Постанова № 26430890, 02.10.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

02 жовтня 2012 р. № 2-а- 8297/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Волкової Л.М.розглянув у приміщенні суду в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Харківхарчпром" до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.06.12 №0000332211 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 8994,00 грн.; скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.06.12 №0000322211 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 15205,00 грн. (основний платіж - 12164,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 3041,00 грн.; скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.06.12 №0000312211 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток на загальну суму 24 332,00 грн.

Позивач в позові в обґрунтування позовних вимог в позові зазначив, що правочини були укладені та виконані сторонами угод в повному обсязі, у відповідності до вимог діючого законодавства, у зв'язку з чим оскаржуване податкове повідомлення-рішення не відповідає фактичним обставинам справи, та підлягає скасуванню.

Представник позивача в судове засідання, призначене на 02.10.2012 року не прибув, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, до суду надав заяву про розгляд справи без його участі (а.с. 98).

Представник відповідача в судове засідання призначене на 24.09.2012 року не прибув, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, причин неприбуття суду не повідомив.

Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Суд вважає, що перешкод для розгляду справи немає, а саме: відсутня потреба заслухати свідка чи експерта; особи, які беруть участь у справі, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, а тому справу слід розглянути за наявними в ній матеріалами в порядку письмового провадження з огляду на приписи ч. 6 ст. 128 КАС України.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Західною міжрайонною державною податковою інспекцією м. Харкова Харківської області Державної податкової служби була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПрАТ «Харківхарчпром»з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з постачальниками та покупцями за період листопад -грудень 2011 року, за результатами якої був складений Акт перевірки № 876/221/25610018 від 13.06.2012 року (а.с. 28-41).

Відповідно до Акту перевірки № 876/221/25610018 від 13.06.2012 року, відповідачем зроблено висновок про порушення позивачем: завищення ряд.24 декларації (залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 22 - рядок 23) на суму 8994,00 грн., в.т.ч: 8994 грн. грудень 2011р.; заниження податку на додану вартість на суму 12164 грн., в. т.ч : 28 824,40 грн. грудень 2011р. порушення ст. 185 п.198.1 п.198.3 п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України за рахунок завищення податкового кредиту за листопад 2011р. у сумі 10307,7 грн., за грудень 2011 року у сумі 10854,7 грн. сформованого від ПП «Баварія Ф, у якого встановлено відсутність об'єктів, які підпадають під визначення п. 135.2 ст. 135 , п. 138.2 ст.138, ст..185,187,188, ст.198 Податкового Кодексу України; заниження податку на прибуток на суму 24332 грн. в. т.ч за рахунок завищення витрат ПрАТ «Харківхарчпром»по взаємовідносинах з ПП «Баварія Ф»у якого встановлено відсутність об'єктів, які підпадають під визначення п. 135.2 ст. 135 , п. 138.2 ст.138, ст..185,187,188, ст.198 Податкового Кодексу України, відображених у декларації від 03.02.2012 № реєстрації 9014936070 з податку на прибуток підприємства за 4 квартал 2011р рядок .05.1 СВ «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)»на загальну суму 105792 грн., порушення 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для і визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу

На підставі Акту перевірки № 876/221/25610018 від 13.06.2012 року Західною міжрайонною державною податковою інспекцією м. Харкова Харківської області Державної податкової служби з посиланням на встановлені перевіркою порушення, були винесені податкові повідомлення-рішення № 0000332211 від 27.06.12, яким позивачу було зменшено розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 8994,00 грн., № 0000322211 від 27.06.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у розмірі 15205,0 грн., з яких за основним платежем -12164,0 грн., за штрафними санкціями 3041,0 грн., № 0000312211 від 27.06.2012 року, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств на суму 24332,0грн.

З дослідженого судом Акту перевірки № 876/221/25610018 від 13.06.2012 року судом встановлено, що підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, слугували викладені в акті перевірки висновки відповідача про укладення між позивачем та ПП «Баварія Ф»угод без мети настання реальних наслідків, які є, на думку податкового органу, нікчемними.

Суд, перевіряючи висновок вказаного вище акту перевірки на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, приходить до наступного.

Судом було встановлено, що між позивачем (покупець) та ПП «Баварія-Ф»(постачальник) було укладено Договір поставки № 52Д від 08.11.2011 року, відповідно до умов якого постачальник зобов'язувався поставити узгоджену продукцію, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити її (а.с. 42-44). Предметний склад вказаних матеріальних цінностей було узгоджено сторонами шляхом підписання специфікації до договору. (а.с. 45-46).

Позивачем було складено на адресу ПП «Баварія -Ф»заявки про необхідність поставки матеріальних цінностей з указанням конкретного переліку та терміну поставки. (а.с. 88-89).

Судом встановлено, що на виконання Договору № 52Д від 08.11.2011 року позивачем було придбано у ПП «Баварія-Ф»ролики некондиційні некалібровані 32Х52мм, що підтверджується копіями видаткових накладних № РН-0811-01 від 08.11.2011 року, № РН-1912-04 від 19.12.2011 року. (а.с. 48,51).

Вказані товари були оприбутковані позивачем відповідно до даних бухгалтерського обліку.

Вартість придбаних ПП «Баварія-Ф»товарно-матеріальних цінностей була в повному обсязі перерахована позивачем на розрахунковий рахунок контрагента, що підтверджується копіями платіжних доручень з відміткою банківської установи (а.с. 83-84).

На адресу позивача ПП «Баварія-Ф»було виписано податкові накладні № 120 від 08.11.2011 року, № 2644 від 19.12.2011 року (а.с. 49,52).

Судом встановлено, що податкові накладні № 120 від 08.11.2011 року, № 2644 від 19.12.2011 року отримані позивачем від ПП «Баварія-Ф»за своєю формою та змістом в повному обсязі відповідають вимогам чинного законодавства України.

Вказані вище матеріальні цінності, придбані позивачем у ПП «Баварія-Ф»були реалізовані позивачем іншим контрагентам, в межах господарської діяльності позивача.

Судом було встановлено, що придбані позивачем у ПП «Баварія-Ф»товарно-матеріальні цінності реалізовані ТОВ «Євроцентр-Імпекс»відповідно до контракту № 07-11-11-UA від 07.11.2011 року, відповідно до умов якого постачальник зобов'язувався поставити узгоджену продукцію, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити її (а.с. 54-57). Тобто біло використано в безпосередній господарській діяльності плозивача.

Суд зазначає, що вимоги до оформлення первинних документів визначені нормами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, відповідно до ч.2 ст. 9 якого первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та деталізовані приписами Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88), згідно з п.2.4 якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Оцінивши зазначені вище первинні документи за правилами ст.86 КАС України, суд зазначає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми або змісту, які в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

У ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що викладене в акті судження податкового органу про вчинення платником податків порушення закону ґрунтується лише на мотивах акту, складеного ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Харкова Харківської області.

З цього приводу суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Разом з тим, під час розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Окрім того, суд при вирішенні спору вважає за необхідне взяти до уваги приписи ч.4 ст.70 КАС України, де зазначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

При цьому, суд зауважує, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в котрих викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента не має преюдиціального значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Оскільки висновки відповідача про формування податкового кредиту з ПДВ, витрат без дотримання вимог п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, 201.6, 201.7 ст. 201, п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України ґрунтуються лише на складеному ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Харкова Харківської області ДПС акту про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Баварія-Ф»за липень, листопад, грудень 2011 року № 427/23-30/31635757 від 13.03.2012р., то слід зробити висновок про недоведеність факту вчинення позивачем податкового правопорушення.

З системного аналізу положень Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого постановою КМУ від 27.12.2010р. №1232, а також Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженої наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, суд приходить до висновку, що судження податкового органу відносно правильності справляння платником податків сум податків та зборів за відображеними в податковій звітності показниками господарських операцій можуть бути викладені виключно в акті перевірки або довідці зустрічної звірки. Чинним законодавством не передбачено відображення таких суджень в акті про неможливість проведення перевірки або акті про неможливість проведення зустрічної звірки, де мають зазначатись лише обставини, котрі спричинили таку неможливість. Таким чином, акти про неможливість проведення перевірки та акти про неможливість проведення зустрічної звірки не можуть бути визнані належними та допустимими доказами вчинення платником податків порушення закону.

Суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" позивач та його контрагент є окремими суб'єктами права, а таким чином за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти -відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Факт реєстрації контрагента позивача платником податку на додану вартість, а також той факт, що вказане підприємство -ПП «Баварія-Ф»на момент складання на адресу позивача податкових накладних було зареєстровано органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платників податку на додану вартість, відповідачем не заперечується, в т.ч. і в акті перевірки, та матеріалами справи не спростовується.

Відповідно до ч. 3 ст. 72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами при укладанні і виконанні договорів, взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Судом встановлено та відображено в акті перевірки, що ПП «Баварія-Ф»на момент здійснення господарських операцій, висновок про нереальність яких став підставою для винесення МДПІ оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, перебувало зареєстрованим у встановленому порядку як юридична особа.

Разом з тим, податковий орган протиправно не взяв до уваги наявність належним чином оформлених первинних та податкових документів, на підтвердження належного укладення та виконання договорів.

З огляду на наведене вище, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно було віднесено до складу податкового кредиту з ПДВ суми ПДВ сплачені у складі вартості товарів, а також до складу витрат вартість отриманих від ПП «Баварія-Ф».

Крім того, суд зазначає, що порушення позивачем вимог податкового законодавства відповідач пов'язує виключно з недоліками, які на його думку мають місце в діяльності підприємства-контрагента, але обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини. Так, відповідно п. 57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Булвес»АД проти Болгарії від 22.01.09 р. судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами. Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, на думку зазначеного рішення Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про невідповідність прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень від №0000332211 від 27.06.12р., №0000322211 від 27.06.12р., №0000312211 від 27.06.12р. дійсним обставинам справи та вимогам діючого законодавства.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, Податковим кодексом України, ст.ст. 11, 12, 51, 71, 72, ст. 158, ст. 159, ст. 160, ст. 161, ст. 162, ст. 163 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Харківхарчпром" до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень- задовольнити в повному обсязі.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.06.12 №0000332211 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 8994,00 грн.

3. Скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.06.12 №0000322211 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 15205,00 грн. (основний платіж -12164,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції -3041,00 грн.)

4. Скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.06.12 №0000312211 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток на загальну суму 24 332,00 грн.

5. Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня отримання копії постанови. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

6. Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Волкова Л.М.