Ухвала суду № 26415586, 04.10.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Донецький окружний адміністративний суд У Х В А Л А

про

04 жовтня 2012 р. Справа № 2а/0570/10829/2012

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Чекменьова Г.А.,

при секретарі Токмаковій Є.А.

за участю:

представника позивача Бублик Л.О.,

представника відповідача Пуссар Н.В.,

третьої особи ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання третьої особи ОСОБА_3 про закриття провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» до Іллічівського відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції, третя особа: Донецька обласна громадська організація «Захист справедливості» в інтересах ОСОБА_3 про визнання дій неправомірними в частині винесення постанови по виконавчому провадженню ВП № 32535803, скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» звернулося до Донецького окружного адміністративного з позовом до Іллічівського відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції, посадової особи Іллічівського відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції заступника начальника Пуссар Н.В., третя особа: Донецька обласна громадська організація «Захист справедливості» в інтересах ОСОБА_3 про визнання дій неправомірними в частині винесення постанови по виконавчому провадженню ВП № 32535803, скасування постанови.

В судовому засіданні третя особа ОСОБА_3 заявив клопотання про закриття провадження по цій адміністративній справі, посилаючись на те, що розгляд скарг на рішення державного виконавця здійснюється судом, який видав виконавчий документ. Вважає, що вказаний позов повинен розглядатися Київським районним судом м. Донецька за правилами цивільного судочинства.

Представник позивача у судовому засіданні заперечила проти задоволення заявленого клопотання.

Представник відповідача у судовому засіданні висловила думку про розгляд клопотання про закриття провадження у справі на розсуд суду.

Розглянувши заявлене клопотання та матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до приписів ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до частини першої статті 181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Отже, при визначенні юрисдикції слід виходити з того, що до юрисдикції адміністративних судів належать спори щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби при виконанні всіх виконавчих документів, передбачених частиною другою статті 17 Закону України "Про виконавче провадження", крім тих, відносно яких законом установлено інший, виключний порядок їх оскарження.

Частиною четвертою статті 82 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Отже, критеріями визначення юрисдикції судів щодо вирішення справ з приводу оскарження рішень дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення є юрисдикційна належність суду, який видав виконавчий документ, та статус позивача як сторони у виконавчому провадженні.

Таким чином, до юрисдикції адміністративних судів належать усі справи з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання судових рішень на підставі виконавчих документів, виданих судами всіх юрисдикцій, за винятком тих, які видано загальними та господарськими судами у разі звернення до суду сторін відповідного виконавчого провадження чи їхніх представників.

При цьому суд враховує, що предметом заявленого по цій справі позову є оскарження постанови державного виконавця по виконавчому провадженню ВП № 32535803 про накладення штрафу на боржника.

Тому суд зазначає, що постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору та накладення штрафу належать до видів відповідальності за невиконання рішення самостійно та за невиконання без поважних причин рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі. Виконавчий збір - це санкція відповідальності майнового характеру, що накладається на боржника за невиконання рішення у строк, встановлений для його самостійного виконання. Для застосування виконавчого збору виконавець приймає постанову, яка, у разі її невиконання самостійно, виконується примусово в установленому Законом України "Про виконавче провадження" порядку.

Прийнята державним виконавцем постанова про накладення штрафу на боржника, не виконана самостійно, є підставою для її примусового виконання.

За змістом пункту 7 частини другої статті 17 Закону України "Про виконавче провадження" постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу є виконавчими документами. Якщо виконавче провадження закінчено, а виконавчий збір, витрати на проведення виконавчих дій або штраф не стягнуто, відповідна постанова виділяється в окреме провадження і підлягає виконанню в загальному порядку.

Тому слід ураховувати, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані. Також до юрисдикції адміністративних судів належать справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні.

Вказана позиція викладена у постанові Пленум Вищого адміністративного суду України від 21 травня 2012 року № 5.

За таких обставин клопотання третьої особи ОСОБА_3 про закриття провадження у цій адміністративній справі не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 157, 160, 165 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання третьої особи ОСОБА_3 про закриття провадження у справі - відмовити.

Вступна та резолютивна частина ухвали складена у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 04 жовтня 2012 року. Ухвала у повному обсязі виготовлена 09 жовтня 2012 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Чекменьов Г.А.