Ухвала суду № 26421668, 25.09.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2012 р.Справа № 2а-1670/10450/11

Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Філатов Ю.М.,

Суддя Водолажська Н.С., Суддя Тацій Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30.03.2012р. по справі № 2а-1670/10450/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобинський елеватор»

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби

за участю Прокуратури Полтавської області

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ «Глобинський елеватор», звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області Державної податкової служби від 04.04.11 р. № 0000102301/1156 про збільшення грошового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 1267666,0 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 316916,5 грн., № 0000112301/1155 про збільшення грошового зобов'язання по ПДВ в сумі 946035,0 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 236508,75 грн. та № 0000122301/42 про зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ за березень та червень 2010 р. на 247776,0 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 30.03.12 р. по справі № 2а-1670/10450/11 позов був задоволений в повному обсязі.

Відповідач не погодився з судовим рішенням та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30.03.12 р. по справі № 2а-1670/10450/11 та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального законодавства з мотивів, наведених в апеляційній скарзі.

Позивач надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких наполягав на законності рішення суду першої інстанції.

Відповідач та прокурор в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, причину неявки не повідомили.

Позивач надав до суду заяву, в якій просив розгляд справи проводити в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду, дослідивши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, що підставою для прийняття оскаржених податкових повідомлень-рішень є акт № 1299/23-209/34235752 від 17.03.11 р. планової виїзної перевірки підприємства позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.09 р. по 30.09.10 р., в якому зафіксовані порушення платником податків вимог п. 1.32 ст. 1, п. 5.2.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», які призвели до заниження податку на прибуток за І квартал 2009 р. в сумі 48937,0 грн., за ІІ квартал 2009 р. -64716,0 грн., за ІІІ квартал 2009 р. -276 034,0 грн., за ІІІ квартал 2010 р. -877979,0 грн.; п. 7.4.1, п. 7.4.4, п. 7.7.5 ст. 7 Закону України «Про ПДВ», які спричинили заниження ПДВ за січень 2009 р. в сумі 981,0 грн., за березень 2009 р. -37483,0 грн., за квітень 2009 р. -60,0 грн., за травень 2009 р. -3346,0 грн., за липень 2010 р. -3015,0 грн., за вересень 2010 р. -901150,0 грн. та завищення суми бюджетного відшкодування за березень 2010 р. в сумі 229688,0 грн., за червень 2010 р. в сумі 18088,0 грн.

Висновки перевіряючих про порушення позивачем вимог податкового законодавства обумовлені тим, що останнім формувалися валові витрати та податковий кредит по операціям з контрагентами, які не мають основних засобів та трудових ресурсів для зберігання та/або вирощування зернопродукціі, а також техніки, яка необхідна для транспортування сільськогосподарської продукції; відносно яких податковими органами проведені перевірки, за результатами яких їм були скасовані податковий кредит та податкові зобов'язання, у тому числі й по взаємовідносинах з ТОВ «Глобинський елеватор»; які провадили діяльність, направлену на здійснення операцій з надання податкової вигоди ТОВ «Глобинський елеватор»; по питанню взаємовідносин з якими встановлено невідповідність звітних даних по їх податковому зобов'язанню та по податковому кредиту позивача; в ланцюгах постачання відсутні підприємства, які могли б бути фактичними товаровиробниками зернопродуктів, оскільки дані підприємства не декларували серед своїх видів діяльності вирощування зернових та іншої сільськогосподарської продукції; у даних підприємств відсутні основні засоби, що необхідні для вирощування, зберігання та транспортування зернових; дані підприємства не мали власних чи орендованих земельних ділянок, необхідних для вирощування зернових культур (не подавалися декларації з земельного податку чи з орендної плати за землю); наявні контрагенти, відносно яких порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва; наявні контрагенти щодо яких до ЄДР внесено запис про їх відсутність за місцезнаходженням.

В акті перевірки дані висновки зроблені відносно операцій позивач: з ПП «Агрокомелеватор», у якого за наявною у відповідача інформацією є лише 1 працівник, відсутні основні засоби, в ланцюгу його постачальників є підприємства (ТОВ «Барселона-опт»), у яких також відсутні трудові та технічні можливості здійснювати господарську діяльність, та стосовно яких (ТОВ «Горнер», ТОВ «Е-Восток Україна»та ТОВ «Елфра Дисплей») порушені кримінальні справи за фактом фіктивного підприємництва та підроблення документів, а постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.11.11 р. у справі № 2а-1670/3357/11 визнані недійсними установчі документи та припинена юридична особа ПП «Агрокомелеватор»; з ТОВ «КП «Альком», на якому працює лише одна особа, згідно бази співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника позивача з ТОВ «Рекламна агенція «Луар мелія студіо», тобто по ланцюгу до виробника, були виявлені розбіжності, а відносно самого ТОВ «КП «Альком»порушена кримінальна справа за фактом фіктивного підприємництва; з ТОВ «Інвест-Трейд», стосовно якого у відповідача була наявні інформація про те, що на підприємстві працює 1 особа, відсутні основні засоби, а його постачальник ТОВ «Соло 74»не знаходиться за місцем реєстрації; з ТОВ «Імпекс продгарант», стосовно якого у відповідача була наявні інформація про те, що на підприємстві працює 1 особа, відсутні основні засоби, а його постачальник ТОВ «Барселона-опт»не знаходиться за місцем реєстрації і не має трудових та матеріальних ресурсів для господарської діяльності; з ТОВ «ВКФ «Спецтехпостач», стосовно якого у відповідача була наявні інформація про те, що на підприємстві працює 1 особа, відсутні основні засоби, а його постачальник ПП «Лайн Лимитет»не знаходиться за місцем реєстрації і не має трудових та матеріальних ресурсів для господарської діяльності; з ТОВ «Компанія «Вальма-юг», стосовно якого у відповідача була наявні інформація про те, що на підприємстві працює 5 осіб відсутні основні засоби, а його постачальник ТОВ «Т.П.О. -продукт»має розбіжності в показниках податкових зобов'язань та податкового кредиту з ТОВ «Компанія «Вальма-юг»; з ПП «Агро союз-2009», стосовно якого у відповідача була наявні інформація про те, що на підприємстві працює 1 особа, відсутні основні засоби, а за фактом фіктивного підприємництва була порушена кримінальна справа, його контрагент - ПП «Авто-СВ-2009»не знаходиться за місцем розташування і створене на підставну особу і вироком Шевченківського районного суду м. Чернівців від 09.03.11 р. директор ПП «Авто-СВ-2009»був визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 205 КК України; з ПП «Трансагропродукт», стосовно якого у відповідача була наявні інформація про відсутність трудових ресурсів, виробничого, транспортного та торгівельного обладнання, його контрагент -СПД ФР Дудник В.П. не має нерухомого майна і транспортних засобів, а стосовно його постачальника по ланцюгу -ТОВ «Сателіт інтерпром лімітед»порушена кримінальна справа за фактом фіктивного підприємництва.

Вищенаведені обставини стали підставою для висновків відповідача про те, що операції позивача з його безпосередніми контрагентами не мали на меті і не спричинили реального настання правових наслідків, а тому був зроблений висновок про завищення валових витрат та податкового кредиту по ПДВ по операціям з ними.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дослідив укладені позивачем з вище переліченими господарюючими суб'єктами договори і вказав на те, що їх предметом була поставка товарів українського походження врожаю 2010 р. (соняшника, кукурудзи, ячменю, сої, ріпака та пшениці). Умовами досліджених договорів передбачалася поставка продукції на умовах ЕХW франко-елеватор ТОВ «Глобинський елеватор». Постачальники передавали товар у розпорядження позивача безпосередньо у зерносховищах ТОВ «Глобинський елеватор», оскільки саме там зберігалася зерно продукція. На підтвердження реальності здійснення вказаних господарських операцій позивачем до матеріалів справи долучені рахунки, накладні, податкові накладні, довіреності на отримання товару, заяви на переоформлення зернопродуктів, складські квитанції, платіжні доручення.

При ухваленні судового рішення суд першої інстанції встановив, що позивачем придбавались у постачальників як ті зернопродукти, що ввозилися та здавалися на зберігання позивачу безпосередньо вказаними контрагентами, так і ті, що ввозилися на територію підприємства іншими особами і стосовно цього товару існували цивільно-правові стосунки з безпосередніми постачальниками позивача.

Вказані обставини підтверджуються наявними у матеріалах справи накладними, заявами на переоформлення зернопродуктів, складськими квитанціями на зерно, довіреностями на отримання ТМЦ. Крім того, про реальність ввезення на територію ТОВ «Глобинський елеватор»сільськогосподарської продукції свідчать також витяги із журналу надходження зерна «Урожай 2010 року непарна дата»(Елеватор), журналу надходження зерна «Урожай 2010 року парна дата»(Елеватор), журналу надходження зерна «Урожай 2010 року парна дата»(Потокова) та журналу надходження зерна «Урожай 2010 року непарна дата»(Потокова).

В обґрунтування достатності документального підтвердження проведених операцій суд першої інстанції послався на положення ст. 37 та ст. 43 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні», де записано, що зерновий склад на підтвердження прийняття зерна видає один із таких документів: подвійне складське свідоцтво; просте складське свідоцтво; складську квитанцію. Складський документ на зерно виписується після передачі зерна на зберігання не пізніше наступного робочого дня, а якщо зерновий склад приймає зерно на зберігання без видачі простого або подвійного складського свідоцтва, то для підтвердження прийняття зерна на зберігання він повинен видати складську квитанцію. Істотні дані складської квитанції встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Наявність вищевказаних документів у позивача на час проведення перевірки і їх правильне оформлення відповідач не заперечує. Також перевіряючі не заперечували наявність у позивача належним чином оформлених податкових накладних, на підставі яких був сформований податковий кредит відповідного звітного періоду.

В обґрунтування висновків судового рішення суд першої інстанції також вказав на те, що твердження відповідача про неможливість формування позивачем валових витрат та податкового кредиту по ПДВ по операціям з ПП «Агрокомелеватор»у зв'язку з визнанням недійсним статуту ПП «Агрокомелеватор»та припинення даної юридичної особи постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.11.11 р. у справі № 2а-1670/3357/11, є безпідставними, оскільки вказане судове рішення було прийняте після проведення операцій і не може впливати на правовідносини даної особи, що відбувалися до його прийняття. Таким чином на час формування валових витрат та податкового кредиту по вказаним операціям контрагент позивача був зареєстрований і суб'єктом підприємницької діяльності, і платником ПДВ.

В апеляційній скарзі апелянт вказує на те, що суд першої інстанції не застосував приписи ст. 72 КАС України і проігнорував обставини, які були встановлені вищевказаною постановою су щодо відсутності у засновника та посадової особи ПП «Агрокомелеватор»наміру та волевиявлення, спрямованого на здійснення господарської діяльності. Колегія суддів вважає доцільним відмітити, що вказана норма передбачає, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Оскільки обставини були встановлені щодо ПП «Агрокомелеватор»і ця особа не є стороною у даній справі, то посилання відповідача на вказану норму є недоречним та безпідставним.

Також слід відмітити, що порушення податкового законодавства позивачем відповідач пов'язує виключно з діями його контрагентів та контрагентів останніх по ланцюгу до виробника, стверджуючи, що ці підприємства не є виробниками продукції. Але в акті перевірки і в апеляційній скарзі сам відповідач вказує на те, що контрагенти позивача були посередниками при реалізації товарів, здійснювали оптову торгівлю сільськогосподарською продукцією. Відповідач також не вказує скільки працівників ці постачальники повинні мати при реалізації сільськогосподарської продукції позивача, враховуючи те, що зерно вже було поставлено на зберігання до елеватора.

Роблячи висновок про те, що позивач повинен фактично нести відповідальність за своїх контрагентів та їх контрагентів по ланцюгу до виробника, відповідач не враховує практику Європейського суду з прав людини. Так, відповідно п. 57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Булвес»АД проти Болгарії від 22.01.09 р судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами. Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, на думку зазначеного рішення Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

В акті перевірки та апеляційній скарзі відповідач наполягає на тому, що вчинені позивачем правочини не передбачали настання правових наслідків, обумовлених ними. Тобто відповідач визнав їх нікчемними. Проте згідно приписів ст. 234 ЦК України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, є фіктивним. Фіктивний правочин визнається недійсним судом. Відповідач не навів посилання на судові рішення щодо недійсності вчинених позивачем правочинів як фіктивних або інших доказів щодо фіктивності здійснюваної позивачем діяльності. Таким чином, ДПІ, перекручуючи норми чинного законодавства України, невірно їх застосовує в частині кваліфікації вчинених позивачем правочинів. За відсутності фактів, що відповідно до законодавства свідчили б про нікчемність укладених угод, інших доказів та обґрунтувань недійсності укладених позивачем правочинів, а тим більш, їх нікчемності відповідачем не надано.

Зважаючи на те, що на підтвердження реальності проведених операцій по придбанню зерна позивачем були надані всі, передбачені Законом України "Про зерно та ринок зерна в Україні", документи, а формування валових витрат та податкового кредиту по ПДВ здійснювалося на підставі належним чином оформлених документів, в т.ч. податкових накладних, то висновки суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог є правомірними. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки доводи апеляційної скарги їх не спростували.

Зважаючи на те, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 30.03.12 р. по справі № 2а-1670/10450/11 прийнята у відповідності з приписами чинного законодавства, колегія суддів не виявила підстав для її скасування.

Керуючись ст. ст. 160, 165, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 КАС України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30.03.2012р. по справі № 2а-1670/10450/11 -залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30.03.2012р. по справі № 2а-1670/10450/11 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобинський елеватор»до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби за участю Прокуратури Полтавської області про скасування податкових повідомлень-рішень -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий (підпис) Ю.М. Філатов

Судді (підпис) Н.С. Водолажська

(підпис) Л.В. Тацій