Постанова № 2641890, 12.12.2008, Харківський апеляційний господарський суд

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" грудня 2008 р. Справа № 51/159-08

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Такмаков Ю.В., судді Бухан А.І. , Могилєвкін Ю.О.

при секретарі Черкашиній І.В.

за участю представників сторін:

позивача - Очеретний С.С.

відповідача - Левченко Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мерефянська скляна компанія», м. Мерефа, Харківський район, Харківська область (вх. № 2617 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 16.10.08 р. по справі № 51/159-08

за позовом Закритого акціонерного товариства «Готель «Харків», м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мерефянська скляна компанія», м. Мерефа, Харківський район, Харківська область

стягнення 1072,00 грн.

встановила:

У червні 2008 року Закрите акціонерне товариство «Готель «Харків»(далі, ЗАТ «Готель «Харків») звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мерефянська скляна компанія» (ТОВ «Мерефянська скляна компанія») на свою користь 1 072,00 грн., а також судові витрати по справі.

Рішенням господарського суду Харківської області від 16 жовтня 2008 року по справі № 51/159-08 (суддя Шарко Л.В.) позов задоволено. Стягнуто з ТОВ «Мерефянська скляна компанія»на користь ЗАТ «Готель «Харків»1 072,00 грн. заборгованості, 102,00 грн. держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач з рішенням господарського суду Харківської області не погодився, надав апеляційну скаргу, в якій зазначає про порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи. При цьому посилається на те, що надані позивачем документальні докази не підтверджують факту надання послуг ЗАТ «Готель «Харків», оскільки вони складені винятково самим позивачем, не мають відміток того, що відповідач або споживач дійсно скористувався будь-якими послугами позивача та прийняв виконання цих послуг; також вважає, що позивач не надав суду жодних доказів того, що лист № 813 від 07.11.2006р. належить ТОВ «Мерефянська скляна компанія». Просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, їх юридичну оцінку в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів встановила наступне.

ЗАТ «Готель «Харків»звернулось до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 1 072,00 грн., обґрунтовуючи його не виконанням відповідачем зобов’язань, що виникли на підставі гарантійного листа № 813 від 07.11.2006р., яким відповідач забронював номер люкс в готелі «Харків»для пана Паля на період з 08.11.2006 року до 09.11.2006 року.

Позивачем на підтвердження виконання своїх зобов’язань щодо надання послуг відповідачу надані рахунок № 1703 від 08.11.2006р., розрахунок фактичного проживання № 1831 від 09.11.2006р.

Факт перебування пана Паля в готелі «Харків»строком з 08.11.2006р. по 09.11.2006р. позивач підтверджує реєстраційною карткою, а також довідкою позивача за підписом головного бухгалтера та Голови правління готелю «Харків.

Задовольняючи позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 1 072,00 грн., суд першої інстанції послався на надані позивачем документи, які були прийняті судом як достовірний доказ, та визнані такими, що підтверджують факт замовлення відповідачем номера люкс в готелі «Харків»для пана Паля в період з 08.11.2006 року до 09.11.2006 року, а також надання позивачем готельних послуг на суму 1 072,00 грн.

Приймаючи надану позивачем заявку № 813 від 07.11.2006р. як належний доказ замовлення відповідачем готельних послуг, та беручи до уваги приписи п. 3.1 «Правил користування готелями й аналогічними засобами розміщення та надання готельних послуг», затверджених Наказом Державної туристичної адміністрації України від 16.03.2004р. № 19, щодо порядку укладання договорів з замовником (споживачем), місцевий господарський суд в оскаржуваному рішення визначився, що

між сторонами по справі виникли договірні відносини, відповідно до яких відповідач не виконав свої зобов’язання по оплаті наданих позивачем послуг, в зв’язку з чим визнав позовні вимоги ЗАТ «Готель «Харків»обґрунтованими, доведеними документально та такими, що підлягають задоволенню.

Проте, колегія суддів не погоджується з даними висновками місцевого господарського суду.

Згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції при розгляді справи прийняв надані позивачем документи, як достовірний доказ на підтвердження правомірності позовних вимог, але при цьому не взяв до уваги відсутність в матеріалах справи належних доказів замовлення відповідачем готельних послуг, не з’ясував, що представлені позивачем документи за своєю більшістю складені винятково самим позивачем, вони не містять ані підпису замовника - ТОВ «Мерефянська скляна компанія», ані підпису особи, яка начебто отримувала ці послуги, що, в свою чергу, позбавляє їх доказової сили, що, враховуючи суть спору, свідчить про не з’ясування судом всіх обставин справи, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

ЗАТ «Готель «Харків»в позовній заяві посилається на те, що відповідачем було замовлено номер люкс в готелі «Харків»для пана Паля фірма «UMAG»строком з 08.11.2006р. по 09.11.2006р., що підтверджується наданою ним копією гарантійного листа № 813 від 07.11.2006р. (а.с. 8) та факсимільним варіантом цього листа ( а.с. 76).

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні визнав наданий позивачем документальний варіант гарантійного листа № 813 від 07.11.2006р., як доказ того, що відповідач забронював номер люкс в готелі «Харків»для пана Паля, а у позивача, в свою чергу, виникли зобов’язання щодо надання готельних послуг відповідачу.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

При цьому, згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Ст. 36 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

В даному випадку, колегія суддів не може визнати наданий позивачем документальний варіант гарантійного листа № 813 від 07.11.2006р. належними та допустимим доказом замовлення відповідачем послуг у позивача, в розумінні вимог ст.ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України

Крім того, згідно ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про виконання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, а замовник зобов’язується сплатити виконавцю вказану послугу.

Але, в гарантійному листі № 813 від 07.11.2006р. йдеться мова про бронювання одномісного люксу для пана Паля з 08.11.2006р. по 09.11.2006р., ніяких посилань на замовлення відповідачем будь-яких послуг у ЗАТ «Готель «Харків»даний лист не містить.

Отже, колегія суддів вважає, що гарантійний лист № 813 від 07.11.2006р. не є підтвердженням того, що ТОВ «Мерефянська скляна компанія»дійсно замовляло будь-яку послугу у ЗАТ «Готель «Харків», оскільки представлений позивачем документальний варіант такого листа не має доказової сили.

За таких обставин, посилання місцевого господарського суду в оскаржуваному рішенні на лист № 813 від 07.11.2006р., як на підставу для виникнення між сторонами по справі договірних відносин, є необґрунтованим.

Інші документальні докази, які б свідчили про замовлення відповідачем послуг у ЗАТ «Готель «Харків», в матеріалах справи відсутні.

Колегія суддів не може прийняти як належний та допустимий доказ на підтвердження факту надання послуг відповідачу представлені позивачем рахунок № 1703 від 08.11.2006р. та розрахунок фактичного проживання № 1831 від 09.11.2006р. (а.с. 11, 12), оскільки ці документи не містять ані підпису замовника, ТОВ «Мерефянська скляна компанія», ані підпису особи, яка начебто отримувала ці послуги, пана Паля, тобто вони складені одноособово, що позбавляє їх доказової бази.

Будь-які інші докази того, що відповідач, або споживач дійсно скористалися послугами позивача в матеріалах справи відсутні.

Представлена позивачем реєстраційна картка (а.с. 59), на думку колегії суддів, не є належним доказом на підтвердження факту проживання пана Паля в готелі «Харків», оскільки в ній не зазначено, ким вона заповнена та підписана.

Надана позивачем довідка за підписом головного бухгалтера та голови правління ЗАТ «Готель «Харків»(а.с. 77) також не може вважатися належним та допустимим доказом, який свідчить про те, що пан Паль дійсно проживав в готелі та отримав послуги, оскільки довідка складена винятково позивачем, тому не може мати доказову силу для суду.

Приймаючи до уваги викладене, колегія суддів вважає, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження замовлення відповідачем послуг у позивача, а також доказів надання відповідачу або його споживачу готельних послуг, та доказів існування у ТОВ «Мерефянська скляна компанія»зобов’язання по сплаті таких послуг, не навів нормативного та належного документального обґрунтування заявленої до стягнення суми в розмірі 1072,00 грн., а тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог ЗАТ «Готель «Харків».

Неповно з’ясувавши обставини справи, які підлягають встановленню, не дав належну оцінку документальним доказам, які знаходяться в матеріалах справи, суд першої інстанції зробив помилкові висновки щодо суті спору. За таких обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Харківської області від 16.10.2008р. по справі № 51/159-08 не може бути залишено в силі, та підлягає скасуванню.

Виходячи з викладеного та керуючись ст.ст. 32-34, 36, 43, 99, 101, 102, п.2 ст. 103, п.п. 1,4 ст. 104, ст.ст.105, 110 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду, -

постановила:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мерефянська скляна компанія», м. Мерефа, Харківський район, Харківська область задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 16.10.2008 року по справі № 51/159-08 скасувати та прийняти нове рішення.

У позові відмовити.

Стягнути з Товариства Закритого акціонерного товариства «Готель «Харків», м. Харків, (61022, м. Харків, площа Свободи, 7, код 05447378, р/р 26001805603270 в АКБ «Укрсоцбанк», МФО 351016) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мерефянська скляна компанія», м. Мерефа, Харківський район, Харківська область (62472, Харківська область, м. Мерефа, вул. Леонівська, 84-А, ІПН 329520620234, п/р 26002036392400 в АКБ «УкрСиббанк», МФО 351005) витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги у розмірі 51,00 грн.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Головуючий суддя Такмаков Ю.В.

Судді Бухан А.І.

Могилєвкін Ю.О.