Постанова № 26417425, 21.09.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 вересня 2012 року № 2а-8863/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі судді Григоровича П.О., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Нікея-ЛТД»до треті особи про Київської регіональної митниці 1.Державна митна служба України 2.Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві Визнання протиправним та скасування рішення про визначення митної вартості товарів №100190000/2012/312293/2 від 17.05.2012 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

В липні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Нікея-ЛТД»звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Київської регіональної митниці, треті особи: Державна митна служба України, Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві. З урахуванням заяви від 22.08.2012 р. про зміну позовних вимог позивач просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Київської регіональної митниці про визначення митної вартості товарів №100190000/2012/312293/2 від 17.05.2012 року в частині визначення митної вартості ламп газорозрядних люмінесцентних трубчастих для загального освітлення двоцокольні з термокатодом напруга 220 В.18W, 15W, 36W діам.26 мм: EL люм.15W/54 G13 A-FT-0131 -40000 шт., EL люм.36W/54 G13 A-FT-0134 -18000 шт., EL люм.15W/54 G13 A-FT-0128 -5800 шт., EL люм.13W/54 G5 A-FT-D156 -5000 шт. Всього:68000 шт. Торгівельна марка ELECTRUM. Виробник: ELECTRUM LIMITED. Країна виробництва: CN, 2545 карт. кор.;

- стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікея-ЛТД»(код ЄДРПОУ 33546858) надмірно сплачену суму мита у розмірі 1562,18 грн.;

- стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікея-ЛТД»(код ЄДРПОУ 33546858) надмірно сплачену суму податку на додану вартість у розмірі 10726,96 грн.;

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Відповідачем, в порушення норм Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, Митного кодексу України, Порядку декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого постановою КМУ від 20.12.2006 року №1766 та ряду інших нормативно-правових актів, було необґрунтовано використано метод №6 (резервний) для визначення митної вартості товарів, які переміщувались позивачем через митний кордон України, що призвело до того, що митна вартість товару була збільшена. Позивач також зазначає, що у Відповідача не було підстав для непогодження із заявленою Позивачем митною вартістю, визначеною за методом №1, а тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню.

Крім того, позивач посилається як на підставу для задоволення його позовних вимог на ту обставину, що відповідачем не було надано відповіді на скаргу позивача стосовно неправомірності спірного рішення, а тому керуючись абз. 2 п.56.9 ст.56 Податкового кодексу України позивач вважає таку скаргу задоволеною на його користь.

Представник Відповідача проти позову заперечив, просив відмовити у задоволенні позову повністю, оскільки, оскаржуване рішення прийняте у відповідності до вимог чинного законодавства, а відповідач діяв виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб передбачений Конституцією та законами України.

Представник третьої особи Державної митної служби України проти позову заперечив та пояснив, що оскільки п. 40.1. ст. 40 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо законами з питань митної справи визначається спеціальний порядок адміністрування окремих податків, зборів (обов'язкових платежів), використовуються правила, визначені в законі з питань митної справи. А оскільки спеціальний порядок оскарження рішень про визначення митної вартості товарів визначено ст. 264 Митного кодексу України та п. 17,18 Порядку, то норми Податкового кодексу України в даному випадку не підлягають застосуванню.

Третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві проти позову заперечило та в письмових запереченнях вказало, що Головне управління несе відповідальність за своїми зобов'язаннями та ніяких порушень прав та законних інтересів позивача не допускало.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства з урахуванням клопотання представників сторін від 23.08.2012 року розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

14 травня 2012 року на виконання умов зовнішньоекономічного контракту поставки товарів №NK2010/1 від 07.09.2010 р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Нікея-ЛТД»та компанією ELECTRUM LIMITED (Китай), до митного оформлення була заявлена вантажна митна декларація (надалі -ВМД) №100190000/2012/318895 у якій товар був задекларований у митний режим «імпорт-40». Разом з ВМД була заповнена та подана до митного оформлення декларація митної вартості за формою ДМВ-1 від 14.05.2012 року №100190000/2012/318895 (надалі -ДМВ-1) та документи необхідні для здійснення митного контролю.

Як зазначає позивач, 11 квітня 2012 року між ним та Приватним підприємством «НЄВ»було укладено договір доручення про надання послуг з декларування товарів №2. Декларантом виступала уповноважена особа ПП «НЄВ»- ОСОБА_1

Митна вартість була заявлена декларантом шляхом подання декларації митної вартості форми 1, тобто за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

До декларування було заявлено електротехнічну продукцію, зокрема, товар: лампи газорозрядні люмінесцентні трубчасті для загального освітлення двоцокольні з термокатодом напруга 220 В.18W, 15W, 36W діам.26 мм: EL люм.15W/54 G13 A-FT-0131 -40000 шт., EL люм.36W/54 G13 A-FT-0134 -18000 шт., EL люм.15W/54 G13 A-FT-0128 -5000 шт., EL люм.13W/54 G5 A-FT-0156 -5000 шт. Всього:68000 шт. Торгівельна марка ELECTRUM. Виробник: ELECTRUM LIMITED. Країна виробництва: CN, 2545 карт. кор. (надалі -Товар). Заявлена митна вартість Товару 24 084 USD.

Відповідно до змісту ст. 265 Митного кодексу України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм, у тому числі відповідно до статей 60 і 69 цього Кодексу, після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів. Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості. Якщо митний орган дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару, митний орган має право зобов'язати декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення.

Згідно п.3 ст. 3 Порядку роботи посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженого Наказом Державної митної служби України від 24.06.2009 № 602, під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів та прийнятті Рішень використовуються такі джерела інформації, як спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої системи Державної митної служби України (надалі - ЄАІС ДМСУ).

Відповідно до Методичних рекомендацій із застосування окремих положень Митного кодексу України, що стосуються питань визначення митної вартості товарів, які імпортуються на митну територію України, затверджених наказом ДМСУ від 31 січня 2007 року № 74 (далі - Методичні рекомендації із застосування окремих положень МКУ), а саме п. 3.1., передбачено, що під час здійснення митного контролю й митного оформлення окремих видів товарів, які визначені Держмитслужбою для поглибленого контролю за правильністю визначення їх митної вартості із застосуванням положень статті 265 Митного кодексу України, посадова особа митного органу, що здійснює такий контроль, використовує інформацію бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України, а також електронного та/або паперового бюлетеня "Огляд цін українського та світового товарних ринків", біржову інформацію про ціни на товари та/або сировину, інші інформаційні джерела, де наведено цінові характеристики таких товарів та/або сировини.

Відповідно до абзаців 1, 2 п. 11 постанови Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 року № 1766 "Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження" (надалі - Постанова КМУ № 1766) для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи. Посадова особа митного органу у графі "Для відміток митниці" декларації митної вартості робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис.

Згідно з приписами пункту 3.3. Методичних рекомендацій із застосування окремих положень МКУ, якщо заявлена декларантом митна вартість товару в результаті розрахунків нижча, ніж величина витрат, обчислена посадовою особою митного органу згідно з пунктом 3.2 цих Рекомендацій, то посадова особа митного органу повідомляє про це декларанта та запитує додаткові документи в підтвердження заявленої декларантом митної вартості, що визначені в п. 11 Постанови КМУ № 1766.

Відповідно до ч. 1 ст. 264 Митного кодексу України заявлена декларантом митна вартість і дані, що стосуються її визначення, мають ґрунтуватися на достовірній і документально підтвердженій інформації

Частиною 2 статті 264 Митного кодексу України визначено, що у разі потреби у підтвердженні заявленої декларантом митної вартості товарів декларант зобов'язаний на вимогу митного органу надати йому необхідні для цього відомості.

Відповідно до п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 339 від 09.04.2008 «Про затвердження Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів»контроль за правильністю визначення митної вартості товарів під час проведення операцій їх митного контролю і митного оформлення здійснюється митним органом відповідно до статті 41 Митного кодексу України шляхом:

1. перевірки документів, поданих для підтвердження митної вартості товарів і відомостей;

2. порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з:

- рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено;

- наявною у митного органу інформацією про рівень цін на такі товари, в центральній базі ДМСУ.

З матеріалів справи вбачається, що митним органом було проаналізовано інформацію, що містилась у товаросупровідних документах, наданих до митного оформлення, цінову інформацію ЄАІС ДМСУ на товари, що ввозились на митну територію України у період заявлення товару до митного оформлення, та було встановлено, що митна вартість товарів значною мірою відрізнялась від вартості товарів, що була визначена митницею під час митного оформлення ідентичних чи подібних товарів, ввезених на територію України за іншими угодами.

Відповідно до вимог пункту 11 Постанови КМУ № 1766 на зворотній стороні декларації митної вартості ДМВ-1 №100190000/2012/318895 посадовою особою митного органу було зроблено запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів. Декларант ОСОБА_1 14.05.2012 р. була ознайомлена під підпис про необхідність подання наступних документів:

- каталоги, прейскуранти (прайс - листи) фірми -виробника товару;

- калькуляція фірми -виробника товару;

- копія ВМД, а в разі коли в такій країні товар розміщувався в митному режимі, яким не передбачено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним контролем, - копія ВМД, оформленої в попередній експорту митний режим;

- висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією, що має відповідні повноваження згідно із законодавством;

- бухгалтерська документація (видаткові та/або податкові накладні за попередніми поставками);

- рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних товарів, якщо вона прийнято за одним договором (відповідно до п. 7 порядку);

- банківський платіжний документ щодо здійснення 20 % передплати (відповідно до п. 5.1. контракту та інвойсів;

- страховий поліс (відповідно до п.8 Порядку);

- ліцензійний договір щодо використання торгової марки та оплати за її використання;

- інші документи для підтвердження заявленої у декларації митної вартості товарів (за власним бажанням декларанта).

Відповідно до п. 13 Постанови КМУ № 1766 декларант зобов'язаний подати додаткові документи, визначені у пункті 11 цього Порядку, протягом 10 календарних днів після ознайомлення із записом митного органу про їх подання. За вмотивованою заявою декларанта такий строк продовжується. У разі відмови подати додаткові документи декларант робить відповідний запис із зазначенням дати, прізвища та проставлення свого підпису на зворотному боці основного аркуша декларації митної вартості.

З наявної в матеріалах справи належним чином завіреної копії ДМВ-1 №100190000/2012/318895 вбачається, що особа, уповноважена на декларування товару, ОСОБА_1 надала документи, що були витребувані посадовою особою митного органу, не в повному обсязі. Про що нею вчинено запис: «документи надано 17.05.2012 р. не в повному обсязі. Інформація митного органу про ціну товару доведено до відома декларанта. Ціну не узгоджено. Консультація проведена»з проставленням дати та власного підпису.

Відповідно до п. 14 Постанови КМУ № 1766 якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

Позивачем не було надано всіх необхідних документів, що могли б підтвердити заявлену митну вартість. Зокрема, не надано наступні витребувані документи: калькуляція фірми -виробника товару; копія ВМД, а в разі коли в такій країні товар розміщувався в митному режимі, яким не передбачено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним контролем, - копія ВМД, оформленої в попередній експорту митний режим; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних товарів, якщо вона прийнято за одним договором (відповідно до п. 7 порядку).

Враховуючи це, визначення митної вартості Товару митним органом здійснювалося у відповідності до статей 265-273 Митного кодексу України, Порядку декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей про її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.06 № 1766, Методичних рекомендацій із застосування окремих положень Митного кодексу України, що стосуються питань визначення митної вартості товарів, які імпортуються на митну територію України, затвердженого наказом Держмитслужби України від 31.01.07 №74, Порядку роботи посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженого наказом Держмитслужби України від 24.06.10 №602, цінової інформації, наявної у митного органу.

Відповідно до ч. 1 ст. 266 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюються за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного.

Згідно з ч. 4 ст. 266 Митного кодексу України кожний наступний метод і застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Тобто, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.

Відповідно до абз. 2 п. 3.4. Методичних рекомендацій із застосування окремих положень МКУ, факт проведення консультацій та результати таких консультацій фіксуються посадовою особою митного органу, яка їх провела, на зворотному боці декларації митної вартості або у відповідному журналі та засвідчуються підписом декларанта, з яким було проведено таку консультацію.

Факт проведення консультації з декларантом підтверджується і записом на зворотному боці декларації митної вартості №100190000/2012/318895 де декларант зазначив, що консультації проведено.

Відповідно до статті 88 Митного кодексу України на декларанта покладений обов'язок надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур.

Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Це безпосередньо стосується таких норм міжнародного права, як стаття VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (далі ГАТТ).

Пунктом 2 (а) статті VII ГАТТ встановлено, що оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості ввезеного товару, який обкладається митом, або аналогічного товару.

Згідно з пунктом 2 (b) статті під «дійсною вартістю»повинна розумітися ціна, за якою такий або аналогічний товар продається або пропонується для продажу при нормальній ході торгівлі в умовах вільної конкуренції.

Якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до пункту (b), оцінка для митних цілей повинна ґрунтуватися на найближчому еквіваленті, який може бути встановлений.

Таким чином, митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару повинен впевнитися, що заявлена декларантом митна вартість товару ґрунтується на дійсній вартості.

Згідно з ст. 17 Угоди про застосування статті VII ГАТТ ніщо не повинно тлумачитись так, що обмежує або ставить під сумнів право митних адміністрацій упевнитися в істинності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей митного оцінювання.

Оскільки позивачем у встановленому порядку не підтверджено заявлену митну вартість товару, як того вимагає закон, а саме не надано додаткові документи, та враховуючи наявну в митниці цінову інформацію, застосувати перший метод визначення митної вартості було неможливо. Отже, визначення митної вартості правомірно здійснювалось відповідно до вимог статті 266 Митного кодексу України шляхом послідовного використання методів визначення митної вартості 2-6 (статті 268-273 Митного кодексу України).

Верховний суд України при розгляді справи аналогічної категорії (визнання протиправними та скасування рішень про визначення митної вартості товарів), а саме в постанові від 10.04.2012р. у справі № 21-52а12 за позовом відкритого акціонерного товариства "Грета" до Східної митниці Державної митної служби України, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про визнання протиправними та скасування рішень, дійшов до висновку, що митниця може вимагати, а суб'єкт господарювання має надати лише належні документи для підтвердження правильності зазначеної митної вартості товару.

Надання неналежних документів не може вважатися виконанням вимог митниці щодо підтвердження митної вартості товарів.

Відповідно до вимог частини 1 статті 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Для застосування 2 та 3 методів визначення митної вартості товарів згідно зі статями 268 та 269 Митного кодексу України необхідно мати інформацію для порівняння ціни продажу ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів в Україну. Зазначеними статями Митного кодексу України чітко визначено, що саме розуміється під ідентичними та подібними (аналогічними) товарами (частина друга статей 268. 269 Митного кодексу України), а також зазначені ознаки таких товарів, зокрема, наявність торгової марки, виробник, країна походження. Статтею 270 Митного кодексу України передбачено застереження щодо умов застосування методів визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних товарів та за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів: товари не вважаються ідентичними або подібними (аналогічними) оцінюваним, якщо вони не вироблені в тій же країні, що і товари, які оцінюються.

Оскільки інформація, яка б відповідала вищезазначеним ознакам була відсутня, що підтверджується витягом з ЄАІС ДМСУ за період з 17.02.2012 р. по 17.05.2012 р., який знаходиться в матеріалах справи, то використання другого та третього методів згідно ст.ст.268-269 Митного кодексу України було неможливим.

Відповідно до статті 271 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість імпортних товарів не може бути визначена відповідно до положень статей 267-270 цього Кодексу, їх митна вартість визначається згідно з положеннями цієї статті на основі віднімання вартості, крім випадків, коли на вимогу декларанта порядок застосування цієї статті та статті 272 може бути зворотним.

Тобто, методи визначення митної вартості 4 та 5 можуть застосовуватися у будь-якій послідовності за вимогою декларанта.

Застосування 4 та 5 методу визначення митної вартості передбачає наявність інформації:

- щодо продажу (відчуження) оцінюваних, ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів на митній території України (метод № 4);

- про вартість товарів, які оцінюються, надану виробником або від його імені, яка повинна складатися із сум: вартості матеріалів та витрат, понесених виробником при виробництві оцінюваних товарів; обсягу прибутку та загальних витрат, що дорівнює сумі, яка звичайно відображається при продажу товарів того ж класу або виду, що й оцінювані товари, які виготовляються виробниками у країні експорту для експорту в Україну; загальних витрат при продажу в Україну з країни вивезення товарів того ж класу або виду (метод № 5).

Інформація для застосування зазначених методів (4 і 5) у митниці була відсутня - позивачем, в ході консультацій, не надано будь-яких відомостей, а митниця не володіє інформацією щодо продажу (відчуження) товарів на митній території України, оскільки не здійснює контроль за товарами після їх митного оформлення та випуску у вільний обіг.

Згідно з приписами статті 272 Митного кодексу України, яка регламентує порядок застосування 5 методу визначення митної вартості, посадова особа митного органу не може вимагати або примушувати будь-яку особу, яка не є резидентом, надавати для вивчення або дозволяти одержувати доступ до будь-якого рахунка чи інших записів для цілей визначення обчисленої вартості.

На підставі викладеного, відповідно до вимог статті 266 Митного кодексу України, митницею було здійснено послідовний перехід від першого до останнього методу визначення митної вартості заявленого товару і застосований 6-й (резервний) метод.

Митним органом було винесено рішення про визначення митної вартості товарів від 17.05.2012 року №100190000/2012/312293/2, яким митна вартість товару: «лампи газорозрядні люмінесцентні трубчасті для загального освітлення двоцокольні з термокатодом напруга 220 В.18W, 15W, 36W діам.26 мм: EL люм.15W/54 G13 A-FT-0131 -40000 шт., EL люм.36W/54 G13 A-FT-0134 -18000 шт., EL люм.15W/54 G13 A-FT-0128 -5000 шт., EL люм.13W/54 G5 A-FT-0156 -5000 шт. Всього:68000 шт. Торгівельна марка ELECTRUM. Виробник: ELECTRUM LIMITED. Країна виробництва: CN, 2545 карт. кор.» скоригована з 24 084 USD до 30 600 USD.

Таким чином, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що дії відповідача щодо визначення митної вартості товару є законними та такими, що відповідають нормам чинного законодавства України, прийняте рішення про визначення митної вартості є обґрунтованим та правомірним.

Законодавством України не передбачено ані прийняття рішення про незастосування того чи іншого методу визначення митної вартості товарів, ані викладення в рішенні про визначення митної вартості товарів (здійснення митної оцінки) причин незастосування інших методів, а ніж резервного методу визначення митної вартості товару.

Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги, в даному випадку, є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 69-71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволені адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя П.О. Григорович