Постанова № 26428591, 28.05.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2012 р. Справа № 2а/0570/6242/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Загацька Т.В.

при секретарі Телешові В.О.

за участю представника заявника Полонського В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за поданням Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька до Дочірнього підприємства «Донецький облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна за податковим боргом у розмірі 278120,28 грн, -

ВСТАНОВИВ:

Заявник, Державна податкова інспекція у Ворошиловському районі м. Донецька, звернувся до суду із поданням до Дочірнього підприємства «Донецький облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна за податковим боргом у розмірі 278120,28 грн.

Заявник в судовому засіданні уточнив вимоги подання та просив суд визнати правомірним та обґрунтованим рішення про застосування адміністративного арешту від 25.05.2012р. Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька.

Правовою підставою визнання правомірним та обґрунтованим рішення про застосування адміністративного арешту представник заявника під час розгляду справи вважає норми ст. 67 Конституції України, ст. 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990р. № 509-ХІІ, ст.ст. 41, 94 Податкового кодексу України.

Заявник зазначає, що п. 94.1. ст. 94 Податкового кодексу України встановлено, що адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Заявник повідомленням від 25.05.2012р. № 12268\10\07-013 повідомив відповідача про проведення 25.05.2012р. податковим керуючим Пахольчук Я.М. перевірки стану збереження майна, що перебуває у податковій заставі. Повідомлення отримано відповідачем 25.05.2012р.

Проте 25.05.2012р. платник податків фактично не допустив податкового керуючого до проведення перевірки, про що складено акт про не допуск до проведення перевірки стану збереження майна, що перебуває у податковій заставі, від 25.05.2012 року.

Відповідно до пп. 94.6.1. п. 94.6. ст. 94 Податкового кодексу України керівник органу державної податкової служби (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна.

Відповідно до пп. 3.1.6. п. 3.1. розділу ІІІ Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010р. № 1042, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.12.2010р. за № 1437/18732, арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно із п.п. 4.1., 4.3. розділу IV Порядку керівник органу державної податкової служби (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених пунктом 3.1 розділу III цього Порядку, та на підставі звернення (додаток 1) відповідного підрозділу, який у межах своїх повноважень встановлює такі обставини, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків.

Рішення про застосування арешту майна платника податків надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається особисто під розписку: платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна.

Начальник ВПМ ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька, розглянувши акт про не допуск до проведення перевірки стану збереження майна, що перебуває у податковій заставі, від 25.05.2012 року, звернувся до начальника ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька щодо прийняття рішення про застосування адміністративного арешту.

За результатами розгляду цього звернення, начальником ДПІ у Ворошиловському районі м.Донецька 25.05.2012р. прийнято рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків.

Враховуючи викладене, просить суд задовольнити вимоги подання.

У судовому засіданні представник заявника вимоги подання підтримав та просив їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Надав письмове клопотання про те, що проти вимог ДПІ у Ворошиловському районі м.Донецька не заперечує, просив розглядати справу без участі його представника (а.с.21).

Вислухавши у судовому засіданні представника заявника, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Дочірнє підприємство «Донецький облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 32001618, перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька з 24.05.2002р. (а.с.18).

Відповідно до п. 94.10. ст. 94 Податкового кодексу України арешт на майно може бути накладено рішенням керівника органу державної податкової служби (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Наведена норма Податкового кодексу України кореспондує з п. 2 ч. 1 ст. 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якого провадження у справах за зверненням органів державної податкової служби при здійсненні ними передбачених законом повноважень здійснюється на підставі подання таких органів щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

Таким чином, процедура підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків може бути ініційована шляхом внесення подання в порядку ст. 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевірка обґрунтованості накладення адміністративного арешту передбачає встановлення судом наявності підстав для застосування адміністративного арешту, визначених п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України. Предметом перевірки є відповідність рішення керівника податкового органу (його заступника) про накладення адміністративного арешту на майно платника податків умовам, за яких таке рішення може бути ухвалено.

Відповідно до п.п. 94.2.6. п. 94.2. ст. 94 Податкового кодексу України арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі.

Разом з тим, відповідно до п. 94.1. ст. 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Відповідно до п. 91.3. ст. 93 Податкового кодексу України податковий керуючий, окрім іншого, описує майно платника податків, що має податковий борг, в податкову заставу, здійснює перевірку стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі, проводить опис майна, на яке поширюється право податкової застави, для його продажу у випадках, передбачених цим Кодексом.

На виконання ст. 91 розділу II Податкового кодексу України та ст. 8 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» Наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010р. № 1039, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.12.2010р. за N 1434/18729, затверджено Положення про проведення перевірок стану збереження майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Це Положення регламентує правила проведення перевірок стану збереження майна, яке перебуває в податковій заставі.

Метою проведення перевірки стану збереження майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі, є встановлення фактичної (фізичної) наявності у платника податків такого майна та документального підтвердження його руху за даними бухгалтерського та податкового обліку, що ведеться платником податків.

Згідно із розділом ІІ цього Положення перевірка стану збереження майна платника податків проводиться у разі поширення на майно платника податків права податкової застави.

Право на проведення перевірки стану збереження майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі, надано органам державної податкової служби України в особі податкового керуючого.

Виконання повноважень щодо проведення перевірок стану збереження майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі, покладається на податкових керуючих.

Перевірка стану збереження майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі, може проводитись протягом робочого дня платника податків, починаючи з дня опису майна у податкову заставу.

Для проведення перевірки стану збереження майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі, оформлюється повідомлення про проведення перевірки стану збереження майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі (додаток 1).

Підставою для оформлення вказаного повідомлення є погоджене керівником (заступником керівника) за місцем обліку платника податків подання податкового керуючого, в якому зазначається обґрунтування необхідності проведення перевірки стану збереження майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Перевірка стану збереження майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі, може проводитись безпосередньо у платника податків (за його місцезнаходженням, за місцезнаходженням майна, що перебуває у податковій заставі, в інших місцях зберігання такого майна) або у відповідному органі державної податкової служби.

Як вбачається з матеріалів справи майно платника податків знаходиться у податковій заставі, про що свідчать рішення про опис майна у податкову заставу від 18.04.2012 року (а.с.9) та акт опису майна від 18.04.2012 року №4 (а.с.10).

Станом на 25.05.2012р. відповідач мав податковий борг в сумі 278120,28 грн., що підтверджується заявником зворотним боком облікової картки (а.с.11).

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідно до вимог п. 91.3. ст.91 Податкового кодексу України, податковий керуючий має право здійснювати перевірку стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі, оскільки майно платника податків, що має податковий борг знаходиться у податковій заставі.

Згідно із п.п. 3.1., 3.2., 3.3. Положення про проведення перевірок стану збереження майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі, затвердженого наказом ДПА України від 24.12.2010р. № 1039, про проведення перевірки стану збереження майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі, податковий керуючий попередньо повідомляє такого платника податків.

Безпосередньо при проведенні перевірки стану збереження майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі, податковий керуючий пред'являє платнику податків такі документи: службове посвідчення працівника органу державної податкової служби; копію наказу органу державної податкової служби про призначення податковим керуючим такого платника податків; повідомлення про проведення перевірки стану збереження майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі, підписане керівником органу державної податкової служби та зареєстроване у такому органі державної податкової служби.

Вказані документи є достатніми для проведення перевірки стану збереження майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі, і оформлення додаткових документів не є необхідним.

Відповідно до п. 3.8. Положення про проведення перевірок стану збереження майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі, затвердженого наказом ДПА України від 24.12.2010р. № 1039, у разі недотримання податковим керуючим вимог, передбачених цим Положенням, платник податків може не допустити податкового керуючого до проведення перевірки стану збереження майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі, а також повідомити про факт порушення керівника відповідного органу державної податкової служби або оскаржити дії податкового керуючого відповідно до чинного законодавства.

В матеріалах справи міститься повідомлення заявника про проведення 25.05.2012р. перевірки стану збереження майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі, податковим керуючим Пахольчук Яною Миколаївною від 25.05.2012 року №12268\10\07-013, що свідчить про те, що платник податків був попередньо повідомлений про проведення перевірки стану збереження майна (а.с.6).

Проте, відповідач 25.05.2012р. фактично не допустив податкового керуючого Пахольчук Я.М. до проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі, про що складено акт від 25.05.2012р.(а.с.7).

Пунктом п. 91.4. ст. 93 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо платник податків, що має податковий борг, перешкоджає виконанню податковим керуючим повноважень, визначених цим Кодексом, такий податковий керуючий складає акт про перешкоджання платником податків виконанню таких повноважень у порядку та за формою, що встановлюються центральним органом державної податкової служби.

Відповідно до п.п. 94.6.1. п. 94.6. ст. 94 Податкового кодексу України, керівник органу державної податкової служби (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна.

На виконання ст. 94 розділу II Податкового кодексу України та ст. 8 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» Наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010р. № 1042, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.12.2010р. за № 1437/18732 затверджений Порядок застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Відповідно до п.п. 3.1.6. п. 3.1. розділу ІІІ цього Порядку, арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно із п.п. 4.1., 4.2. розділу IV Порядку, керівник органу державної податкової служби (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених пунктом 3.1 розділу III цього Порядку, та на підставі звернення (додаток 1) відповідного підрозділу, який у межах своїх повноважень встановлює такі обставини, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків (додаток 2).

Обґрунтованість арешту на майно, накладеного рішенням керівника (його заступника) органу державної податкової служби, має бути перевірена судом протягом 96 годин.

Відповідно до п.п. «а» п. 4.3. розділу IV Порядку, рішення про застосування арешту майна платника податків надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається особисто під розписку платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна.

Як встановлено судом, на підставі звернення начальника ВПМ ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька від 25.05.2012 року про застосування адміністративного арешту майна платника податків (а.с.12), керівником ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька прийнято рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків від 25.05.2012р. (а.с. 13). Рішення про застосування умовного арешту майна вручено особисто під розписку платнику податків.

Відповідно до ч. 2 п. 94.5. ст. 94 Податкового кодексу України, умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов'язковому попередньому отриманні дозволу керівника відповідного органу державної податкової служби на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном.

Враховуючи встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що рішення керівника ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків від 25.05.2012р. є обґрунтованим.

Крім того, матеріали справи містять клопотання відповідача, із змісту якого вбачається, що він проти задоволення вимог подання не заперечує (а.с.21).

Відповідно до ч. 1 ст. 136 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач може відмовитися від адміністративного позову, а відповідач визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову викладено в адресованій суду письмовій заяві, ця заява приєднується до справи.

Частиною 3 статті 136 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення у звязку з визнанням адміністративного позову ухвалюється за правилами, встановленими статті 112 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно вимог статті 112 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, у разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову. Крім того, суд не приймає визнання адміністративного позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.

Суд зазначає, що до провадження на підставі подання податкового органу можуть застосовуватися загальні норми Кодексу адміністративного судочинства України в частині, що не суперечить спеціальним нормам ст. 183-3 цього Кодексу. Тому сторони у процесі розгляду подання податкового органу користуються всіма правами, які мають позивач та відповідач згідно з нормами Кодексу адміністративного судочинства України, за винятком тих, що не можуть бути реалізовані за змістом статті 183-3 зазначеного Кодексу.

Відтак, визнання вимог подання не суперечить спеціальним нормам ст. 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, суд приймає визнання вимог подання, оскільки ці дії відповідача не суперечать закону і не порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси, та приймає постанову про задоволення подання.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги визначені податковим органом у поданні підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є субєкт владних повноважень, а відповідачем фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 183-3, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Подання Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька до Дочірнього підприємства «Донецький облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» про визнання правомірним та обґрунтованим рішення про застосування адміністративного арешту від 25.05.2012р. Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька задовольнити повністю.

Визнати правомірним та обґрунтованим рішення про застосування адміністративного арешту від 25.05.2012р. Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька.

Постанова суду підлягає негайному виконанню.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 28 травня 2012 року. Постанова у повному обсязі складена 29 травня 2012 року.

У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постановою за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Загацька Т. В.