Ухвала суду № 26424789, 10.10.2012, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2270/14206/11

Головуючий у 1-й інстанції: Ковальчук О.К.

Суддя-доповідач: Білоус О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Білоуса О.В.

суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Залімського І. Г.

при секретарі: Ковальчук О.В.

за участю представників сторін:

позивача: Мініх І.М., Гладюка І.І.

відповідача: Марисюка Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Старокостянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 липня 2012 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства "Старокостянтинівський завод залізобетонних шпал", треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "С. Дж Р. Груп", Товариство з обмеженою відповідальністю "Технобудкомунікації" до Старокостянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

ДП "Старокостянтинівський завод залізобетонних шпал" звернулося до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Старокостянтинівської ОДПІ про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень. Позовні вимоги мотивовано тим, що податковим органом було проведено планову виїзну перевірку ДП "Старокостянтинівський завод ЗБШ" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.12.2010 року, за наслідками якої складено акт №533/231/00282553 від 12.05.2011 року. На підставі висновків акту перевірки Старокостянтинівською ОДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення від 31.05.2011 року №0000502300, №0000462300, №0000492300, від 26.10.2011 року №0000752300, №0000762300. Вважаючи висновки податкового органу безпідставними, а рішення - неправомірними, просили визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000502300, №0000492300 та №0000762300 - повністю, а №0000462300 та №0000752300 - частково в сумі 101118 грн. та 6108 грн. відповідно. Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 15.11.2011 року залучено до участі у справі як третіх осіб на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, ТОВ "С. Дж Р. Груп" та ТОВ "Технобудкомунікації".

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 10.07.2012 року позов задоволено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 10.07.2012 року, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

В судовому засіданні представник відповідача (апелянта) апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі за обставин, викладених у ній, просив постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 10.07.2012 року скасувати, дав пояснення, аналогічні доводам, викладеним в апеляційній скарзі.

Представники позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу не визнали у повному обсязі, проти її задоволення заперечили, вважаючи рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим і таким, що відповідає фактичним обставинам справи. Просили залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

В судове засідання представники третіх осіб не з'явилися, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялися своєчасно та належним чином. Колегія суддів визнала за можливе розглянути справу за даної явки сторін, оскільки явка представників третіх осіб в судове засідання не визнавалась обов'язковою.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. При цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС).

Частиною 1 ст. 195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ДП "Старокостянтинівський завод ЗБШ" зареєстроване як юридична особа 28.01.2004 року, перебуває на податковому обліку в Старокостянтинівській ОДПІ за №1012.

Старокостянтинівською ОДПІ було проведено планову виїзну перевірку ДП "Старокостянтинівський завод ЗБШ" з питань дотримання ним вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.12.2010 року, за наслідками якої складено акт №533/231/00282553 від 12.05.2011 року (т. 1 а.с. 18-107). На підставі висновків акту перевірки Старокостянтинівською ОДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення від 31.05.2011 року №0000502300, №0000462300, №0000492300 (т.1 а.с. 15-17). За наслідками адміністративного оскарження скарги ДП "Старокостянтинівський завод ЗБШ" залишені без задоволення, а рішення податкового органу - без змін (т.1 а.с. 108-112), а також прийнято податкові повідомлення-рішення від 26.10.2011 року №0000752300, №0000762300 (т.1 а.с. 13-14).

В ході проведеної перевірки податковим органом було виявлено порушення позивачем п. 5.1, п.п. 5.2.1.-5.2.2 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3, п.п. 5.7.1 п. 5.7, ст. 5, п.п. 7.8.2. п.7.8. ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.п. 7.4.1, 7.4.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", ст. 59 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік", ст. 58 Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік", п.п. 6.5.1. п. 6.5. ст. 6, п.п. 8.1.2 п. 8.1. ст. 8, п. 19.2 ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб". Суть виявлених порушень зводиться до того, що позивачем були включені до складу валових витрат та до податкового кредиту суми за договором від 29.06.2010 року, який, на думку податкового органу, був укладений без мети настання господарських наслідків, що обумовлені ним. Крім того, податковим органом виявлено порушення позивачем порядку створення резерву матеріального заохочення.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до укладеного 29.06.2010 року між ТОВ "Технобудкомунікації" та ДП "Старокостянтинівський завод ЗБШ" договору поставки №СК50-06/10, товариство зобов'язалось поставити та передати у власність позивача продукцію згідно специфікації на умовах FCA Інкотермс 2000 автомобільним транспортом зі складу постачальника на склад покупця за рахунок покупця (п. 1.1.-1.3., п. 4.2. Договору, т. 1 а.с.113-115). Правомірність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту по операції з поставки від ТОВ "Технобудкомунікації" товарів (монолітів) у липні 2010 року встановлена рішенням (постановою) Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15.05.2012 року у справі №2270/12294/11 (т.2 а.с. 149-153), яке набрало законної сили в розумінні ст. 254 КАС України, і згідно ст.ст. 72, 255 КАС України, не потребує доказування.

Згідно укладеного 05.06.2010 року між ТОВ "С.Дж.Р.Груп" та ДП "Старокостянтинівський завод ЗБШ" договору поставки №050609/СК 37-06/09, предметом поставки є моноліт для використання у виробництві залізобетонних виробів на умовах FCA Інкотермс 2000 автомобільним транспортом зі складу постачальника на склад покупця за рахунок покупця (п. 1.1.-1.2., п. 4.2. Договору). Правомірність формування позивачем валових витрат у зв'язку із придбанням монолітів у ТОВ "С.Дж.Р.Груп" була предметом судового розгляду у справі №2270/6813/11, і встановлена рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 10.11.2010 року, залишеним без змін згідно з ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15.02.2012 року у справі №2270/6813/11 (т.2 а.с. 30-35, 144-148). Рішення суду набрало законної сили в розумінні ст. 254 КАС України, і згідно ст.ст. 72, 255 КАС України, встановлені ним обставини не потребують доказування.

Крім того, на підтвердження фактичності і реальності господарських операцій з ТОВ "Технобудкомунікації", позивачем було надано, а судом першої інстанції - досліджено в судовому засіданні рахунки (№2034 від 30.06.2010 року), платіжне доручення №1336 від 01.07.2010 року, видаткову накладну №2493 від 01.07.2010 року, подорожні листи вантажного автомобіля (т. 1 а.с. 117-233).

Вирішуючи по суті існуючий спір, суд першої інстанції виходив із того, що згідно п. п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження). Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

На час існування спірних правовідносин принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників було визначено Законом України "Про систему оподаткування". Статтями 14, 15 Закону був визначений вичерпний перелік загальнодержавних і місцевих податків (зборів), і в ньому був відсутній такий платіж як "частина прибутку (доходу) господарських організацій, що вилучаються до бюджету". Так само Законом України "Про погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами " не передбачалась відповідальність у вигляді штрафу за несплату частини прибутку державних підприємств. Апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що з урахуванням вищенаведеного у податкового органу були відсутні підстави для прийняття податкового повідомлення-рішення №0000762300 від 26.10.2011 року, оскільки склад правопорушення та відповідальність за його вчинення визначаються за змістом тих законодавчих норм, які були чинні на час вчинення такого правопорушення.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV, податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які згідно з вищезазначеним Законом є документами, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Позивачем, як доказ здійснення господарських операцій, були надані суду належним чином засвідчені копії документів, які відповідають вимогами первинності в розумінні статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", і являються підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності та взаємозв'язку спростовують висновок податкового органу щодо порушення позивачем вимог п.п. 7.4.1, 7.4.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", відтак суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо протиправності податкового повідомленні-рішення №0000502300 від 31.05.2011 року.

Зважаючи на встановлену судовими рішеннями у справах №2270/6813/11 та №2270/12294/11 правомірність дій позивача при формуванні валових витрат і податкового кредиту по господарських відносинах з ТОВ"С.Дж.Р.Груп" та ТОВ "Технобудкомунікації", податкові повідомлення-рішення №0000492300 та №0000462300 (в частині суми 101118 грн.) від 31.05.2011 року, були прийняті необґрунтовано і безпідставно, відтак суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо задоволення позову в частині їх скасування.

Крім того, судом першої інстанції обґрунтовано було взято до уваги при вирішенні спору по суті, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки №533/231/00282553 від 12.05.2011 року частково базуються на висновках ревізії, проведеної контрольно-ревізійним управлінням, зафіксованих в акті від 25.11.2009 року №22-05-08/271 в частині порушенні позивачем ст. 59 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік", ст. 58 Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік". Так, судом першої інстанції було встановлено, що за даними ревізії КРУ підприємством в період з 01.01.2009 року по 30.09.2009 року сума залишку створеного забезпечення на матеріальне заохочення 2008 року не використана та не стронована (в порушення п. 17.18 П(С)БО11, що призвело до заниження нарахування частини чистого прибутку, що підлягає сплаті до бюджету за 2009 рік.

При цьому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що у разі відсутності ймовірності вибуття активів для погашення майбутніх зобов'язань сума створеного платником податків забезпечення на матеріальне заохочення підлягає стронуванню на дату складання балансу станом на 31 грудня, що і було зроблено позивачем. Такий висновок суду ґрунтується на приписах п. 13, п. 18 П(С)БО 11 "Зобов'язання", якими передбачено, що забезпечення створюються для відшкодування наступних (майбутніх) операційних витрат на: виплату відпусток працівникам; додаткове пенсійне забезпечення; виконання гарантійних зобов'язань; виконання зобов'язань щодо обтяжливих контрактів тощо. Суми створених забезпечень визнаються витратами (за винятком суми забезпечення, що включається до первісної вартості основних засобів відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби"). Залишок забезпечення переглядається на кожну дату балансу та, у разі потреби, коригується (збільшується або зменшується). У разі відсутності ймовірності вибуття активів для погашення майбутніх зобов'язань сума такого забезпечення підлягає сторнуванню. Оскільки, згідно вимог ст. 13 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік, висновки ревізії щодо порушення позивачем вимог Закону в цій частині були передчасними і такими, що сформовані до закінчення звітного періоду. Оскільки судом першої інстанції було встановлено, що позивачем відповідно до наказу №64 від 23.09.2009 року була проведена повна інвентаризація активів і зобов'язань підприємства, в тому числі резерву матеріального заохочення станом на 01.12.2009 року, у податкового органу були відсутні підстави для визначення підприємству грошового зобов'язання в цій частині.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи, а тому колегією суддів відхиляються, оскільки не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

На підставі наведеного, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, щодо задоволення заявлених вимог у спосіб та межах, визначених законом.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Старокостянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції, - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 липня 2012 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 15 жовтня 2012 року .

Головуючий Білоус О.В.

Судді Мельник-Томенко Ж. М.

Залімський І. Г.