Ухвала суду № 26421844, 27.09.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2012 р.Справа № 2а-1870/1545/12

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Любчич Л.В.

Суддів: Сіренко О.І. Спаскіна О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в м. Сумах Сумської області Державної податкової служби на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 25.04.2012р. по справі № 2а-1870/1545/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промдімперіал"

до Державної податкової інспекції в м.Сумах Сумської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2012 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Промдімперіал" (далі -ТОВ "Промдімперіал") до Державної податкової інспекції в м.Сумах Сумської області Державної податкової служби (далі -ДПІ в м.Сумах) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Скасовано податкові повідомлення - рішення ДПІ в м. Сумах від 20 лютого 2012 року № 0000102312/0/14589 та № 0000112312/0/14590.

Не погодившись з даною постановою суду, ДПІ в м. Сумах подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначила, що позивач не має права на відображення у податковому обліку господарських операцій по придбанню нафтопродуктів у Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕК" (далі-ТОВ "ГЕК") та Товариства з обмеженою відповідальністю "Лобос-Трейд" (далі-ТОВ "Лобос-Трейд"), оскільки ці господарські операції не направлені на настання реальних правових наслідків. Реальність вчинення даних господарських операцій позивачем не підтверджена, оскільки відсутні первинні документи на підтвердження перевезення нафтопродуктів від продавця до позивача.

Сторони в судове засідання не з*явилися, про дату, місце та час розгляду повідомлені належним чином.

Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 197 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши письмові докази по справі, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції з купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів між ТОВ "Продімперіал" та ТОВ "Лобос-Трейд" і ТОВ "ГЕК" є такими, що направлені на настання правових наслідків, які обумовлені ними та підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність їх здійснення.

Колегія суддів з даним висновком суду погоджується виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України ( далі - КАСУ) суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час апеляційного розгляду, що ДПІ в м. Сумах проведена планова виїзна перевірка ТОВ "Продімперіал" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2010 року по 30 вересня 2011 року, за результатами якої складений акт № 630/2312/31651889/8 від 02 лютого 2012 року (т. 1 а.с. 7-48).

На підставі вище зазначено акту перевірки відповідачем 20 лютого 2012 року прийняті податкове повідомлення-рішення № 0000112312/0/14590 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем 67 507, 00 грн. та штрафними санкціями 10 579, 00 грн.; та податкове повідомлення-рішення № 0000102312/0/14589 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток за основним платежем 80 206, 00 грн, та штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 6 032, 00 грн.(т. 1, а.с. 49,т. 2, а.с. 52).

Фактичною підставою для прийняття оскаржуваних податкових-рішень стало відсутність належним чином оформлених первинних документів на підтвердження транспортування нафтопродуктів від постачальника до позивача, а також відсутність сертифікатів.

Перевіряючи правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, колегія суддів зазначає, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Порядок оподаткування податком на прибуток та підстави формування валових витрат платника податку, в період з 01 січня 2010 року по 31 березня 2011 року визначались Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Так, згідно п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 зазначеного Закону, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат, окрім іншого, включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Зокрема, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З 01 квітня 2011 року порядок формування валових витрат визнається Податковим кодексом України ( далі - ПК України).

Підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 зазначеного Кодексу встановлено, що витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. При цьому, витрати, які не враховуються платником податку при визначенні оподатковуваного прибутку, встановлені статтею 139 Кодексу.

В свою чергу, порядок оподаткування податком на додану вартість та підстави формування податкового кредиту, в період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2010 року визначались Законом України "Про податок на додану вартість", а з 01.01.2011 р. - ПК України.

Відповідно до п.п.7.4.1. ст.. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З 01 січня 2011 року по 30 вересня 2011 року порядок формування податкового кредиту визначається ПК України.

Підпунктом 14.1.181 ст.14 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Підпунктом 198.3 ст. 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду в тому числі у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу(п.п.198.6 ст. 198 ПК України).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено ДПІ в м. Суми під час проведення перевірки, ТОВ "Продімперіал" згідно умов договору купівлі-продажу № 23 від 28 січня 2011 року, укладеному з ТОВ "Лобос-Трейд", та договору купівлі-продажу № 12-4/10/09 від 12.10.2009 р., укладеному з ТОВ "ГЕК", придбавало у останніх паливно-мастильні матеріали, про що складались видаткові накладні та податкові накладні. Оплата паливно-мастильних матеріалів підтверджується платіжними дорученнями, а їх якість - відповідними паспортами. (т. 1 а.с. 147, а.с.159-160, а.с. 229-247, т. 2 а.с. 1-37,т. 1 а.с. 165-228 а.с. 74-146, а.с. 150-158)

Транспортування придбаного товару від ТОВ "Лобос-Трейд" та ТОВ "ГЕК" до позивача не здійснювалось, оскільки нафтопродукти знаходились на зберіганні у постачальників і використовувались ТОВ "Продімперіал" у власній господарській діяльності в міру необхідності, про що свідчать договори зберігання № 5 від 04.01.2011 р. і № 3 від 04.01.2010 р., відомості видачі пального, акти звірки взаєморозрахунків та подорожні листи. (т. 2 а.с. 45-46, 53-54 т. 1 а.с. 57-73 а.с. 148-149, 162-163т. 2 а.с. 55-77).

Враховуючи вище викладені обставини справи та положення правових норм, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку про безпідставність прийняття податковим органом оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Доводи апеляційної скарги, щодо відсутності належним чином оформлених первинних документів щодо підтвердження транспортування нафтопродуктів від продавця до позивача по даній справі колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки забір паливно-мастильних матеріалів позивачем проводився шляхом заправлення автомобілів на місцях зберігання ПММ, згідно заправ очних відомостей за підписом водіїв.

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки, то суд приходить до висновку, що правочин відповідає положенням норм чинного законодавства України. А отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ "ГЕК", ТОВ "Лобос-Трейд" і правомірність формквання валових витрат та податкового кредиту.

Інші доводи апеляційної скарги правомірності висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ст. 200 КАСУ суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сумах Сумської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2012 року по справі № 2а-1870/1545/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Любчич Л.В.Судді(підпис) (підпис) Сіренко О.І. Спаскін О.А.ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Любчич Л.В.