Постанова № 26417509, 28.09.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 вересня 2012 року № 2а-5353/12/2670

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю “Ространснафтопродукт”

до

Феодосійської об’єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби

про

визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001372301 від 30.11.2011 року

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ространснафтопродукт»звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з позовом до Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001372301 від 30.11.2011 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 21.12.11р. відкрито провадження у адміністративній справі №2а-16156/11/0170/24, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду в судовому засіданні на 25.01.12р.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 20.03.12р. адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Ространснафтопродукт” до Феодосійської об’єднаної державної податкової інспекції АР Крим про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001372301 від 30.11.2011 року на виконання вимог ч. 1 ст. 19 КАС України та у відповідності до ст. 22 КАС України передано на розгляд до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.04.12р. справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Ространснафтопродукт” до Феодосійської МДПІ прийнято до свого провадження та присвоєно їй № 2а-5353/12/2670, призначено судове засідання на 24.05.12, яке в подальшому неодноразово відкладалось з метою отримання додаткових доказів по справі для правильного вирішення спору по суті заявлених позовних вимог.

З урахуванням заяви про зміну предмету позову, позивач просить суд визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001372301 від 30.11.2011 року.

Під час розгляду справи представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив їх задовольнити в повному обсязі з огляду на те, що висновки відповідача за наслідками проведеної перевірки щодо порушень Позивачем ст. 241, п. 249.1, п. 249.4 ст. 249, п. 250.2 ст.250 Податкового кодексу України базуються виключно на суб’єктивних припущеннях перевіряючих, які не мають підтвердження доказами. За наведених обставин, представник Позивача просив суд скасувати спірне податкове повідомлення –рішення.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, натомість подав відповідну заяву про розгляд справи за його відсутності. Як вбачається з письмових заперечень, проти позову Феодосійська ОДПІ заперечує в повному обсязі та, в свою чергу зазначає, що під час проведення перевірки встановлено, що позивач згідно договорів купівлі-продажу нафтопродуктів є податковим агентом з екологічного податку, а актом перевірки встановлено заниження екологічного податку всього в сумі 418706,83грн. За таких обставин, податковий орган просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В судовому засіданні 12.07.2012 протокольно замінено неналежного відповідача на належного –Феодосійську об’єднану державну податкову інспекцію Автономної Республіки Крим Державної податкової служби у зв’язку з її перетворенням.

Справа розглянута в письмовому провадженні, з огляду на положення ч. 6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України за відсутності представника відповідача та відсутності необхідності заслуховувати свідка чи експерта.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ВСТАНОВИВ:

На підставі направлень та згідно наказів від 18.10.2011р. №3053 про проведення документальної позапланової перевірки, виданих ДПІ у Голосіївському районі м. Києва проведено документальну позапланову перевірку ТОВ “Ространснафтопродукт” з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009р. по 30.06.2011р. валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009р. по 30.06.2011р.

За результатами проведеної перевірки Відповідачем складено Акт перевірки № 534/1-23-60-35234346 від 16.11.2011р. (далі –Акт перевірки).

На підставі акту перевірки Феодосійською об'єднаною Державною податковою інспекцією АР Крим винесено спірне податкове повідомлення-рішення №0001372301 від 30.11.2011р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання за платежем «Екологічний податок»на загальну суму 418707,83 грн., в тому числі 418706,83грн. (за основним платежем) та 1грн (за штрафними (фінансовими) санкціями).

Як вбачається з акту перевірки, підставою для прийняття вказаного спірного податкового повідомлення-рішення стали встановлені контролюючим органом порушення з боку позивача п. 241, п.249.1, п.249.4 ст.249, п. 250.2 ст. 250 розділу VIII Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року, в результаті чого занижено екологічний податок в сумі 418706,83грн., в тому числі за 2 квартал 2011 в сумі 418706,83грн; крім того, контролюючий орган зазначає, що в податковій декларації ТОВ «Ространснафтопродукт»з екологічного податку за 2 кв. 2011 не вірно вказані обсяги реалізованого палива та суму податку.

Позивач, в свою чергу, не погоджується з таким рішенням податкового органу, вважає його безпідставними та необґрунтованими, у зв’язку з чим звернувся до суду про його скасування.

Окружний адміністративний суд м. Києва, оцінивши докази, які є у справі вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва є таким, що підлягає скасуванню, з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 161 КАС України під час прийняття постанови суд вирішує наступні питання, зокрема:

- чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

- чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень частини 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці данні встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів та висновків експертів.

Згідно положень статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 5, 6 ст.71 КАС України суд може збирати докази з власної ініціативи. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, коли суб’єкт влади заперечує позов, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного.

Так, відповідач в своїх запереченнях посилається на, те що ТОВ “Ространснафтопродукт” в ІІ кварталі 2011р. здійснювало оптову торгівлю паливом та, відповідно до ст.ст.240, 241 розділу VІІІ Податкового кодексу України, є податковим агентом з екологічного податку (платником екологічного податку) за викиди в атмосферу повітря забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення.

Згідно п.241.1 ст.241 Податкового кодексу України екологічний податок за викиди в атмосферу забруднюючих речовин автотранспортом утримують і сплачують до бюджету податкові агенти.

Відповідно до п.241.2 ст.241 Податкового кодексу України, до податкових агентів відносяться суб’єкти господарювання, які здійснюють: а) оптову торгівлю паливом; б) роздрібну торгівлю паливом (крім тих, які реалізують паливо, придбане в оптовиків).

Правова позиція відповідача ґрунтується на тому, що оскільки, ТОВ “Ространснафтопродукт” не здійснює роздрібну торгівлю паливом, а здійснює оптову торгівлю, то на підставі пп.241.2.1 п.241.2 ст.241 Податкового кодексу України, він є податковим агентом і, згідно п.241.1 ст.241 Податкового кодексу України, повинен утримувати та сплачувати до бюджету податок за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення під час реалізації палива.

Проте, суд не вбачає за можливе погодитися з таким твердженнями відповідача, виходячи з наступного.

Відповідно до п.240.2 ст.240 Податкового кодексу України, платниками податку є суб'єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, а також громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферу пересувними джерелами забруднення у разі використання ними палива.

Ставки екологічного податку за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення у разі використання палива встановлені ст.244 Податкового кодексу України.

Статтею 241 Податкового кодексу України встановлено, що податок, що справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення у разі використання палива, утримується і сплачується до бюджету податковими агентами.

Пунктом 241.1 ст.241 Податкового кодексу України передбачено, що податок, який справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення у разі використання палива, утримується і сплачується до бюджету податковими агентами.

В той же час, пунктом 241.2 даної статті визначено, що до податкових агентів належать суб'єкти господарювання, які: здійснюють торгівлю на митній території України паливом власного виробництва та/або передають замовнику або за його дорученням іншій особі паливо, вироблене з давальницької сировини такого замовника; здійснюють ввезення палива на митну територію України.

Згідно п.18.1 ст.18 даного Кодексу, податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків.

Тобто, податковий агент з метою виконання вимог кодексу, повинен забезпечити утримання суми екологічного податку з вартості кожної тони палива, що була (буде) реалізована кінцевому споживачу –платнику екологічного податку лише один раз.

Втім, слід відзначити, що утримання екологічного податку можливе шляхом включення його в ціну палива, по якій реалізується платнику екологічного податку –кінцевому споживачеві.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, ТОВ “Ространснафтопродукт” у ІІ кварталі 2011р. придбано паливо у суб’єктів господарювання, які займаються імпортом та оптовою торгівлею паливом, в наступному об’ємі:

- у ТОВ «Мар-Трейд»придбано 5 433,874тон бензину;

- у ТОВ «Фактор Енергогруп»придбано 8 836,300тон дизпалива;

- у ТОВ «Мар-Трейд»придбано 4 835,089 тон дизпалива;

- у ТОВ «Укрхімпром»придбано 1 925,618тон дизпалива;

- у Ocean Energy FZE (United Arab Emirates) придбано 8436,586 дизпалива;

На підтвердження вказаних обставин позивачем до матеріалів справи надано повний пакет належним чином завірених ВМД, видаткових накладних та актів приймання-передачі.

Крім того, в матеріалах справи наявні листи ТОВ “Хімічна компанія “Укрхімпром”№48/НК від 20.02.2012, ТОВ «Мар-Трейд»№7 від 10.01.2012, ТОВ «Фактор Енергогруп»№16/ф від 18.01.2012.

З листа № 48/НК від 20.02.2011р. вбачається, що відвантажене в ІІ кварталі 2011 дизельне паливо в кількості 1925,618 тон було імпортоване ТОВ «ХК «Укрхімпром». Останній також зазначає, що при реалізації палива на території України в ціну включений екологічний податок в сумі 15,00грн. за 1 тону. Нарахований екологічний податок по відвантаженому паливу в розмірі 28 884,27 грн. включений в загальну суму екологічного податку за ІІ квартал 2011 в сумі 309 915,00грн., та відображений в податковій декларації за ІІ квартал 2011 і сплачений до бюджету 18 серпня 2011.

З листа № 7 від 10.01.2012р. вбачається, що ТОВ «Мар-Трейд»є податковим агентом з екологічного податку, а в ціну товару, відвантаженого на позивача в 2 кварталі 2011 вже включено екологічний податок (за дизпаливо в сумі 72 526,335грн., за бензин не етильований в сумі 184 751,716грн.). Як зазначає ТОВ «Мар-Трейд», нарахований податок задекларовано в податковій декларації з екологічного податку, що подана до Феодосійської МДПІ та сплачено до бюджету у встановлений законом строк.

З листа №16/ф від 18.01.2012 вбачаться, що за період з 01.04.2011 по 30.06.2011 на користь позивача було реалізовано 8 836,00тон дизпалива за відповідними ВМД. Зазначене дизпаливо було імпортовано на митну територію України ТОВ «Фактор Енергогруп». Таким чином, як зазначає останній, на митній території України ТОВ «Фактор Енергогруп»є першим оптовим продавцем зазначеного дизельного палива. Окрім того Підприємство у своєму листі зазначає, що при реалізації дизпалива на позивача ним вже здійснено утримання екологічного податку, що підтверджується звітною декларацією з екологічного податку за ІІ квартал 201, додатком №2 до вказаної декларації, а факт сплати коштів підтверджується платіжним дорученням №0000106255 від 18.08.2011.

Як встановлено судом, дизельне пальне продавалось ТОВ “Ространснафтопродукт” в 2-му кварталі 2011 року шляхом оптової торгівлі, при чому, ТОВ “Ространснафтопродукт” не придбавало його у виробника на території України, а також не імпортувало його на територію України.

Паливо було придбане у контрагентів, що не є виробниками нафтопродуктів, а займають саме оптову торгівлю паливом, в тому числі і імпортом нафтопродуктів.

Судом встановлено, що контрагенти позивача, які продавали Товариству паливо сплатили відповідні суми екологічного податку, докази чого наявні в матеріалах справи.

Отже, суд приходить до висновку, що з паливно-мастильних матеріалів, які реалізовані ТОВ “Ространснафтопродукт” вказаними вище контрагентами вже утримано екологічний податок та від імені такого платника та за його рахунок перераховано відповідну суму до бюджету.

Тобто, з урахуванням викладеного суд прийшов до висновку про відсутність обов’язку у позивача сплачувати екологічний податок, а тому суд вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0001372301 від 30.11.2011 є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб’єкт владних повноважень, не довів суду правомірності прийняття ним податкового повідомлення-рішення №0001372301 від 30.11.2011 року.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Згідно ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011р. №845, визначено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Зі змісту листа Вищого адміністративного суду України від 21.11.2011р. №2135/11/-11 вбачається, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, судам у резолютивній частині такого судового рішення слід зазначати обов'язок органу Державної казначейської служби України стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача. Відповідно, у виконавчому листі за таким судовим рішенням як боржника слід вказувати Державний бюджет України в особі суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Ространснафтопродукт” задовольнити повністю.

2. Визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення - рішення Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим №0001372301 від 30.11.2011 року.

3. Зобов’язати Головне управління Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Ространснафтопродукт” (код ЄДРПОУ 35234346, адреса: 01033, м. Київ, Голосіївський район, ВУЛИЦЯ САКСАГАНСЬКОГО, будинок 57, ЛІТ."Б") судові витрати в сумі 28 (двадцять вісім) грн. 23 коп. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку Феодосійської об’єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (адреса: 98112, Автономна Республіка Крим, місто Феодосія, ВУЛИЦЯ КРИМСЬКА, будинок 82-В).

Суддя П.О. Григорович

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.