Рішення № 26418349, 11.10.2012, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32 ______

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.10.12 Справа № 28/5014/2155/2012

Суддя Семендяєва І.В., при секретарі судового засідання Мартинцевій Н.М., розглянувши матеріали за позовом

Приватного підприємства «Акрілат-Хімконтракт», м. Київ

до приватного підприємця -фізичної особи ОСОБА_1, м. Луганськ

про стягнення 10 251 грн. 93 коп.

за участю представників сторін:

від позивача: представник не прибув;

від відповідача: представник не прибув

в с т а н о в и в :

суть спору: позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки № 30011А від 30.01.2012 у сумі 10 000 грн. 00 коп., пені у сумі 1478 грн. 36 коп., 3% річних у сумі 286 грн. 92 коп., штрафу у сумі 2000 грн. 00 коп.

Позивач в уточненні позовних вимог № 560 від 12.09.2012, яке надійшло до господарського суду Луганської області 18.09.2012, просить стягнути з відповідача заборгованість у сумі 7000 грн., пеню у сумі 1544 грн. 04 коп., штраф у сумі 1400 грн., 3% річних у сумі 307 грн. 89 коп. (а.с. 31).

Дане уточнення прийнято судом до розгляду, про що зазначено в ухвалі суду від 02.10.2012.

Позивач у клопотанні від 12.09.2012 просить справу розглянути без участі свого представника; позовні вимоги з урахуванням уточнення № 560 від 12.09.2012 підтримав у повному обсязі (а.с. 36).

Представник відповідача до судового засідання не прибув, про час та місце слухання справи був належним чином повідомлений, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 02.10.2012, причини неявки суду не повідомив, своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався, відзив на позовну заяву не надав.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у неї матеріалами за відсутності представників сторін, явка яких не визнавалась судом обов'язковою, неподання відповідачем відзиву на позов не є перешкодою для розгляду справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, господарський суд Луганської області дійшов наступного.

Сторонами у справі укладено договір поставки № 30011А від 30.01.2012, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити хімічну продукцію (далі -товар), в асортименті та кількості згідно специфікації (рахунку-фактурі) до цього договору, яка є його невід'ємною частиною.

Відповідно до п. 2.1 договору товар, що поставляється, оплачується покупцем за цінами і на умовах згідно специфікації (рахунку-фактурі).

За умовами п. 4.2 договору оплата товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця за умови відстрочки платежу з моменту передачі партії товару у власність покупця -20 календарних днів.

Термін дії договору встановлюється з дати його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2012, але в будь-якому разі до повного його виконання.

На виконання умов договору позивач на підставі видаткової накладної № 43282 від 27.01.2012 поставив відповідачу товар на суму 27 017 грн. 40 коп.

Даний товар відповідачем був оплачений частково у сумі 20 017 грн. 40 коп. (17.04.2012 -7017 грн. 40 коп., 04.07.2012 -5000 грн., 03.08.2012 -5000 грн., 07.09.2012 - 3000 грн., а.с. 31), несплаченим залишився товар у сумі 7 000 грн. (згідно заяви про уточнення позовних вимог), що стало підставою для звернення з даним позовом.

Правовідносини сторін виникли внаслідок укладання договору поставки № 30011А від 30.01.2012.

Згідно ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Статтею 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто -неналежне виконання.

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений до говором або законом.

Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Як досліджено судом, заявлена до стягнення заборгованість за поставлений товар у сумі 7000 грн. 00 коп. виникла внаслідок невиконання відповідачем свого зобов'язання по оплаті товару, який ним отриманий за видатковою накладною № 43282 від 27.01.2012 на загальну суму 27 017 грн. 40 коп., строк оплати якого відповідно до п.4.2 договору настав 16.02.2012.

Матеріалами справи доведено прострочення виконання відповідачем зобов'язання по оплаті товару та наявність заборгованості у сумі 7 000 грн. 00 коп. Факт отримання товару, так само як і наявність заборгованості відповідачем не оспорені.

Тому вимоги позивача про стягнення заборгованості за поставлений товар у сумі 7 000 грн. 00 коп. підлягають до задоволення у повному обсязі (з урахуванням уточнення позовних вимог).

Позивачем також заявлені вимоги по стягненню пені у сумі 1544 грн. 04 коп., 3% річних у сумі 307 грн. 89 коп., штрафу у розмірі 20% у сумі 1400 грн.

Відповідно до п. 8.2 договору у випадку несвоєчасної оплати партії товару покупець за кожен день прострочення сплачує пеню у розмірі 0,1% за кожний прострочений день, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, від несплаченої в строк суми за відповідною специфікацію (видатковою накладною).

Позивачем пеня обчислена за період з 28.02.2012 по 12.09.2012, враховуючи оплати відповідача, у сумі 1544 грн. 04 коп. (а.с. 32).

Даний розрахунок є частково обґрунтованим, оскільки позивач невірно визначив період нарахування пені відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 ГК України, якою передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже, обґрунтованим розрахунком пені є нарахування її за період з 28.02.2012 по 28.08.2012, враховуючи оплати відповідача та виходячи з суми залишку боргу, у сумі 1488 грн. 72 коп., яка і підлягає задоволенню. У задоволенні вимог по стягненню пені у сумі 55 грн. 32 коп. слід відмовити у зв'язку з їх необґрунтованістю.

Відповідно п. 8.8 договору у разі несвоєчасної оплати товару або несвоєчасної поставки товару винна сторона сплачує на користь іншої сторони штраф у розмірі 20% від невиконаного зобов'язання.

Позивачем штраф обчислений у розмірі 20% від залишку боргу 7 000 грн. і становить 1400 грн. (а.с. 33).

Дані вимоги позивача є обґрунтованими, тому задовольняються судом у повному обсязі.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував 3% річних за період з 28.02.2012 по 12.09.2012, враховуючи оплати відповідача, у загальній сумі 307 грн. 89 коп. (а.с. 33).

Даний розрахунок є обґрунтованим, тому ці вимоги підлягають до задоволення у повному обсязі.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а за правилами ст. 34 цього кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд вважає, що позивачем, з урахуванням вимог закону щодо належності і допустимості доказів, доведено наявність боргу відповідача у заявленому розмірі та обґрунтованість і правомірність нарахування 3% річних, штрафу, натомість відповідачем це не спростовано та не підтверджено належними доказами іншого, тому позов підлягає задоволенню повністю в частині стягнення суми боргу, 3% річних та штрафу (з урахуванням уточнення позовних вимог). Позовні вимоги про стягнення пені задовольняються судом частково у сумі 1488 грн. 72 коп., у задоволенні вимог по стягненню пені у сумі 55 грн. 32 коп. слід відмовити у зв'язку з їх необґрунтованістю.

Судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про судовий збір»сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду у разі зменшення розміру позовних вимог. Оскільки за подання цього позову судовий збір сплачено в мінімальному розмірі (1609 грн. 50 коп.), питання про повернення судового збору судом не вирішується.

На підставі викладеного, керуючись статтями 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов Приватного підприємства «Акрілат-Хімконтракт»до приватного підприємця -фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення 10 251 грн. 93 коп. задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи -приватного підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь Приватного підприємства «Акрілат-Хімконтракт», м. Київ, вул. Богатирська, 3г, ідентифікаційний код 24744461, заборгованість у сумі 7 000 грн. 00 коп., 3% річних у сумі 307 грн. 89 коп., штраф у сумі 1400 грн. 00 коп., пеню у сумі 1488 грн. 72 коп., судовий збір у сумі 1192 грн. 23 коп., видати наказ позивачу.

3. У задоволенні позову Приватного підприємства «Акрілат-Хімконтракт»до приватного підприємця -фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення пені у сумі 55 грн. 32 коп. відмовити.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 15.10.2012.

Суддя І.В. Семендяєва