Рішення № 26432622, 04.10.2012, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.10.2012 Справа № 18/1859/12

м. Полтава

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕС", вул. Набережна, 157, кв.53, м. Донецьк, 83015

до Приватного підприємства "АВТОСВІТ", вул. 40-річчя Жовтня, 2/7, м. Кременчук, Полтавська область, 39600

про стягнення 107094,61 грн.

Суддя Пушко І.І.

Представники:

Від позивача: Колесник Т.М., довіреність від 01.10.2012 року № 1;

Від відповідача: не з'явився.

Розглядається позовна заява про стягнення з відповідача коштів в сумі 107094,61 грн., з яких: 49306,63 грн. -основна заборгованість за договором поставки від 05.04.2012 року № 05042012; 29583,98 грн. -штраф, 1085,15 грн. -пеня; 27118,85 грн. - річних.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем договірних зобов'язань в частині оплати отриманого товару.

Відповідач в судове засідання не з'явився. Ухвала, яка направлялась йому на юридичну адресу згідно даних спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 19.09.2012 року була повернута органом зв'язку як неотримана адресатом з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Згідно ч. 1 ст. 18 ЗУ "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Судом береться до уваги, що відповідно до роз'яснень ВГСУ (п. 11 інформаційного листа № 01-8/123 від 15.03.2007 року), до повноважень господарського суду не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичної особи або місця проживання фізичних осіб -учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому відповідні процесуальну документи надсилаються господарським судом згідно поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час та місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом (ч. 3 п. 3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

В зв'язку з наведеним суд вважає, що відповідач належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання, необхідних для вирішення спору доказів наявних в матеріалах справи достатньо, а його неявка не перешкоджає розгляду спору по суті, тому суд визнав за можливе відповідно до ст. 75 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

05.04.2012 року сторони уклали договір поставки № 05042012 (далі -Договір), за яким постачальник (позивач) зобов'язався передати покупцю товар в асортименті, кількості та за ціною, визначеними у накладних, що є невід'ємною частиною цього договору, а покупець (відповідач) зобов'язується прийняти і оплатити цей товар на умовах даного Договору.

Позивач у липні 2012 року здійснив передачу відповідачу товару -яєчний порошок у кількості 1408,60 кг. на загальну суму 49306,63 грн. Товар отримувався відповідачем через директора підприємства.

Згідно п. 2.3. Договору зобов'язання постачальника по строкам передачі товару, асортименту, кількості та якості, вважаються виконаними з моменту підписання накладних уповноваженими представниками обох сторін. Переданий позивачем на виконання умов Договору товар було прийнято відповідачем без будь-яких зауважень щодо його кількості чи якості. Факт передачі товару на загальну суму 49306,63 грн. підтверджується видатковою накладною № 12/07-4 від 12.07.2012 року (а.с. 12) з підписом уповноваженої особи відповідача та відтиском печатки, також ТОВ "ДЕС" видало відповідачу податкову накладну № 8 від 12.07.2012 року на загальну суму 49306,63 грн. у тому числі ПДВ (а.с. 13). Відповідно до п. 2.2. доставка товару була здійснена транспортом відповідача.

У п. 4.1 Договору сторонами узгоджено, що покупець зобов'язаний здійснити розрахунки за даним договором у безготівковому порядку згідно виставлених рахунків-фактур постачальника шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом п'яти календарних днів з моменту підписання накладних покупцем.

Таким чином, відповідач повинен був здійснити виконання договірного зобов'язання в частині оплати отриманого товару за накладною від 12.07.2012 року до 17.07.2012 року, проте товар у зазначені строки не оплатив, тому з 18.07.2012 року він вважається таким, що прострочив зобов'язання.

Позивачем була виставлена відповідачу претензія на суму 83328,22 грн. враховуючи борг, пеню, штраф та річні, яка направлялась йому цінним листом з описом вкладення 16.08.2012 року (а.с. 15). За твердженням позивача на претензію відповідач не відреагував ніяким чином.

Станом на момент розгляду справи в суді розмір основної заборгованості відповідача становить 49306,63 грн.

Відповідно до п. 5 ст. 16 ЦК України одним із засобів захисту цивільних прав є примусове виконання обов'язку в натурі, яке в даному випадку полягає у виконанні відповідачем договірних зобов'язань з оплати вартості отриманого товару.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2. ст. 712 ЦК).

Згідно з п. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У відповідності до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. За ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Позивачем доведено обґрунтованість позовних вимог про стягнення заборгованості за Договором, відповідач факт прострочення сплати коштів за отриманий товар не спростував, проти заявленої до стягнення суми боргу не заперечив. За таких обставин з відповідача підлягає до стягнення основна заборгованість за переданий товар на суму 49306,63 грн.

За ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настаються правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Ст. 612 ЦК України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

За статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6.2. Договору сторони передбачили, що у випадку порушення строків оплати товару, передбачених п. 4.1 договору покупець повинен сплатити постачальнику пеню в розмірі 0,3 % від несплаченої суми за кожен день прострочення. Позивачем заявлено до стягнення 1085,15 грн. пені, яку він нарахував з 18.07.2012 року по 10.09.2012 року -55 днів прострочки (розрахунок в мат. справи, а.с. 3).

Суд задовольняє заявлену суму пені, оскільки її розмір та період нарахування є обґрунтованими, відповідає п. 6 ст. 231 ГПК України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та договору.

Також сторони пунктом 6.3. Договору передбачили, що у випадку неоплати поставленого товару більш ніж на 15 календарних днів понад строк, встановлений в п. 4.1. Договору, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 30 % від суми заборгованості, у випадку неоплати поставленого товару більш ніж на 30 календарних днів понад встановлений строк - штраф у розмірі 60 % від суми заборгованості.

Позивачем заявлено до стягнення 29583,98 грн. штрафу (60 відсотків від суми боргу 49306,63 грн. за прострочку більш ніж на 30 календарних днів понад строк) за невиконання відповідачем зобов'язання в частині оплати отриманого товару.

Вирішуючи позов в цій частині вимог суд врахував наступне.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Суд враховує, що штраф і пеня є формами одного і того ж виду забезпечення виконання зобов'язання -неустойки. Відповідно до ч. 3 ст. 6 ЦК України сторони можуть врегульовувати свої відносини на власний розсуд. Умовами Договору передбачено цивільно-правову відповідальність за порушення умов Договору у вигляді сплати неустойки -пені та штрафу. При цьому законом не встановлено обмежень щодо одночасного застосування пені і штрафу у випадку порушення виконання зобов'язання і таке застосування чинному законодавству не суперечить, яке встановлює обмеження лише щодо розміру такої форми неустойки як пеня.

Судом приймається до уваги правова позиція Верховного Суду України з даного питання, зокрема, в постанові від 09.04.2012 року по справі № 12/039. Згідно ст. 111-28 ГПК України Рішення Верховного Суду України , прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Таким чином, одночасне застосування штрафу та пені, у разі неналежного виконання зобов'язань за Договором, не суперечить вимогам закону та умовам Договору.

Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

За ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

В даному випадку сума штрафу в розмірі 29583,98 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача є завищеною та неспіврозмірною з сумою заборгованості, оскільки вона становить 60% від суми боргу. Таким чином, враховуючи наявні в матеріалах справи докази, на підставі п. 3 ст. 83 ГПК України суд зменшує розмір штрафу до 10% від заявленої суми тому позовні вимоги про стягнення штрафу підлягають частковому задоволенню -на суму 2958,39 грн.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми боргу, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст. 625 Цивільного кодексу України).

П.6.2. Договору сторони узгодили, що покупець додатково сплачує постачальнику 1 % від несплаченої суми за кожен день користування чужими грошовими коштами. Позивачем заявлено до стягнення 27118,85 грн. - 1% річних за період з 18.07.2012 року по 10.09.2012 року.

Приймаючи до уваги, що судом встановлено прострочення відповідачем грошового зобов'язання, вимоги позивача про стягнення річних суд визнає правомірними та такими, що підлягають задоволенню, оскільки період їх нарахування та розмір є обґрунтованим.

Відповідно до п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р., судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки. Таким чином, судові витрати відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49 (ч. 2) , 82, 83 (п. 3 ч. 1),84-85, ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "АВТОСВІТ", вул. 40-річчя Жовтня, 2/7, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, код ЄДРПОУ 31435512, р/р 26008050000607 в АКБ "Індустріалбанк" у м. Кременчук, МФО 331304 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕС", вул. Набережна, 157, кв.53, м. Донецьк, 83015, код ЄДРПОУ 31071710, р/р 26009210100095, Філія Донецька Дирекція ПАТ "Банк Камбіо", МФО 380399 -49306 грн. 63 коп. боргу; 1085 грн. 15 коп. - пені; 2958 грн. 39 коп. -штраф; 27118 грн. 85 коп. - річних від простроченої суми; 2141 грн. 90 коп. судового збору.

3. В частині стягнення 26625,59 грн. штрафу у позові відмовити.

4. Видати наказ при набранні рішенням законної сили.

Суддя І.І.ПУШКО