Постанова № 26417215, 28.09.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 вересня 2012 року № 2а-10469/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Федорчука А.Б. розглянувши адміністративну справу у письмовому провадженні

за позовомПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Добробут та захист»до Центрального територіального департаменту Національної комісії, що здійснює державне регулювання ринків фінансових послугпро скасування постанови про накладання санкції №610-ЦД-1-Е від 16.05.2012

На підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач, в особі Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Добробут та захист», звернувся з позовною заявою до Центрального територіального департаменту Національної комісії, що здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг про скасування повністю Постанову про накладання санкцій за правопорушення на ринку цінних паперів №610-ЦД-1-Е від 16.05.2012.

Обґрунтування позовних вимог базується на тому, що за не виконання розпорядження про усунення порушень законодавства про цінні папери до позивача застосовано штрафні санкції. На думку позивача оскаржувана постанова є незаконною та такою, що прийнята відповідачем з порушенням вимог чинного законодавства.

Позивач наполягає на задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідач до суду не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про судовий розгляд справи, відповідно до вимог статей 35, 37 Кодексу адміністративного судочинства України.

Як зазначено в Листі (роз'яснення) Вищого адміністративного суду України від 01.06.2012 р. №13, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики. Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не належать до суб'єктів, визначених частиною першою статті 24 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому її положення не поширюється на порядок розгляду та вирішення справ, у яких ці органи є відповідачами.

З урахуванням Листа (роз'яснення) Вищого адміністративного суду України від 01.06.2012 р. №13, дана справа розглядається суддею одноособово.

У відповідності до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Судом встановлено, що Позивачем було отримано від Відповідача Постанову №610-ЦД-1-Е про накладання санкцій за правопорушення на ринку цінних паперів від 16.05.2012 р. за не виконання розпорядження про усунення порушень законодавства про цінні папери, застосовано штрафні санкції у розмірі 17 000,00 грн.

Підставою для винесення вищезазначеної Постанови слугували: Акт про правопорушення на ринку цінних паперів від 03.05.12р №616-ЦД-1-Е факт порушення ПрАТ «Страхова компанія «Добробут та Захист» вимог: п. 10 ст. 8. Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні», а саме: невиконання Розпорядження про усунення порушень законодавства про цінні папери від 23.02.2012 року №16-ЦД-1-Е.

Відповідно до Розпорядження про усунення порушень законодавства про цінні папери від 23.02.2012 року №16-ЦД-1-Е необхідно було у термін до 23.03.2012 року усунути порушення, а саме: п. 5 розділу XVII Закону України «Про акціонерні товариства»(із змінами і доповненнями), а саме: ПрАТ «Страхова компанія «Добробут та Захист»не привело у відповідність із нормами цього Закону Положення про ревізійну комісію та Положення про правління.

Згідно п. 5 розділу XVII Закону України «Про акціонерні товариства»датою приведення діяльності акціонерних товариств, створених до набрання чинності цим Законом, у відповідність із вимогами цього Закону є дата державної реєстрації змін до статуту, які в тому числі передбачають зміну найменування акціонерного товариства з відкритого акціонерного товариства на публічне або приватне акціонерне товариство або закритого акціонерного товариства на публічне або приватне акціонерне товариство.

Позивач стверджує, що ним було виконано вимоги Розпорядження про усунення порушень законодавства про цінні папери від 23.02.2012 року №16-ЦД-1-Е та надано всі документи.

Позивачем 23.03.2012 р. надіслано на адресу Відповідача лист вих.№084 від 22.03.2012 р. в якому зазначено, що на адресу Відповідача надсилається положення про правління ПрАТ «Страхова компанія «Добробут та Захист», що приведене у відповідність з нормами Закону України «Про акціонерні товариства»та зазначено, що Положення про ревізійну комісію відсутні, оскільки в товаристві обрано ревізора.

Проте, згідно до Розпорядження про усунення порушень законодавства про цінні папери від 23.02.2012 року №16-ЦД-1-Е необхідно було у термін до 23.03.2012 року усунути порушення але, як свідчать обставини справи Позивачем лише 23.03.2012 надіслано Відповідачу документи та Пояснення, що в свою чергу свідчить, що Позивач не виконав вимоги розпорядження.

Уповноваженою особою комісії було порушено справу про правопорушення на ринку цінних паперів та винесено відповідну постанову від 17 квітня 2012 року (вих№04/01/2317/пп. Від 20.04.12року). Цією постановою представника або керівника товариства викликалось для підписання Акту про правопорушення на ринку цінних паперів на 03.05.12 року.

Акт про правопорушення на ринку цінних паперів №616 -ЦД-1-Е був підписаний 03 травня 2012 року. Відповідно до Акту було встановлено ознаки порушення товариством вимог: п. 10 ст. 8. Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні», а саме: невиконання Розпорядження про усунення порушень законодавства про цінні папери від 23.02.2012 року №16-ЦД-1-Е.

Розгляд справи був призначений на 16 травня 2012 року на 10-35.

Так, 16 травня 2012 року відбувся розгляд справи про правопорушення на ринку цінних паперів. Про час і місце розгляду товариство було повідомлене належним чином.

За результатами розгляду справи було винесено Постанову про накладення санкції за правопорушення на ринку цінних паперів №610-ЦД-1-Е.

Виходячи з аналізу заявлених позовних вимог, положень чинного законодавства, повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи Суд приходить до наступних висновків.

Указом Президента України «Про ліквідацію Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України»від 23.11.2011 року постановлено ліквідувати Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України та утворити комісію з ліквідації Держфінпослуг. Цим же Указом визнано такими, що втратили чинність: Указ Президента України від 11.12.2002 року N 1153 «Про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України», Указ Президента України від 04.04.2003 року N292 «Про Положення про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України».

Одночасно, Указом Президента України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг»постановлено утворити новий орган, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, та затверджено Положення про нього.

На підставі вказаних Указів Президента України 20.02.2012 року було зареєстровано Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (і.к. 38062828).

Правові засади здійснення державного регулювання ринку цінних паперів та державного контролю за випуском і обігом цінних паперів та їх похідних в Україні визначено Законом України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" (далі - Закон).

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" (далі -Закон), Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку здійснює державне регулювання ринку цінних паперів, комплексні заходи щодо упорядкування, контролю, нагляду за ринком цінних паперів та їх похідних та запобігання зловживанням, порушенням у цій сфері, а отже і органом, уповноваженим державою на здійснення відповідних функцій на ринку цінних паперів.

Згідно до ст.1 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні»державне регулювання ринку цінних паперів - це здійснення державою комплексу заходів з метою упорядкування контролю, нагляду за ринком цінних паперів та їх похідних та попередження зловживань та порушень у цій сфері.

Стаття 2 цього Закону визначає мету державного регулювання ринку цінних паперів - додержання учасниками ринку цінних паперів вимог актів законодавства.

Учасниками ринку цінних паперів згідно ст.1 Закону є емітенти, інвестори та особи, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів.

Стаття 5 визначає, якими органами здійснюється державне регулювання ринку цінних паперів, одним з яких є Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про державне регулювання в Україні" Комісія здійснює повноваження через центральний апарат і свої територіальні органи. Комісія може делегувати надані їй повноваження центральному апарату і територіальним органам шляхом прийняття відповідного рішення в установленому порядку.

Згідно п. 10 ст. 8 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні»Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку має право, зокрема, надсилати емітентам, особам, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів, фондовим біржам та саморегулівним організаціям обов'язкові для виконання розпорядження про усунення порушень законодавства про цінні папери та вимагати надання необхідних документів відповідно до чинного законодавства.

Як встановлено судом та не спростовується Позивачем, під час розгляду справи при винесенні спірної Постанови у Позивача витребовувалося надати Положення про ревізійну комісію, проте, Позивачем не надано Положення та повідомлено про це Відповідача.

В матеріалах справи міститься копія статуту Позивача затвердженого Загальними зборами акціонерів Протокол №20 від 30.04.2012 р. в п.10.26.1 даного Статуту зазначено: «Вимоги щодо обрання ревізора, порядку його діяльності та компетенції регулюються «Положенням про ревізора АТ «СК «ДОБРОБУТ ТА ЗАХИСТ».

З аналізу матеріалів справи та норм законів, суд приходить до висновку, що позивачем не виконано вимоги Розпорядження про усунення порушень законодавства про цінні папери від 23.02.2012 року №16-ЦД-1-Е, а саме, не надано витребовуваних документів (Положенням про ревізора АТ «СК «ДОБРОБУТ ТА ЗАХИСТ», яке повинно бути у Позивача).

В частині щодо не розгляду клопотання Позивача про відкладення розгляду справи про правопорушення на ринку цінних паперів, суд зазначає наступне.

Згідно п. 7 Правил розгляду справ про порушення вимог законодавства на ринку цінних паперів та застосування санкцій, затвердженого рішенням ДКЦПФР від 11.12.07 р. № 2272, за мотивованим письмовим клопотанням керівника або представника особи, яка притягується до відповідальності, уповноважена особа до складання акта про правопорушення на ринку цінних паперів може прийняти рішення про перенесення дати підписання акта про правопорушення на ринку цінних паперів в межах строку, встановленого абз. другим п. 2 цього розділу.

Подане 26.04.2012 р. відповідне клопотання позивача задоволене не було та 03.05.2012 р. Уповноваженою особою Комісії складено акт про правопорушення на ринку цінних паперів щодо позивача.

Проте, згідно п. 7 Правил уповноважена особа не зобов'язана задовольняти клопотання про перенесення дати підписання акта.

Крім того, згідно матеріалів справи про правопорушення на ринку цінних паперів її розгляд по суті відбувся лише 16.05.2012 р. і до вказаної дати позивач мав можливість надати відповідачу витребувані документи. Між тим, і станом на 16.05.2012 р. вказана документи не були позивачем надані, у зв'язку з чим не могла бути врахована під час винесення оскаржуваної постанови.

Судом вбачається, що оскаржуване рішення відповідача винесене у межах компетенції та повноважень із дотриманням усіх норм чинного законодавства, а відтак, підстав для визнання їх протиправними та скасування немає.

Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Згідно ч.4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.Б. Федорчук