Постанова № 26422437, 28.09.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Ушенко С.В.

Суддя-доповідач - Міронова Г.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2012 року справа №2а/0570/4385/2012

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Міронової Г.М., суддів: Юрко І.В., Блохіна А.А., секретаря судового засідання Куліш А.М., за участі представників позивача: Беленка О.В., Кащенко Т.В., представника відповідача: Шестакова М.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спільного Українсько - Іорданського підприємства "Сандіана" на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01 серпня 2012 р. у справі № 2а/0570/4385/2012 за позовом Спільного Українсько - Іорданського підприємства "Сандіана" до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області Державної податкової служби про визнання дій неправомірними та протиправними,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 10.04.2012 року звернувся до суду з даним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідачем в ході перевірки вказано на відсутність доказів фактичного отримання товарно-матеріальних цінностей позивачем від ТОВ «Стількомтраст», оскільки в наданих до перевірки договорах не зазначено умови транспортування продукції, розбіжність по взаємовідносинам у вересні 2010 р. у сумі 52151 грн., відсутність відомостей щодо наявності у ТОВ «Стількомтраст» власних основних засобів у зв'язку з ненаданням податкової звітності з податку на прибуток за 2010 р. та 2011 р., неможливістю здійснення господарських операцій ТОВ «Стількомтраст» у зв'язку із наявністю лише однієї працюючої особи.

Позивач, посилаючись на приписи ст. 1, п. 2 ст. З та ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» вважає дії посадових осіб відповідача щодо зазначених висновків неправомірними. Просив про визнання неправомірними дій посадових осіб відносно визнання угод, що були укладені та виконувались протягом перевіреного періоду з підприємством-постачальником ТОВ «Стількомтраст», нікчемними відповідно до ч. 1 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, та які на підставі п. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України не породжували правових наслідків, та визнання протиправними дій посадових осіб відносно проведення позапланової виїзної перевірки з питання документального підтвердження господарських відносин з платником податків ТОВ «Стількомтраст» за період з 01.09.2010 р. по 08.02.2012 р., за результатами якої складено акт перевірки від 21.02.2012 р. № 560/23-2-14324574.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 01 серпня 2012 р. у задоволені адміністративного позову було відмовлено.

Не погодившись з таким судовим рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що вважає рішення суду першої інстанції таким, що винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт не згодний з висновком суду першої інстанції, що акт перевірки не є рішенням у розумінні п. 1 ст. 17 КАС України, а тому не може бути предметом оскарження у судовому порядку і на цій підставі відмовляти в позовних вимогах позивача у повному обсязі. Однак, предметом спору в адміністративному позові є не акт перевірки (його висновки), як зазначено в оскаржуваній постанові суду, а неправомірні дії посадових осіб ДПІ у м. Краматорську. Апелянт вказує, що суд першої інстанції не розглянув по суті позовні вимоги позивача, не дослідив та не надав відповідної оцінки доказам, наданим під час розгляду справи.

Представники позивача у судовому засіданні підтримали доводи апеляційної скарги.

Представник відповідача у судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, вивчивши доводи апеляційної скарги та наданих заперечень, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, задовольнити, а постанову суду - скасувати, з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що ДПІ у м. Краматорську на адресу позивача направила запит від 07.12.2011 р. № 39340/10/23-2 про надання пояснень та копій документів стосовно встановлених відхилень сум ПДВ, вказаних у податковій декларації з ПДВ за вересень 2011 р. СУІП «Сандіана» з іншими документами, пов'язаними з нарахуванням та сплатою податків ТОВ «Стількомтраст» (а.с. 13 т. 5).

На вказаний запит позивачем була надана відповідь за № 38 від 09.12.2011 року з копіями документів, яка в той же день була отримана ДПІ (а.с. 14 т. 5).

На підставі наказу начальника ДПІ у м. Краматорську № 238 від 07.02.2012 р. були видані направлення на перевірку (а.с. 18, 19 т. 5).

З 08.02.2012 р. по 12.02.2012 р. Державною податковою інспекцією у м. Краматорську була проведена позапланова виїзна перевірка Спільного Українсько - Іорданського підприємства «Сандіана» з питання документального підтвердження господарських відносин з платником податків ТОВ «Стількомтранс» за період з 01.09.2010 р. по 08.02.2012 р., за результатами якої було складено акт перевірки від 21.02.2012 р. за № 560/23-2-14324574 (надалі Акт) (а.с. 13 - 29 т. 1).

В висновках акту вказано, що перевіркою встановлено:

- порушення ч. 1, 3, 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійсненних СУІП «Сандіана» при придбанні та продажу товарів (послуг),

- відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) у період з 01.09.2010 р. по 08.02.2012 р. на суму податку на додану вартість (надалі - ПДВ) 52151,0 грн., які підпадають під визначення ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року за № 168/97-ВР (зі змінами та доповненнями).

З наданих до перевірки документів вбачається, що позивачем у періоді, що перевірявся, з ТОВ «Стількомтранс» були укладені наступні господарські угоди: від 02.09.2010 р. № 02/09-10, від 03.09.10 р. № 03/09-10, від 15.09.10 р. № 15/09-10, від 16.09.10 р. № 16/09-10, від 17.09.10 р. № 17/09-10. Факт виконання цих договорів підтверджується видатковими та податковими накладними, виписками банку. Наявність перелічених документів зазначена на сторінках 9, 10 Акту.

Первинні документи були оформлені належним чином та у відповідності до вимог чинного законодавства, зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліках в зв'язку з виконанням господарських зобов'язань за угодами. Зауваження щодо оформлення цих документів з боку податкового органу в акті не відображені, і вказані документи не визнані недійсними у судовому порядку.

Висновки перевіряючих стосовно вказаних ними порушень базуються на тому, що:

- в угодах між СУШ «Сандіана» від ТОВ «Стількомтранс» не зазначено умови транспортування продукції,

- розбіжність по взаємовідносинах ТОВ «Стількомтраст» з СУІП «Сандіана» у вересні 2010 р. на суму 52151 грн., у зв'язку з відсутністю у податковій звітності (декларація з ПДВ за вересень 2010 року) податкових зобов'язань ТОВ «Стількомтраст» по взаємовідносинах із СУІП «Сандіана»;

- середньооблікова численність працюючих на ТОВ «Стількомтраст» складала - 1 особу;

- відсутність відомостей щодо наявності на ТОВ «Стількомтраст» власних основних засобів у зв'язку з неподанням податкової звітності з податку на прибуток за 2010 та 2011 роки.

На підставі вищевказаної інформації контролюючим органом зроблені висновки, що «в ході проведення перевірки встановлено проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди покупцям підприємства та далі по ланцюгу постачання, з метою штучного формування податкового кредиту, з використанням контрагентів, які не виконують свої податкові зобов'язання; встановити реальність та товарність здійсненних операцій по поставці товарів (робіт,послуг) підприємством за період, що перевірявся, на адресу покупця не має можливості».

Колегія суддів вважає за потрібне звернути увагу на наступні факти, що не оспорювалися сторонами у справі.

На момент здійснення СУШ «Сандіана» господарських операцій з ТОВ «Стількомтраст» у період з 02.09.2010 р. по 16.11.2010 р., останнє за юридичною адресою знаходилось та мало працівників.

Також на момент складання податкових накладних ТОВ «Стількомтраст» було зареєстровано органами податкової служби у встановленому порядку в якості платника податку на додану вартість, а тому ТОВ «Стількомтраст» згідно приписам п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» мало право на складання та видачу податкових накладних.

За законом платник податків не може нести відповідальність за дії контрагентів при відсутності вини, інакше порушуються основні конституційні засади: дотримання принципу справедливості як невід'ємного елемента верховенства права (ст. 8 Конституції України), індивідуальний характер відповідальності - тобто що відповідати має саме той, хто припустився порушення (ст. 61 Конституції України), забезпечення доведеності вини (ст. 129 Конституції України).

Колегія суддів вважає, що відсутність умов транспортування продукції у договорах не може бути доказом фактичного неотримання продукції, а доказом фактичного отримання продукції можуть бути тільки документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення.

Транспортування медичних препаратів було здійснено транспортом Постачальника, оскільки згідно даних, вказаних в інструкціях про використання медичних препаратів не було необхідності використання спеціалізованого транспорту. У даних інструкціях, затверджених Заступником Головного державного санітарного лікаря України, у пункті «Умови зберігання» вказано «Транспортувати всіма видами критого транспорту при температурі не вище 24 ° С» .

Крім того, позивачем були надані до перевірки паспорти та сертифікати якості на медичні препарати, про що з невідомих причин податковим органом в Акті не вказано. Вони також були надані суду першої інстанції і залучені до матеріалів справи. У цих паспортах та сертифікатах якості маються відомості про термін придатності, умови зберігання та транспортування медичних препаратів (а.с. 21 - 52 т. 5).

Позивачем з ТОВ «Стількомтраст» проведені розрахунки у грошовій формі за отримані товари. Податок на додану вартість позивачем сплачено у ціні придбаних товарів.

Статтею 1 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-ХІУ визначено, що первинний документ - це документ, який місить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

А приписами пункту 2 статті 3 цього Закону встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частин першої та другої статті 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, доказом фактичного отримання товарно-матеріальних цінностей СУІП «Сандіана» від ТОВ «Стількомтранс» є первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, на підставі яких встановлено, що в період з 02.09.2010 року по 16.11.2010 року позивач мав фінансово-господарські взаємовідносини з ТОВ «Стількомтранс».

Проте, позивачем фактично придбані медичні препарати, що підтверджено необхідними первинними документами, були використані у фінансово-господарській діяльності позивача, оскільки у подальшому були реалізовані контрагентам - покупцям з прибутком. За результатами господарської діяльності задекларовані суми валового доходу та податкових зобов'язань з податку на додану вартість. Суми визначених податків своєчасно внесені до бюджету України.

Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочин це дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір - це домовленість (погоджена дія) двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (стаття 626 ЦК). За змістом правочин не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (частина 1 статті 203 ЦК). Приписи частини 1 статті 203 ЦК узгоджуються з наступними нормами: Під нікчемним правочином необхідно розуміти правочин, недійсність якого встановлена законом.

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачена презумпція правомірності правочину, під якою розуміється те, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Презумпція правомірності правочину є важливою гарантією реалізації цивільних прав учасниками цивільних відносин, яки, вчиняючи правочин, діють правомірно. При цьому, не вимагається прямої вказівки на правомірність тих чи інших дій в акті цивільного законодавства: достатньо, що закон не визначає ці дії як заборонені. Спростувати презумпцію правомірності правочину можливо лише у випадку, коли недійсність правочину передбачена прямою нормою закону, так само як застосувати наслідки такого правочину можливо лише за санкціями, встановленими законом.

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» визначений перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок (ст. 228 ЦК України): правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи,держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочин, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Оскільки відповідачем угоди між СУІП «Сандіана» та ТОВ «Стільконтраст» у судовому порядку недійсними не визнані, то вони є правомірними, а посадові особи податкового органу в порушення ст. 6 Конституції України, пп. 21.1.1. п. 21.1. ст. 21 Податкового Кодексу України, ст.ст. 204, 234 Цивільного Кодексу України вийшли за межі своїх повноважень в частині визнання угод недійсними.

Крім того, у зв'язку з фактичною поставкою товарів СУІП «Сандіана» отримало право на податковий кредит на підставі отриманих податкових накладних від ТОВ «Стільконтраст», які засвідчують факт придбання медичних препаратів.

У додатку № 5 до декларації СУІП «Сандіана» з податку на додану вартість за вересень 2010 р. у розділі 2 «Податковий кредит» відомості про постачальника товару ТОВ «Стількомтраст» за ІПН 370422205645 - відсутні.

Фактично СУІП «Сандіана» суму ПДВ у розмірі 52 161,00 грн. за отриманими податковими накладними від ТОВ «Стількомтраст» включило до складу податкового кредиту у жовтні 2010 р. та відобразило у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до декларації з ПДВ та даним декларації з ПДВ за жовтень 2010 р.

Відповідач в акті перевірки з цього питання чомусь посилається на вересень 2010 року.

Висновки відповідача, викладені в акті перевірки, є необґрунтованими, тому що не підтверджені будь-якими доказами, а є тільки посилання на аналіз бази даних державної податкової служби.

Відповідно до п.п.75.1. ст. 75 Податкового Кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно п.п.75.1.2. ст. 75 Податкового Кодексу України документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Статтею 78 Податкового кодексу України визначено порядок проведення документальних позапланових перевірок. Пунктом 78.1 цієї статті передбачено, що документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: 78.1.1. за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Наказом ДПА України від 18.04.2008 року № 266 «Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», із змінами та доповненнями (надалі - Наказ № 266) затверджено Порядок взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів.

Згідно п. 1.3 розділу 1 зазначеного Порядку, для його реалізації створені відповідні програмні продукти, у т.ч. «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України». «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» формується на підставі подання платниками податку на додану вартість розшифровок податкового кредиту та податкових зобов'язань у розрізі контрагентів.

Відповідно до п. 4.13 Наказу № 266 якщо за результатами камеральної перевірки виявлені порушення (помилки), працівник підрозділу оподаткування юридичних, фізичних осіб запрошує платника ПДВ для складання Акта документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість за формою, встановленою Наказом N 266, та направляє повідомлення-рішення.

Згідно з п. 2.21 Наказу № 266 підсумки перевірок за результатами автоматизованого співставлення податкової звітності з ПДВ на центральному рівні відображаються в додатку до акта перевірки (камеральної, документальної невиїзної, планової, позапланової перевірки) або довідки у розрізі періодів та операцій з одним контрагентом та фіксуються в АС "Аудит". По мірі підписання актів перевірки та узгодження податкових зобов'язань, визначених податковим повідомленням-рішенням, прийнятим за результатами таких перевірок, уточнюються результати автоматизованого співставлення на центральному рівні податкової звітності з ПДВ за поданням підрозділу, яким завершено процедуру такого узгодження та яким прийнято таке повідомлення-рішення. А пункт 2. 8 вказаного наказу встановлює, що працівники органу державної податкової служби несуть відповідальність за відповідність інформації у базах податкової звітності даним податкових документів, наданих платником ПДВ.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що податковий орган не мав права анулювати показники податкових декларацій позивача з податку на додану вартість за вересень 2010 року, не прийнявши та не направивши платнику податків податкового повідомлення-рішення і не дотримавшись процедури узгодження такого зобов'язання. Інформація у всіх електронних системах органу ДПС про суми заявленого платником податку податкового зобов'язання та податкового кредиту з ПДВ, самого податку на додану вартість до прийняття відповідного повідомлення-рішення та завершення процедури узгодження, повинна відповідати даним податкової декларації з податку на додану вартість за відповідний період, поданої платником податків. Інакше, інформація про такі дані позивача буде недостовірною, що призводить до перекручування даних по взаємовідносинам з іншими контрагентами.

Оскільки позивачем документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту були направлені, то скерування працівників податкового органу на проведення позапланової виїзної перевірки СУІП «Сандіана» є протиправним і суперечить вимогам пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України та наказу ДПА від 11.09.2008 року № 584.

Відповідачем при проведені перевірки було порушено п. 3 Наказу ДПА від 11.09.2008 року № 584 в частині виконання «Методичних рекомендацій щодо оформлення матеріалів документальних перевірок суб'єктів господарювання-юридичних осіб та документування виявлених порушень»,згідно з вимогами якого при оформлені встановлених порушень не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджуючих доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання.

В порушення вказаного пункту Наказу № 584 відповідачем в акті була наведена недостовірна інформація по взаємовідносинам позивача з контрагентами-покупцями медичних препаратів, вказаних у додатку № 1 до акту, а саме: податковим органом відображена реалізація контрагентам-покупцям медичних препаратів, які були придбані позивачем від інших постачальників до 02.09.2010 р. У Додатку № 1. вказані контрагенти - покупці, яким медичні препарати придбані у ТОВ «Стільконтраст», позивачем не продавались у періоді з вересня 2010 р. по грудень 2010 р., та з лютого 2011 р. по квітень 2011 р. Фактично у вказаних періодах позивачем були реалізовані вищезазначені медичні препарати вказаним у Додатку № 1 контрагентам - покупцям: Херсонській обласній санстанції за видатковою накладною № 764 від 03.11.2010 р., «Середа Сабуро» на суму 221,67 грн., а не як вказано в Додатку № 1 - на суму 8015,0 грн., Чернівецькій обласній державній санстанції за розхідною накладною № 869 від 02.12.2010 р. на суму 115,63 грн., а не як вказано в Додатку № 1 - на суму 108385,0 грн. Які документи бухгалтерського та податкового обліку стали підставою для відображення відповідачем у Додатку № 1 такої інформації - невідомо, иа представник відповідача цю обставину пояснити не зміг.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі та в межах повноважень державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 13 Закону України „Про державну податкову службу в Україні" посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Суд першої інстанції з невідомих причин предметом спору визначив акт перевірки, в той час як позивач оспорював неправомірні дії податкового органу.

Таким чином, відповідач, незважаючи на обов'язок доказування, покладеного на нього як на суб'єкта владних повноважень згідно з п. 4 ст. 56 Податкового кодексу України та ч. 2 ст. 71 КАС України, не надав суду документально обґрунтованих доказів правомірності вчинених дій.

Колегія суддів приходить до висновку про те, що судом першої інстанції постановлене судове рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 199, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Спільного Українсько - Іорданського підприємства "Сандіана" у справі № 2а/0570/4385/2012 - задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01 серпня 2012 р. у справі № 2а/0570/4385/2012 - скасувати.

Позовні вимоги Спільного Українсько - Іорданського підприємства "Сандіана" до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області Державної податкової служби про визнання дій неправомірними та протиправними - задовольнити.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області Державної податкової служби відносно визнання угод, що були укладені та виконувались протягом перевіреного періоду з підприємством-постачальником ТОВ «Стількомтраст», нікчемними відповідно до ч. 1 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, та які на підставі п. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України не породжували правових наслідків.

Визнати протиправними дій посадових осіб відносно проведення позапланової виїзної перевірки з питання документального підтвердження господарських відносин з платником податків ТОВ «Стількомтраст» за період з 01.09.2010 р. по 08.02.2012 р.

Зобов'язати Державну податкову інспекцію у м. Краматорську Донецької області Державної податкової служби вилучити з автоматизованої системи результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України інформацію про результати перевірки Спільного Українсько - Іорданського підприємства "Сандіана" за актом перевірки від 21.02.2012 р. № 560/23-2-14324574.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції - Вищого адміністративного суду України, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Повний текст виготовлено 08 жовтня 2012 року.

Головуючий суддя Міронова Г.М.

Судді Юрко І.В.

Блохін А.А.