Ухвала суду № 26419646, 18.07.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2012 р.Справа № 2018/2а-8507/11Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Жигилія С.П.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Перцової Т.С.

розглянувши у порядку письмового провадежння у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського районного суду м. Харкова від 15.02.2012р. по справі № 2018/2а-8507/11

за позовом ОСОБА_1

до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова

про визнання дій неправомірними та зобов'язання провести перерахунок пенсії,

ВСТАНОВИЛА:

19.09.2011 року ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова, в якому після уточнення позовних вимог просить:

- визнати дії відповідача незаконними та неправомірними;

- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок призначеної їй пенсії з урахуванням наданих документів з 01.03.2001 року до 01.01.2012 року;

- стягнути з відповідача на її користь несплачену пенсію у сумі 808096, 73 грн.;

- зобов'язати відповідача здійснити виплату різниці призначеної їй пенсії, що утворилась внаслідок її перерахунку.

Постановою Київського районного суду м. Харкова від 15.02.2012 року відмовлено в задоволенні зазначеного адміністративного позову.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, позивач просить скасувати постанову Київського районного суду м. Харкова від 15.02.2012 року та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова та отримує пенсію по інвалідності в розмірі пенсії за віком з 01.03.2001 року.

23 серпня 2011 року позивач звернулася до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова з заявою про перерахунок пенсії та з проханням надати інформацію про розмір її пенсії з часу виходу на пенсію до часу звернення з відповідною заявою. Але вимог щодо проведення перерахунку, заява не містить. На виконання вимог позивача про надання інформації про розмір її пенсії помісячно з часу виходу на пенсію, Управлінням Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова направлено лист № 25795-27/02 від 05.09.2011 року.

В матеріалах пенсійної справи міститься довідка про заробітну плату позивача від 12.07.2001 року видана ТОВ фірма "Рута" за період роботи з 01.01.1982 року по 31.12.1986 року, що становить саме 60 (шістдесят) календарних місяців підряд до 01 липня 2000 року, дані з якої і враховані при проведенні призначення пенсії позивачу. Інших даних пенсійна справа не містить.

З відповіді наданої позивачу Управлінням Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова № 25795-27/02 від 05.09.2011 року вбачається, що при призначенні позивачу пенсії був врахований стаж роботи 31 рік 5 місяців 19 днів, до якого увійшов період роботи у військовій частині № 38632 з 20.09.1989 року по 19.01.1993 року.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова при нарахуванні та виплаті пенсії діяло відповідно до діючого законодавства України.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.

Колегія суддів частково погоджується з даним висновком суду першої інстанції та вважає постанову Київського районного суду м. Харкова від 15.02.2012 року такою, що частково постановлена з порушенням норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом 19.09.2011 року із вимогами щодо захисту його порушених прав, що мали місце з 01.03.2001 року.

Колегія суддів зауважує, що порушене на думку позивача її право на отримання пенсії підлягає захисту в межах шестимісячного строку. При цьому колегія суддів виходить з наступного.

Згідно ч.2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, враховуючи дату звернення позивача до суду з адміністративним позовом, шестимісячний строк на звернення до суду з позовом та період, за який позивач просить суд захистити його права, колегія суддів приходить до висновку, що порушені на думку позивача її права підлягають захисту з 19.03.2011 року.

При цьому колегія суддів зауважує, що у відповідності до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод і інтересів фізичних осіб, прав і інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Зазначені положення кореспондуються з нормами ст. 162 КАС України, які визначають повноваження суду при вирішенні справи по суті.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Тобто, чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс та інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").

Як вбачається з приписів частин 2, 3 ст. 99 КАС України строк звернення до суду, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, для вирішення питання про правильність застосування судом першої інстанції строку звернення до суду з захистом прав, свобод та інтересів особи необхідно з'ясувати, яким саме рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені права цієї особи, коли розпочався перебіг цього строку.

При цьому колегія суддів зауважує, що, як вбачається з матеріалів справи, порушення прав позивача відбувалося періодично - кожного місяця при отриманні ним суми пенсії, починаючи з 01.03.2001 року, а тому кожного разу при отриманні пенсії в неналежному розмірі позивач мав змогу звернутись до суду за захистом своїх прав.

Відповідно до ч.1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк, встановлений судом, - продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі (ч.1 ст.102 КАС України).

Згідно ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

При цьому, в силу приписів ч. 4 ст. 11 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Однак позивачем до суду першої інстанції не було надано клопотання про поновлення строку , що містить докази поважності пропуску строку для звернення до адміністративного суду з позовом щодо визнання незаконною бездіяльності, зобов`язання здійснити перерахунок та виплату державної та додаткової пенсій за період з 01.03.2001 року по 18.03.2011 року.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для поновлення позивачеві строку звернення до суду за захистом своїх прав за період з 01.03.2001 року по 18.03.2011 року.

У відповідності до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотримання норм процесуального права.

Таким чином, внаслідок неправильного застосування норм ч.2 ст.99 КАС України постанова суду першої інстанції в частині позовних вимог про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити перерахунок пенсії за період з 01.03.2001 року по 18.03.2011 року не може бути визнана законною, а тому підлягає скасуванню, а позов в зазначеній частині згідно приписів ст. 100 КАС України - залишенню без розгляду.

Відносно позовних вимог про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії за період з 19.03.2011 року по 01.01.2012 року колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно наданої заяви від 03.08.2007 року позивача переведено на пенсію по інвалідності в розмірі пенсії за віком.

Пенсію з 03.08.2007 р. було обчислено із заробітної плати за період роботи з 01.01.1982 року по 31.12.1986 р. при стажі роботи 31 рік 5 місяців 19 днів.

Відповідно до ст. 33 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія по інвалідності встановлюється в залежності від групи інвалідності у таких розмірах: 1 група -100%, 2-група 90% пенсії за віком.

З 01.04.2011 року розмір пенсії позивача становить 804 грн. 53 коп., з яких 386 грн. 45 коп. - основний розмір пенсії, 395 грн. 55 коп. - доплата до мінімального розміру пенсії, 40 грн. 53 коп., доплата за понаднормативний стаж 11 років 40 грн. 53 коп.

Відповідно до ч.1 ст. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в редакції від 09.07.2003 року, для обчислення пенсії враховується заробітна плата за будь - які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року, незалежно від перерв, та за весь період страхового стажу починаючи з 01 липня 2000 року. Заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії; Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз + Кз + Кз + ... + Кз ); К - кількість місяців страхового стажу, за які розраховано коефіцієнти заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Одним з показників, який враховується при обчисленні цієї формули є Зс - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях, за календарний рік, що передує року звернення не за перерахунком, а за призначенням пенсії.

Щодо посилання позивача на те, що їй відповідно до заяви від 23.08.2011 року не здійснено перерахунок пенсії, колегія суддів зазначає, що зазначена заява позивача вимог щодо проведення перерахунку пенсії не містить, а містить лише вимоги щодо надати інформацію щодо розмірів пенсії (а.с. 19).

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідач при нарахуванні та виплаті пенсії позивачу діяв на підставі та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі в частині відмови в задоволенні позову за період з 19.03.2011 року по 01.01.2012 року суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду в зазначеній частині не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п. 1, п. 4 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 203, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Київського районного суду м. Харкова від 15.02.2012 року по справі № 2018/2а-8507/11 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити перерахунок пенсії за період з 01.03.2001 року по 18.03.2011року.

Позовну заяву ОСОБА_1 в зазначеній частині залишити без розгляду.

В іншій частині постанову Київського районного суду м. Харкова від 15.02.2012 року по справі № 2018/2а-8507/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів після набрання ухвалою законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Жигилій С.П.Судді(підпис) (підпис) Дюкарєва С.В. Перцова Т.С.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Жигилій С.П.