Ухвала суду № 26432086, 11.10.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

УХВАЛА

Справа № 5011-75/11101-2012 11.10.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфініті"

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська експертна група"

2. Відділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1 Публічне акціонерне товариство "Банк Перший"

про визнання недійсним звіту

Суддя Васильченко Т.В.

в присутності представників сторін:

від позивача - не з'явилися;

від відповідача-1 - не з'явилися;

від відповідача-2 - не з'явилися.

від третьої особи - Посунько Д.В., за довіреністю № 56 від 05.04.2012.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Інфініті" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська експертна група" та Відділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області про визнання недійсним звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.10.2012 залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1 Публічне акціонерне товариство "Банк Перший" та відкладено розгляд справи на 11.10.2012.

Третя особа у поясненнях проти позовних вимог заперечила посилаючись на те, що позивач не має права на звернення до суду з вимогами про оскарження звіту, який не пройшов рецензування, а доказів звернення позивача із запитом до державного виконавця про проведення рецензування оскаржуваного звіту матеріали справи не містять.

Представники позивача та відповідачів в судове засідання 11.10.12 не з'явилися, хоча про час і місце судового засідання були повідомлені своєчасно та належним чином.

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

При цьому слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи -учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відтак, незважаючи на те, що позивач та відповідачі в судове засідання не з'явились, суд дійшов висновку, що їх неявка не перешкоджає вирішенню справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представника третьої особи, суд прийшов до висновку про припинення провадження у справі з наступних підстав.

02.10.2008 між ВАТ «Універсальний банк розвитку та партнерства», правонаступником якого є ПАТ «Банк Перший»та позивачем укладено кредитний договір № 41 про надання відновлювальної відкличної кредитної лінії в іноземній валюті.

02.10.2008 між ВАТ «Універсальний банк розвитку та партнерства», правонаступником якого є ПАТ «Банк Перший»та позивачем укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гончаренко Н.О. за реєстровим № 2432, відповідно до умов якого позивач передав в іпотеку земельну ділянку площею 1,7298 га, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, Крюковщинська сільська рада.

29.10.2010 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Краковецькою А.М. вчинено виконавчий напис № 2651 на земельну ділянку 1,7298га, яка належить позивачу на праві власності, відповідно до якого звернуто стягнення на цю земельну ділянку, що перебуває в іпотеці згідно договору іпотеки.

10.11.2010 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого напису № 2651 від 29.10.2010 про звернення стягнення на земельну ділянку розміром 1,7298 га, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, Крюковщинська сільська рада.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем-2 на підставі постанови Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області винесено постанову про призначення експерта, суб'єкта оціночної діяльності -суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні -Антонова Володимира Олександровича, за результатами якого складено висновок про експертну грошову оцінку земельної ділянки розміром 1,7298га, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, Крюковщинська сільська рада, власником якої є позивач. Відповідно до експертного висновку вартість вказаної земельної ділянки становить 3 730 530,00 грн.

Позивач вважає, що висновок підлягає визнанню недійсним, оскільки його виконано з порушенням норм чинного законодавства про оціночну діяльність, а отриманий результат є необ'єктивним, не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки вартості майна, зокрема, містить недоліки, що вплинули на достовірність висновків оцінки та призвели до зниження реальної вартості оцінюваної ділянки.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду вправі звертатися згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (в тому числі іноземні), а також громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Статтею 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі:

1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім, спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів;

2) справи про банкрутство;

3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції;

4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів;

5) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери;

6) справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

При цьому, стаття 12 Господарського процесуального кодексу України містить вичерпний перелік справ, підвідомчих господарським судам України, і розширеному тлумаченню не підлягає.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачені способи захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів, до яких зокрема, відноситься визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів. Аналогічні приписи містить і ст. 16 ЦК України.

Тобто, господарські суди розглядають на загальних підставах справи у спорах про визнання недійсними актів, прийнятих іншими органами, у тому числі, актів господарських товариств, які відповідно до закону чи установчих документів мають обов'язковий характер для учасників правовідносин, що виникають чи припиняються з прийняттям такого акта.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

Отже, спірний звіт є результатом практичної діяльності фахівця-оцінювача з визначених питань і не є актом державного чи іншого органу, тому не може вважатись юридичним актом, тобто офіційним письмовим документом державного чи іншого органу (посадової особи), виданим в межах його компетенції, визначеної законом, який має точно визначені зовнішні реквізити та породжує певні правові наслідки, створює юридичний стан, спрямований на регулювання суспільних відносин, має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин, поширює свою чинність на певний час, територію, коло суб'єктів.

Не є зазначений звіт і нормативним правовим актом, оскільки він не встановлює, не змінює і не скасовує норми права та неодноразово не застосовується; не є актом ненормативного характеру (індивідуальним актом), оскільки він не породжує права та обов'язки позивача та йому не адресований.

Відтак, позивачем фактично оскаржуються дії оцінювача, що виходить за межі підвідомчості, встановленої ст.12 ГПК України.

Аналогічна правова позиція викладена Вищим господарським судом України в постанові від 24.12.2009 р. у справі № 05-6-6/575 та постанові від 14.06.2011 р. у справі № 2/5/2011/5003.

Постановою Верховного Суду України від 07.10.2003 р. у справі №18/478 (03/158) також наголошено на непідвідомчості спору про визнання недійсним висновку оцінювача господарським судам, оскільки він не є юридичним актом.

До того ж суд відзначає, що статтею 58 Закону України «Про виконавче провадження», яка зазначена позивачем як правова підстава для звернення до суду з даним позовом, визначено право сторін у виконавчому провадженні на оскарження оцінки майна до суду в 10-денний строк з дня отримання повідомлення державного виконавця про таку оцінку.

Однак, відповідно до положень зазначеного Закону оцінка майна є процесуальною дією державного виконавця, а відтак приписи вищенаведеної норми надають учаснику виконавчого провадження право на оскарження оцінки як процесуальної дії державного виконавця, оскільки відповідно до ст.58 Закону України "Про виконавче провадження " державний виконавець лише залучає оцінювача, який здійснює свою діяльність відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Визначення вартості, оцінка ділянки боржника (стаття 58 Закону України "Про виконавче провадження") є процесуальною дією державного виконавця, незалежно від того, яка конкретно особа (сам державний виконавець чи залучений ним суб'єкт оціночної діяльності) здійснювала відповідні дії.

Таким чином, враховуючи, що оцінка спірної земельної ділянки в межах виконавчого провадження є процесуальною дією державного виконавця, позовні вимоги учасника виконавчого провадження до суб'єкта оціночної діяльності, залученого державним виконавцем в межах виконавчого провадження, щодо оскарження здійсненої оцінки, не підлягають розгляду у господарських судах.

Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові від 13.09.2012 р. у справі № 5011-38/4624-2012.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що даний спір не підлягає вирішенню в господарських судах України, а відтак, провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

За змістом п. 4.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у вирішенні питань розподілу судових витрат необхідно мати на увазі, що за змістом пунктів 4 і 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" припинення провадження у справі і залишення позову без розгляду тягнуть за собою повернення сплачених сум судового збору (за винятком випадку, коли позов залишено без розгляду в зв'язку з повторною неявкою представника позивача на виклик у засідання господарського суду, якщо таке нез'явлення перешкоджало вирішенню спору).

З огляду на зазначене, судовий збір, сплачений позивачем, підлягає поверненню.

На підставі викладеного, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 80, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд -

у х в а л и в:

1. Припинити провадження у справі № 5011-75/11101-2012.

2. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Інфініті" (08136, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Крюківщина, вул. Мічуріна, 10-А, ідентифікаційний код 32619605) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 00 коп., сплачений на підставі квитанції № 8 від 14.08.2012 р., оригінал якої знаходиться в матеріалах справ.

Суддя Т.В. Васильченко