Постанова № 26417643, 09.10.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

09 жовтня 2012 року 10:48 № 2а-12296/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Іщук І.О. при секретарі судового засідання Самаренко Х.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Підприємства з іноземною інвестицією "Імперіал Тобако Юкрейн" до Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової служби України про визнання нечинним рішення про застосування фінансових санкцій №000182 від 10.08.2012 за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (посвідчення адвоката), Мацюк Т.В. (паспорт НОМЕР_1)

від відповідача: Брижицька О.Л. (посвідчення УЦА НОМЕР_2)

В С Т А Н О В И В :

Позовні вимоги заявлені про визнання нечинним рішення про застосування фінансових санкцій №000182 від 10.08.2012.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на той факт, що під час перевірки зафіксовано порушення відповідачем ст.152 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напої та тютюнових виробів», про що складено акт №0211/01/20044494 від 23.07.2012, яким встановлено, що у складському приміщенні не розміщена наочна інформація, яка складається зі графічного знака про заборону куріння та тексту такого змісту «Куріння заборонено!». З підстав виявленого порушення відповідачем відповідно до абз.10 ч.2 ст.17 Закону №481 застосована фінансова санкція у вигляді штрафу в розмірі 3400,00 грн.

Представники позивача зазначили, що вимоги Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напої та тютюнових виробів»не встановлюють вимог щодо розміщення наочної інформації яка складається із графічного знака про заборону куріння та тексу «Куріння заборонено», у складських приміщеннях, і відповідно немає підстав нести відповідальність за її нерозміщення.

В судовому засіданні представники позивача підтримали заявлені позовні вимоги та просили суд позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача щодо заявлених позовних вимог заперечував, посилаючись на норми ст. 152 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напої та тютюнових виробів», зазначив, що у місцях та закладах, де куріння заборонено, має бути розміщена наочна інформація, яка складається із графічного знака про заборону куріння та тексту такого змісту: "Куріння заборонено!".

У спеціально відведених для куріння місцях розміщується наочна інформація, яка складається із відповідного графічного знака та тексту такого змісту: "Місце для куріння. Куріння шкодить Вашому здоров'ю!".

Абзацом десятим частини другої статті 17 Закону № 481 зазначено, що у разі необладнання спеціально відведених для куріння місць та нерозміщення наочної інформації, передбаченої статтею 15-2 цього Закону до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у розмірі 3400 гривень.

Таким чином, розмір фінансової санкції за порушення вимог статті 15-2 Закону України «Про державне регулювання»становить 3 400, 00 грн., яка є правомірною.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав свої заперечення, та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити, з огляду про наступне.

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напої та тютюнових виробів», від 19.12.1995р. №481, (надалі -Закон №481), Законом України «Про пожежну безпеку», Правилами пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій від 19 жовтня 2004 року N 126 (надалі -Правила №126)

Як вбачається з матеріалів справи, перевіркою, проведеною відповідачем, встановлено порушення позивачем ст.ст. 15, 152, 18 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напої та тютюнових виробів», від 19.12.1995р. №481, про що складено акт №0211/01/20044494 від 23.07.2012.

Частиною 1 статті 5 Закону України «Про пожежну безпеку», визначено, що власники підприємств, установ та організацій або уповноважені ними органи, а також орендарі зобов'язані, зокрема:

розробляти комплексні заходи щодо забезпечення пожежної безпеки, впроваджувати досягнення науки і техніки, позитивний досвід;

забезпечувати додержання протипожежних вимог стандартів, норм, правил, а також виконання вимог приписів і постанов органів державного пожежного нагляду.

Підпунктом 4.1.21 пункту 4.1 статті 4 Правил №126, визначено, що забороняється паління, зокрема:

у будівлях з наявністю вибухопожежонебезпечних приміщень (дільниць), торгових підприємств, складів і баз.

На території об'єктів, де паління дозволяється, адміністрація зобов'язана визначити і обладнати спеціальні місця для цього, позначити їх знаком або написом, встановити урну або попільницю з негорючих матеріалів.

Частиною 7 статті 152 Закону України № 481 встановлено, що власник або уповноважені ним особи чи орендарі відповідних споруд, окремих приміщень зобов'язані відвести спеціальні місця для куріння, обладнані витяжною вентиляцією чи іншими засобами для видалення тютюнового диму, а також розмістити наочну інформацію про розташування таких місць та про шкоду, яку завдає здоров'ю людини куріння тютюнових виробів.

Частиною 4 зазначеної статті передбачено, що у місцях та закладах, де куріння заборонено, має бути розміщена наочна інформація, яка складається із графічного знака про заборону куріння та тексту такого змісту: "Куріння заборонено!".

У спеціально відведених для куріння місцях розміщується наочна інформація, яка складається із відповідного графічного знака та тексту такого змісту: "Місце для куріння. Куріння шкодить Вашому здоров'ю!" (частина 5 статті 152 Закону України №481).

Згідно із частиною 8 статті 152 Закону України №481, у місцях для куріння має бути розміщено прямокутний графічний знак із текстом такого змісту: "Місце для куріння" та інформація про шкоду, яку завдає здоров'ю людини куріння тютюнових виробів, із текстом такого змісту: "Куріння шкодить Вашому здоров'ю!".

Крім того, частиною 2 статті 152 Закону України №481, визначено, що забороняється куріння тютюнових виробів, зокрема у ліфтах і таксофонах; у закладах охорони здоров'я; у навчальних та освітньо-виховних закладах; на дитячих майданчиках; на спортивних майданчиках; у під'їздах жилих будинків; у підземних переходах; у громадському транспорті (включаючи транспорт міжнародного сполучення).

Частиною 3 зазначеної статті передбачено, що забороняється, крім спеціально відведених для цього місць, куріння тютюнових виробів, зокрема у закладах громадського харчування; у приміщеннях органів державної влади та органів місцевого самоврядування, інших державних установ; у приміщеннях закладів культури; у приміщеннях закритих спортивних споруд; у приміщеннях підприємств, установ та організацій всіх форм власності.

Актом перевірки встановлено, що місце зберігання тютюнових виробів це склад, який використовується позивачем на підставі договору оренди нежитлових приміщень №66110-145/450 від 15.02.2010 укладений між позивачем та ЗАТ «Імперіал Тобакко Продакшн», загальна площа складських приміщень складає 6243 кв.м. строком до 15.08.2012. місце зберігання в якому зберігаються тютюнові вироби має доступ до прямих сонячних променів. У складському приміщенні не розміщена наочна інформація, щодо дозволу або заборони куріння, та тексту такого змісту: «Куріння заборонено!», чим порушено ст.152 Закону №481.

З аналізу ст. 152 Закону України №481, та п.4.1.21. Правил №126, вбачається визначення місць, де куріння заборонено. До таких місць відносяться, зокрема, і складські приміщення. У складських приміщеннях також можуть бути обладнані і місця, спеціально відведені для куріння. Але ж в усіх приміщеннях, де паління заборонено, крім спеціально відведених для цього місць, відповідно до ч.4 ст. 152 Закону України №481 повинна бути наочна інформація, яка складається з графічного знаку та тексту «Куріння заборонено!». Таким чином, законодавством встановлені більш сурові вимоги до обладнання приміщень, де куріння заборонено.

Відповідно до абзацу 10 ч. 2 ст. 17 Закону № 481 що до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі:

не обладнання спеціально відведених для куріння місць та нерозміщення наочної інформації, передбаченої статтею ст.152 Закону, - 3400 гривень.

У відповідності до ч. 1 ст. 17 Закону № 481 за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

У зв'язку з наявним порушенням, директором Департаменту САТ ДПА України винесено Рішення про застосування фінансових санкцій від 10.08.2012 № 000182, яким до позивача застосовано фінансову грошову санкцію у розмірі 3400 грн. 00 коп.

З огляду на вищевикладене, оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що відповідачем доведена правова позиція стосовно прийняття рішення про застосування фінансових санкцій від 10.08.2012 № 000182 у розмірі 3400,00 грн., яке свідчить про порушення позивачем вимог ст.152 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напої та тютюнових виробів».

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 69-71, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог Підприємства з іноземними інвестиціями «Імперіал Тобако Юкрейн»до Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової служби України, -відмовити.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Іщук