Рішення № 26432652, 02.10.2012, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2012 року справа № 5020-870/2012За позовом: Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини морської,

ідентифікаційний код 22992545

(99040, м. Севастополь, вул. Хрустальова, 60)

до: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1,

ідентифікаційний номер НОМЕР_1

(99805, АДРЕСА_1)

про стягнення 20 561,75 грн,

Суддя Головко В.О.,

Представники сторін:

позивач (Севастопольська квартирно-експлуатаційна частина морська) -Кравець О.М. -представник, довіреність від 25.06.2012;

відповідач (Фізична особа-підприємець ОСОБА_1) -не прибув, явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив.

Обставини справи:

02.08.2012 Севастопольська квартирно-експлуатаційна частина морська (далі -позивач) звернулась до господарського суду міста Севастополя (далі -суд) з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі -відповідач) про стягнення 20 561,75 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором оренди нерухомого військового майна № 1/2010/Сев.КЕЧм. від 01.03.2010 в частині своєчасного та повного внесення орендної плати та здійснення інших платежів, передбачених Договором.

Ухвалою суду від 06.08.2012 порушено провадження у справі.

Розгляд справи неодноразово відкладався, зокрема, через неявку відповідача та невиконання ним вимог суд, востаннє -до 02.10.2012.

Присутній в судовому засіданні 02.10.2012 представник позивача підтримав позов у повному обсязі та просив його задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач не скористався своїм правом, наданим йому статтею 59 Господарського процесуального кодексу України: письмовий відзив на позов та документи в обґрунтування заперечень проти позову та інші витребувані судом документи не надав, у судове засідання 02.10.2012 не прибув, явку свого повноважного представника не забезпечив, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином -рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення /арк. с. 47-50/, за адресою, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців /арк. с. 13-14/; про причини неявки суду не сповістив.

Згідно зі статтею 77 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Отже, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відповідно до абзацу першого пункту 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явились у засідання.

Водночас, за змістом абзацу третього підпункту 3.9.1 вказаного пункту, у разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто, повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Як убачається з матеріалів справи, ухвала суду від 06.08.2012 про порушення провадження у справі, ухвали від 23.08.2012 та від 13.09.2012 про відкладення розгляду справи, які надіслані за місцезнаходженням відповідача, повернулись до суду із відміткою „за зазначеною адресою не проживає" /арк. с. 16-19; 25-29; 47-50/.

За викладених обставин суд вважає відповідача таким, що повідомлений про дату, час і місце розгляду справи належним чином.

Беручи до уваги вищенаведене та враховуючи те, що матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини сторін, а встановлений статтею 69 Господарського процесуального кодексу України строк вирішення спору спливає 02.10.2012, суд вирішив розглянути справу у відсутність відповідача за наявними у справі матеріалами -в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ:

01.03.2010 між Севастопольською квартирно-експлуатаційною частиною морською (Орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Орендар) був укладений договір оренди нерухомого військового майна № 1/2010/Сев.КЕЧм. (далі -Договір) /арк. с. 55-58/.

За умовами Договору (пункт 1.1) Орендодавець зобов'язався передати, а Орендар прийняти у строкове платне користування нерухоме військове майно -нежитлові приміщення, площею 251,5 м2, в будівлі-кафе (літ. "Аа") за ГП № 148 військового містечка № 75 (далі -майно), що знаходиться на балансі Севастопольської КЕЧ, розташоване за адресою: м. Севастополь, вул. Дибенка, 21/5, вартість якого визначена 30.06.2008 за незалежною експертною оцінкою та становить згідно з актом оцінки 348 507,00 грн.

Сторони дійшли згоди, що Орендар вступає у строкове платне користування Майном у термін, указаний у Договорі, але не раніше дати підписання сторонами Договору та Акта приймання-передачі Майна (п. 2.1 Договору).

На виконання умов Договору, 01.03.2010 Орендодавець передав, а Орендар прийняв Майно в оренду, про що складений відповідний Акт приймання-передачі нежитлових приміщень в оренду, підписаний сторонами Договору та скріплений їх печатками /арк. с. 59/.

Отже, відповідач вступив у строкове платне користування Майном з 01.03.2010.

Згідно з пунктом 3.1 Договору орендна плата встановлена без ПДВ за базовий місяць (червень 2009 року) на рівні 2 103,00 грн за результатами конкурсу (домовленості). Орендна плата за перший місяць оренди визначається шляхом коригування базової орендної плати на індекси інфляції за період з базового до першого місяця оренди.

Відповідно до пункту 3.2 Договору нарахування податку на додану вартість на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п. 3.3 Договору).

Орендна плата у розмірі 100% перераховується Орендарем до спеціального фонду державного бюджету на спеціальний реєстраційний рахунок Орендодавця в територіальному органі державного казначейства не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним (п. 3.6 Договору).

За умовами Договору Орендар зобов'язався своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату (п. 5.3 Договору) та щомісячно компенсувати Орендодавцю кошти у розмірі частини податку за землю пропорційно площі землі, яку займає здане в оренду нерухоме Майно, а також прилегла до будівлі чи споруди земельна ділянка площею 0,047 Га, на яку Орендарю відповідно до чинного законодавства надається право користування для досягнення мети оренди (п. 5.15 Договору).

Пунктом 10.1 Договору визначений строк його дії: три роки з 01.03.2010 до 28.02.2013 включно.

Як убачається з матеріалів справи, 31.12.2011 Орендар повернув, а Орендодавець прийняв об'єкт оренди від Орендаря, про що свідчить складений та підписаний Сторонами Акт приймання-передачі нерухомого військового майна -будівлі № 148 (кафе) військового містечка № 75, розміщеного за адресою: м. Севастополь, вул. Дибенка, 21/5 (договір оренди № 1/2010/Сев.КЕЧм. від 01.03.2010) /том 1, арк. с. 60/.

Таким чином, 31.12.2011 об'єкт оренди повернутий Орендодавцеві, а отже, виходячи зі змісту частини другої статті 795 Цивільного кодексу України, з цього часу (31.12.2011) Договір оренди припинився.

Як установлено судом, Орендодавець свої зобов'язання за Договором виконав у повному обсязі, а саме: передав відповідачеві об'єкт оренди за Актом приймання-передачі орендованого майна від 01.03.2010, підписаним обома сторонами без зауважень /арк. с. 59/.

Натомість, відповідач умови Договору порушив: орендну плату вносив несвоєчасно і не в повному обсязі, внаслідок чого у нього перед позивачем за період з 01 серпня по 31 грудня 2011 року утворилась заборгованість по орендній платі (з ПДВ) в сумі 15 016,34 грн та по компенсації податку на землю за цей же період -в сумі 3 920,15 грн, що стало причиною звернення Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини морської до суду із даним позовом.

Крім того, у зв'язку із порушенням строків внесення орендної плати та компенсації податку на землю позивач нарахував відповідачеві 826,25 грн пені та 799,01 грн штрафу.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Статтею 1 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" унормовано, що даний Закон регулює організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, їх структурних підрозділів; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.

Враховуючи, що об'єктом оренди є державне майно, застосуванню до спірних відносин сторін підлягають норми Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, а також норми спеціального законодавства в сфері оренди державного майна, яким є Закон України „Про оренду державного та комунального майна".

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 ГК України).

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як установлено судом, 01.03.2010 між сторонами був укладений Договір № 1/2010/Сев.КЕЧм. /арк. с. 55-58/, який за своєю правовою природою та ознаками є договором оренди.

Згідно з положеннями частини першої статті 283 Господарського кодексу України та частини першої статті 759 Цивільного кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендарю) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

До основних обов'язків орендаря стаття 18 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" відносить, серед іншого, обов'язок щодо внесення орендної плати своєчасно і у повному обсязі.

При цьому, за змістом статті 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна", орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Таким чином, укладений між сторонами Договір № 1/2010/Сев.КЕЧм. від 01.03.2010 є підставою для виникнення у відповідача перед позивачем зобов'язання щодо внесення орендної плати за користування об'єктом оренди.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України унормовано, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Як установлено судом, за умовами Договору (пункти 3.6, 5.3) Орендар зобов'язаний сплачувати орендну плату щомісячно не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним.

Отже, останній платіж за спірний період (серпень -грудень 2011 року) відповідач був зобов'язаний здійснити в строк до 15.01.2012.

Суд зазначає, що в порушення вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, доказів погашення заборгованості по орендній платі (з ПДВ) в сумі 15 016,34 грн відповідачем не надано.

За викладених обставин, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 15 016,34 грн (з ПДВ) є обґрунтованими, підтверджені документально, а тому підлягають до задоволення в повному обсязі.

При цьому судом враховано, що рішенням господарського суду міста Севастополя від 22.12.2011 у справі № 5020-1615/2011 за позовом Севастопольської КЕЧ морської до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за спірним Договором стягнуто заборгованість з орендної плати за період з січня по липень 2011 року /арк. с. 8-10/, тобто за період, що передує позовному періоду у даній справі (01.08.2011-31.12.2011). Вказане рішення набрало законної сили 06.01.2012.

Розглянувши позовну вимогу про стягнення з відповідача компенсацію податку на землю в сумі 3 920,15 грн суд зауважує на наступному.

Як зазначено вище, за умовами Договору (пункт 5.15) Орендар зобов'язався щомісячно компенсувати Орендодавцю кошти у розмірі частини податку за землю пропорційно площі землі, яку займає здане в оренду нерухоме Майно, а також прилегла до будівлі чи споруди земельна ділянка площею 0,047 Га, на яку Орендарю відповідно до чинного законодавства надається право користування для досягнення мети оренди.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку земельного податку /арк. с. 38-41/ земельний податок становить 1% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки за 1 м2 на рік.

Згідно з Випискою із технічної документації щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки грошова оцінка земельної ділянки, розташованої в м. Севастополі по вул. Дибенка, 21/5, становить 1 304,00 грн /арк. с. 37/. Площа об'єкта оренди (кафе) становить 251,5 м2 (пункт 1.1 Договору); площа прилеглої до будівлі земельної ділянки -0,047 Га (пункт 5.15 Договору) або 470 м2. Тобто, загальний розмір земельної ділянки, на яку Орендарю передавалось право користування за спірним Договором, становить 721,5 м2.

Отже, розмір компенсації земельного податку для відповідача становить:

1 304,00 грн * 1% * 721,5 м2 / 12 міс. = 784,03 грн на місяць.

Саме такий розмір земельного податку зазначений у рядку 2.1.37 Податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2011 рік /арк. с. 38-41/.

Позивач просить стягнути з відповідача суму компенсації земельного податку за серпень-грудень 2011 року (5 місяців) в розмірі 3 920,15 грн (784,03*5).

Факт сплати позивачем земельного податку за вказаний період підтверджується платіжними дорученнями № 1165 від 16.08.2011 на суму 18 900,00 грн; № 1342 від 16.09.2011 на суму 18 900,00 грн; № 1531 від 19.10.2011 на суму 20 000,00 грн та № 1718 від 29.11.2011 на суму 10 000,00 грн /арк. с. 61-64/. Отже, стягнення з відповідача саме компенсації сплаченого позивачем земельного податку є правомірним.

Зважаючи на відсутність доказів сплати компенсації відповідачем земельного податку за період з серпня по грудень 2011 року, а також те, що рішенням господарського суду міста Севастополя від 22.12.2011 у справі № 5020-1615/2011 земельний податок стягнутий за період з січня по липень 2011 року, суд вважає позовні вимоги у частині стягнення з відповідача компенсації податку на землю в сумі 3 920,15 грн обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення в повному обсязі.

Також позивач просить стягнути з відповідача на свою користь пеню в сумі 826,25 грн та штраф у сумі 799,01 грн.

Суд вважає вимогу про стягнення пені такою, що підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій та іншими способами, передбаченими законом.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного зобов'язання або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України). Тобто пеня є мірою відповідальності боржника за порушення ним строків виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до статей 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 3.7 Договору сторони встановили, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 Договору співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

Згідно з частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь пеню за оренду у квітні-вересні 2011 року, за період з 28.07.2011 по 14.11.2011 в сумі 826,25 грн /арк. с. 11-12/, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що зазначеним вище судовим рішенням з відповідача за оренду у квітні-червні 2011 року стягнуто пеню за період з моменту прострочки до 27.07.2011.

Перевіривши уточнений розрахунок пені, наданий позивачем /арк. с. 53-54/, суд зазначає, що в цілому він є вірним, проте при розрахунку пені за оренду у вересні 2011 року позивачем невірно визначено базу для нарахування: замість суми заборгованості 3 782,49 грн взято 3 785,49 грн, у зв'язку із чим судом здійснений власний розрахунок:

3 782,49 грн * 2 * 7,75% / 365 * 29 дн. (17.10.2011-14.11.2011) = 46,58 грн.

Отже, загальний розмір пені за розрахунком суду становить 822,98 грн, що є меншим, ніж заявлено позивачем до стягнення (826,25 грн).

За викладених обставин, позовні вимоги щодо стягнення пені підлягають задоволенню частково -в сумі 822,98 грн. В частині стягнення пені в сумі 3,27 грн (826,25-822,98) позовні вимоги задоволенню не підлягають у зв'язку з їх необґрунтованістю.

Щодо стягнення штрафу в сумі 799,01 грн суд зазначає наступне.

Відповідно до частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з пунктом 3.8 Договору, у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше, ніж три місяці, Орендар сплачує штраф у розмірі 7% від суми заборгованості.

Як убачається із рішення господарського суду міста Севастополя від 22.12.2011 у справі № 5020-1615/2011, заборгованість зі сплати орендної плати за січень-липень 2011 року була часткового погашена лише 22.12.2011, тобто у травні, червні, а також у серпні 2011 року заборгованість з орендної плати становила більше трьох місяців.

Перевіривши розрахунок штрафу /арк. с. 11-12/ суд вважає його вірним.

За викладених обставин вимога позивача щодо стягнення з відповідача штрафу в розмірі 799,01 грн є такою, що підлягає задоволенню повністю.

Підсумовуючи викладене, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума 20 558,48 грн, з яких: 15 016,34 грн -основний борг по орендній платі з ПДВ, 3 920,15 грн -компенсація податку на змелю, 822,98 грн -пеня і 799,01 грн -штраф. В частині стягнення пені в сумі 3,27 грн в позові слід відмовити.

За правилами частини першої статті 49 Господарського процесуального кодексу України, при частковому задоволенні позову судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Водночас, відповідно до частини другої зазначеної статті, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Зважаючи на те, що спір виник з вини відповідача суд покладає на нього судовий збір в сумі 1 609,50 грн.

Беручи до уваги вищевикладене, керуючись статтями 49, 75, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1; АДРЕСА_1; п/р 26009946559212 в СФ ПАТ „Укрсоцбанк", м. Севастополь, МФО 324010, або з інших рахунків, виявлених державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини морської (ідентифікаційний код 22992545; вул. Хрустальова, 60, м. Севастополь, 99040, п/р 31257274210218 в ГУ ДКС України в м. Севастополі, МФО 824509) 20 558,48 грн (двадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят вісім грн сорок вісім коп.), з яких: 15 016,34 грн -заборгованість по орендній платі з ПДВ; 3 920,15 грн -компенсація податку на землю; 822,98 грн -пеня, 799,01 грн -штраф, а також судовий збір в сумі 1 609,50 грн (одна тисяча шістсот дев'ять грн 50 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В частині стягнення пені в сумі 3,27 грн -в позові відмовити.

Повне рішення складено 08.10.2012.

Суддя підпис В.О. Головко