1.1 якої TOB «НВФ Керол»прийняло на себе зобов'язання в порядку та на умовах, визначених договором передати у власність позивача бітум нафтовий дорожній БНД 60/90, БНД 90/130 та паливно-мастильні матеріали в асортименті, кількості та по цінам, викладеним в рахунках-фактурах та видаткових накладних, що видаються постачальником. Пунктами 2.2. встановлено, що ціна за одиницю виміру товару зазначається у рахунках-фактурах та видаткових накладних, погоджується сторонами при отриманні заявок на поставки окремих партій товару.

Здавання-приймання товару проводиться уповноваженими представниками покупця та продавця- п.5.1 Договору. Оплата товару здійснюється на підставі рахунку-фактури, шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Продавця протягом 45 днів з дняйого отримання.

На підтверження виконання вказаної угоди позивачем було надано видаткові накладні від 15.09.2011 року №№РН-0000047 РН0000048, залізнична накладна та податкові накладні від 08.09.11 року, 15.09.11 року, 15.09.2011 року.

Як вбачається із залізничної накладної постачальником товару є підприємство «Транс-Буд», одержувач ДП ШРБУ№100. Крім того, у вказаній накладній зазначено місце прибуття товару Трикратне Миколаївської області, дата прибуття 11.09.2011 року.

Виходячи із буквального змісту умов договору №15/10 від 15.10.11 р. (п.1.1) покупець, тобто позивач, повинен був прийняти та оплатити товар, згідно цього довогору по цінам, викладеним в рахунках-фактурах та видаткових накладних, виданих постачальником, тобто TOB «Транс-Буд». Натомість всі видаткові накладні оформлені TOB «СВФ Керол».

Представник позивача у суді першої інстанції зазначав, що рахунки-фактури по вказаним угодам взагалі не виписувались, а підприємство- постачальник вказано вірно- TOB «НВФ Керол».

Єдиними документом, який свідчить про прийняття товару від продавця покупцю- ДП «ШРБУ№100»є видаткові накладні, підписані представниками позивача та TOB «НВФ Керол»15.09.2011 року та оформлені в м.Світловодську.

Як слідує із залізничної накладної товар прибув на ст. Трикратне Миколаївської області, фактичним місцезнаходженням позивача та відповідача є м.Київ. Представником позивача в ході дачі пояснень було зазначено, що у м.Трикратному знаходяться уповноважені представникі TOB «СВФ Керол»та ДП «ШРБУ№100», які і здійснили прийняття вантажу у місті призначення, однак на підтвердення сказаного суду жодного доказу надано не було.

Представником позивача та свідком у суді першої інстанції були надані пояснення про пересилання видаткових накладних засобами поштового зв'язку.

Надаючи правової оцінки відносинам, що склалися між сторонами, суд першої інстанції зазначив вірно наступне.

Загальними принципами податкового законодавства, що закріплені в Податковому кодексі України є обов'язковість оподаткування -кожна особа зобов'язана сплачувати встановлені законом податки та збори, платником яких вона є; рівність усіх платників податків перед законом; невідворотність настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства; соціальної справедливості -установлення податків та зборів відповідно до платоспроможності платника податків; єдиний підхід до встановлення податків і зборів -визначення на законодавчому рівні усіх обов'язкових елементів податку.

Статтею 3 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 р.№509-ХІІ встановлено, що органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади, а також рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань оподаткування, виданими у межах їх повноважень.

До функцій державних податкових інспекцій в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонних та об'єднаних спеціалізованих державних податкових інспекцій відповідно до статті 10 Закону України №509-ХІІ, належить здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплатою податків та зборів; забезпечення обліку платників податків, інших платежів, правильністю обчислення і своєчасністю надходження цих податків, платежів; контроль за своєчасністю подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевірка достовірності цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів; забезпечення застосування та своєчасного стягнення сум фінансових санкцій, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України за порушення податкового законодавства, а також стягнення адміністративних штрафів за порушення податкового законодавства, що були допущені посадовими особами підприємств, установ, організацій та громадянами.

Законом України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 р. №996-ХІІ (далі по тексту Закон України №996-ХІІ) врегульовано механізм організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

Згідно із частинами 1-4 статті 8 Закону України №996-ХІІ, бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або повноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів Для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно обирає форми його організації:

Підставою для бухгалтерчького обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи повинні містити обов'язкові реквізити: посаду особи, відповідальної за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснення господарської операції, -стаття 9 Закону України №996-ХІІ.

Відповідно до пунктів 3-6 статті 9 Закону України №996-ХІІ інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо.

Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.

Діловодство на підприємстві представляє собою діяльність, що охоплює питання документування та організації роботи з документами в процесі управлінської діяльності, має вестись з дотриманням таких стандартів як ГОСТ 9327-60, ДСТУ 2732-94, ДСТУ3843-99, ДСТУ 3844-99, ДСТУ 4163-2003. Дотримання цих стандартів дає можливість створювати на підприємстві первинні документи, які відповідають за своєю формою та змістом типовим формам первинно-облікової документації та підготувати автоматизовані системи до роботи в умовах електронного документообігу.

Відповідно до Положення № 88 з метою упорядкованості руху та своєчасного одержання для записів у бухгалтерському обліку первинних документів наказом керівника підприємства, установи встановлюється графік документообігу, в якому вказуються дата створення або одержання від інших підприємств та установ документів, прийняття їх до обліку, передача в обробку та до архіву. Наявність форм первинної облікової документації є умовою необхідною, але не достатньою. Достатність організації документообігу забезпечується нормативами чисельності працівників бухгалтерського обліку та встановленням норм на виконання бухгалтерського обліку. Вирішення цього завдання досягається за допомогою Нормативів № 269. Нормативи № 269 містять в собі норми часу на виконання робіт із бухгалтерського обліку та розрахунки нормативу чисельності працівників бухгалтерського обліку установ, організацій, підприємств.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов'язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Пункт 198.1 статті 198 Податкового кодексу України визначає, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність -діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами;

Обов'язковими ознаками господарської діяльності, за визначенням статті З ГК України, є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг, результат якої -продукція, роботи чи послуги мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків, тому така ознака результатів господарської діяльності як цінова визначеність наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої.

Вирішення спорів, пов'язаних із правомірністю формування платниками податку податкового кредиту, а також сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість потребує встановлення всіх фактичних обставин, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких визначено суми податкового кредиту або бюджетного відшкодування.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: - неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару підприємницької діяльності; - відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; - облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібно здійснення і облік інших господарських операцій; - здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливає на права та обов'язки іншого платника податків.

Виняток із зазначеного правила можуть становити випадки, коли порушення правил оподаткування грунтується на вчиненні суб'єктами господарювання нікчемних правочинів з метою, суперечною інтересам держави та суспільства (чатина 1 статті 207 ГК України).

Пунктом 3 статті 5 та пунктом 1 статті 7 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства. Відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, нормативно-правовими актами Президента України, Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами органів державної влади та органів місцевого самоврядування, іншими нормативними актами.

Судом першої інстанції було виявлено розбіжності у документах первинного бухгалтерського обліку та податкової звітності, в яких постачальник товару не співпадає з продавцев та не встановлено зв'язок між господарюючими суб'єктами -позивачем, як покупцем товару та постачальником товару TOB «Транс-Буд», згідно залізничної накладної, крім того виявлено "й розбіжності щодо місця прийнятя товару та оформлення видаткових накладних смт Трикратне Миколаївської області та м.Світловодськ Кировоградської області, з урахуванням фактичного місця знаходження TOB «НВФ Керол»м.Київ).

Покази свідка ОСОБА_2 про фактичне здійснення господарських операцій з позивачем не можливо узяти до уваги, оскільки її твердження документально не обгрунтовані.

При ухваленні рішення суд першої інстанції вірно звернув увагу на текст договору № 15/10 від 15.10.2008 р., в якому відсутнє визначення основних умов договору, а саме умови поставки товару, одночасно звертаючи увагу, що між двома господарюючими суб'єктами України було застосовано Правила міжнародної торгівлі Інкотермс 2000, без визначення конкретних умов поставки.

На підтвердження фактичного характеру здійсненої господарської операції позивачем не було надано: копії заявок на придбання певних партій товару, як це передбачено договором, документи, що підтверджують факт одержання товару, довіреності на одержання товару, реєстри податкових та видаткових накладних, докази здійснення оплати за придбаний товар, документи, які свідчать про оприбуткування товару та його використання у господарській діяльності позивача.

У своїх показах, наданих у судовому засіданні у суді першої інстанції, свідок ОСОБА_2 наполягала на тому, що господарська операція з позивачем оформлювалась видатковими, податковими накладними та договором, стверджуючи про відсутність інших документів у письмовому вигляді у TOB «НВФ Керол». Суд першої інстанції критично поставився до показів свідка у цій частині, оскільки таке положення протиричіть вимогам Закону України №996-ХІІ, Положенню №88, ГОСТу 9327-60, ДСТУ 2732-94, ДСТУ3843-99, ДСТУ 3844-99, ДСТУ 4163-2003.

Отже, не було встановлено факт постачання товару TOB «НВФ Керол»позивачу, а відтак висновки податкового органу щодо нікчемності вказаного правочину підтверджено фактичними обставинами справи.

При ухваленні рішення, судом першої інстанції було слушно враховано роз'яснення, надане в листі ВАСУ від 02.06.2011 року №742/11/13-11, в якому вказано, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Досліджені у справі докази не підтверджують товарність угоди № 15/10 від 15.10.2008 р., отже, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Виходячи із системного аналізу норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини у співставленні з фактичними обставинами справи та наданими доказами, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про необхідність відмови в задоволенні адміністративного позову у повному обсязі, оскільки, в даному випадку мало місце відстуність реального характеру операцій, зокрема, відсутність постачання товару TOB «НВФ Керол»-ДП «ШРБУ№100 ВАТ «Державної акцонерної компанії «Автомобільні дороги України».

Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги немає, а її доводи спростовуються вище наведеним.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим -ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 2, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «ШРБУ №100 Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 19 червня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення цієї ухвали у повному обсязі, тобто з 16 жовтня 2012 року.

Головуючий суддя Костюк Л.О.

Судді: Бужак Н.П.

Троян Н.М.