Постанова № 2642002, 08.12.2008, Харківський апеляційний господарський суд

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" грудня 2008 р. Справа № 07/172-08

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя , судді ,

при секретарі Черкашиній І.В.

за участю представників сторін:

позивача - Камишна О.М.

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства Акціонерна компанія «Комбінат «Придніпровський», м. Дніпропетровськ (вх. № 2650 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 06.10.08 р. по справі № 07/172-08

за позовом Відкритого акціонерного товариства Акціонерна компанія «Комбінат «Придніпровський», м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Первомайський харчовий комбінат «Ідеал», м. Первомайськ, Харківська область

про стягнення 13087,21 грн.

встановила:

У серпні 2008 року позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача 12 920,78 грн., у тому числі 10 819,50 грн. вартості поставленої за договором продукції, 1 138,70 грн. інфляційних нарахувань, 121,59 грн. –3% річних та 840,99 грн. пені, а також просив суд стягнути з останнього судові витрати.

В процесі розгляду справи позивач надав заяву про збільшення позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача всього 13 087,21 грн., у тому числі 10 819,50 грн. вартості поставленої за договором продукції, 862,48 грн. інфляційних нарахувань, 171,67 грн. –3% річних, 1233,56 грн. пені та судові витрати по справі.

Рішенням господарського суду Харківської області від 06.10.2008 р. по справі № 07/172-08 (суддя Інте Т.В.) в позові відмовлено в зв’язку з недоведеністю факту заборгованості відповідача перед позивачем.

Позивач з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду Харківської області від 06.10.2008 р. скасувати і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. При цьому позивач, зокрема, зазначає, що суд в оскаржуваному рішенні не надав належної оцінки акту звірки взаємних розрахунків та не обґрунтував взаємозв’язок між положеннями спірного договору поставки № 420 від 19.12.07р. та зазначеним актом, не звернув уваги на те, що договором передбачено обов’язок сторін проводити звірку взаємних розрахунків.

Відповідач відзив на апеляційну скаргу не надав, в судове засідання свого представника не направив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.

Колегія суддів, беручи до уваги наявність в справі доказів належного повідомлення сторін про розгляд справи, а також враховуючи, що в матеріалах справа достатньо документального обґрунтування для вирішення господарського спору по суті, вважає за доцільне розглянути справу без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, їх юридичну оцінку в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів встановила наступне.

19.12.2007р. між сторонами по справі укладено договір поставки продукції № 420 (далі, Договір), відповідно до умов якого позивач (Постачальник) зобов’язався виготовити та поставити у власність Покупця молочну продукцію (товар), а відповідач (Покупець) –прийняти її та своєчасно, на умовах договору, здійснити її оплату.

Звертаючись до господарського суду Харківської області з позовною заявою, позивач послався на те, що відповідно до умов укладеного Договору відповідачу було поставлено товар за відповідними товарно-транспортними накладними (а.с. 9-23) на загальну суму 14 790,00 грн. Але, відповідач за отриману продукцію розрахувався частково, внаслідок чого у нього виникла заборгованість в розмірі 10 819,50 грн. На підтвердження викладених обставин позивачем наданий акт звірки взаємних розрахунків продукції від 25.04.08р., як це передбачено п. 3.5 Договору. Також, позивачем нарахована пеня у відповідності до п. 3.2 Договору за порушення відповідачем терміну виконання зобов’язання та інфляційні, 3% річних на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо стягнення суми основного боргу місцевий господарський суд виходив з того, що надані позивачем документальні докази не підтверджують виконання ним зобов’язання по передачі товару відповідачу, оскільки, за висновками суду, товарно-транспортні накладні оформлені не належним чином; довіреності на отримання товару не відповідають Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей від 16.05.96р. Крім того, наданий позивачем акт звірки взаємних розрахунків суд першої інстанції визнав таким, що не підтверджує наявність чи відсутність будь-яких зобов’язань сторін з посиланням на те, що даний акт не містить переліку товарно-транспортних накладних та є документом, за яким бухгалтерія підприємств звіряють бухгалтерський облік. За таких обставин, місцевий господарський суд дійшов висновку про недоведеність факту заборгованості відповідача перед позивачем та відсутність підстав для стягнення суми боргу, інфляційних нарахувань, річних та пені, нарахованих за прострочення виконання зобов’язань.

Проте, колегія суддів не погоджується з даними висновками місцевого господарського суду.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції при розгляді справи не взято до уваги та не надано належної оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть спору, свідчить про не з’ясування судом всіх обставин справи, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Оцінюючи надані позивачем докази в підтвердження правомірності заявлених в апеляційній скарзі вимог, їх документальне та матеріальне обґрунтування; доводи наведені в оскаржуваному рішенні стосовно недоведеності позивачем факту заборгованості відповідача за спірним Договором, колегія суддів визнає неправомірність висновків суду першої інстанції щодо відмови позивачу у заявленої ним до стягнення суми в розмірі 13 087,21 грн. (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог), оскільки, вирішуючи спір між сторонами по справі, господарський суд не з’ясував дійсні обставини справи, не дав належну оцінку умовам спірного договору та наданим позивачем документальним доказам в їх сукупності на підтвердження виконання ним умов Договору щодо поставки продукції відповідачу, зокрема, акту звірки взаємних розрахунків продукції від 25.04.08р, видатковим накладним, та не вірно застосував норми матеріального права до даних правовідносин, що, враховуючи суть спору, свідчить про не з’ясування судом всіх обставин справи, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських правовідносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Отже, як Господарський, так і Цивільний кодекс України вимагають належного виконання сторонами господарських правовідносин виконання своїх зобов’язань за договором.

Згідно пункту 2.4 Договору постачання товару здійснюється транспортом за рахунок постачальника.

Пунктом 2.7 передбачено, що при передачі партії товару Постачальник разом з товаром передає Покупцю наступні документи:

а) товарно транспортну накладну на товар;

б) податкову накладну, підписану уповноваженою особою та скріпленою печаткою Постачальника;

в) документи, які підтверджують якість товару.

Позивачем на підтвердження здійснення поставки товару відповідачу надані відповідні товарно-транспортні накладні, які за висновками суду першої інстанції мають суттєві недоліки в їх оформленні, та не можуть вважатися належними доказами отримання товару відповідачем.

Однак, колегія суддів зауважує, що суд першої інстанції не звернув увагу та не дав ніякої оцінки податковим накладним, які відповідно до п. 2.7 Договору передаються разом з товаром Покупцю.

З огляду на наявні в матеріалах справи видаткові накладні вбачається, що вони підписані та скріплені печаткою Постачальника (позивача), містять посилання на спірний договір № 420 від 19.12.07р., їх порядковий номер співпадає з номером відповідної товарно-транспортної накладної, кількість товару та сума, проставлені в податкових накладних відповідають кількості та сумі, зазначених у відповідних товарно-транспортних накладних.

Більш того, згідно пункту 3.5 Договору, для уточнення розрахунків між сторонами Покупець зобов’язаний з 10 по 25 числа поточного місяця провести звірку розрахунків з Постачальником за минулий період, зі складанням акту звірки. При ухиленні Покупця від звірки Постачальник проводе її одноособово на підставі реєстру накладних, зі складанням акту звірки обов’язкового для Покупця.

Отже, умовами Договору визначено обов’язок відповідача, як Покупця, в строк з 10 по 25 число поточного місяця проводити звірку взаємних розрахунків з позивачем, як Постачальником.

Позивачем на підтвердження існуючої у відповідача заборгованості по спірному Договору наданий акт звірки взаємних розрахунків від 25.04.2008р., підписаний обома сторонами, яким підтверджується заявлена до стягнення сума основного боргу у розмірі 10 819,50 грн.

Колегія суддів визнає помилковість висновків суду першої інстанції стосовно того, що даний акт є документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік, та він не підтверджує наявність будь-яких зобов’язань сторін, оскільки акт звірки взаємних розрахунків продукції від 25.04.08р. складено у відповідності з пунктом 3.5 Договору, інших господарських стосунків сторони не мали, будь-яких угод між собою не укладали.

Тому, виявлені в акті звірки взаємних розрахунків недоліки щодо його оформлення та відсутність посилань на товарно-транспортні накладні, по оплаті яких виник борг, не позбавляють даний акт доказової сили на підтвердження існуючої заборгованості відповідача за договором поставки продукції № 420 від 19.12.07р..

Слід зазначити, що в процесі розгляду справи в місцевому господарському суді та в суді апеляційної інстанції, відповідач в судові засідання не з’являвся, хоча належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання, відзив на позов та апеляційну скаргу не надав та ніяким чином не обґрунтував свою позицію по справі, не надав жодних доказів, які б спростовували суму заборгованості за спірним Договором.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що надані позивачем документальні докази в їх сукупності підтверджують факт передачі товару відповідачу та існування у нього заборгованості перед позивачем в розмірі 10 819,50 грн. за договором поставки продукції № 420 від 19.12.07р..

Згідно пункту 3.2 Договору, розрахунок за поставлений товар здійснюється платежами або у іншій формі по додатковому узгодженню.

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України визначено, що Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Враховуючи, що факт передачі товару підтверджується первинними документами, передбаченими умовами договору (пункт 2.7), а заборгованість в розмірі 10 819,50 грн. - актом взаємних розрахунків, який складено за умовами Договору (пункт 3.5), доказів додаткової угоди між сторонами по справі щодо інших форм розрахунків за отриману продукцію матеріали справи не містять, тому у відповідача виникло зобов’язання по оплаті товару після його передачі.

За таких обставин, заявлені позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми основної заборгованості в розмірі 10 819,50 грн., яка виникла за договором № 420 від 19.12.07р., є обґрунтованими, підтвердженими документально та такими, що підлягають задоволенню.

Пунктом 3.2 Договору передбачено сплата пені у розмірі 1% від суми боргу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, за порушення відповідачем своїх зобов’язань щодо сплати отриманої продукції більше ніж 5 банківських днів.

Тому, колегія суддів вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 1233,56 грн. пені за прострочення оплати отриманого від позивача товару правомірними, оскільки вони підтверджуються наданим розрахунком, ґрунтуються на умовах Договору та відповідають чинному законодавству.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на викладене, колегія суддів визнає позовні вимоги в частині стягнення 171,67 грн. –3% річних, 862,48 грн. індексу інфляції правомірними та обґрунтованими, оскільки підтверджуються матеріалами справи та відповідають чинному законодавству.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції зробив помилковий та передчасний висновок про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки не надав належної оцінки наведеним обставинам, доказам наданим позивачем в їх сукупності, не звернув уваги на зв’язок представлених позивачем первинних документів (товарно-транспортних накладних, податкових накладних) та акту взаємних розрахунків від 25.04.08р. з умовами спірного Договору.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Отже, позивачем на підтвердження позовних вимог та обставин, викладених в апеляційній скарзі, надані належні документальні докази, які знаходяться в матеріалах справи, та свідчать про правомірність позовних вимог, тоді як відповідачем не надано жодних аргументованих доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги позивача у зв’язку з її юридичною та фактичною обґрунтованістю і наявності фактів для скасування оскаржуваного рішення.

З огляду на зазначене та керуючись ст. ст. 32-34, 43, 99, 101, 102, п.2 ст. 103, п. 1, 3, 4 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, -

постановила:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства Акціонерна компанія «Комбінат «Придніпровський», м. Дніпропетровськ задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 06.10.2008 року по справі № 07/172-08 скасувати та прийняти нове рішення.

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Первомайський харчовий комбінат «Ідеал», м. Первомайськ, Харківська область (64100, Харківська область, м. Первомайський, вул.. Залізнична, 76, р/р 26009016818535 в ХВ ВАТ «укрексімбанк», МФО 351618, код ЄДРПОУ 32643182) на користь Відкритого акціонерного товариства Акціонерна компанія «Комбінат «Придніпровський», м. Дніпропетровськ (49051, м. Дніпропетровськ, вул.. Журналістів, 15, р/р 26003001304570 в ЗАТ «ОТП Банк»в м. Дніпропетровськ, МФО 307071, код, ЄДРПОУ 01528186) 10 819,50 грн. основного боргу, 862,48 грн. інфляційних нарахувань, 171,67 грн. –3% річних та 1233,56 грн. пені, витрати по сплаті держмита у розмірі 194,65 грн. та 118,00 грн. –вартість послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Головуючий суддя

Судді