Постанова № 26432817, 09.10.2012, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" жовтня 2012 р.Справа № 5017/1382/2012 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Мишкіної М.А.,

суддів Будішевської Л.О., Таран С.В.

(склад судової колегії змінений на підставі розпоряджень голови суду №483 від 02.07.12р., №690 від 17.09.2012р., №767 від 08.10.2012р.)

при секретарі судового засідання Головань О.М.

за участю представників сторін:

від ТОВ „Істок" - Носенко І.П. -по довіреності.;

від ПАТ „Акціонерний банк „Експрес-Банк" -Пуертас Ю.Н. - по довіреності;

від ТОВ „Грін Груп" - Покора І.С. -по довіреності.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Істок"

на рішення господарського суду Одеської області від 03 липня 2012 року

по справі № 5017/1382/2012

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Істок"

до відповідачів:

1. Публічного акціонерного товариства „Акціонерний банк „Експрес-Банк";

2. Товариства з обмеженою відповідальністю „Грін Груп"

про визнання недійсним договору №2 про відступлення права вимоги від 20.12.2011р.

Сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

У судовому засіданні 09.10.2012р. відповідно до ст.85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

встановив:

У травні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю „Істок" (надалі-позивач, ТОВ „Істок") звернулося до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства „Акціонерний банк „Експрес-Банк" та Товариства з обмеженою відповідальністю „Грін Груп" (надалі -ПАТ „АБ „Експрес-Банк", Банк, відповідач 1 та ТОВ „Грін Груп", відповідач 2) про визнання недійсним з моменту укладення договору № 2 про відступлення права вимоги від 20.12.2011р., укладеного між ПАТ „АБ „Експрес-Банк", в особі Одеської філії ПАТ „АБ „Експрес-Банк" (Первісний кредитор), та ТОВ „Грін Груп" (Новий кредитор).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що:

- відступлення права вимоги за договором №2 від 20.12.2011р. суперечить положенням ст.ст.47,48 ЗУ „Про банки та банківську діяльність", оскільки майнові вимоги, належні банку, були фактично передані за плату ТОВ „Грін-Груп", який став новим кредитором щодо частини зобов'язань ТОВ „Істок" за кредитним договором №1220/06 від 10.11.2006р. в редакції договору №5 від 10.11.2009р. про внесення змін та доповнень до кредитного договору;

- договором №5 від 10.11.2009р. про внесення змін та доповнень до кредитного договору (надалі- договір №5) не передбачалась заміна сторони у зобов'язанні; кредитний договір, у тому числі в редакції договору №5, передбачав особистий характер прав і обов'язків сторін, що відповідає ст.ст. 511,527,528 ЦК України, ст.194 ГК України;

- виконання обов'язку боржника третьою особою, як то передбачено умовами оспорюваного договору №2 від 20.12.2011р., можливе тільки у передбачених законом випадках (ч.3 ст.528 ЦК України);

- зміст договору №5 від 10.11.2009р. (прав і обов'язків сторін) не передбачав право кредитора на односторонню зміну складу учасників в зобов'язанні, отже внаслідок укладення оспорюваного договору №2 про відступлення права вимоги відбулось протиправне залучення позивача до відносин з ТОВ „Грін Груп" відповідно до ст.ст.512-519 ЦК України;

- здійснена за договором №2 від 20.12.2011р. уступка права вимоги боргу, що виник з кредитного договору та підтверджується ухвалою господарського суду від 28.01.2011р. у справі про банкрутство ТОВ „Істок" №2-32/78-10-2331, є факторингом, проте ТОВ „Грін Груп" не є фінансовою установою, тому договір №2 відступлення права вимоги від 20.12.2011р.є недійсним, оскільки суперечить ЗУ „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг";

- оспорюваний договір №2 від 20.12.2011р. мав правовим наслідком штучне створення умов виведення майнових активів ТОВ „Істок" за межі процедур з розпорядження майном боржника в межах справи про банкрутство ТОВ „Істок" №2-32/78-10-2331.

Рішенням господарського суду Одеської області від 03.07.2012р. (суддя Демешин О. А.) у задоволенні позовних вимог ТОВ „Істок" відмовлено.

Рішення суду вмотивовано тим, що відступлення права вимоги з боржника по кредитному договору не відноситься до банківських операцій, оскільки первісним кредитором передається новому кредитору право вимоги вже існуючої заборгованості і одержання останніх грошових коштів по договору відступлення права вимоги не є банківською операцією і не потребує наявності у ТОВ „Грін Груп" відповідної ліцензії на здійснення діяльності у сфері надання фінансових послуг. Ст.512, ч.1 ст.516 ЦК України встановлено можливість уступки права вимоги первісним кредитором новому, при цьому заміна сторони у зобов'язанні (кредитора) здійснюється без згоди боржника та не потребує обов'язкового включення права відступити право вимоги до умов договорів, права за якими можуть бути відступлені у подальшому.

Суд також дійшов висновку, що договір №2 від 20.12.2011р. не містить в собі елементів договору факторингу, зміст якого визначається ст.1077 ЦК України. Передача ТОВ „Грін Груп" Банку грошових коштів за договором №2 у сумі 3034681,38грн. не носила характеру передачі коштів фактором в розпорядження Банку (клієнту) за плату.

Таким чином, судом не встановлено порушень вимог чинного законодавства, у т.ч. у зв'язку з відступленням права вимоги без згоди ТОВ „Істок" як боржника, при укладенні спірного договору №2 від 20.12.2011р.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ТОВ „Істок" подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Одеської області від 03.07.2012 р. скасувати, позов ТОВ „Істок" про визнання недійсним договору № 2 про відступлення права вимоги від 20.12.2011р. задовольнити, визнати недійсним з моменту укладення договір № 2 про відступлення права вимоги від 20.12.2011 р., укладений між ПАТ „АБ"Експрес-Банк", в особі Одеської філії ПАТ „АБ"Експрес-Банк", та ТОВ „Грін Груп".

Скаржник посилається на неповне з'ясування судом обставин справи, що мають значення для справи; недоведеність обставин, які суд першої інстанції визнав встановленими та порушення норм матеріального права, а саме 194 ГК України, ст. ст. 527, 528 ЦК України , неврахування вимог Закону України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" від 12.07.2001р. №2664-ІІІ, Закону України „Про банки і банківську діяльність" від 07.12.2000р. № 2121-ІІІ.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 26.07.2012р. прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено її до розгляду.

У додаткових поясненнях ТОВ „Істок" зазначає, що оскаржуване рішення ґрунтується на помилковому застосуванні норм матеріального права -ст.516 ЦК України, оскільки спірний договір №2 від 20.12.2011р. був укладений без повідомлення боржника про заміну кредитора; договором №5 про внесення змін і доповнень в кредитний договір заміна сторони у зобов'язанні не передбачалась та його зміст свідчить про особистий характер прав і обов'язків його сторін.

У запереченнях на апеляційну скаргу та доповненнях до заперечень ТОВ „Грін-Груп" заперечує проти задоволення вимог скаржника з тих підстав, що:

- заміна кредитора у зобов'язанні згідно ч.1 ст. 516 ЦК України не вимагає згоди на це боржника;

- ТОВ „Істок" не виконувало та не виконує зобов'язання за кредитним договором, не заперечує наявну заборгованість перед новим кредитором;

- ТОВ „Грін-Груп" повідомило ТОВ „Істок" про заміну кредитора у зобов'язанні та при укладенні договору №2 від 20.12.2011р. були дотримані всі вимоги чинного законодавства до процедури здійснення таких угод;

- договором №2 від 20.12.2011р. передбачена уступка права вимоги на платній основі, а саме, в сумі, що дорівнює частині боргу ТОВ „Істок" -3034681,38грн., проте без права на отримання прибутку, що не є ознаками договору факторингу в розумінні ст.1077 ЦК України, якою передбачається передача грошових коштів клієнту за плату в обмін на відступлення права грошової вимоги до третьої особи;

- оспорюваний правочин не містить також і ознак фінансової послуги в розумінні Закону №2664-ХІІ від 12.07.2001р.;

- дійсність договору №2 від 20.12.2011р. частково підтверджена судовим рішенням у справі №5017/924/2012, оскільки оспорений договір №2 мав прямий наслідок у вигляді укладення та виконання договору про відступлення права вимоги від 06.03.2012р., у визнанні якого недійсним судом відмовлено;

- ТОВ „Істок" взагалі не мало права заявляти позов, оскільки відповідно до ст.516 ЦК України згоди боржника на заміну кредитора не вимагається;

- справа про банкрутство ТОВ „Істок" не пов'язана з даною справою, а тому обґрунтування боржника свого позову відповідними міркуваннями є зловживанням процесуальними правами.

В засіданні апеляційного господарського суду представник ТОВ „Істок" підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги.

Представники відповідачів заперечували проти її задоволення з підстав законності та обґрунтованості оскарженого рішення.

Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.

Відповідно до ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 10.11.2006р. між АБ "Експрес-Банк" (надалі -кредитодавець) та ТОВ "Істок" (надалі -позичальник) було укладено кредитний договір № 1220/06, відповідно до п.1.1. якого кредитодавець зобов'язується, на умовах зазначеного договору, відкрити позичальнику відновлювальну кредитну лінію (надалі -кредит) на поповнення обігових коштів та/або придбання основних засобів з лімітом максимальної заборгованості 6000000 грн., строком на три роки з 10.11.2006р. по 10.11.2009р. зі сплатою 16 % річних, а позичальник зобов'язується повернути отриманий кредит, сплатити проценти за його користування, сплатити інші платежі за кредитом у встановлених договором рамках і строках та виконати інші свої зобов'язання, передбачені договором в повному обсязі.

Згідно пункту 2.1. кредитного договору кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання. У період з 01.08.2008р. по 01.04.2009р. між АБ "Експрес-Банк" (надалі -кредитодавець) та ТОВ "Істок" (надалі -позичальник) було укладено договори про внесення змін та доповнень до кредитного договору № 1220/06 від 10.11.2006р. відповідно яких сторонами змінювалися проценти за користування кредитом, порядок сплати комісій Банку та погашення кредиту та процентів за кредит.

10.11.2009р. між АБ "Експрес-Банк" та ТОВ "Істок" було укладено договір №5 про внесення змін та доповнень до кредитного договору № 1220/06 від 10.11.2006р., яким сторони суттєво змінили умови кредитного договору, а саме виклали кредитний договір № 1220/06 від 10.11.2006р. у новій редакції.

Відповідно до нової редакції п.1.1. кредитного договору кредитодавець зобов'язується, на умовах зазначеного договору, відкрити позичальнику відновлювальну кредитну лінію (надалі -кредит) на поповнення обігових коштів та/або придбання основних засобів з лімітом максимальної заборгованості 6000000 грн., строком з 10.11.2006р. по 31.03.2010р. зі сплатою: з 10.11.2006р. по 31.07.2008р. 16% річних, з 01.08.2008р. по 02.09.2008р. зі сплатою 18 % річних, а починаючи з 03.09.2008р. кредит в сумі 5 999 291,36 грн. зі сплатою з 03.09.2008р. по 31.03.2009р. 18% річних, а з 01.04.2009р. по 10.11.2009р. зі сплатою 23% річних, а з 11.11.2009р. по 31.03.2010р. включно із сплатою 25 % річних, а позичальник зобов'язується повернути отриманий кредит, сплатити проценти за його користування, сплатити інші платежі за кредитом у встановлених договором рамках і строках та виконати інші свої зобов'язання, передбачені договором в повному обсязі. 20.12.2011р. між Банком (Первісний кредитор) та ТОВ "Грін-Груп" (Новий кредитор) було укладено договір № 2 про відступлення права вимоги.

Відповідно до п.1.1. договору № 2 Первісний кредитор передає Новому кредиторові, а Новий кредитор приймає частину права вимоги, що належить Первісному кредиторові, і стає кредитором за Кредитним договором № 1220/06 від 10.11.2006р. (далі - Основний договір), укладеним між Первісним кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю «Істок», (далі - Боржник), в обсязі і на умовах, що викладені нижче.

Відступлення права вимоги здійснюється на платній основі (п.1.2. договору №2).

Згідно з п.1.3. договору № 2 належність Первісному кредиторові права вимоги, що передається Новому кредиторові за цим Договором, підтверджується Кредитним договором № 1220/06 від 10.11.2006 року (зі змінами та доповненнями) та Ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.01.2011 року по справі № 2-32/78-10-2331 (попередній номер справи - 32/78-10-2331), відповідно до якої затверджено реєстр вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю "Істок", до першої черги якого включено вимоги ПАТ "АБ "Експрес-Банк" у сумі 7034681,38 грн.

Пунктом 1.4. договору № 2 встановлено, що відповідно до п. 1.1. цього Договору Первісний кредитор передає Новому кредиторові, а Новий кредитор приймає право вимоги, що належить Первісному кредиторові, в частині, що дорівнює 3034681,38 грн. До Нового кредитора не переходить право на отримання прибутку та стягнення штрафних санкцій за порушення Основного договору Боржником.

Пунктом 1.5. договору № 2 визначено, що перехід права вимоги згідно умов цього Договору від Первісного кредитора до Нового кредитора здійснюється в момент повного виконання Новим кредитором п.2.1. цього Договору.

Перехід права вимоги за цим Договором від Первісного кредитора до Нового кредитора оформляється відповідним Актом приймання-передачі прав вимоги за формою, що визначена у Додатку №1 до цього Договору та є його невід'ємною частиною. У відповідності до п.2.1. договору № 2 згідно з розміром права вимоги, що переходить до Нового кредитора за Договором, Новий кредитор сплачує Первісному кредитору грошові кошти в розмірі 3034681,38 грн.. у вигляді одноразового платежу шляхом безготівкового перерахування на рахунок Первісного кредитора, протягом трьох банківських днів з дати укладення Основного договору.

Пунктом 3.2. договору 3 2 встановлено, що Новий кредитор зобов'язаний сповістити Боржника про відступлення права вимоги за цим Договором в термін до 01.01.2012р., шляхом поштового надсилання (з повідомленням про вручення) Боржнику копії цього Договору та відповідного повідомлення.

Відступлення частини вимоги згідно з цим Договором не тягне за собою ніяких змін умов Основного договору, окрім заміни Первісного кредитора Новим кредитором щодо частини вимог (п.5.4. договору).

На виконання п.1.5. договору № 5 між Банком та ТОВ "Грін Груп" було підписано Додаток № 1 до договору № 2 -акт приймання - передачі прав вимоги.

15.02.2012р. між Банком (Первісний кредитор) та ТОВ "Грін-Груп" (Новий кредитор) було укладено договір № 2/2 про несення змін та доповнень до Договору про відступлення права вимоги № 2 від 20.12.2011р., відповідно до якого сторони вирішили пункт 1.6. Договору доповнити підпунктом наступного змісту:

"Сторони укладають договір про відступлення права вимоги за договором застави від 10.11.2006 року, укладеним між Первісним кредитором та Боржником, посвідченим приватним нотаріусом Білгород-Дністровської нотаріальної контори Одеської області Тітовою Т.С. за реєстровим № 5202 (в частині мереж і комунікацій - інвентарні номери 5001 та 5002). Сторони погодили, що всі витрати щодо укладення та нотаріального посвідчення такого договору несе Новий кредитор."

Пункт 2.1. Договору викласти в новій редакції:

"2.1. Згідно з розміром права вимоги, що переходить до Нового кредитора за цим Договором, Новий кредитор сплачує Первісному кредитору грошові кошти в розмірі 3034681,38 грн. шляхом безготівкового перерахування на рахунок Первісного кредитора наступним чином:

- грошові кошти в розмірі 2 400 000,00 грн. Новий кредитор сплачує протягом трьох банківських днів з дати укладання Договору про зміни;

- грошові кошти в розмірі 634 681,38 грн. Новий кредитор сплачує протягом 2 (двох) місяців з дати укладання Договору про зміни."

Пункт 3.2. Договору викласти в новій редакції:

"3.2. Новий кредитор зобов'язаний сповістити Боржника про відступлення права вимоги за цим Договором в термін до 01.05.2012р. шляхом поштового надсилання (з повідомленням про вручення) Боржнику копії цього Договору та відповідного повідомлення".

Пунктом 5 Договору про зміни визначено, що він є невід'ємною частиною Договору та додатків до нього та набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін.

Інші положення Договору, які не порушені даним Договором про зміни залишаються незмінними та Сторони підтверджують по ним свої зобов'язання (п.6 Договору про зміни).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ТОВ „Грін Груп" не сповістило боржника ТОВ „Істок" про відступлення йому права вимоги Банком щодо частини грошових вимог згідно п.4 договору №2/2 про внесення змін та доповнень до договору №2 від 20.12.2011р., докази зворотнього в матеріалах справи відсутні та ця обставина підтверджена поясненнями представника скаржника та ТОВ „Грін Груп" в засіданні апеляційного господарського суду.

При цьому відповідно до ч.2 ст.516 ЦК України правовим наслідком неповідомлення боржника про заміну кредитора у зобов'язанні не є недійсність уступки вимоги, тобто несповіщення новим або первісним кредитором про здійснену уступку права вимоги не тягне недійсність відповідного договору.

Як вбачається із змісту позовної заяви та наголошується в апеляційній скарзі, основним аргументом ТОВ „Істок" на користь позиції про недійсність оспореного договору №2 про відступлення права вимоги від 20.12.2011р.є здійснення уступки вимоги Банком без згоди боржника всупереч тій обставині, що кредитним договором №1220/06 в редакції договору №5 від 10.11.2009р. про внесення змін та доповнень до кредитного договору №1220/06 від 10.11.2006р. не встановлено такого права кредитора.

Місцевий господарський суд відхилив цей довод позивача, виходячи з того, що заміна кредитора в зобов'язанні шляхом уступки вимоги не потребує згоди на це боржника в силу положень ч.1 ст.516 ЦК України.

Цей висновок господарського суду першої інстанції колегія суддів вважає помилковим, позаяк він зроблений при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, та неправильному застосуванні норм матеріального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч.1 ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Застереження в законі „якщо інше не встановлено договором" означає, що заміна кредитора у зобов'язанні шляхом відступлення права вимоги згідно п.1 ч.1 ст.512 ЦК України здійснюється без згоди боржника у разі, якщо жодне положення основного договору, з якого виникло зобов'язання, не надає підстав для зворотних висновків, або в договорі міститься пряма заборона на відчуження права вимоги до боржника кредитором третім особам без згоди боржника.

Таким чином, в контексті спірних правовідносин, виходячи з мотивів, якими керувався позивач при поданні позову, дослідженню та юридичному аналізу підлягають умови кредитного договору №1220/06 від 10.11.2006р. на предмет надання Банку як кредитору права відступити право вимоги до ТОВ „Істок" без згоди останнього.

Суд першої інстанції, встановивши, що з укладанням договору №5 від 10.11.2009р. про внесення змін та доповнень до кредитного договору №1220/06 від 10.11.2006р.сторони суттєво змінили умови останнього, виклавши його в новій редакції, не звернув увагу на зміст окремих положень розділу 7 кредитного договору в новій редакції, чинній на дату відступлення права вимоги за договором №2 від 20.12.2011р.

Так, відповідно до п.7.6 договору №5 від 10.11.2009р. сторони домовились, що з моменту набрання чинності договору Позичальник надав згоду Кредитодавцю та уповноважив його, а Кредитодавець отримав право на вчинення всіх дій, на які його уповноважив Позичальник та надав згоду на їх вчинення згідно умов договору.

При цьому, п.7.9 договору №5 передбачено, що Кредитодавець крім прав, визначених договором, користується всіма правами кредитодавця, визначеними чинним законодавством України.

У п.7.3 договору №5 зазначено, що будь-яка інформація, включаючи умови договору, передана однією з сторін іншій в період дії договору розголошення якої може завдати збитків будь-якій із сторін, вважається конфіденційною і не може бути передана третім особам, за виключенням випадків, передбачених чинним законодавством України.

Оскільки право відступити згідно ст.512,516 ЦК України право вимоги до боржника не є правом кредитодавця, що випливає з суті правовідносин за кредитним договором, а п.5.3 договору №5, або будь-яке інше положення кредитного договору в перелік прав кредитодавця не включає право здійснити відступлення права вимоги до боржника, слід вважати, що з 10.11.2009р., з набранням чинності договором №5, вчинення відступлення права вимоги Банком третій особі стосовно боржника, ТОВ „Істок", потребувало згоди останнього.

Більш того, згідно до п.5.1.2 договору №5 Банк зобов'язався гарантувати таємницю по операціях за рахунками Позичальника та без згоди Позичальника надавати довідки третім особам з питань проведення операцій за рахунками Позичальника лише у випадках, прямо передбачених законодавством України.

Натомість, оминаючи увагою домовленості кредитора та боржника за кредитним договором, сторони договору про відступлення права вимоги №2 від 20.12.2011р. включили положення (пункт 1.8) про заміну первісного кредитора без згоди боржника згідно ч.1 ст.516 ЦК України, хоча визначене цією нормою „інше" було передбачено кредитним договором (в редакції договору №5).

Згода ТОВ „Істок" на вчинення Банком відступлення права вимоги до нього в положеннях кредитного договору в редакції договору №5 від 10.11.2009 р. не зафіксована, іншим шляхом ТОВ "Істок" не уповноважувало Банк на відступлення права вимоги та не виразило свою згоду з заміною кредитора у зобов'язаннях, що виникають з кредитного договору, натомість, заперечило дійсність спірного договору згідно із ст.215 ЦК України у зв'язку з його невідповідністю нормам Цивільного кодексу України.

В контексті застосування до вирішення такого спору судом положень ст.516 ЦК України, а саме -ч.1 ст.516, пункт 7.6 кредитного договору №1220/06 в редакції договору №5 від 10.11.2009р. в системному зв'язку з пунктами 7.3, 7.9. і є тим „іншим", що передбачено договором та виключає правомірність відступлення Банком права вимоги без згоди боржника - ТОВ „Істок".

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з п.1 ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

З урахуванням встановленого судом апеляційної інстанції, оспорений договір №2 від 20.12.2011р. про відступлення права вимоги за кредитним договором №1220/06 від 10.11.2006р. не відповідає положенню ч.1 ст.516 ЦК України, у зв'язку з чим має бути визнаний судом недійсним з моменту укладення відповідно до ст.236 ЦК України.

Заперечення ТОВ „Істок" дійсності договору про відступлення права вимоги №2 від 20.12.2011р. з інших підстав колегія суддів вважає помилковим, оскільки відступлення права грошової вимоги за ним не містить ознак договору факторингу, сплата ТОВ „Грін Груп" коштів у сумі 3034681,38грн не є платою за передачу грошових коштів в розпорядження Банка, а є умовою переходу до нового кредитора права вимоги (пункти 1.5, 1.6 договору №2) та платою ТОВ „Грін Груп" (а не Банка) за відступлене право. Такі умови договору не вписуються в правову конструкцію договору факторингу згідно ст.1077 ЦК України, отже підстави вважати його недійсним у зв'язку з невідповідністю ст.1079 ЦК України відсутні.

Колегія суддів вважає також помилковим ствердження скаржника стосовно наявності ознак кредитної операції в оспорюваній угоді з відступлення права вимоги за кредитним договором та не вбачає його невідповідності вимогам ЗУ „Про банки та банківську діяльність", ЗУ „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".

Стосовно відступлення права вимоги до ТОВ „Істок" в умовах, коли порушено та триває провадження у справі про банкрутство ТОВ „Істок", а також грошові вимоги Банка до боржника у сумі 7034681,38грн., включаючи частину боргу, відступлену за оспорюваним договором №2, включені до реєстру вимог кредиторів та затверджені ухвалою господарського суду від 28.01.2011р.,у справі №2-32/78-10/2331, слід зазначити, що у пункті 51 Постанови Пленума Верховного суду України №15 від 18.12.2009р. роз'яснено: статтею 512 ЦК встановлено підстави заміни кредитора у зобов'язанні, в тому числі й грошовому. Законом не передбачено заборони на перехід прав кредиторів за грошовими зобов'язаннями до іншої особи у провадженні у справі про банкрутство. Тому арбітражні керуючі мають вносити до реєстру відомості про заміну кредиторів за грошовими зобов'язаннями у разі переходу їх права вимоги відповідно до правил ЦК, а господарські суди - зобов'язувати арбітражних керуючих вносити відповідні зміни до реєстру в разі оскарження необґрунтованої відмови арбітражних керуючих у внесенні відомостей про заміну кредитора. Особа, до якої перейшли права кредитора під час провадження у справі про банкрутство, отримує статус учасника провадження відповідно до абзацу двадцять другого статті 1 ЗУ „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Заміна кредитора у зобов'язанні не впливає на права та обов'язки боржника і не потребує його згоди, якщо така згода не передбачена договором або законом.

Колегія суддів оцінює письмові заперечення ТОВ „Грін Груп" як такі, які переважною частиною не стосуються предмету спору та предмету доказування в даній справі, оскільки правова оцінка надається положенням договору №2 від 20.12.2011р. та їх відповідності чинному на момент його укладення законодавству, а не питанням виконання кредитного договору позичальником та порушення ним зобов'язань.

Посилання на встановлену судовим рішенням у справі №5017/924/2012 дійсність договору №2 від 20.12.2011р. спростовуються змістом рішення господарського суду Одеської області та постанови Одеського апеляційного господарського суду в цій справі, якими відмовлено ТОВ „Істок" у визнанні недійсним іншого договору - від 06.03.2012р. про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 10.11.2006р., тобто вирішено спір з іншим предметом та з інших підстав.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржене рішення господарського суду Одеської області від 03.07.2012р. підлягає скасуванню у зв'язку з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права, невідповідністю висновків суду обставинам, що мають значення для вирішення справи, з прийняттям нового рішення про задоволення позову ТОВ „Істок", визнання недійсним з моменту укладення договору №2 про відступлення права вимоги від 20.12.2011р.

Судові витрати, пов'язані з розглядом справи в суді першої та апеляційної інстанції, згідно ст.49 ГПК України покладаються в рівних частках на відповідачів.

Керуючись ст.ст. 49,99, 101-104, 105 ГПК України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Одеської області від 03.07.2012р. скасувати.

Позов ТОВ „Істок" задовольнити.

Визнати недійсним з моменту укладення договір №2 про відступлення права вимоги від 20.12.2011р., укладений між ПАТ „Акціонерний банк „Експрес-Банк" та ТОВ „Грін Груп".

Стягнути з ПАТ „Акціонерний банк „Експрес-Банк" на користь ТОВ „Істок" 536,50грн. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та 268,25грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Стягнути з ТОВ „Грін Груп" на користь ТОВ „Істок" 536,50грн. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та 268,25грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Одеської області видати відповідні накази з зазначенням необхідних реквізитів.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписаний 15.10.2012р.

Головуючий суддя Мишкіна М.А.

Суддя Будішевська Л.О.

Суддя Таран С.В.