Ухвала суду № 26430669, 04.10.2012, Сумський окружний адміністративний суд

Копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

"04" жовтня 2012 р. Справа № 2a-1870/7194/12

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевченко І.Г.,

за участю: секретаря судового засідання - Козир І.С.,

представника відповідача - Зінчук Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми справу за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у м. Сумах до товариства з обмеженою відповідальністю "Проф Альянс" про стягнення зобов'язання,-

В С Т А Н О В И В:

Державна податкова інспекція у м. Сумах (далі - позивач, ДПІ у м. Сумах) звернулась до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Проф Альянс» (далі - відповідач, ТОВ «Проф Альянс»), в якому просила стягнути з відповідача податкове зобов'язання з податку на додану вартість, визначене податковим повідомленням-рішенням від 28.02.2012р. №00002523140/17517 в загальному розмірі 90688грн., в тому числі за основним платежем 72550грн. та штрафних санкцій у розмірі 18138грн.

Свої вимоги мотивувало тим, що за результатами перевірки відповідача було виявлено порушення ТОВ «Проф Альянс» вимог п.9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість», чинного на час виникнення спірних правовідносин, відповідно до якого платник податку, в обліку якого на день анулювання реєстрації знаходяться товарні залишки або основні фонди, стосовно яких був нарахований податковий кредит у минулих або поточному податкових періодах, зобов'язаний визнати умовний продаж таких товарів за звичайними цінами та відповідно збільшити суму своїх податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого відбувається таке анулювання. До вказано висновку позивач дійшов у зв'язку з тим, що ТОВ «Проф Альянс» з 30.06.2009р. (з вказаної дати анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість відповідача) не визнало умовний продаж за звичайними цінами основних засобів на загальну суму 1246416грн. 67коп., а саме висікальну машину «2-ПС-АЗ», паперорізальну машину «СОРТА», проволокошвейну машину 4 БПШ та друкарську машину. За результатами перевірки позивачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.02.2012р. №00002523140/17517 (а.с.6), яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 90688,00грн., яку станом на момент звернення з позовом до суду відповідач не сплатив.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав заяву, в якій позовні вимоги підтримав, справу просив розглядати у його відсутності (а.с.44).

Представник відповідача проти позову заперечував (а.с.22-23), з тих підстав, що вказане податкове повідомлення-рішення від 28.02.2012р. №00002523140/17517, на підставі якого ДПІ у м. Сумах просила стягнути суму зобов'язання, не є узгодженим через оскарження його в адміністративному порядку. Оскільки станом на момент розгляду справи Державною податковою службою України рішення не прийнято, вважав, що у позивача не було підстав для звернення з даним позовом до суду.

04.10.2012 р. в судовому засіданні судом поставлено на вирішення питання щодо закриття провадження у справі, у зв'язку з відсутністю права позивача на звернення до суду із зазначеним позовом.

Представник відповідача у судовому засіданні не заперечував проти закриття провадження у справі

Заслухавши представника відповідача, перевіривши матеріали справи, суд вважає необхідним закрити провадження у справі, виходячи з наступного.

Як вбачається з позову та матеріалів справи, зокрема акта перевірки від 13.02.2012р. №814/2314/32602539/9 (а.с.8-16), податкового повідомлення-рішення від 28.02.2012р. №00002523140/17517 (а.с.6), предметом спору є стягнення з відповідача суми зобов'язання, визначеного, у зв'язку з не визнанням відповідачем умовного продажу за звичайними цінами основних фондів, які знаходились на обліку на день анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, тобто ДПІ у м. Сумах за підписом в.о. начальника звернулась з позовом до платника податків щодо сплати податкового зобов'язання у результаті застосування звичайних цін.

Відповідно до частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Згідно п.п. 20.1.38 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено право органів державної податкової служби звертатися з позовом до платника податків щодо нарахування та сплати податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності у результаті застосування звичайних цін.

Відповідно п. 20.2 статті 20 Податкового кодексу України право, передбачене підпунктом 20.1.38 пункту 20.1 статті 20 цього Кодексу, надається головам державних податкових адміністрацій і начальникам державних податкових інспекцій та їх заступникам.

При цьому, як вже зазначалось, норма підпункту 20.1.38 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України надає органу державної податкової служби право звертатися з позовом до платника податків щодо нарахування та сплати податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності у результаті застосування звичайних цін.

Водночас при реалізації зазначеного права необхідно враховувати кореспондування приписів підпункту 20.1.38 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України з іншими нормами, а саме із змістом статей 39, 54 та 58 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 39.15 статті 39 Податкового кодексу України визначені із застосуванням звичайних цін база, об'єкт оподаткування та інші показники податкового обліку використовуються органами державної податкової служби для проведення розрахунку податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності за результатами проведення перевірки.

За результатами цієї перевірки приймається відповідне податкове повідомлення-рішення. У разі коли платник податків розпочинає процедуру оскарження цього податкового повідомлення-рішення, або несплати відповідної суми, визначеної в такому податковому повідомленні-рішенні, протягом строків, встановлених цим Кодексом, податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним. Керівник органу державної податкової служби зобов'язаний звернутися до суду з позовом про нарахування та сплату податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності.

Зі змісту наведеної законодавчої норми вбачається послідовний алгоритм дій органу державної податкової служби з визначення платникові податків податкових зобов'язань із застосуванням звичайних цін. Цей алгоритм передбачає такі обов'язкові етапи, як проведення перевірки та винесення за її результатами окремого податкового повідомлення-рішення, у якому визначається сума грошових зобов'язань внаслідок використання звичайних цін.

У разі оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення платником податків або несплати визначеної в ньому суми таке повідомлення-рішення вважається відкликаним. І лише після цього керівник органу державної податкової служби звертається з позовом до платника податків про нарахування та сплату податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності.

Виходячи з викладеного, звернення керівника органу державної податкової служби з наведеним позовом є завершенням законодавчо встановленої послідовності дій податкового органу із застосування звичайних цін. При цьому обов'язковою передумовою для звернення із розглядуваним позовом є відкликання податкового повідомлення-рішення, винесеного податковим органом на підставі пункту 39.15 статті 39 Податкового кодексу України.

Отже, право органів державної податкової служби, визначене підпунктом 20.1.38 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, може бути реалізоване виключно як завершальний етап загальної процедури з визначення платникові податків податкового зобов'язання із застосуванням звичайних цін і лише в разі відкликання податкового повідомлення-рішення, винесеного в порядку пункту 39.15 статті 39 Податкового кодексу України.

Тому звернення керівника податкового органу з позовом щодо нарахування та сплати податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності у результаті застосування звичайних цін окремо від порядку, врегульованого статтею 39 Податкового кодексу України, є неможливим.

Водночас згідно з пунктом 1 розділу ХІХ Податкового кодексу України стаття 39 Податкового кодексу України набирає чинності з 1 січня 2013 року.

Натомість із 1 січня 2011 року є чинними інші норми Податкового кодексу України, що регулюють порядок визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платникові податків.

Так, згідно з пунктом 54.3 статті 54 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час проведення перевірки та звернення з позовом до суду) контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема, дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках (підпункт 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України).

Як випливає зі змісту наведеної норми, у разі виявлення під час проведення податкових перевірок будь-яких порушень правил ведення податкового обліку контролюючий орган (зокрема, орган державної податкової служби) зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків, що залишилася невідображеною платником податків через виявлені порушення, незалежно від причин таких порушень.

Реалізація обов'язку контролюючого органу щодо визначення платникові податків відповідних грошових зобов'язань відбувається шляхом вручення (надсилання) платникові податків податкового повідомлення-рішення, порядок якого визначено у ст.58 Податкового кодексу України.

Наведені норми статей 54 та 58 Податкового кодексу України є імперативними. Тому контролюючий орган зобов'язаний надіслати платникові податків податкове повідомлення-рішення в будь-якому разі, коли виявлені порушення норм податкового та іншого законодавства, що контролюється відповідним органом.

Не становлять винятку і випадки виявлення порушення правил застосування звичайних цін.

Таким чином, у силу приписів статей 54 та 58 Податкового кодексу України податковий орган повинен надіслати платникові податків податкове повідомлення-рішення, в якому буде визначено суму грошових зобов'язань, яка підлягає сплаті внаслідок порушення правил застосування звичайних цін у податковому обліку.

При цьому за нечинності приписів статті 39 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення, винесене щодо платника податків за результатами застосування звичайних цін, не може бути відкликане в разі його оскарження. Отже, такі податкові повідомлення-рішення можуть зберегти свою чинність після процедури адміністративного оскарження чи судового розгляду. Відповідно може бути підтверджено дійсність сум, визначених платнику податків таким податковим повідомленням-рішенням. Ці суми підлягатимуть обов'язковій сплаті в порядку, передбаченому Податковим кодексом України.

Додаткове звернення за таких умов керівника податкового органу з позовом щодо нарахування та сплати податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності у результаті застосування звичайних цін може призвести до подвійного виконання того самого податкового обов'язку.

При цьому імперативність норм статей 54 та 58 Податкового кодексу України виключає застосування податковим органом способу визначення грошових зобов'язань внаслідок застосування звичайних цін на свій розсуд - чи то шляхом надіслання (вручення) податкового повідомлення-рішення, чи то шляхом безпосереднього звернення з позовом на підставі підпункту 20.1.38 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України.

Тому податкове повідомлення-рішення обов'язково повинно бути надіслане (вручене) платникові податків у разі порушення ним правил застосування звичайних цін.

Із набранням чинності 1 січня 2013 року статті 39 Податкового кодексу України подвійне спонукання до виконання платником податків того самого податкового обов'язку (подвійної сплати сум, визначених внаслідок того самого порушення правил застосування звичайних цін) є неможливим, оскільки в разі оскарження податкового повідомлення-рішення контролюючого органу, що при цьому виноситься, є відкликаним. Тому вирішення питання про визначення суми податкового зобов'язання в цьому разі відбуватиметься лише за результатами розгляду в суді позову податкового органу, пред'явленого на підставі підпункту 20.1.38 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України.

Ураховуючи викладене, до 1 січня 2013 року у податкових органів в особі їх керівників відсутнє право звертатися з позовом до платника податків щодо нарахування та сплати податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності у результаті застосування звичайних цін.

Натомість відповідно до пункту 8 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України у випадках, визначених цим Кодексом, до вступу в дію статті 39 цього Кодексу застосовується пункт 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Тому визначення податкових зобов'язань із застосуванням звичайних цін повинно здійснюватися в загальному порядку. Відповідно податковий орган при встановленні порушень платником податків правил застосування звичайних цін повинен надіслати (вручити) такому платникові податків податкове повідомлення-рішення, як це передбачено статтями 54 та 58 Податкового кодексу України.

При цьому процедура, передбачена нормами статті 39 та підпункту 20.1.38 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, може застосовуватися лише після 1 січня 2013 року.

Отже, суд приходить до висновку, що позивач, не мав повноважень на звернення до суду із зазначеними позовними вимогами, а тому на підставі п.1 ч.1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає необхідним закрити провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 157, ст. 165, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Закрити провадження у справі за позовом Державної податкової інспекції у м. Сумах до товариства з обмеженою відповідальністю "Проф Альянс" про стягнення зобов'язання.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на ухвалу суду протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя (підпис) І.Г. Шевченко

З оригіналом згідно

Суддя І.Г. Шевченко

Повний текст ухвали складено 09.10.2012р.