Ухвала суду № 26433957, 09.10.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2012 р. Справа № 13119/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі :

головуючого судді Святецького В.В.

суддів Обрізка І.М., Гуляка В.В.,

з участю секретаря судового засідання Рибак О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Виноградівському районі Закарпатської області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2011 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю ,,ВЕТ Аутомотив Україне" до державної податкової інспекції у Виноградівському районі Закарпатської області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

20 травня 2009 року товариство з обмеженою відповідальністю (ТзОВ) ,,ВЕТ Аутомотив Україне" звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекцій (ДПІ) у Виноградівському районі Закарпатської області від 13 березня 2009 року №0000222351/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування по ПДВ за грудень 2008 року в розмірі 121047 грн. та від 13 березня 2009 року №0000232351/0, яким позивачу визначено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 340629 грн..

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2011 року адміністративний позов задоволено повністю та ухвалено визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Виноградівському районі Закарпатської області від 13 березня 2009 року за №0000222351/0 та №0000232351/0.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ДПІ у Виноградівському районі подала апеляційну скаргу, оскільки вважає що постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції не дав належної оцінки тим обставинам, що визначальним фактором при формуванні платником податку на додану вартість податкового кредиту є : факт придбання (виготовлення) ним товарів та послуг чи придбання основних фондів; використання придбаних товарів (послуг) чи основних фондів в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податків.

Оскільки при безоплатному отриманні імпортних товарів відсутній факт придбання товарів, а тому, на думку податкового органу, відсутнє право на податковий кредит по таких імпортних товарах.

З огляду на викладене, податковий орган просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційного суду підтримав вимоги апеляційної скарги та просить їх задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача заперечив вимоги апеляційної скарги, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не належить до задоволення з таких підстав.

Суд першої інстанції встановив, що на підставі висновків акту позапланової виїзної перевірки за № 20/23-0112/33285430 від 02 березня 2009 року ДПІ у Виноградівському районі Закарпатської області 13 березня 2009 року прийняті податкові повідомлення-рішення: за № 0000222351/0, яким ТзОВ ,,ВЕТ Аутомотив Україне" зменшено суму бюджетного відшкодування по ПДВ за грудень 2008 року в розмірі 121047 грн. та № 0000232351/0, яким позивачу визначено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 340629 грн., з яких 262022 грн. основного платежу та 78607 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Висновки податкового органу базуються на тому, що ТзОВ ,,ВЕТ Аутомотив Україне" допущено порушення підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 та підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України ,,Про податок на додану вартість".

З матеріалів справи суд вбачає, що в грудні 2008 року ТзОВ ,,ВЕТ Аутомотив Україне" відповідно до укладеного з нерезидентом -,,W.Е.Т. Autumotive Systems Magyaroszag" Kft (Угорщина) договору від 11.12.2008 року № 20/2008 про надання технічної допомоги на безоплатній основі та на підставі вантажно-митної декларації імпортовано обладнання - преси для кремпування в кількості 8 шт. загальною митною вартістю 1823457,80 гривень. При ввезенні обладнання на митну територію України підприємством було сплачено ПДВ в сумі 382926 грн..

Сплачену суду ПДВ в розмірі 382926 грн. позивач відніс до складу податкового кредиту за грудень 2008 року та заявив до бюджетного відшкодування з цієї суми 121047 грн..

Спірні правовідносини регулювались чинним на той час Законом України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР ,,Про податок на додану вартість" (надалі -Закон № 168/97-ВР).

Відповідно до підпункту 3.1.2 пункту 3.1 статті 3 Закону №168/97-ВР об'єктом оподаткування є операції платників податку з ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту. З метою оподаткування до імпорту також прирівнюється: ввезення з-за меж митного кордону України на митну територію України товарів (супутніх послуг) за договорами лізингу (оренди) (у тому числі у разі повернення об'єкта лізингу лізингодавцю-резиденту або іншій особі за дорученням такого лізингодавця), застави, та іншими договорами, які не передбачають передання права власності на такі товари (майно) або передбачають їх обмін на корпоративні права чи цінні папери, у тому числі якщо таке ввезення пов'язане із поверненням товарів у зв'зку з припиненням дії зазначених договорів.

За змістом підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону №168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п.п.7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п.п.7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 цього Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду.

Як визначено у п.п.7.7.3 п.7.7 ст.7 вказаного Закону, платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Відповідно до п.п. ,,б" п.10.1 ст.10 Закону №168/97-ВР особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, є митний орган при справлянні податку з осіб, визначених у пункті 2.4 статті 2 цього Закону.

У п.2.4 ст.2 цього Закону № 168/97-ВР зазначено, що платником податку є будь-яка особа, що імпортує товари (супутні послуги) на митну територію України для їх використання або споживання на митній території України, незалежно від того, який режим оподаткування вона використовує згідно із законодавством.

Датою виникнення податкових зобов'язань при імпорті є дата подання митної декларації із зазначенням у ній суми податку, що підлягає сплаті (пп.7.3.6 п.7.3 ст.7 Закону № 168/97-ВР).

Отже, за Законом № 168/97-ВР ввезення імпортного майна для його використання на митній території України має наслідком нарахування і сплату податку на додану вартість. Згідно з п.п.7.5.2 п.7.5 ст.7 Закону №168/97-ВР для операцій із імпорту товарів (супутніх послуг) та по поставці послуг нерезидентом на митній території України датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата сплати податку по податкових зобов'язаннях згідно з підпунктом 7.3.6 цієї статті.

У відповідності п.п.7.2.7 п.7.2 ст.7 цього Закону у разі імпорту товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту, вважається вантажна митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку на додану вартість.

Факт сплати позивачем до бюджету податку на додану вартість підтверджується вантажними митними деклараціями. При цьому в усіх вантажних митних деклараціях визначений митний режим ІМ 40 (імпорт).

Судом першої інстанції встановлено, що імпортовані матеріальні цінності (основні засоби) використовуються в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

На підставі викладеного, апеляційний суд визнає вірними та обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо правомірності віднесення позивачем до складу податкового кредиту за грудень 2008 року ПДВ з господарських операцій з імпорту обладнання - пресів для кремпування в кількості 8 шт. загальною митною вартістю 1823457,80 гривень, оскільки Закон № 168/97-ВР не містить заборони на відображення податкового кредиту за таких обставин.

За таких обставин апеляційний суд визнає безпідставними доводи апеляційної скарги, оскільки вони не містять жодного доказу на спростування висновків суду першої інстанції.

В силу ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст. 195, ст. 196, п. 1 ч. 1 ст.198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Виноградівському районі Закарпатської області залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2011 року у справі № 2а-2709/09/0770 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Ухвала в повному обсязі складена 15 жовтня 2012 року.

Головуючий суддя В.В. Святецький

Судді І.М. Обрізко

В.В. Гуляк