Постанова № 26418207, 09.10.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" жовтня 2012 р. Справа № 5023/512/12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:Воліка І.М., Коваленко С.С., Шевчук С.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуНаціонального банку України в особі Управління Національного банку України в Харківській областіна рішеннявід 13.03.2012

господарського суду Харківської області

та на постанову від 05.06.2012Харківського апеляційного господарського судуу справі№ 5023/512/12господарського суду Харківської області за позовом Національного банку України в особі Управління Національного банку України в Харківській областідоПублічного акціонерного товариства "Інноваційно-промисловий банк"простягнення коштівВ судове засідання прибули представники сторін:позивачане з'явились;відповідачане з'явились;ВСТАНОВИВ:

У лютому 2012 року позивач -Національний банк України в особі Управління Національного банку України в Харківській області (надалі - НБУ в особі Управління НБУ в Харківській області) звернувся до господарського суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Інноваційно-промисловий банк" (надалі -ПАТ "Інноваційно-промисловий банк", відповідач) про стягнення заборгованості за Кредитним договором № 14 від 06.11.2008 у сумі 1609385,15 грн., яка складається з: процентів за користування кредитом в сумі 1018584,46 грн., нарахованих за період квітня 2011 року по січень 2012 року; пені за прострочені проценти у сумі 1660,93 грн. нарахованої за період з 01.04.2011 по 01.06.2011; пені за простроченим кредитом у сумі 67397,26 грн. та пені за простроченими процентами у сумі 134,06 грн., нарахованих за період з 27.08.2009 по 10.09.2009; пені за простроченим кредитом у сумі 498739,72 грн. та простроченими процентами у сумі 22868,72 грн., нарахованих за період з 11.12.2009 по 31.03.2010.

Рішенням господарського суду Харківської області від 13.03.2012 у справі № 5023/512/12 (суддя: Аюпова Р.М.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 05.06.2012 (колегія суддів: Фоміна В.О. -головуючий, судді -Крестьянінов О.О., Хачатрян В.С.), позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з ПАТ "Інноваційно-промисловий банк" на користь Національного банку України в особі Управління Національного банку України в Харківській області - проценти за користування кредитом у сумі 1018584,46 грн., нараховані за період з квітня 2011 року по січень 2012 року; пеню за прострочені проценти у сумі 1660,93 грн. нараховану за період з 01.04.2011 по 01.06.2011; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено; стягнуто з ПАТ "Інноваційно-промисловий банк" на користь Державного бюджету України 20404,90 грн. судового збору.

Не погоджуючись з постановленими судами попередніх інстанцій судовими актами, позивач -НБУ в особі Управління НБУ в Харківській області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 13.03.2012 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 05.06.2012 в частині відмови у задоволенні позовних вимог і в цій частини прийняти нове рішення, яким поновити строк позовної давності щодо стягнення заборгованості за нарахованою пенею за Кредитним договором № 14 від 06.11.2008 за періоди: з 27.08.2009 по 10.09.2009, а також з 11.12.2009 по 31.03.2010, на загальну суму 589139,76 грн. і в цій частині задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування своїх вимог Банк посилається на те, що судами попередніх інстанцій невірно застосовані норми матеріального та процесуального права, зокрема, частини 5 ст. 267 Цивільного кодексу України, з урахуванням приписів ст. ст. 2, 6, 7, 25, 42, 66 Закону України "Про Національний банк України", що є підставою для скасування судових актів в оскаржуваній частині. В решті рішення та постанова не оскаржуються, з огляду цього, судові акти перевіряється касаційною інстанцією тільки в оскаржуваній частині.

Відповідач не скористався правом, наданим ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на касаційну скаргу позивача до Вищого господарського суду України не надіслав, що не перешкоджає касаційному перегляду судових актів, які оскаржуються.

Сторони у судове засідання касаційної інстанції не з'явились. Враховуючи, що про час, місце та дату розгляду касаційної скарги сторони повідомлялись належним чином, суд вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши суддю-доповідача та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що 06.11.2008 між Національним банком України в особі Управління Національного банку України в Харківській області (Кредитор) та Відкритим акціонерним товариством "Інноваційно-промисловий банк" (назву якого змінено на Публічне акціонерне товариство "Інноваційно-промисловий банк") (Позичальник) укладений Кредитний договір № 14, за умовами якого Кредитор надає Позичальнику кредит на суму 8000000,00 грн. на термін з 06.11.2008 до 26.08.2009 зі сплатою 16,5 процентів річних; а Позичальник зобов'язався сплачувати щомісяця проценти за користування кредитом в передостанній робочий день поточного місяця та одночасно погашати борг за кредитом.

Кредитор (позивач) свої зобов'язання виконав та перерахував на рахунок позичальника кредитні кошти у сумі 8000000,00 грн. Втім, Позичальник (відповідач) свої зобов'язання за кредитним договором виконував неналежним чином, у зв'язку з чим на момент звернення з позовною заявою до господарського суду за ним рахується заборгованість по процентами за користування кредитом за період з квітня 2011 року по січень 2012 року у сумі 1018584,46 грн.

Відповідно до пункту 2.2.5 Кредитного договору, у разі неможливості стягнення заборгованості за наданим кредитом і відсотків за його користування із кореспондентського рахунку Позичальника (відповідача) через відсутність коштів Кредитор (позивач) має право віднести заборгованість на рахунки з обліку простроченої заборгованості за кредитом та прострочених нарахованих доходів та нарахувати пеню у розмірі 0,5 процента від суми заборгованості за кожен день невиконання зобов'язань, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи умови кредитного договору, за прострочення повернення відсотків за користування кредитом та кредиту, позивачем нарахована пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, а саме: пеня за простроченими процентами в сумі 1660,93 грн. за період з 01.04.2011 по 01.06.2011; пеня за простроченим кредитом у сумі 67397,26 грн. та простроченими процентами у сумі 134,06 грн. за період з 27.08.2009 по 10.09.2009; пеня за простроченим кредитом у сумі 498739,72 грн. та простроченими процентами у сумі 22868,72 грн. за період з 11.12.2009 по 31.03.2010.

Відповідно до частини 1 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлене законом чи договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання повинно мало бути виконано.

Разом з тим, відповідачем під час розгляду справи по суті заявлено клопотання про застосування строків позовної давності в частині позовних вимог про стягнення пені, оскільки відповідно до пункту 1 частини 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність -це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини 3 та 4 ст. 267 ЦК України).

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені за простроченим кредитом у сумі 67397,26 грн. та пені за простроченими процентами у сумі 134,06 грн., нарахованих за період з 27.08.2009 по 10.09.2009; пені за простроченим кредитом у сумі 498739,72 грн. та простроченими процентами у сумі 22868,72 грн., нарахованих за період з 11.12.2009 по 31.03.2010, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив того, що позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення пені 03.02.2012, водночас з урахуванням приписів частини 1 ст. 530, частини 1 ст. 254, пункту 1 частини 2 ст. 258 Цивільного кодексу України строк для захисту порушеного права щодо стягнення пені за простроченим кредитом та процентами за період з 27.08.2009 по 10.09.2009 сплив 10.09.2010; за період з 11.12.2009 по 31.03.2010 сплив 31.03.2011, оскільки відповідачем до суду подано заяву про застосування позовної давності, то сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до частини 2 ст. 267 Цивільного кодексу України, заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (частина 5 ст. 267 ЦК України).

Місцевим господарським судом відхилено клопотання позивача про захист порушеного права поза межами строку позовної даності, з посиланням на те, що поважними можуть бути визнані лише ті обставини, які свідчать про відсутність у сторони об'єктивної можливості здійснити захист своїх прав та інтересів. Разом з тим, позивач не був позбавлений права у встановлений законом строк звернутися до господарського суду з позовом про стягнення неустойки і посилання на фінансову кризу не може бути перешкодою для захисту його прав.

Отже, судами встановлено, що про порушення свого права позивачеві було відомо з моменту настання строку виконання кредитного зобов'язання, однак в супереч приписам ст. ст. 256, 258, 261 Цивільного кодексу України, за захистом своїх порушених прав шляхом стягнення пені позивач звернувся лише 03.02.2012, тобто з пропуском позовної давності.

Таким чином, враховуючи заяву відповідача про застосування позовної давності в частині стягнення пені, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог в цій частині, у зв'язку зі спливом строку позовної давності.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин справи колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені Банком у касаційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону. При цьому колегія суддів вважає правомірними та обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій, що не пред'явлення позову у строки встановлені законодавством з посиланням на фінансову кризу свідчить про бездіяльність самого позивача та не є поважною причиною пропущення позовної давності.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесені рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави для залишення їх без змін.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Національного банку України в особі Управління Національного банку України в Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 05.06.2012 та рішення господарського суду Харківської області від 13.03.2012 у справі № 5023/512/12 залишити без змін.

Головуючий, суддя І.М. Волік

Судді : С.С. Коваленко

С.Р. Шевчук