Ухвала суду № 26427242, 09.10.2012, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/658/12

Головуючий у 1-й інстанції: Воробйова І.А.

Суддя-доповідач: Кузьмишин В.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Кузьмишина В.М.

суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Залімського І. Г.

при секретарі: Заплішній О.Д.

за участю представників сторін:

представника позивача: Миколенка Руслана Леонідовича;

представника відповідача: Бистрицької Діани Олексіївни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 31 серпня 2012 року у справі за адміністративним позовом ТОВ "Глуховецький каоліновий завод" до Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення , -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Глуховецький каоліновий завод" звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду із позовом до Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції у Вінницькій області про скасування податкового повідомлення рішення.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 31 серпня 2012 року даний позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.

В обґрунтуванні апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

У судовому засіданні представник відповідача підтримала доводи апеляційної скарги та просила суд її задовольнити.

Представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив суд залишити її без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 31 серпня 2012 року - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду, що відповідно до наказу Козятинської ОДПІ № 680 від 6.10.2011 р. та направлення на перевірку №225 від 7.10.2011 р. посадовою особою податкової інспекції проведено документальну позапланову виїзну перевірку ЗАТ «Глуховецький каоліновий завод» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за липень-серпень 2011 р.

За наслідками проведеної перевірки складено акт від 24.11.2011р. № 107/23/30574526 (а.с. 14-52), у висновку якого зазначено, що перевіркою встановлено, що на порушення п.14.1.18 ст.14, п.200.1, п.200.3, п.200.17, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України товариством завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за липень-серпень 2011 р. на 499006 грн. в т.ч.: липень 2011 р. - 274877 грн.; серпень 2011 р. - 224129 грн. На порушення п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, п.1, п.2 ст. 215, ст. 203, ст.228 Цивільного кодексу України, п. 19 ст. 2, ч. 2 ст. 9 Бюджетного кодексу України завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту в сумі 306698,75 грн., в т.ч. : липень 2011 р. - 172159,38 грн.; серпень 2011 р. на суму 134539,37 грн.

За наслідками проведеної перевірки та складеного акту Козятинською ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення № 0000632301 від 22.11.2011 р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 499006 грн. та застосовано штрафну санкцію у розмірі 249502 грн.

Суд першої інстанції задовольняючи позов виходив із його обґрунтованості.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як слідує з акту перевірки, податковим органом зафіксовано, що згідно даних системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів ДПА України, а також інформації реєстраційно-звітного характеру та довідки про результати зустрічної звірки ТОВ «Газторг Україна», що надійшла від ДПІ у Печерському районі м. Києва, встановлено, що згідно з декларацією з податку на прибуток за ІІ квартал 2011 р. скоригований валовий дохід становить 30,6 млн. грн., нарахована сума податку 8,1 тис. грн., кількість працюючих-5 чоловік, основні засоби відсутні.

Аналізуючи подану декларацію перевіркою встановлено, що ТОВ «Газторг Україна» в липні 2011 р. сформовано податковий кредит від постачальників стан яких відмінний від «0»на суму 1,191 млн. грн. Найбільшим постачальником ТОВ «Газторг Україна» є ТОВ «ВІН ПЛАСТ »стан платника «10»- до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням. Сума сформованого податкового кредиту для ТОВ «Газторг Україна» склала 1,191 млн. грн. Згідно з декларацією по податку на прибуток за ІІ квартал 2011 р. ТОВ «ВІН ПЛАСТ» дохід, що враховується при визначені об'єкта оподаткування становить 31,8 млн. грн., нарахована сума податку 7,7 тис., грн., кількість працюючих -2 чол., основні засоби відсутні.

Таким чином, відсутність у ТОВ «Газторг Україна» основних засобів та трудових ресурсів, необхідних для здійснення відповідного виду діяльності, наявність в ланцюгу постачання СГД з ознаками «фіктивності», свідчить про те, що вказаний суб'єкт господарювання має всі ознаки «транзитера», створеного з метою формування «сумнівного» податкового кредиту.

На підставі викладеного, враховуючи, що у ТОВ «Газторг Україна» на момент оформлення документів на поставку природного газу на адресу ЗАТ «Глуховецький каоліновий завод» відсутні основні засоби і трудові ресурси, які могли б забезпечити здійснення операцій з поставки природного газу, то операції з придбання товарно-матеріальних цінностей у ТОВ «Газторг Україна» не могли проводитись і по своїй суті є безтоварними (а.с. 28-29).

Крім того, у акті перевірки податковим інспектором, наведені положення статей 203, 215 та 228 Цивільного кодексу України, щодо нікчемності правочинів. Проте, висновки щодо недійсності/нікчемності правочину(ів) та яких /якого саме відсутні.

Оцінюючи викладені у акті обставини, суд виходить з наступного.

26.08.2010 року між ЗАТ "Глуховецький каоліновий завод" (Споживач) та TOB "Газторг Україна" (Постачальник), укладено договір № 07/10-23/03 про передачу у власність природного газу (а.с. 53-56), згідно умов якого Постачальник зобов'язується передати у власність Споживачу в 2010 році природний газ, а останній, в свою чергу, зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах даного Договору.

Згідно пункту 11.1 Договору, він набирає чинності з моменту підписання і діє в частині поставки газу з 1.09.2010 р. по 31.12.2010 року, за винятком обсягів, ціни газу, включаючи витрати пов'язані з його постачанням (витрати по транспортуванню, збереженню газу, послуги по забезпеченню поставки газу), які можуть змінюватись, а в частині проведення розрахунків за газ-до їх повного здійснення.

Згідно актів прийому-передачі вартісних показників природного газу за липень 2011 року за № 0000000409, № 0000000410 від 31.07.2011 року та за серпень 2011 р. № 000000532 від 31.08.2011 року, TOB "Газторг Україна" передало, а ЗАТ "Глуховецький каоліновий завод» прийняло природний газ за вказаний період, що підтверджується підписами обох сторін.

Проведення оплати за поставлений газ підтверджується платіжними дорученнями: № 2376 від 23.08.2011 року, № 1690 від 23.06.2011 року, № 1684 від 23.06.2011 року, № 1693 від 23.06.2011 року, № 1986 від 19.07.2011 року, № 2374 від 23.08.2011 року, № 2391 від 26.08.2011 року, № 2393 від 26.08.2011 року.

Крім того, факт поставки газу також підтверджується актами подачі-прийому та реалізації газу від 31.07.2011 р. та від 31.08.2011р., підписаними ВАТ «Вінницягаз», ТОВ «Газторг Україна» та ЗАТ "Глуховецький каоліновий завод" на виконання договору №К-11-168Тр від 1.01.2011 р. та додаткової угоди до нього від 1 липня 2011 р. за № 4; податковими накладними та податковими деклараціями з податку на прибуток за цей же період.

Аналіз зазначених вище доказів дає підстави для висновків щодо необґрунтованості посилань представника податкового органу на відсутність реальних поставок природного газу на виконання умов договору від 26 серпня 2010 року лише з тих підстав, що у ТОВ «Газторг Україна» відсутні основі засоби та трудові ресурси.

З даного приводу слід зазначити, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування. Така позиція викладена в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 р. № 1112/11/13-10.

Щодо висновків податкового органу про порушення ст. 200 Податкового кодексу України та правомірності віднесення до складу бюджетного відшкодування ПДВ в загальній сумі 499066 грн., в тому числі за липень 2011 року в сумі 274877 грн. та за серпень 2011 року в сумі 224129 грн., колегія суддів зазначає наступне.

На думку податкового органу порушення пов'язано з тим, що товариство включило до бюджетного відшкодування суми за товари (послуги), які фактично сплачені, але не отримані в податковому періоді.

Пунктом 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України передбачено, що якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Отже, достатніми та єдиними умовами формування бюджетного відшкодування є наявність від'ємного значення попереднього звітного періоду та сплата постачальником до бюджету сум ПДВ, що заявлені до бюджетного відшкодування. Тобто до бюджетного відшкодування включається та частина від'ємного значення, яка дорівнює сумі ПДВ фактично сплаченій постачальникам або до бюджету. В свою чергу від'ємне значення формується за рахунок перевищення податкового кредиту над податковими зобов'язаннями.

Отже, у випадку формування податкового кредиту з дотриманням усіх вимог податкового кодексу, товариство має повне право на включення до бюджетного відшкодування тієї частини від'ємного значення, яка дорівнює сумі ПДВ фактично сплаченій постачальникам або до бюджету.

Відповідно до положень ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При цьому, згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України основними умовами формування податкового кредиту при придбанні товарів є: подальше використання товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; підтвердження сум ПДВ, що включається до складу податкового кредиту належним чином оформленими податковими накладними чи іншими документами, передбаченими п. 200.11 ст. 200 Податкового Кодексу України.

Разом з тим, відповідно до вимог п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Тобто, підставою для виникнення права на податковий кредит у платника податків може бути одна із передбачених подій, що виникла раніше.

Однак податковим органом зменшено суми бюджетного відшкодування з ПДВ по взаємовідносинах позивача з постачальником товарів і послуг (контрагентами), відомості по якому відображені в акті перевірки.

По вказаному у акті контрагенту у позивача, як зазначалось вище, були належним чином оформлені податкові накладні та в повному обсязі проведена оплата, однак документи, що надавались під час перевірки та долучені до матеріалі справи, взагалі не були враховані.

Згідно п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 984 від 22.12.2010 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 року за № 34/18772, визначено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Проте, акт перевірки зазначеним вимогам не відповідає, оскільки не містить посилань на відсутність тих чи інших документів, які б свідчили про відображення товариством у податковому обліку господарських операцій за відсутності для цього правових підстав. Відсутні в акті перевірки також розрахунки з посиланням на первинні документи податкового та бухгалтерського обліку щодо визначення податкових зобов'язань за донарахованими платежами.

Таким чином судом першої інстанції правильно встановлено, що позивачем дотримані вимоги податкового законодавства при формуванні податкового кредиту, а отже і розмір від'ємного значення визначений вірно.

З приводу висновків податкового органу щодо порушення статей 203, 228 Цивільного кодексу України, суд також зважає на таке.

Статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчинюється батьками (усиновлювачами) не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Водночас, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого вказаною статтею міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

При кваліфікації правочину за цією статтею має враховуватись вина, яка виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією із сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Як вбачається з акту перевірки податковий орган ставить в провину позивачу порушення вищезазначених статей. Однак, не вказує до яких правочинів, операцій відносяться такі висновки. Відповідачем не обґрунтовано та не надано доказів порушення позивачем при укладанні/виконанні правочинів та яких саме конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання договору, як і не доведено вини позивача та наявності умислу при укладенні угод та яких саме.

Отже, викладені в Акті перевірки обставини, щодо нікчемності не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду.

Разом з тим, судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду, що за результатом вказаного у даному акті та на підставі його висновків прийнято також й податкове повідолення-рішення за № 0000762301 від 27.12.11 р. про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 134539 грн. за серпень 2011 р., яке постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 11.05.2012 р. у справі № 2а/0270/1360/12, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26.07.2012 р. - визнано протиправним та скасовано.

Зі змісту вказаного судового рішення вбачається, що судом встановлено, що природній газ позивачу від контрагента був транспортований, оплачений та використаний у основній діяльності позивача при виробництві каоліну.

Відповідно до частини 1 статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи правову позицію Верховного Суду України, яка викладена у інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10, суд виходить з того, що одним із етапів встановлення судом обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість, є встановлення факту здійснення господарської операції шляхом дослідження усіх первинних документів, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договорів, актів виконаних робіт, документів про перевезення, зберігання товарів тощо. Відсутність належних первинних документів може свідчити про нездійснення самих господарських операцій. Крім того, дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Зважаючи на норми чинного законодавства право на формування податкового кредиту та відповідно бюджетного відшкодування не залежить від подальших дій контрагентів щодо декларування податкових зобов'язань з ПДВ у декларації та сплати або несплати ПДВ до бюджету такими контрагентами, оскільки, солідарної відповідальності між покупцями та продавцями по декларуванню та сплаті ПДВ до бюджету не передбачено нормативно-правовими актами України.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції у Вінницькій області залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 31 серпня 2012 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 16 жовтня 2012 року .

Головуючий Кузьмишин Віталій Миколайович

Судді Мельник-Томенко Жанна Миколаївна

Залімський Ігор Геннадійович