Постанова № 26421611, 13.09.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2012 р. Справа № 2а-1670/8377/11Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Жигилія С.П.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Волкової А.М.

позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Немич І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18.01.2012р. по справі № 2а-1670/8377/11

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

20 жовтня 2011 року позивач Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач, ФОП ОСОБА_1.) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції (далі за текстом - відповідач, Миргородська ОДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень від 03 серпня 2011 року № 0000021700 та № 0000031700.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 17.09.2012 року в задоволенні адміністративного позову Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 відмовлено в повному обсязі.

Позивач не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального права, неповне та невірне з`ясування обставин справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18.01.2012 р. по справі №2а-1670/8377/11 в повному обсязі та ухвалити нове рішення по даній справі, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити та скасувати постанову суду першої інстанції по даній справі та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги позивача, просив суд апеляційної інстанції залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції від 18.01.2012 року по справі №2а-1670/8377/11 - без змін, як законну та обґрунтовану.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, що ФОП ОСОБА_1 23 жовтня 1997 року зареєстрована як фізична особа-підприємець (ідентифікаційний номер НОМЕР_3) виконавчим комітетом Миргородської міської ради. Позивач перебуває на податковому обліку у Миргородській ОДПІ.

Відповідачем в період з 22 червня 2011 року по 06 липня 2011 року та з 07 липня 2011 року по 13 липня 2011 року проведено планову виїзну документальну перевірку дотримання вимог податкового та іншого законодавства ФОП ОСОБА_1 за період з 01 липня 2009 року по 31 грудня 2010 року та за результатами перевірки 20 липня 2011 року складено акт № 939/17-209/1983110589/46 (далі по тексту Акт перевірки), відповідно до висновків якого зазначено порушення позивачем вимог статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян", що призвело до заниження оподатковуваного доходу на суму 439772,00 грн., в результаті чого донараховано податку доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності на суму 65966,00 грн., в тому числі за 2009 рік - 14124,00 грн., за 2010 рік - 51842,00 грн.; підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпунктів 7.4.1-7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 57818,00 грн., в тому числі в липні 2009 року в сумі 562,00 грн., в жовтні 2009 року - 158,00 грн., в листопаді 2009 року - 12424,00 грн., в грудні 2009 року - 9159,00 грн., в січні 2010 року - 17413,00 грн., в лютому 2010 року - 583,00 грн., в березні 2010 року - 9230,00 грн., в квітні 2010 року - 8289,00 грн.

За наслідками вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 03 серпня 2011 року № 0000021700, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності в розмірі 65966,00 грн. та № 0000031700, яким позивачу донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму в розмірі 57818,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 14454,50 грн.

Позивач не погодився з рішеннями відповідача та подав адміністративний позов до Полтавського окружного адміністративного суду.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про скасування спірних податкових повідомлень-рішень, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем надано докази в підтвердження правомірності спірних податкових повідомлень - рішень.

Колегія суддів частково погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Щодо податкового повідомлення-рішення Миргородської ОДПІ від 03 серпня 2011 року № 0000021700, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до висновків Акту перевірки, позивачем за IV квартал 2009 року занижено суми валового доходу на 157189,00 грн. (з ПДВ - 188627,00 грн.) в наслідок невідображення суми перевищення обсягу виручки в декларації про доходи за IV квартал 2009 року.

Відповідно до звіту ФОП ОСОБА_1 за 2009 рік, поданого до Миргородської ОДПІ 11 січня 2010 року № 31979, позивачем визначено обсяг виручки у сумі 688627,00 грн., що перевищує граничний розмір, визначений пунктом 1 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва", де визначено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для таких суб'єктів малого підприємництва-фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах із якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.

Сума перевищення обсягу виручки від реалізації продукції в IV кварталі 2009 року, над граничною річною нормою, визначеною пунктом 1 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" в розмірі 157189,00 грн., позивачем в декларації про доходи за 2009 рік не відображена.

Таким чином, мало місце заниження приватним підприємцем суми валового доходу на суму 157189,00 грн. (з ПДВ - 188627,00 грн.) за IV квартал 2009 року.

Згідно вимог пункту 5 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" у разі перевищення граничної межі отриманої виручки, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).

Відповідно до підпункту 9.12.1 пункту 9.12 статті 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахування норм цього пункту.

Положеннями підпункту 9.12.2 пункту 9.12 статті 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" визначено, що у різі, якщо фізична особа-суб'єкт підприємницької діяльності або фізична особа, яка сплачує ринковий збір, отримує інші доходи, ніж визначені у підпункті 9.12.1 цього пункту, то такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Законом для платників податку, що не є такими суб'єктами підприємницької діяльності.

Таким чином, якщо позивач від здійснення підприємницької діяльності, отримав інші доходи, ніж доходи, які можуть обкладатися єдиним податком, згідно з правилами, встановленими спеціальним законодавством з питань спрощеної системи оподаткування (Указом Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва"), то останній повинен сплатити з цих доходів (тобто із суми перевищення понад 500 тис. грн.) податок з доходів фізичних осіб.

ФОП ОСОБА_1 в IV кварталі 2009 року перевищила граничний обсяг виручки від здійснення підприємницької діяльності, що дає право перебувати на спрощеній системі оподаткування. Сума перевищення отриманої виручки без ПДВ за IV квартал 2009 року становить 157189,00 грн. (688627,00 грн. - 500000,00 грн. : 1,2) не зазначена підприємцем в декларації про доходи за IV квартал 2009 року, що є порушенням статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян", підпунктів 9.12.1-9.12.2 пункту 9.12 статті 9, пункту 22.10 статті 22 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" та призвело до заниження валового доходу, отриманого в IV кварталі 2009 року на суму -157189,00 грн.

Згідно з частиною 2 статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.

Перевіркою правильності визначення витрат, відображених у деклараціях про доходи, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу та документально підтверджених, з даними про суми витрат, визначеними в ході перевірки, встановлено, що ФОП ОСОБА_1 занижено суму валових витрат за IV квартал 2009 року через невідображення суми валових витрат у декларації про доходи за IV квартал 2009 року в сумі 63028,00 грн.

Колегією суддів встановлено, що в ході проведення перевірки позивачем надано підтвердження витрат, пов'язаних з одержанням доходу за IV квартал 2009 року, що склали 63028,00 грн., а саме: витрати з придбання товарно-матеріальних цінностей в розмірі - 57563,00 грн.; витрати з придбання етикеток в розмірі - 787,00 грн.; витрати з оплати електроенергії в розмірі 4035,00 грн.; інші витрати в розмірі - 643,00 грн.

Отже, оподатковуваний дохід (чистий дохід) за 2009 рік ФОП ОСОБА_1 складає 94161,00 грн. (157189,00 грн. - 63028,00 грн.), а сума податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб - 14124,15 грн. (94161 х 15% : 100).

Крім того, відповідно до висновків Акту перевірки позивачем допущено завищення валових витрат за 2010 рік (витрати за придбані товарно-матеріальні цінності) в сумі 324881,00 грн., а саме:

- на суму 179856,00 грн. (без ПДВ), внаслідок відображення у бухгалтерському обліку взаємовідносин за період з січня по квітень 2010 року з ТОВ "Вакко" (код ЄДРПОУ 36425949) та встановлено відсутність у ТОВ "Вакко" об'єктів оподаткування за операціями з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників та за операціями з продажу цих товарів (послуг) підприємствам-покупцям з посиланням на акт перевірки ТОВ "Вакко" від 21.02.2011 року № 104/23-10/36425949.

- на суму 16500,00 грн. (без ПДВ) внаслідок відображення в бухгалтерському обліку господарських операцій з ТОВ "Акеріт" у травні 2010 року без документального підтвердження оплати даного товару.

- на суму 26398,00 грн. (без ПДВ) внаслідок відображення в бухгалтерському обліку господарських операцій з ТОВ "Сенатор компані" у вересні 2010 року без документального підтвердження оплати даного товару.

- на суму 102127,00 грн. (без ПДВ) внаслідок відображення в бухгалтерському обліку господарських операцій з ТОВ "Імекс Груп Менеджмент" у грудні 2010 року без документального підтвердження оплати даного товар.

Колегія суддів не погоджується в вказаними висновками відповідача з наступних підстав.

В судовому засіданні представник відповідача не заперечував про наявність у позивача документів первинного бухгалтерського обліку щодо взаємовідносин з ТОВ "Акеріт", ТОВ "Сенатор компані" та ТОВ "Імекс Груп Менеджмент" та зазначив, що у позивача лише були відсутні на час проведення перевірки документи, в підтвердження проведення розрахунків з вказаними контрагентами.

Відповідно до ч.2, ч.3 ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян » ( чинного на час спірних правовідносин) оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.

До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Відповідно до вимог п.п. 5.2.1 п.5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Додатком №7 до Інструкції про прибутковий податок з громадян затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 21 квітня 1993 року, передбачено , що фізична особа - платник податку не є юридичною особою і платником податку на прибуток, не має обов'язку вести бухгалтерській облік, тому формує витрати за переліком статті 5 "Валові витрати" і відповідно до статті 8 "Амортизація" вказаного Закону з деякими особливостями.

Положення статті 5 ("Валові витрати") застосовуються в частині підтвердження первинними документами витрачених сум згідно із операціями (які відповідають переліку статті 5), за результатами або за участю яких у податковому періоді (у звітному кварталі) безпосередньо отриманий дохід.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, колегія суддів не погоджується з висновок податкового органу, щодо порушення позивачем вимог ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян », при цьому колегія суддів також приймає до уваги, що позивачем до суду апеляційної інстанції надані документи, щодо підтвердження проведення розрахунків з ТОВ "Акеріт", ТОВ "Сенатор компані" та ТОВ "Імекс Груп Менеджмент".

Щодо взаємовідносин ФОП ОСОБА_1 з ТОВ "Вакко" колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Як встановлено судом апеляційної інстанції між позивачем та ТОВ "Вакко" укладено усні договори щодо поставки позивачу тканини, одягу та взуття та ТОВ "Вакко" було поставно позивачу продукцію відповідно до рахунків - фактури та на відповідні партії продукції ТОВ "Вакко" були виписані відповідні видаткові накладні, а позивачем проведено оплату за поставлений товар, на що зазначено в акту перевірки.

З огляду на фактичні обставини у справі, колегія суддів дійшла висновку про те, що зобов'язання по договору купівлі-продажу як ТОВ "Вакко" так і позивачем були виконані в повному обсязі та належним чином: відвантажено певний обсяг товару, за який сплачено певну суму грошових коштів, позивачем нараховано та сплачено ПДВ на суму вартості товару, що є підставою вважати такий договір укладеним та таким, що має реальні правові наслідки.

Колегія суддів зазначає, що правочин був укладений право- і дієздатними юридичними особами, ні предмет цих правочинів, ні зміст прав та обов'язків їх сторін положенням чинного законодавства не суперечать.

Таким чином, в ході перевірки відповідачем не було зафіксовано фактів, що свідчили б про безтоварність операцій або їх фіктивність.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що фактичною підставою висновку податкового органу щодо завищення позивачем валових витрат, понесених при придбанні товарів (робіт, послуг) та податкового кредиту з придбання товарно-матеріальних цінностей у ТОВ "Вакко" є лише висновки акту ДПІ в Печерському районі м. Києва від 21 лютого 2011 року № 104/23-10/36425949 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ "Вакко" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 14 квітня 2009 року по 31 грудня 2010 року про порушення ТОВ "Вакко":

- частини 5 статті 203, частин 1, 2 статті 215, статті 216, ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними за правочинами, здійсненими ТОВ "Вакко" при придбанні та продажу товарів (послуг). Товари (послуги) за вказаними правочинами не були передані в порушення статей 662, 655 та 656 ЦК України;

- відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) з квітня 2009 року по грудень 2010 року, які підпадають під визначення статті 3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств";

- відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) з квітня 2009 року по грудень 2010 року, які підпадають під визначення статті 3 Закону України Закону України "Про податок на додану вартість".

Однак, як вбачається з вказаного акту перевірки, первинні документи ТОВ "Вакко", в тому числі з питань взаємовідносин з позивачем, в ході перевірки не досліджувались.

Пунктом 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом -Порядок №984) передбачено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно з п.5.2 Порядку №984 у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів; у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки; у разі надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.

Посилання відповідача в акті перевірки в обґрунтування висновку, щодо неправомірного віднесення позивачем до складу валових витрат суми вартості придбаних товарів від продавця ТОВ "Вакко", на відсутність у останнього необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів не може свідчити про неможливість фактичної поставки вказаним контрагентом товару позивачеві, оскільки такі обставини не підтверджені належними доказами.

За таких обставин, колегія суддів вважає висновок відповідача про нікчемність угоди між позивачем та ТОВ "Вакко" як такої, що не направлена на настання реальних правових наслідків, помилковим та таким, що спростовується наданими до матеріалів справи первинними документами.

Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідачем безпідставно, в порушення вимог ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян » донараховано позивачу податок з доходів фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності в сумі 57098 грн., а тому в даній частині податкове повідомлення рішення Миргородської ОДПІ від 03 серпня 2011 року № 0000021700 підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення Миргородської ОДПІ від 03 серпня 2011 року № 0000031700, колегія судів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до висновку Акту перевірки, позивачем допущено завищення суми податкового кредиту на 57098,00 грн. При цьому, відповідача взято до уваги висновки акту ДПІ в Печерському районі м. Києва від 21 лютого 2011 року № 104/23-10/36425949 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ "Вакко" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 14 квітня 2009 року по 31 грудня 2010 року.

Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком відповідача з наступних підстав.

Відповідно до п. п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також у зв'язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи зі змісту пп. 7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом (іншим подібним документом згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Положеннями пп. 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" регламентовано, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, ТОВ "Вакко" на відповідні партії товарів, які були поставлені позивачеві, були виписані податкові накладні, які містить усі обов`язкові реквізити, передбачені вимогами підпункту 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону "Про податок на додану вартість": порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку, що не заперечується відповідачем.

Колегія суддів також вважає за необхідне відмітити, що як позивач так і його контрагент - ТОВ "Вакко" на час вчинення спірних господарських угод мали статус платника ПДВ, на що вказано в акті перевірки.

Враховуючи викладене, з огляду на встановлені обставини у справі, колегія суддів вважає, що позивачем було цілком правомірно віднесено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість по реальним господарським операціям, повністю підтвердженим відповідними первинними документами, сплачену в зв`язку з придбанням матеріалів для виробництва продукції у ТОВ "Вакко".

Крім того, відповідачем в ході проведення перевірки встановлено заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період з 01 липня 2009 року по 31 грудня 2010 року на суму 720,00 грн.

Підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану варті" визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь - яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

ФОП ОСОБА_1 не внесла до реєстру отриманих та виданих податкових накладних та не включила до складу податкових зобов'язань декларації з податку на додану вартість за липень 2009 року кошти в сумі 3371,80 грн., в тому числі ПДВ 561,97 грн.

Окрім того, згідно даних книги обліку доходів та витрат, підприємцем включено в до складу обсягу виручки в жовтні 2009 року готівкові кошти в сумі 945,69 грн. в тому числі ПДВ 157,62 грн., при цьому нею не внесено до реєстру отриманих та виданих податкових накладних та не включено до складу податкових зобов'язань декларації з податку на додану вартість за жовтень 2009 року зазначену суму податку на додану вартість.

Наявність вказаних порушень позивачем не заперечується.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що повідомлення-рішення Миргородської ОДПІ від 03 серпня 2011 року № 0000031700 підлягає частковому скасуванню в сумі основного платежу 57098,10 грн. та штрафних фінансових санкцій в сумі 14274,53 грн.

Оскільки, приймаючи спірне податкове повідомлення - рішення № 0000021700 від 03.08.2011 року в частині збільшення податку з доходів фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 в сумі 48632,15 грн. та податкове повідомлення-рішення №0000031700 від 03.08.2011 року з податку на додану вартість за основним платежем 57098,10 грн. та 14274,53 грн. - штрафних фінансових санкцій, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачений Законом України «Про податок на додану вартість» та Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян », колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції, про відмову в задоволенні позовних вимог позивача в цій частині.

Згідно ч.2 ст.205 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може прийняти нову постанову, якою суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 18.01.2012 року по справі № 2а-1670/8377/11 прийнята з порушенням норм матеріального права, при невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, а тому в силу приписів ч.1 ст.198, п.п.3, 4 ч.1 ст.202 КАС України підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18.01.2012р. по справі № 2а-1670/8377/11 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області про скасування податкового повідомлення-рішення Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області № 0000021700 від 03.08.2011 р. в сумі 48632,15 грн. та податкового повідомлення-рішення № 0000031700 в сумі основного платежу 57098,10 грн. та штрафних фінансових санкцій в сумі 14274,53 грн.

В цій частині прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області № 0000021700 від 03.08.2011 р. в сумі основного платежу 48632,15 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0000031700 в сумі основного платежу 57098,10 грн. та штрафних фінансових санкцій в сумі 14274,53 грн.

В іншій частині постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18.01.2012 р. по справі 2а-1670/8377/11 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Жигилій С.П.Судді(підпис) (підпис) Дюкарєва С.В. Перцова Т.С.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Жигилій С.П.

Повний текст постанови виготовлений 18.09.2012 р.