Постанова № 2643080, 19.12.2008, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

16.12.2008 р. справа №26/41пн

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

Діброви Г.І.

суддів

Стойка О.В. , Шевкової Т.А.

за участю представників сторін:

від позивача:

Антофій М.О. - за дов. № юр/5120 від 15.12.08 р.,

від відповідача:

від третьої особи:

Рубан Д.М.- за дов. № 162 від 17.12.07 р.,

Бережний Р.В. –за дов. № 213/10 від 29.12.07 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго», м. Донецьк

на рішення господарського суду

Донецької області

від

06.11.2008 року

по справі

№26/41пн (головуючий суддя Приходько І.В., судді Донець О.Є., Ломовцева Н.В.)

за позовом

Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго», м. Донецьк

до

За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз», м. Донецьк

Дочірньої компанії «Газ України»НАК «Нафтогаз України», м. Київ

про

Визнання недійсним припису та визнання неправомірними дій

ВСТАНОВИВ:

У 2008 році позивач, Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго», м. Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача, Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз», м. Донецьк, про визнання недійсним припису № 13 від 08.02.08 р. НАК «Нафтогаз України»- ВАТ по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз», як такого, що не відповідає вимогам діючого законодавства та визнання неправомірними дій відповідача щодо відключення позивача від газопостачання.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 03.07.08 р. до участі у справі № 26/41пн було залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Дочірню компанію «Газ України»НАК «Нафтогаз України», м. Київ.

Рішенням господарського суду Донецької області від 06.11.08р. у задоволенні позовних вимог Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго», м. Донецьк до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз», м. Донецьк про визнання недійсним припису № 13 від 08.02.08 р. та визнання неправомірними дій відповідача щодо відключення від газопостачання було відмовлено.

Позивач, Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго», м. Донецьк, з прийнятим рішенням не згоден, вважає, що рішення прийнято судом з порушенням норм матеріального та процесуального права. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Донецької області від 06.11.2008р. скасувати в повному обсязі та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги позивача задовольнити в повному обсязі.

Відповідач, Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз», м. Донецьк, усно в судовому засіданні висловив свої заперечення проти апеляційної скарги та просив суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення –без змін.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Дочірня компанія «Газ України»НАК «Нафтогаз України», м. Київ, надала відзив на апеляційну скаргу, яким просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення –без змін.

Сторони та третя особа в судовому засіданні підтримали свої вимоги та заперечення щодо апеляційної скарги.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки відповідно до ст. 129 Конституції України одним з основних принципів судочинства є забезпечення апеляційного оскарження, ч. 2 ст. ст. 124 Конституції України передбачає право особи на захист судом її прав, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, які виникають у державі. Згідно ст. 2 Закону України «Про судоустрій», суд здійснює правосуддя у відповідності із принципом верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією України і законами прав і законних інтересів юридичних осіб. Частиною 3 Закону України «Про судоустрій» встановлено, що судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи в порядку, встановленому Конституцією України та законами.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року №5 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображено обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини справи і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються двосторонніми доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.ст. 28-29 Закону Україну “Про судоустрій” та ст.101 ГПК України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає справу та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін та третьої особи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції відповідає вищезазначеним вимогам, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, постачання позивачу природного газу у 2008 р. здійснювалось на підставі договорів купівлі-продажу та додаткових угод до них, укладених між ОКП «Донецьктеплокомуненерго», м. Донецьк та ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України», м. Київ.

На підставі договору про надання послуг по транспортуванню природного газу та виконання робіт з відключення та обмеження газопостачання, укладеного між ДК “Газ України” та ВАТ “Донецькоблгаз”, останній зобов’язався здійснити транспортування газу переданого йому замовником у 2008 р. в систему газопроводів, що знаходиться у нього на балансі, для підприємств комунальної теплоенергетики, теплових електростанцій, електроцентралей та котелень промислових підприємств, які виробляють теплову енергію для потреб населення, бюджетних установ та організацій.

Згідно умов технічної угоди б/н від 01.06.07 р., укладеної між позивачем (замовник) та відповідачем (виконавець), останній здійснював диспетчерські функції з контролю та регулювання надходження природного газу, послуги з обліку природного газу, транспортованого постачальником - ДК “Газ України” замовнику - ОКП «Донецьктеплокомуненерго», м. Донецьк.

Транспортування газу здійснювалось по газорозподільній мережі відповідача, за умови підтвердження Об'єднаним диспетчерським управлінням Дочірньої компанії “Укртрансгаз” обсягів природного газу на відповідний період (місяць).

07.02.08 року ДК “Газ України” надіслала на адресу відповідача доручення за № 31/17-1313 з вимогою про вжиття заходів щодо припинення безлімітного та понадлімітного споживання природного газу у лютому 2008 р. стосовно підприємств, які споживають природний газ у Донецькій області, у тому числі й позивача. Це доручення містить вказівку про вжиття заходів в строк до 16-00 год. 08.02.08 р.

Відповідач на виконання вказаного доручення видав припис № 13 від 08.02.08 р., який надіслав на адресу позивача з вимогою до 08-00 год. 11.02.08 р. відключити від газових мереж та підготувати до опломбування свої структурні одиниці. Позивачем даний припис було отримано 11.02.08 р. за вхідним № 527.

Припис позивачем виконано не було, у зв»язку з чим позивач 12.02.08 р. звернувся до суду з позовною вимогою про визнання недійсним спірного припису.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 14.02.08 р. відповідачу було заборонено відключати системи теплопостачання позивача від газопостачання.

Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правові норми, які підлягають застосуванню, матеріали справи, судова колегія дійшла висновку, що:

Згідно з п.4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Обов»язок доказування визначається предметом спору. За загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Абзацом 8 п.п. 5 п. 2 Порядку „Про забезпечення споживачів природним газом”, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1729 від 27.12.01 р., споживачі, які не уклали договори про закупівлю природного газу та/або не здійснюють розрахунки за використаний природний газ і послуги з його транспортування, обмежуються у газопостачанні або відключаються від газових мереж у встановленому порядку.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1687 від 08.12.06 р. затверджений Порядок пооб'єктового припинення (обмеження) газопостачання споживачам, крім населення.

Так п. 3 вищевказаної постанови зазначено, що газодобувне, газорозподільне, газотранспортне підприємство, з власної ініціативи, у разі порушення споживачем строку розрахунків за спожитий природний газ (коли зазначене підприємство є його постачальником) або за надані послуги з його транспортування припиняє або обмежує газопостачання, а у випадку відсутності у споживача ліміту природного газу припиняє газопостачання згідно з умовами договору на транспортування газу.

В іншому разі припинення (обмеження) газопостачання здійснюється за дорученням постачальника на підставі укладеного з ним договору.

У відповідності до п.п. 4, 6 цієї постанови, припинення (обмеження) газопостачання здійснюється у строк, визначений постачальником, газодобувним, газорозподільним, газотранспортним підприємством, але споживач повинен бути повідомлений про припинення (обмеження) газопостачання не менш як за три доби до дати, на яку воно заплановано.

З цією метою уповноважене підприємство надсилає споживачеві повідомлення (за встановленою Мінпаливенерго формою), в якому зазначаються підстави та строк (дата і час) припинення (обмеження) газопостачання, і водночас про це інформує відповідний місцевий орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, затвердженої форми повідомлення у відповідності до п. 6 постанови Кабінету Міністрів України № 1687, не існує.

Відповідно до п.п. 8, 9 постанови № 1687, припинення (обмеження) газопостачання здійснюється самостійно працівниками споживача у присутності посадових осіб підприємства, що надіслало повідомлення та складається акт за встановленою Мінпаливенерго формою.

У разі відмови споживача у припиненні газопостачання або самовільного його відновлення здійснюється примусове припинення, про що посадовою особою також складається акт за встановленою Мінпаливенерго формою.

Пунктом 10 цієї постанови зазначено, що споживач несе встановлену законодавством відповідальність за безоплатне, безлімітне газоспоживання, самовільне відновлення, а також за наслідки, пов’язані з припиненням (обмеженням) газопостачання.

Судова колегія, дослідивши положення вищезазначеної постанови вважає, що суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що ця постанова не містить відповідальності за відмову споживача по відключенню від газопостачання.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач на виконання доручення ДК “Газ України” видав припис, за власною формою - СТК 320.20077720.019-2000.

Відповідно до норм ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки, зокрема це є договори та інші правочини.

Згідно ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво –чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов’язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов’язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

Враховуючи приписи ст. 202 Цивільного кодексу України, постанову Кабінету Міністрів України № 1729 від 27.12.01 р. та постанову Кабінету Міністрів України № 1687 від 08.12.06 р., судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що спірний припис № 13 не є правочином у розумінні статті 202 Цивільного кодексу України, а є лише документом, який відповідач прийняв на виконання.

Отже, суд першої інстанції правомірно вважає, що позовні вимоги позивача стосовно недійсності припису № 13 необґрунтовані, у зв»язку з чим не підлягають задоволенню.

Враховуючи те, що позовні вимоги позивача про визнання неправомірними дій відповідача щодо відключення від газопостачання є похідними від позовних вимог про визнання недійсним припису, а також ті обставини, що фактично не настало певної події щодо відключення позивача від газопостачання та відповідачем не було вчинено будь-яких дій, які б порушили право позивача на отримання газу, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог позивача в цій частині, оскільки вони є необґрунтованими.

Інші доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Донецької області від 06.11.2008 року у справі № 26/41пн ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

Отже, відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте суддею за результатами дослідження усіх обставин справи.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго», м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 06.11.2008 року у справі № 26/41пн залишити без задоволення, рішення господарського суду Донецької області від 06.11.2008 року у справі № 26/41пн –без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в п’ятиденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у місячний строк.

Головуючий Г.І. Діброва

Судді: О.В. Стойка

Т.А. Шевкова

Надр.6 прим:

1 –у справу;

2 –позивачу;

3 –відповідачу;

4 –третій особі;

5 –ДАГС;

6 –ГС Дон. обл.;

Ложка Н.Л.