Постанова № 26432734, 22.08.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.08.12 Справа № 5015/1167/12

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Мельник Г.І.

суддів Михалюк О.В.

Новосад Д.Ф.

при секретарі судового засідання Федорів Н.В.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2 (довіреність № 308/12 від 05.12.2011р.);

від відповідача: не з"явились.

розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Львів б/н і дати

на рішення Господарського суду Львівської області від 17.05.2012 року

у справі № 5015/1167/12

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Дольче Віта", м. Київ

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Львів

про стягнення в сумі 258 968,46 грн.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 15.06.2012 року у складі колегії: головуючого-судді Мельник Г.І., суддів: Новосад Д.Ф. та Михалюк О.В апеляційну скаргу Фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 прийнято до провадження та призначено справу до розгляду. У зв'язку із перебуванням суддів Михалюк О.В. та Новосад Д.Ф. у відпустці, розпорядженням виконуючого обов'язки голови Львівського апеляційного господарського суду від 02.07.2012 року в склад колегії по розгляду даної справи введено суддів Кравчук Н.М. та Желіка М.Б. Зважаючи на перебування судді Желіка М.Б. у відпустці та зайнятість судді Кравчук Н.М. в іншому судовому засіданні, розпорядженням виконуючого обов'язки голови суду від 21.08.2012р. в склад судової колегії по розгляду справи № 5015/1167/12 внесено зміни, замість суддів Кравчук Н.М. та Желіка М.Б. введено суддів Михалюк О.В. та Новосад Д.Ф.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 17.05.2012р. у справі № 5015/1167/12 (суддя Станько Л.Л.) позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім" Дольче Віта" (надалі ТОВ "ТД "Дольче Віта") задоволено частково. З Фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 (надалі ФОП ОСОБА_3) на користь ТОВ "ТД "Дольче Віта" стягнуто 239 529,76 грн. основного боргу, 11 286,42 грн. пені, 2 196,69 грн. -3% річних, 955,59 грн. інфляційних втрат та відшкодовано судові витрати. В частині стягнення 5000,00 грн. основного боргу провадження у справі припинено.

Приймаючи вказане рішення місцевий господарський суд виходив з того, що за невиконання зобов'язань по Договору дистрибуції, а саме зобов'язань по оплаті поставленого товару, Позивач правомірно просить стягнути з Відповідача суму основної заборгованості, а також штрафні санкції нараховані у відповідності до вимог ст. 625 ЦК України, п. 4.2 Договору дистрибуції № 87/04 та ч. 6 ст. 232 ГК України. Зважаючи на те, що Відповідачем частково погашено 5000,00 грн. основного боргу, провадження у справі в цій частині припинено, на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

Не погодившись з даним рішенням місцевого господарського суду, Відповідач -Фізична особа -підприємець ОСОБА_3 звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, без номера та без дати, в якій просить оскаржуване рішення Господарського суду Львівської області від 17.05.2012р. у справі № 5015/1167/12 скасувати частково, оскільки вважає дане рішення таким, що прийняте за невідповідності висновків, викладених в оскаржуваному рішенні, обставинам справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також з порушенням норм процесуального права. Свої доводи скаржник мотивує, зокрема тим, що місцевим господарським судом порушено вимоги ст. 77 ГПК України, безпідставно відхилено клопотання Відповідача про відкладення розгляду справи з метою добровільного врегулювання спору, та позбавлено Відповідача можливості надати відповідні докази для встановлення фактичних обставин справи. Крім цього, скаржник покликається на ту обставину, що ним, окрім врахованих судом першої інстанції погашення 5000,00 грн. основної заборгованості, було здійснено ще часткове погашення заборгованості у розмірі 3000,00 грн. та здійснено повернення товарів на загальну суму 1523,00 грн.

Розгляд справи відкладався з підстав, наведених в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 02.07.2012р.

У зв'язку із неодоразовою зміною складу колегії суддів та у відповідності до правової позиції, викладеної в п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. № 6 "Про судове рішення", зважаючи на встановлений п. 3 ч. 4 ст. 47 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" принцип незмінності судді, розгляд справи розпочато заново.

Позивач на виконання вимог ухвали суду від 15.06.2012р. подав суду заперечення на апеляційну скаргу в якому зазначає, що твердження апелянта про часткове погашення боргу в сумі 3000,00грн. та здій снення повернення товару на суму 1523,00 грн. не відповідає дійсності, оскільки з поданої довідки № 368/06 від 22.06.2012р. вбачається погашення боргу Відповідачем лише в сумі 5000,00 грн., тому вважає , що рішення Господарського Львівської області від 17.05.2012р. слід залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Скаржник участі уповноваженого представника в дане судове засідання не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, хоча своєчасно та належним чином був повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, вимоги ухвал суду від 15.06.2012р. та від 02.07.2012р. не виконав.

Враховуючи ту обставину, що сторони належним чином були повідомлені про час, місце розгляду апеляційної скарги та наслідки неявки в судове засідання, а в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття законного і обгрунтованого рішення по справі, тому судова колегія дійшла до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у відсутності представника відповідача.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 17.05.2012р. у справі № 5015/1167/12 слід залишити без змін, апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_3 без задоволення, виходячи з наступного.

Аналізом матеріалів справи колегією суддів Львівського апеляційного господарського суду встановлено, що 20 квітня 2010р. між Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дольче Віта" та Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_3 було укладено Договір дистрибуції № 87/04Д (надалі Договір), відповідно до умов якого ФОП ОСОБА_3 набуває статусу дистрибутора Підприємства та зобов'язується виконувати плани реалізації продукції Підприємства які узгоджуються та підписуються обома сторонами цього договору щомісячно.

На виконання умов Договору ТОВ "ТД "Дольче Віта" поставило Відповідачу товар згідно видаткових накладних: № ТД-0032139 від 28.09.2011р. на суму 56 036,22 грн., № ТД-0032180 від 28.09.2011р. на суму 5 216,40 грн., № ТД-0033129 від 05.10.2011р. на суму 1 738,80 грн., № ТД-0033126 від 05.10.2011р. на суму 10 969,68 грн., № ТД-0033774 від 11.10.2011р. на суму 17 034,00 грн., № ТД-0033776 від 11.10.2011р. на суму 1 738,80 грн., № ТД-0034942 від 19.10.2011р. на суму 39 147,18 грн., № ТД-0034946 від 19.10.2011р. на суму 4 347,00 грн., № ТД-0035767 від 26.10.2011р. на суму 50 361,00 грн., № ТД-0037189 від 08.11.2011р. на суму 28 241,70 грн., № ТД-0038151 від 16.11.2011р. на суму 30 547,20 грн., № ТД-0038154 від 16.11.2011р. на суму 5 745,60 грн., № ТД-0038887 від 22.11.2011р. на суму 51 981,00 грн., № ТД-0038896 від 22.11.2011р. на суму 3 830,40 грн., № ТД-0041757 від 15.12.2011р. на суму 7 274,64 грн. Всього на суму 273 592,33 грн.

Пунктом 2.2.7 Договору передбачено, що оплата за продукцію здійснюється протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту фактичного приймання-передачі товару. Оплата здійснюється у національній валюті України -гривні, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Підприємства. Факт оплати Дистрибутором вартості Товару підтверджується надходженням коштів на рахунок Підприємства.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до п.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Своїх зобов'язань, передбачених п. 2.2.7 Договору, Відповідач не виконав, поставленого товару не оплатив.

З метою досудового врегулювання спору та у відповідності до вимог ст.6 ГПК України 8.12.2011р. ТОВ "ТД "Дольче Віта" надіслало на адресу Відповідача претензію № 311/12 з вимогою оплатити заборгованість в сумі 337 420,03 грн. протягом семи днів з моменту отримання претензії, яку Відповідачем задоволено частково.

В той час, слід зазначити, що в процесі розгляду справи місцевим господарським судом Позивач подав заяву про зменшення позовних вимог, № 176/04 від 23.04.2012р. та заяву про уточнення позовних вимог, № 198/08 від 11.05.2012р. (а.с. 49,58) відповідно до яких просить стягнути з Відповідача 244 529,76 грн. суму основного боргу, 11 286,42 грн. пені, 2 196,69 грн. -3% річних та інфляційні втрати в сумі 955,59 грн.

Крім цього, в матеріалах справи наявна довідка ТОВ "ТД "Дольче Віта", № 209/05 від 16.05.2012р.(а.с. 67), засвідчена підписами директора та головного бухгалтера підприємства, а також скріплена печаткою підприємства, з якої вбачається, що заборгованість за поставлені товари по Договору № 87/04 Д від 20.04.2010р., підписаного із контрагентом ФОП ОСОБА_3, становить 239 529,76 грн., а остання проплата за цим Договором була здійснена 15.05.2012р. в сумі 5000,00 грн.

Докази, що підтверджують виконання Відповідачем зобов'язань щодо оплати вартості поставленого товару в повному обсязі і відновлення тим самим порушених майнових прав кредитора на момент розгляду спору судом, у матеріалах справи відсутні.

За таких обставин, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає доводи Позивача про порушення його майнових прав на заявлену суму основної заборгованості за поставлений товар правомірними, документально підтвердженими та не спростованими Відповідачем в установленому законом порядку, а тому згідно ст. 15 Цивільного кодексу України, порушене право Позивача підлягає судовому захисту шляхом примусового стягнення з Відповідача 239 529,67 грн.

Приписами п. 1-1 ст. 80 ГПК України встановлено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Зважаючи на те, що Відповідач частково погасив суму основної заборгованості, а саме на 5000,00 грн. згідно довідки № 209/05 від 16.05.2012р., відтак судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про правомірність припинення провадження в цій частині.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок інфляційних витрат та 3% річних судова колегія вважає,що місцевим господарським судом правомірно задоволено вимогу Позивача щодо стягнення з Відповідача 2 196,69грн. 3% річних та 955,59 грн. інфляційних втрат.

Штрафними санкціями в Господарському кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф. пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання(ч. 1 ст. 230 ГК України).

Згідно з п. 4.2 Договору у разі невиконаня Дистрибутором пункту 2.2.7 цього Договору Підприємство може стягувати пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення та інші штрафні санкції згідно ст. 625 ЦК України.

На виконання п. 4.2 Договору з врахуванням вимог ч. 6 ст. 232 ГК України Позивач нарахував Відповідачу пеню в розмірі 11 286,42 грн., яку правомірно стягнуто місцевим господарським судом.

Покликання скаржника на здійснення ним часткового погашення заборгованості в розмірі 3000,00 грн. та повернення товарів на загальну суму 1 523,00 грн. є голослівними, документально не підтверджені, а тому не можуть слугувати підставою для скасування рішення, крім цього з поданої представником позивача довідки № 368/06 від 22.06.2012р. вбачається, що 15.05.2012р. Відповідачем була погашена заборгованість лише в сумі 5000,00 грн., тобто в тій частині, в якій судом першої інстанції припинено провадження у справі.

Твердження апелянта про позбавлення місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення його конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів не відповідає дійсності, оскільки як вбачається з матеріалів справи, розгляд спору неодноразово відкладався, що підтверджується ухвалами суду від 12.04.2012р, від 26.04.2012р. Зважаючи на багаторазове відкладення розгляду справи та відсутність підстав, передбачених ч.1 ст. 77 ГПК України для відкладення розгляду справи, місцевий господарський суд прийняв рішення в межах строку передбаченого ч.1 ст. 69 ГПК України.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Львівської області від 17.05.2012 року відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі інші доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально не обґрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює спірні правовідносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

При зверненні з апеляційною скаргою до Львівського апеляційного господарського суду до матеріалів апеляційної скарги ФОП ОСОБА_3 долучено копію платіжного доручення № 352 від 06.06.2012р., яким сплачено судовий збір за розгляд апеляційної скарги в розмірі 2900,00 грн. Ухвалами Львівського апеляційного господарського суду від 15.06.2012р. та від 02.07.2012р. скаржника зобов'язано подати суду оригінал платіжного доручення № 352 від 06.06.2012р. про сплату судового збору, однак скаржник вимоги ухвал суду не виконав, належних доказів, що підтверджують сплату ним судового збору та зарахування його до спеціального фонду Державного бюджету України не подав. З огляду на викладене судова колегія дійшла висновку про доцільність стягнення з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 в дохід Державного бюджету України за розгляд апеляційної скарги Львівським апеляційним господарським судом 2900,00 грн. судового збору.

Керуючись ст. ст. 49, 91, 99, 101, 103, 105 ГПК України, - Львівський апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

1. Рішення Господарського суду Львівської області від 17.05.2012 р. у справі № 5015/1167/12 залишити без змін, апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Львів б/н і дати. - без задоволення.

2. Стягнути з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_3(АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 в 1-й філії АТ ВАТ "Кредобанк" МФО 325365) в дохід Державного бюджету України на рахунок 31216206782006 ГУДКСУ у Львівській області, код отримувача 38007620, отримувач УДКСУ у Личаківському районі м. Львова, МФО 825014 судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку в розмірі 2 900,00 (дві тисячі дев'ятсот )грн.

3. Місцевому господарському суду видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи скеровуються в Господарський суд Львівської області.

повна постанова складена 23.08.2012р.

Головуючий-суддя Мельник Г.І.

Суддя Михалюк О.В.

Суддя Новосад Д.Ф.