Постанова № 26417426, 20.09.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 вересня 2012 року 12:10 № 2а-8802/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О. при секретарі судового засідання Розсошко К.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Русанівка" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000052260 від 11.06.2012 року

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.06.2012 року №0000052260.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, відповідачем у порушення норм податкового законодавства України було прийнято протиправне податкове повідомлення-рішення, яким позивачу було донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі ( 52 000,00 грн. -основний платіж, 01 грн. -штрафні (фінансові) санкції).

Позивач вважає, що висновки працівників ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС щодо нікчемності правочину, укладеного між ним і його контрагентом, не підтверджені належними документальними доказами, які б свідчили про наявність у ПП "Русанівка" умислу на отримання лише незаконної податкової вигоди та відсутність у підприємства наміру досягнення фінансово-господарського результату. У той же час, суми податку на додану вартість, включені позивачем до складу податкового кредиту за відповідний період, підтверджуються належним чином оформленими первинними документами. Відповідачем не надано жодних доказів того, що укладення та виконання договорів не відповідає дійсним намірам сторін, щодо набуття прав та обов'язків та носить безтоварний характер.

Відповідач проти позову заперечував, вважаючи оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, винесеним на підставі та на виконання норм податкового законодавства за результатами перевірки позивача, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

За результатами розгляду документів і матеріалів поданих сторонами, пояснень їхніх представників, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив:

Приватне акціонерне товариство "Русанівка" (ідентифікаційний код 03062252) зареєстровано 16.06.1994 року Дніпровською районною в м. Києві державною адміністрацією (свідоцтво про державну реєстрацію серії А00 № 778761); взято на податковий облік в органах державної податкової служби 07.03.2006 року за № 3315-04 та перебуває на обліку у ДПІ у Дніпровському районі м. Києва. Згідно Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100271681 (форма № 2-ПДВ) від 05.03.2010 року Приватне акціонерне товариство "Русанівка" є платником податку на додану вартість (індивідуальний податковий номер 30622526021).

Як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва ДПС на підставі направлення на перевірку від 11.05.2012 року № 588, відповідно до пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ "Русанівка" з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на прибуток по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ "Ферум Груп" за лютий 2011 року, за результатами якої складено Акт від 24 травня 2012 року № 1057/22-621-03062252 (далі -Акт перевірки від 24.05.2012 року № 1057/22-621-03062252).

За результатами перевірки встановлено порушення Приватним підприємством "Русанівка" вимог п. 198.3, ст. 198, пп. 201.1, 201.2 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями), та п. 4 Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.2010 року № 1401/18696, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 52 000,00 грн. за лютий 2011 року на суму 52 000,00 грн.

На підставі Акту перевірки від 24.05.2012 року № 1057/22-621-03062252 ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС винесено податкове повідомлення-рішення від 11.06. 2012 року № 0000052260, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на 52 000 грн., визначені штрафні (фінансові) санкції: 01 грн.

Як вбачається з Акту перевірки від 24.05.2012 року № 1057/22-621-03062252, при проведенні перевірки ПП "Русанівка", використано:

- податкові декларації з ПДВ за лютий 2011 року № 43237 від 18.03.2011 року;

- уточнюючі розрахунки по декларації з ПДВ;

- додаток № 5 "Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" по декларації по ПДВ за лютий 2011 року;

- дані інформаційних ресурсів податкових органів;

- акт ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 28.07.2011 року № 840/3/23-40-37413295 Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ "Ферум Груп" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за грудень 2010 року, січень, червень 2011 року;

- первинні документи -видаткова накладна від 28.02.2011 року № 11, податкова накладна від 28.02.2011 року № 219; договір поставки від 17.02.2011 року № 170211, відповідно до яких податковим органом встановлено наявність договірних взаємовідносин ПрАТ "Русанівка" з ТОВ "Ферум Груп".

ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС використала висновки акту ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 28.07.2011 року № 840/3/23-40-37413295 Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ "Ферум Груп" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за грудень 2010 року, січень, червень 2011 року, згідно якого не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від підприємств постачальників, що свідчить про те, що правочини між ПП "Ферзь-Транс" та підприємствами постачальниками, підприємцями покупцями здійсненні без мети настання реальних наслідків та є нікчемними. Також ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС зазначила, що вказаний акт містить відомості щодо порушення слідчим СВ ПМ ДПІ у Голосіївському районі м. Києва кримінальної справи за ознаками злочину передбаченого ст. 205 ч.2 КК України за фактом створення, придбання невстановленими слідством особами ТОВ "Ферум Груп" з метою прикриття незаконної діяльності.

На підставі наведеного ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС дійшла висновку про завищення ПрАТ "Русанівка" податкового кредиту на суму 52 000 за лютий 2011 року по взаємовідносинам з вказаним контрагентом.

У той же час під час розгляду справи відповідачем не надано зазначеного доказу - акту перевірки ТОВ "Ферум Груп", на підставі якого в Акті перевірки позивача формуються висновки відносно позивача та не доведено обставин, які перешкоджали наданню цього акту перевірки.

Як зазначено в акті, відповідачем зроблено висновок про відсутність матеріальних та трудових ресурсів у контрагента позивача. Як з'ясовано в судовому засіданні такий висновок був зроблений лише на підставі податкової звітності контрагента без врахування можливих договорів оренди, безоплатного користування майном, аутсорсингу персоналу.

Суд зауважує, що доводи відповідача, щодо неможливості здійснення контрагентом позивача господарської діяльності у зв'язку з відсутністю у підприємства основних засобів та трудових ресурсів для здійснення такої діяльності є необґрунтованими і самі по собі, оскільки чинним цивільним та господарським кодексами дійсність і реальність договорів та правомірність виписаних за ними, зокрема, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) та податкових накладних не обумовлені наявністю у постачальника матеріальних та трудових ресурсів для здійснення фінансово-господарської діяльності.

Суд, керуючись ч.1 ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно свідоцтва про право власності на майновий комплекс, виданого Головним управлінням майном 22.04.1999 р. ПрАТ "Русанівка" є власником майнового комплексу площею 11162,600 кв.м., розташованого за адресою: пр. Возз'єднання, 21, м. Київ. Для експлуатації та обслуговування комплексу позивачу видано Державний акт на право постійного користування землею № 63-400012.

Як встановлено в судовому засіданні та вбачається з матеріалів справи, між ПрАТ "Русанівка" та ТОВ "Феррум Груп" укладено Договір поставки № 170211 від 17.02.2011 p., згідно з яким ТОВ "Феррум Груп" зобов'язалося поставити матеріали для проведення ремонтно-будівельних робіт вказаного об'єкту. Згідно пояснень позивача та протоколу обшуку від 15.03.2012 року вказаний договір вилучено у позивача під час обшуку ГВ ОРВ ПВПМ ДПІ у Деснянському районі м. Києва.

За видатковою накладною від 28.02.2011 р. № 11 ТОВ "Феррум Груп" поставило Позивачу товарів на загальну суму 312 000,00 гривень, в т.ч. ПДВ 52 000,00 гривень. В переліку придбаних ПрАТ "Русанівка" матеріалів зазначені: 1. Швелер № 14. 2. Кут 40x50. 3. Гіпсокартон. 4. Двері. 5. Підвісна стеля Армстронг, б. Дошка напольна. 7. Дошка обрізна 40 мм. 8. Вікна металопластикові. 9. Грунтовка. 10. Фарба фасадна.

Вказані товари оплачено Позивачем платіжними дорученнями № 176 від 28.03.2011 p. на суму 30 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 5000.00 грн., № 182 від 01.04.2011 p. на суму 30 000,00 грн.. в т.ч. ПДВ 5000.00 грн., № 187 від 04.04.2011 p. на суму 48 000,00 грн.. в т.ч. ПДВ 8000.00 грн., №256 від 10.05.2011 p. на суму 48 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 8000.00 грн., № 266 від 11.05.2011 p. на суму 49 000,00 грн.. в т.ч. ПДВ 8166,67 грн., № 566 від 12.05.2011 p. на суму 49 000,00 грн.. в т.ч. ПДВ 8 166,00 грн., № 274 від 17.05.2011 р. на суму 58 000,00 грн.. в т.ч. ПДВ 9666,67 грн., копії яких наявні в матеріалах справи.

ТОВ "Феррум Груп" виписало Позивачу податкову накладну № 219 від 28.02.2011 р., на підставі якої Позивачем сформовано податковий кредит з податку на додану вартість.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про помилковість позиції відповідача та обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі -Кодекс), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно пп.21.1.1. п.21.1. ст.21 Кодексу посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оскаржуваний правочин). До оскаржуваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака -специфічна мета -порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника -фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Статтею 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків; допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

Таким чином, необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладання з метою, що завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Відповідачем не надано суду жодних доказів, які б підтверджували те, що укладення договору, на підставі якого виникли взаємовідносини між позивачем та контрагентом -ТОВ "Феррум Груп", не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків, отже, доводи відповідача щодо нікчемності правочинів, укладених між позивачем та контрагентом, судом до уваги не приймаються.

На момент укладання договору, на якому ґрунтувалися взаємовідносини позивача з контрагентом, а також під час здійснення господарських операцій, ТОВ "Феррум Груп" було зареєстровано в податкових органах як платник ПДВ.

Суд враховує той факт, що відповідачем не доведено факту притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб та відповідальності посадових осіб контрагентів позивача за ухилення від сплати податків або за інші правопорушення. Сторонами по даній справі не було надано суду постанови про притягнення до кримінальної відповідальності відповідальних осіб та визнання їх винними у вчиненні злочинів, передбачених ст. ст. 205 або 212 КК України, яка б набрала законної сили.

Також, на час розгляду даної справи не встановлено наявність умислу у Голови Правління ПрАТ "Русанівка" на укладення угод, спрямованих на ухилення від сплати податків або з іншою протиправною метою.

Крім того, чинним законодавством України, відповідач не наділений повноваженнями щодо визнання правочинів нікчемними (недійсними) із застосуванням відповідних наслідків їх нікчемності (недійсності).

Відповідно до пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Кодексу, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Згідно п.198.1, п.198.3. ст.198 Кодексу, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2. ст.198 Кодексу).

Згідно п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно пункту 201.8. ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, Контрагент Позивача - ТОВ "Феррум Груп" - на час укладення та виконання договору з Позивачем був зареєстрований платником ПДВ. Згідно рішення № 311/29-203 від 17.06.2011 p., датою анулювання реєстрації платника ПДВ ТОВ "Феррум Груп" є 17.06.2011 p., в зв'язку з відсутністю підприємства за місцезнаходженням. Також вказано, що платник подає податкові декларації з ПДВ протягом періоду з січня 2011 року по квітень 2011 року з показниками, які свідчать про наявність оподатковуваних поставок, та має за останні дванадцять календарних місяців обсяги оподатковуваних операцій 29245511 грн.

Відповідно до п.201.10. ст.201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Законом України "Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, для підтвердження включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги) до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи (видаткові накладні, податкові накладні, акти виконаних робіт тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" (далі-Закон).

Відповідно до ст.1 Закону, первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст.9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Пунктом 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 р. № 1379, визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Відповідно до п.6.2. зазначеного Порядку, податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Як вже зазначалося, позивачем не було надано суду всіх первинних документів по його взаємовідносинам з контрагентом - ТОВ "Феррум Груп", оскільки такі документи вилучені у позивача під час проведення обшуку 15.03.2012 р. начальником ПВ ОРВ ПВПМ у Деснянському районі м. Києва ДПС, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією протоколу обшуку. Разом з тим, суд звертає увагу на порушення з боку посадових осіб відповідача, щодо порядку проведення перевірки у такому випадку.

Згідно ст. 85.9. ПК України, у разі коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, були вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов'язані надати для проведення перевірки контролюючому органу копії зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів. Такі копії, засвідчені печаткою та підписами посадових (службових) осіб правоохоронних та інших органів, якими було здійснено вилучення оригіналів документів, або яким було забезпечено доступ до перевірки вилучених документів, повинні бути надані протягом трьох робочих днів з дня отримання письмового запиту контролюючого органу. У разі якщо документи, зазначені в абзаці першому цього пункту, було вилучено правоохоронними та іншими органами, терміни проведення такої перевірки, у тому числі розпочатої, переносяться до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них.

Як встановлено в судовому засіданні, відповідач був проінформований про те, що згідно протоколу обшуку від 15.03.2012 року документи, які вимагались від позивача були вилученні працівниками податкової міліції у Деснянському районі м. Києва ДПС. Однак представником відповідача в порушення вимог, не було надано доказів звернення під час проведення перевірки до СВ ПМ ДПІ Деснянському районі м. Києва ДПС про надання копій документів, що були вилучені під час обшуку.

В той же час, існування первинної документації, яка в повному обсязі підтверджує взаємовідносини та взаєморозрахунки позивача з контрагентом - ТОВ "Феррум Груп", відповідачем жодним чином не заперечується та не спростовується.

Відповідач не заперечував, що ПрАТ "Русанівка" задекларувало і сплатило суми податку на додану вартість в сумі вартості товарів за наслідками спірної господарської операції. Згідно копії декларації з ПДВ ТОВ "Феррум Груп" з розшифровками податкових зобов'язань та реєстром виданих податкових накладних, підтверджується декларування ТОВ "Феррум Груп" податкового зобов'язання в сумі 52000,00 за операцією з поставки матеріалів ВАТ "Русанівка" 28.02.2011 р. Крім того, у рішенні про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість від 17.06.2011 р. щодо анулювання реєстрації ТОВ "Феррум Груп" як платника ПДВ не вказано про наявність заборгованості ТОВ "Феррум Груп" з ПДВ на дату складання акта.

Суд критично оцінює посилання Відповідача на порушення кримінальної справи за фактом створення ТОВ "Феррум Груп", оскільки лише сам по собі факт порушення кримінальної справи, не свідчить про спрямованість правочину на знищення майна чи відсутність господарських операцій і не позбавляє правового значення видані за цими господарськими операціями первинні документи.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи, суд дійшов висновку, що взаємовідносини позивача з контрагентом - ТОВ "Феррум Груп", який на момент здійснення господарських операцій був належним чином зареєстрований як платник податку на додану вартість, оформлені договором, який не було визнано в судовому порядку недійсним, а також підтверджені виданими ними відповідними первинними документами (податковою накладною), отже позивачем були виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на податковий кредит.

Відповідно до ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно вимог Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 р. № 984, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. В акті перевірки не допускається відображення необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання.

Крім того, суд звертає увагу на положення інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 р. № 1112/11/13-10 щодо принципу персональної податкової відповідальності в спорах про податок на додану вартість та принципу добросовісності платника податків, якими визначено, що сама по собі несплата податку продавцем (серед іншого й внаслідок ухилення від сплати) у разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування. Відповідальна за сплату податку на додану вартість особа, що формує дані податкового обліку з цього податку, а не контрагент такої особи. Якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції реальні та відповідають дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та /або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. Не будуть підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни з боку його контрагентів, припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість, припинення юридичної особи.

Разом з тим, позивачем також надано докази того, що укладений договір купівлі-продажу товару -матеріалів для проведення ремонтно-будівельних-робіт з ТОВ "Феррум Груп" пов'язаний з господарською діяльністю Позивача.

Так, придбані матеріали використані позивачем на ремонт і поліпшення приміщень майнового комплексу по пр. Возз'єднання, 21, м. Київ.

Позивачем надано суду оборотно-сальдову відомість по рахунку:205 місця зберігання товарно-матеріальних цінностей; партії за І квартал 2011 року; копії договору підряду № 20042011 на виконання будівельно-монтажних робіт від 20 квітня 2011 p., укладеного між ПрАТ "Русанівка" та ТОВ "Альфа-скрін"; Договору № 011011 на виконання ремонтних та будівельно-монтажних робіт від 01 жовтня 2011 p. укладеного між ПрАТ "Русанівка" та ТОВ "Украгро-тек", Договору підряду № 031011 на виконання ремонтних та будівельно-монтажних робіт від 13.10.2011 p. укладеного між ПрАТ "Русанівка" та ТОВ "Будівельна компанія "Палаццо", копії графіків проведення робіт, довідок про вартість виконаних будівельних робіт, копії підписаних актів виконаних робіт за листопад та грудень 2011 р., за січень 2012 р.

Відремонтовані приміщення були передані в оренду, що відповідає основній господарській діяльності ПрАТ "Русанівка", зокрема, укладено Договір оренди № 281211-2 від 28.12.2011 р. з ТОВ "Кордоба Ает Україна", Договір оренди № 12012012-1 від 12.01.2012 р. з ТОВ "Біко Фудс", Договір оренди № 12012012 від 12.01.2012 р. з ФОП ОСОБА_1, Договір оренди № 010212 від 01.02.2012 р. з ТОВ "ЛІТО АВТО".

Таким чином, матеріали справи містять документальні докази, надані на підтвердження виконання договору позивача із ТОВ "Феррум Груп" які відповідають вимогам, які ставляться до первинних документів, у позивача наявне підтвердження оплати придбання товару, а також використання його у власній господарській діяльності, наявна податкова накладна, що вилучена під час обшуку підприємства позивача, дає позивачу правові підстави для віднесення сум ПДВ по вказаній операції до податкового кредиту.

ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС не доведено, що зміст зазначених вище угод не відповідає дійсним намірам сторін, щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

В зв'язку з тим, що ПрАТ "Русанівка" була правомірно сформована сума податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ "Феррум Груп", висновки Акта від 24.05.2012 року № 1057/22-621-03062252 про порушення позивачем норм Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI є помилковими.

Відтак, збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 52 000,00 та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 01 грн. було здійснено відповідачем неправомірно, що свідчить про протиправність та необґрунтованість прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення від 11.06.2012 року № 0000052260, у зв'язку із чим воно підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Представник відповідача не надав суду належних доказів, які б підтверджували обґрунтованість висновків перевірки та правомірність винесених податкового повідомлення-рішення від 11.06.2012 року № 0000052260.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Приватного акціонерного товариства "Русанівка" задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000052260 від 11 червня 2012 р. Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби про донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 52000 (п'ятдесят дві тисячі) гривень.

Судові витрати в сумі 520,00 грн. присудити на користь Приватного акціонерного товариства "Русанівка" за рахунок Державного бюджету України.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Р.О. Арсірій