Ухвала суду № 26419888, 14.08.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2012 р.Справа № 1807/2а-131/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Жигилія С.П.

Суддів: Перцової Т.С. , Калитки О. М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області на Постанову Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 26.01.2012р. по справі № 1807/2а-131/12

за позовом ОСОБА_1

до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області, третя особа Конотопське міське управління праці та соціального захисту населення

про визнання незаконною постанови,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Конотопського міськрайонного суду Сумської області з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області, третя особа: Конотопське міське управління праці та соціального захисту населення, в якому просить визнати незаконною постанову державного виконавця від 22 грудня 2011 року про повернення виконавчого листа № 2 а-202/09.

Постановою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 26.01.2012 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Визнано незаконною постанову ВП № 28442907 від 22.12.2011 року управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області про повернення виконавчого документа стягувачеві на суму 2095 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної постанови, норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 26.01.2012 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивача.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів ст.ст. 21, 23, 25, 30 Бюджетного кодексу України, ст.ст. 17, 19, Закону України "Про виконавче провадження", що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини викладені в апеляційній скарзі.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що за заявою ОСОБА_1 06.05.2009 року відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області було відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2а-202/2009 від 26.01.2009 року, виданого 20.10.2009 року Конотопським міськрайонним судом Сумської області, про стягнення з Конотопського міського управління праці та соціального захисту населення на користь позивача 2095 грн. суми недоплаченої щорічної допомоги за 2008 рік, як учаснику бойових дій(а.с.2-5).

24.06.2009 року відповідачем, з посиланням на ст.ст. 47, 50 Закону України "Про виконавче провадження", була винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу (а.с.5), мотивуючи її відсутністю цільових коштів на рахунку управління, призначених для виплати заборгованості за рішенням суду. В постанові також зазначено, що згідно з вимогами ст.ст. 21, 23, 25, 50 Бюджетного кодексу України, бюджетна установа має відповідати зобов'язаннями лише при наявності відповідних бюджетних призначень, виділених вик ці цілі для погашення певної заборгованості.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що повертаючи позивачу виконавчий документ на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець порушив права стягувача, передбачені п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також його право на своєчасне і повне виконання рішення суду, змусив позивача повторно пред'являти виконавчий лист для примусового виконання.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно з ч. 2 та ч. 3 ст. 14 КАС України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України "Про державну виконавчу службу", завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.

Частинами 1, 2 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії; здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом та вказаним законом.

Згідно ч. 1 ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Частиною 1 ст. 27 вищевказаного Закону також передбачено, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Пунктом 4.1.3. Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 № 74/5 також визначено, що якщо боржник у встановлений строк добровільно не виконав рішення, то державний виконавець невідкладно розпочинає його примусове виконання.

Як вбачається з матеріалів справи, платіжні вимоги про примусове списання грошових коштів Конотопським УДК ГУДКУ у Сумській області листом повернуто відповідачу, з тих підстав, що не відкриті асигнування за відповідним кодом економічної класифікації видатків бюджету по КПКВ 2501150, за якими необхідно здійснити безспірне списання.

Згідно ч. 1 ст. 36 Закону України "Про виконавче провадження" та п. 4.4.1. Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 № 74/5, за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою має право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання.

У відповідності до ст. 263 КАС України за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

Проте, державний виконавець не скористався своїм правом, відповідно до наведеної норми КАС України та Закону України "Про виконавче провадження" та не звертався до суду із заявою про зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження", на яку державний виконавець посилається для обґрунтування постанови про повернення виконавчого документу, виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

За приписами ч.1 та 2 ст. 8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави та застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

17 липня 1997 року Україна ратифікувала Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), яка відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України стала частиною національного законодавства України.

Відповідно до статті 19 Конвенції для забезпечення дотримання державами-учасницями Конвенції взятих на себе зобов'язань за Конвенцією та протоколами до неї створюється Європейський суд з прав людини.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції кожному гарантовано право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру. У справі "Горнсбі проти Греції" Європейський суд з прав людини зазначив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 15 жовтня 2009 року по справі "Комнацький проти України" визначився, що держава повинна забезпечити гарантії, передбачені Конвенцією, і що протиріччя між органами місцевої влади не повинні вплинути на права заявника, гарантовані Конвенцією (від 04 листопада 1950 року № ETS N 005 "Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод").

Таким чином, колегія суддів зазначає, що відсутність коштів у боржника чи у держави на виконання взятих на себе зобов'язань не звільняє боржника від виконання рішення суду, та не є обставиною, яка ускладнює його виконання.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що відповідачем передчасно було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.

Отже, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 26.01.2012р. по справі № 1807/2а-131/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Жигилій С.П.Судді(підпис) (підпис) Перцова Т.С. Калитка О. М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Жигилій С.П.