Ухвала суду № 26434435, 09.10.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-5129/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Шрамко Ю.Т.

Суддя-доповідач: Мамчур Я.С

У Х В А Л А

Іменем України

"09" жовтня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді: Мамчура Я.С.

суддів: Горяйнова А.М., Желтобрюх І.Л.

при секретарі Гімарі Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві у відповідності до положень ст.41 КАС України без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 липня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРК»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби від 21 березня 2012 року №0001602308, №0001612308, №0001592308.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 липня 2012 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить дану постанову скасувати та прийняти нову про відмову в задоволенні адміністративного позову, посилаючись на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції.

ТОВ «ТРК»зареєстроване як юридична особа, видами діяльності якої є: 41.20. Будівництво житлових і нежитлових будівель, 43.21. Електромонтажні роботи, 46.47. Оптова торгівля меблями, килимами й освітлювальним приладдям, 81.10. Комплексне обслуговування об'єктів, 71.11 Діяльність у сфері архітектури, 71.12. Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах. ТОВ «ТРК»є платником податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість в розумінні Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(чинного на момент виникнення спірних правовідносин) та Податкового кодексу України.

Так, Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2010 року по 30 вересня 2011 року, за результатами якої складено акт №230/2308/30370381 від 02 березня 2012 року.

В ході проведеної перевірки було встановлено, що позивачем порушено вимоги:

- п. 5.1, п. 5.2.1, 5.2.7 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 14.1.228 п. 14.1 ст. 14 розділу І, пп. 138.1.1 п. 138.1, пп. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138 розділу III Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 569021,00 грн., у тому числі, за перший квартал 2011 р. на суму 17883,00 грн., за другий квартал 2011 р. на суму 263396,00 грн., за третій квартал 2011 р. на суму 287742,00 грн.;

- п. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198, п. 200.1, 200.2, 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті на загальну суму 140151,00 грн., в тому числі по періодах: березень 2011 р. - 20014,00 грн., квітень 2011 р. 29969,00 грн., травень 2011 р. - 4025,00 грн., червень 2011 р. - 86143,00 грн. та до завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації) за вересень 2011 р. на суму 1294,00 грн.;

- п. 249.6 ст. 249 розділу 8 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем не нараховано екологічний податок за розміщення відходів на суму 554,24 грн., у тому числі за перший квартал 2011 р. в сумі 184,72 грн., за другий квартал 2011 р. в сумі 184,80 грн., за третій квартал 2011 р. в сумі 184,72 грн.;

- п. 250.2 ст. 250 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем не надано податкові декларації екологічного податку за перший, другий та третій квартали 2011 р.;

- п. п. 8.1.2. п. 8.1 ст. 8, п.п. "а" п. 19.2 ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб, в результаті чого позивачем за період жовтень-грудень 2010 р. несвоєчасно перераховано податок з доходів фізичних осіб до бюджету у сумі 11799,83 грн., нарахована пеня у сумі 57,71 грн.;

- п. п. 168.1.2. п. 168. 1 ст. 168 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем протягом січня-березня 2011 р. несвоєчасно перераховано податок на доходи фізичних осіб до бюджету у сумі 1648,68 грн.;

- п.п. "а" п.п. 129.1.1. п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України, за допущене прострочення встановлених термінів сплати податку на доходи фізичних осіб до бюджету нарахована пеня у сумі 5,55 грн.

На підставі даного акту відповідачем 21 березня 2012 року прийняті податкові повідомлення -рішення:

- № 0001612308, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до абз.1, 2 п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України за порушення вимог п. 5.1, п. 5.2.1, 5.2.7 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 14.1.228 п. 14.1 ст. 14 розділу І, пп. 138.1.1 п. 138.1, пп. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138 розділу III Податкового кодексу України збільшено ТОВ «ТРК»суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств»в розмірі 569 022,00 грн., в тому числі 569 021,00 грн. - основний платіж, 1,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- № 0001602308, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до абз.1, 2 п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України за порушення вимог п. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198, п. 200.1, 200.2, 200.3 ст. 200 Податкового Кодексу України збільшено ТОВ «ТРК»суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 140 152, 00 грн., в тому числі 140 151, 00 грн. - основний платіж, 1, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- № 0001592308, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до абз.1, 2 п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України за порушення вимог п. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198, п. 200.1, 200.2, 200.3 ст. 200 цього Кодексу зменшено ТОВ «ТРК»розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за вересень 2011 року в розмірі 1 294,00 грн.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи наступне.

Позивачем до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва подана декларація з податку на прибуток підприємства за І квартал 2011 року в рядку 04.9 якої «Від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року»зазначено в сумі 71 531,00 грн.

Як зазначає позивач, сума 71 531,00 грн. складається з витрат, понесених позивачем в минулому звітному 2009 році, які помилково не були включені до складу валових витрат у відповідній податковій звітності з податку на прибуток підприємства за 2009 рік.

Відповідно до пп. 5.2.7 п. 5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат враховуються суми витрат, не враховані у минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобов'язання.

Пунктом 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах, (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу), платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Платник податків, який самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Платник податків під час проведення документальних планових та позапланових виїзних перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом (п. 50.2 ст. 50 цього Кодексу).

Пунктом 50.3 ст. 50 Податкового Кодексу України передбачено, що у разі якщо платник податків подає уточнюючий розрахунок до податкової декларації, поданої за період, що перевірявся, відповідний контролюючий орган має право на проведення позапланової перевірки платника податків за відповідний період.

Порядок оформлення органами державної податкової служби України матеріалів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - юридичними особами (резидентами і нерезидентами) та їх відокремленими підрозділами, передбачений наказом ДПА України «Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства»від 22 грудня 2010р. № 984 (далі - «Порядок»).

Зокрема, пунктами 5 і 6 Порядку за результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

З аналізу наведеного вбачається, що при проведенні документальної перевірки в частині достовірності та правильності віднесення позивачем до складу валових витрат за І квартал 2011 року сум витрат у розмірі 71 531,00 грн., неврахованих у минулих податкових періодах (а саме 2009 - 2010 роках) у зв'язку з допущенням помилок, виявлених у звітному податковому періоді (І квартал 2011 року) та відображених у декларації з податку на прибуток підприємства за І квартал 2011 року, відповідач повинен, зокрема, дослідити реальність (чи необгрунтованість) понесення позивачем зазначених витрат у 2009 році на підставі відповідних первинних документів.

Як вбачається, з акту перевірки відповідач всупереч наведеному зробив посилання на акт від 04 лютого 2011р. № 256/23- 08/30370381 планової виїзної перевірки ТОВ «ТРК»з питань дотримання ним вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2007р. по 30 вересня 2010р. (акт), що не передбачено нормами Порядку. Копія даного атку відповідачем до суду надана не була.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про передчасність та необгрунтованість висновків відповідача про безпідставність віднесення ТОВ «ТРК» до складу валових витрат за І квартал 2011 року витрат на загальну суму 71 531, 00 грн., і як наслідок до завищення за І квартал 2011 року розміру валових витрат на цю суму, з тих підстав, які наведені в акті перевірки від 02 березня 2012р. № 230/2308/30370381, оскільки згідно вимог п.50.3 ст. 50 Податкового Кодексу України передбачено, що у разі якщо платник податків подає уточнюючий розрахунок до податкової декларації, поданої за період, що перевірявся, відповідний контролюючий орган має право на проведення позапланової перевірки платника податків за відповідний період, відповідно, без проведення такої перевірки у відповідача не було підстав для висновків про обґрунтованість чи необгрунтованість віднесення позивачем до складу валових витрат за І квартал 2011 року витрат на загальну суму 71 531, 00 грн.

Щодо завищення позивачем суми валових витрат у розмірі 2 396 253,00 грн. за ІІ та ІІІ квартали квартал 2011 року за рахунок віднесення до складу прямих матеріальних витрат вартості придбаних будівельних матеріалів слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються зокрема, із, витрат операційної діяльності.

Згідно з пп. 138.1.1 п. 138.1 ст.138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають в т.ч. собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати, беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України ).

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України передбачено, що не включаються до складу витрат, зокрема, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Загальні правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні закріплені в Законі України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Так, відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 1 ст. 9 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З наведеного вбачається, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (в редакції, чинній час виникнення спірних правовідносин), (далі -«Положення»), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Тобто, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. (п. 2.2 Положення).

Згідно вимог п. 2.4 Положення, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних, до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм (п. 2.7 цього Положення).

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції, що також було зазначено в Інформаційних листах Вищого адміністративного суду України від 01 червня 2011р. № 1936/11/13-11 та від 06 травня 2011р. № 742/11/13-11.

З матеріалів справи вбачається, що протягом ІІ та ІІІ кварталів 2011 року позивачем здійснювалося списання будівельних та інших матеріалів, використаних ним в ході виконання будівельних (ремонтних робіт) та надання послуг за договорами підряду.

Вартість використаних будівельних та інших матеріалів позивачем віднесена до собівартісті виконаних робіт (наданих послуг) та була включена до складу валових витрат у рядку 05.1 «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» декларацій з податку на прибуток підприємства за ІІ та ІІІ квартали 2011 року на загальну суму 2 396 253,00 грн., в тому числі за ІІ квартал 2011 року на суму 1 145 199,00 грн., за ІІІ квартал 2011 року на суму 1 251 054,00 грн.

На підтвердження реальності та обґрунтованості формування витрат з придбання будівельних та інших матеріалів позивачем надані реєстр договорів, укладених з постачальниками товарів (продукції), договори, рахунки-фактури, податкові та видаткові накладні, журнал обліку довіреностей на отримання товарно матеріальні цінності ( далі -«ТМЦ»), реєстри отриманих податкових накладних, оборотно-сальдові відомості, банківські виписки, платіжні доручення.

Облік придбаних матеріалів проводився на підставі вище перелічених документів шляхом формування відповідного звіту в електронній формі.

Списання використаних в ході виконання позивачем як підрядником будівельних і ремонтних робіт (надання послуг) на користь замовників будівельних та інших матеріалів проводилося на підставі оформлених сторонами актів виконаних робіт (наданих послуг), та шляхом складання позивачем наприкінці кожного кварталу матеріального звіту, який відповідав вимогам наказу Міністерства статистики України від 21 червня 1996р. № 193.

До матеріального звіту позивачем додано прибуткові накладні (на підтвердження факту отримання ТМЦ, номенклатури, кількості, дати) і акти виконаних робіт з замовником (на підтвердження факту використання ТМЦ, номенклатури, кількості, дати).

На підставі матеріального звіту спеціально створеною комісією по списанню ТМЦ (наказ від 02 січня 2009р. № 4) було складено акти списання матеріалів.

Факти використання та списання будівельних матеріалів позивачем підтверджуються наданими ним первинними та розрахунковими документами, зокрема, матеріальними звітами по матеріалах за ІІ та ІІІ квартали 2011 року, актами списання будівельних матеріалів від 30 вересня 2011р. № СПТ-000038, договорами підряду, актами виконаних робіт, кошторисами (довідками про вартість робіт), виданими податковими накладними, банківськими виписками, дослідженими судом.

Дослідивши матеріали справи колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що вище зазначені первині документи позивачем оформлені у відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995р. № 88, підтверджують реальність кожної із господарських операцій, на виконання яких було здійснено оплату у повному обсязі. Висновки відповідача про завищення позивачем суми валових витрат у розмірі 2 396 253,00 грн. за ІІ та ІІІ квартали 2011 року за рахунок віднесення до складу прямих матеріальних витрат вартості придбаних будівельних матеріалів є необгрунтованими.

Щодо висновків відповідача про завищення позивачем суми податкового кредиту з податку на додану вартість по податкових накладних, виписаних його контрагентами - ТОВ «Гамма-Будінвест», ТОВ «Веста Рітейл Компані»та ПП «АБК «Нова хата»слід зазначити наступне.

Податковим кредитом в розумінні підпункту 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України(чинного з 01 січня 2011 року), визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а»п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 Податкового кодексу України).

В силу п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом Державної податкової адміністрації України 21 грудня 2010 року № 969, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за № 1401/18696, (який діяв на момент виписки податкової накладної від 01 лютого 2011 року № 1 контрагентом позивача)(далі -«Порядок») податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 4 Порядку встановлено, що сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

В силу п. 5 Порядку податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у пункті 2 цього Порядку.

Податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку (п. 6.2 Порядку).

З аналізу наведеного вбачається, що виникнення у платника податків права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість можливе, зокрема, у разі придбання ним товарів та послуг для використанні їх при здійсненні ним господарської діяльності. При цьому, господарські операції повинні мати реальний характер, тобто повинні бути спрямовані на виникнення реальних змін майнового стану платника податків.

Підставою для виникнення такого права є належним чином оформлена його контрагентом, зареєстрованим як платник податку на додану вартість, податкова накладна.

Так, 12 вересня 2011 року між ТОВ «ТРК», (Замовник), та ТОВ «Гамма-Будінвест», (Підрядник), укладено договір підряду № 12/09/11, відповідно до якого, Підрядник зобов'язується з власних матеріалів та власними або залученими силами виконати ремонт квартири, за адресою: с. Циркуни, МЖК «Інтернаціоналіст»39, кв. 93, а Замовник в свою чергу - прийняти належним чином виконані роботи та оплатити їх у відповідності до умов цього Договору. Загальна вартість ремонтних робіт становить 15 526,00 грн., (в т.ч. ПДВ -2 587,66 грн.) та включає в себе вартість робіт і матеріалів, обладнання, які будуть використовуватися при виконанні робіт;

01 квітня 2011 року між ТОВ «ТРК», (Замовник), та ПП «АБК «Нова хата», (Виконавець), укладено договір підряду № НХ104-1, відповідно до якого, виконавець бере на себе зобов'язання за завданням замовника виконувати роботи та надавати послуги, що перераховані в Додатках №№ 1, 2, які є невід'ємною частиною до даного Договору (далі -Послуги), щодо групи нежитлових приміщень в будівлі Бізнес-центру "Європа Плаза" за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, 114-120 (далі - Об'єкт), а замовник зобов'язується прийняти, а також оплатити належним чином надані Послуги на умовах даного Договору. При цьому під послугами згідно Додатків 1, 2 до Договору № НХ104-1 розуміються послуги з прибирання, поточний ремонт місць спільного користування, дахів, фасадів, та ін. об'єктів; обслуговування інженерних систем;

Протягом березня-травня 2011 року між ТОВ «ТРК»(Замовник, Покупець) та ТОВ «Веста Рітейл Компані»(Виконавець, Постачальник) були укладені договори щодо виконання монтажних і ремонтних робіт, поставку товарів (продукції) всього на загальну суму 324 046,70 грн. (в т.ч. ПДВ 54 007,78 грн.).

Виконання робіт та надання з послуг за даними договорами підтверджуються актами виконаних робіт за жовтень 2011 року на суму 15 526,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 2 587,66 грн.) та на суму 1 660,00 грн. (в т.ч. ПДВ -276,00 грн.), кошторисами, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг): від 22 березня 2011р. № 1489 на суму 27 324,00 грн. (в т.ч. ПДВ -4 554,00 грн.; від 29 березня 2011р. № 1491 на суму 23 382,00 грн. (в т.ч. ПДВ -3 897,00 грн.); від 29 березня 2011р. № 1490 на суму 27 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ -4 500,00 грн.), від 29 березня 2011р. № 1488 на суму 37 150,00 грн. (в т.ч. ПДВ -6 191,67 грн.), від 12 квітня 2011р. № НХ-0000009 на суму 13 500,00 грн. (в т.ч. ПДВ -2 250,00 грн.), від 14 лютого 2011р. № НХ-0000008 на суму 9 540,00 грн. (в т.ч. ПДВ -1 575,00 грн.), від 15 квітня 2011р. № НХ-0000013 на суму 12 420,00 грн. (в т.ч. ПДВ -2 070,00 грн.), від 20 квітня 2011р. № НХ-0000012 на сум 17 982,00 грн. (в т.ч. ПДВ -2 997,00 грн.), від 20 квітня 2011р. № НХ-0000011 на суму 48 836,60 грн. (в т.ч. ПДВ -8 306,10 грн.), від 20 квітня 2011р. № НХ-0000010 на суму 10 260,00 грн. (в т.ч. ПДВ -1 710,00 грн.), від 30 квітня 2011р. № НХ-0000015 на суму 184 275,00 грн. (в т.ч. ПДВ -30 712,50 грн.), від 17 травня 2011р. № НХ-0000014 на суму 4 919,40 грн. (в т.ч. ПДВ -819,00 грн.), від 31 травня 2012р. № НХ-0000016 на суму 192 465,00 грн. (в т.ч. ПДВ -32 077,50 грн.), від 30 червня 2011р. на суму 4 829,04 грн. (в т.ч. ПДВ -804,84 грн.), від 16 червня 2011р. на суму 205 451,10 грн. (в т.ч. ПДВ -34 241,85 грн.), від 30 червня 2011р. № НХ-0000017 на суму 53 600,00 грн. (в т.ч. ПДВ -8 933,33 грн.), від 30 червня 2011р. № НХ-0000018 на суму 210 816,67 грн. (в т.ч. ПДВ -42 163,33 грн.).

За результатами виконаних робіт і наданих послуг вказаними контрагентами ТОВ «ТРК»були виписані податкові накладні № 69 від 23 вересня 2011р. на суму 7 763,00 грн. (в т.ч. ПДВ -1 293,83 грн.), № 44 від 20 жовтня 2011р. на суму 7 763,00 грн. (в т.ч. ПДВ -1 293,83 грн.), № 53 від 26 жовтня 2011р. на суму 1 660,00 грн. (в т.ч. ПДВ -276, 66 грн.), № 7 від 13 травня 2011р. на суму 1 000 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ -166 666, 67 грн.), № 12 від 06 червня 2011р. на суму 1 000 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ -166 666, 67 грн.).

Оплата за придбані товари, виконані роботи та надані послуги здійснена ТОВ «ТРК»протягом березня-червня, вересня і жовтня 2011 року, відповідно до рахунків-фактур контрагентів, шляхом перерахування безготівкових коштів у повному обсязі на рахунки контрагентів № 26003048467 в АСУБ «Грант», м. Харків (МФО 351607), № 260093017844 в Банку «Національні інвестиції»(МФО 300498), № 2600534921 в ПАТ АБ «Укргазбанк»(МФО 320478), що підтверджується рахунками-фактурами, платіжними дорученнями та виписками з банківського рахунку позивача. Дані обставини не заперечуються і відповідачем.

Отже, колегія судів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідачем не надано належних доказів відсутності у ТОВ «Гамма-Будінвест», ТОВ «Веста Рітейл Компані»і ПП «АБК «Нова хата»спеціальної податкової правосуб'єктності на час укладення і виконання вищевказаних правочинів, зокрема того, що вказані підприємства не було зареєстровані в якості платників податку на додану вартість або того, що їх реєстрація платників податку на додану вартість була анульована на момент складання податкових накладних.

Крім того, в силу п. 15.1 ст. 15 Податкового кодексу України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Частиною другою ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Порушення контрагентом платника податків вимог податкового законодавства України не може бути перешкодою для виникнення у платника податків права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виданих даними контрагентами.

У відповідачем у відповідності до положень ч.2 ст.71 КАС України відповідачем не надано належних доказів нікчемності чи недійсності правочинів, укладених між позивачем і його контрагентами - ТОВ «Гамма-Будінвест», ТОВ «Веста Рітейл Компані»і ПП «АБК «Нова хата»та правомірності прийняття ним оскаржуваних податкових повідомлень -рішень.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необхідність задоволення адміністративного позову. Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.

Керуючись статтями 41, 196, 198, 200, 205, 206, 212 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва Державної податкової служби -залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 липня 2012 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Мамчур Я.С

Судді: Горяйнов А.М.

Желтобрюх І.Л.