Ухвала суду № 26424288, 04.10.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-2370/2446/2012 Головуючий у 1-й інстанції: Кульчицький С.О.

Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"04" жовтня 2012 р. м. Київ

колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого -судді Земляної Г.В.

суддів Горбань Н.І., Межевича М.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Черкаси на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 31 липня 2012 року у справі за адміністративним позовом Кредитної спілки "Кредит-Союз" до Державної податкової інспекції у місті Черкаси про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач кредитна спілка «Кредит-Союз»звернулась з позовом до суду до державної податкової інспекції у м. Черкасах, в якому просить визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 53/17-2207/25204519 від 13 березня 2012 року.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 31 липня 2012 року позов задоволено в повному обсязі. Визнано недійсним та скасовано податкове повідомлення-рішення №53/17-2207/25204519 від 13.03.2012 року про нарахування грошового зобов'язання кредитній спілці "Кредит-Союз" в розмірі 25958 грн. 38 коп.

Не погоджуючись з прийнятою постановою представник Державної податкової інспекції у місті Черкаси подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та винести нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення

Відповідно до ч.1 ст.197 КАС України апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову суду слід залишити без змін, з наступних підстав.

Згідно зі п.1 ч.1 ст. 198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Кредитна спілка «Кредит-Союз»зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Черкаської міської ради 30.03.2004 року, ідентифікаційний код 25204519.

На підставі направлень на перевірку ДПІ у місті Черкаси та згідно ст. 20, ст. 75, ст. 77 Податкового кодексу України, відповідно до плану-графіка проведення виїзних планових перевірок суб'єктів господарювання, проведена виїзна планова документальна перевірка кредитної спілки «Кредит-Союз»з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2011 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт перевірки від 28.02.2012 року № 7/22-0/25204519, в якому зазначено порушення пп. 4.2.12 та 4.2.11 п. 4.2 ст. 4, пп. 4.3.5 «в»п. 4.3 ст. 4, п. 7.1 ст. 7, пп. 9.2.3 п. 9.2 ст. 9, пп. 16.3.1 п. 16.3 ст. 16, п. 17.2 ст. 17 та п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»№ 889-ІV від 22.05.2003 року. Донараховано податку в сумі 20766 грн. 70 коп., за яке, відповідно до ст. 127 Податкового кодексу України № 2755-IVвід 02.10.2010 року передбачена відповідальність.

На підставі встановленого порушення Державною податковою інспекцією у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби винесено податкове повідомлення-рішення від 13.03.2012 року № 53/17-2207/25204519 про нарахування грошового зобов'язання кредитній спілці "Кредит-Союз" в розмірі 25958 грн. 38 коп., з них за основним платежем 20766 грн. 70 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями 5191 грн. 68 коп.

Не погоджуючись з вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням, кредитна спілка "Кредит-Союз" оскаржило його до Державної податкової служби України у Черкаській області та до Державної податкової служби України.

За результатами розгляду Державною податковою службою залишено без задоволення скарги позивача, а податкове повідомлення-рішення від 13.03.2012 року № 53/17-2207/25204519 без змін.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги прийшов до висновку, що відповідач помилково зробив висновок про порушення кредитною спілкою «Кредит-Союз»вимог Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та незаконно виніс оскаржуване рішення. .

Колегія суддів погоджується з висновком першої інстанції та зазначає наступне.

Так, з матеріалів справи вбачається, що відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення прийшов до висновку про порушення позивачем пп. 4.2.12 та 4.2.11 п. 4.2 ст. 4, пп. 4.3.5 «в»п. 4.3 ст. 4, п. 7.1 ст. 7, пп. 9.2.3 п. 9.2 ст. 9, пп. 16.3.1 п. 16.3 ст. 16, п. 17.2 ст. 17 та п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»№ 889-ІV від 22.05.2003 року, яким позивачу донараховано податок в сумі 20766,70 грн., з яких, на думку відповідача, 16530,96 грн. позивач не утримав та не нарахував до бюджету податок з доходів фізичних осіб, та податок у сумі 4235,76 грн. -при списанні процентів за користування кредитами.

Що стосується нарахування позивачу податку на доходи фізичних осіб, отримані у вигляді процентів на додаткові пайові внески в сумі 16530,96 грн., то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неправомірність дій відповідача та зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про кредитні спілки» від 20.12.2001 № 2908-III кредитна спілка - це неприбуткова організація, заснована фізичними особами, професійними спілками, їх об'єднаннями на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об'єднаних грошових внесків членів кредитної спілки.

Відповідно до п.п. «в»п.п. 4.3.5 п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб (із змінами, внесеними згідно із Законом України від 01.07.2004 № 1958-IV, який набрав чинності з 01.01.2005) суми виплат чи відшкодувань (крім заробітної плати чи інших виплат та відшкодувань за цивільно-правовими договорами), що здійснюються з урахуванням норм пункту 9.7 статті 9 цього Закону, іншими неприбутковими організаціями (крім кредитних спілок та інших небанківських фінансових установ) та благодійними фондами України, чий статус визначається відповідно до закону, на користь отримувачів таких виплат, крім будь-яких виплат або відшкодувань членам керівних органів таких організацій або фондів та пов'язаним з ними фізичним особам, не включаються до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу.

Отже, за змістом даної норми Закону з 01.01.2005 пільги щодо оподаткування процентів або інших доходів, що здійснюються неприбутковими організаціями, не поширюються на кредитні спілки та інші небанківські фінансові установи.

Відповідно до п.п. 4.2.12 п. 4.2 ст. 4 вказаного Закону до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються дохід у вигляді процентів (дисконтних доходів), дивідендів та роялті, виграшів, призів; інші доходи, крім зазначених у пункті 4.3 цієї статті.

Разом з тим, згідно із вимогами п.п. 22.1.4. п. 22.1. ст. 22 вказаного Закону п.п. 4.2.12 пункту 4.2 статті 4 цього Закону у частині включення до загального місячного оподатковуваного доходу доходів у вигляді, зокрема процентів на вклад до небанківських фінансових установ згідно із законом, та підпункти 9.2.1 і 9.2.2 пункту 9.2 статті 9 цього Закону у частині оподаткування процентів набирають чинності з 01 січня 2013 року.

Підпункт 22.1.4. п. 22.1. ст. 22 вказаного Закону, вживаючи термін «вклад до небанківських фінансових установ»не передбачає, що під цим терміном необхідно розуміти виключно вжитий у ч. 2 ст. 21 Закону України «Про кредитні спілки» термін «внески (вклади), що знаходяться на депозитних рахунках членів кредитної спілки». Частина 2 ст. 21 останнього Закону взагалі не вживає такого терміну як «вклад до небанківських фінансових установ», але це не повинно нівелювати призначення п.п. 22.1.4. п. 22.1. ст. 22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

До того ж, відстрочення оподаткування, передбачене п.п. 22.1.4 п. 22.1 ст. 22 вказаного Закону, також стосується процентів, що оподатковуються згідно з п.п. 9.2.1 та п.п. 9.2.2 п. 9.2 ст. 9 цього Закону.

В свою чергу, п.п. 9.2.1 та п.п. 9.2.2 п. 9.2 ст. 9 вказаного Закону містить відсилання до п. 7.2 ст. 7, який, в свою чергу, прямо вживає термін «процент на вклад (внесок) до кредитної спілки, створеної відповідно до закону», що також свідчить на користь того, що термін «внесок»або «вклад»до небанківської фінансової установи (кредитної спілки) для цілей застосування Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» вживається рівнозначно.

Враховуючи вище викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення № 53/17-2207/25204519 від 13 березня 2012 року в частині донарахування позивачу 16530,96 грн. винесено відповідачем неправомірно.

Що стосується донарахування позивачу податку на доходи фізичних осіб, у зв'язку із визнанням кредитною спілкою безнадійними деяких кредитів в сумі 4235,74 грн., то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неправомірність дій відповідача та зазначає наступне.

Підпунктом 4.2.11 пункту 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»встановлено, що сума заборгованості платника податку, за якою минув строк позовної давності та яка перевищує суму, що становить 50 відсотків місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року. Фізична особа самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації, крім сум податкової заборгованості, за якими минув строк давності згідно з законом, що встановлює порядок стягнення заборгованості з податків, зборів (обов'язкових платежів) та погашення податкового боргу.

Тобто, обов'язок сплати податку з доходу у разі віднесення до загального місячного оподатковуваного доходу суми заборгованості платника податку, за якою минув строк позовної давності та яка перевищує суму, що становить 50 відсотків місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 01 січня звітного податкового року, покладається на фізичну особу.

Отже, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що позивач правомірно не виконав функцію податкового агента при списанні процентів за безнадійними кредитами, визнаними безнадійною заборгованістю з інших підстав, ніж пропущення Кредитною Спілкою строків позовної давності, у зв'язку із відсутністю об'єкта оподаткування.

Відповідно до ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

В зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не доведено правомірність оскаржуваного рішення.

Згідно із частиною другою ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, вимоги якої Відповідачем не виконано.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

При цьому апеляційні скарги не містять посилання на обставини, передбачені статтями 202 -204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.

Вказані в апеляційних скаргах процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційні скарги залишаються без задоволення, а постанова суду першої інстанції -без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Черкаси -залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 31 липня 2012 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 статті 254 КАС України). Касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Горбань Н.І.

Межевич М.В.