Постанова № 26417168, 02.10.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

02 жовтня 2012 р. № 2-а- 8501/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кухар М.Д.,

при секретарі - Тайцеві А.Л.,

за участі: представника позивача - Захарової В.В.,

представника відповідача - Гіль А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Посад" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма "Посад", з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові Державної податкової служби, в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові від 23.09.2011 року № 0001360854 про визначення податкового зобов'язання зі сплати податку на прибуток та від 23.09.2011 року № 0001350854 про визначення податкового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість. Позивач, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні повністю підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував, вважає його безпідставним та просить суд відмовити у задоволені позовних вимог.

Суд, вислухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Судом встановлено, що фахівцями СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові ДПС було проведено планову виїзну перевірку ТОВ фірма «Посад» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 р. по 31.03.2011 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 р. по 31.03.2011 р.

За результатами перевірки складено акт від 09.09.2011 року № 1968/23-1/21229267 про результати планової виїзної перевірки ТОВ фірми «Посад» (код ЄДРПОУ 21229267) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 р. по 31.03.2011 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 р. по 31.03.2011 р., в якому зафіксовані порушення встановлені відповідачем: 1) п. 5.1., п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5, п.п. 8.1.2. п. 8.1. п.п. 8.3.2. п. 8.3., п.п. 8.4.1. п. 8.4. ст. 8 ЗУ України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28.12.1994 р. в редакції ЗУ № 283/97-ВР від 22.05.1997 р. (зі змінами та доповненнями), в результаті чого ТОВ фірма «Посад» занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 67664,00 грн. у тому числі за 2 квартал 2010 р. у сумі 1767,00 грн., за 3 квартал 2010 р. у сумі 54562,00 грн., за 4 квартал 2010 р. у сумі 5219,00 грн., за 1 квартал 2011 р. у сумі 6116,00 грн.; 2) п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР зі змінами та доповненнями, п. 198.1., п. 198.2., п. 198.3., п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 199666,00 грн., в тому числі за грудень 2009 р. у сумі 9258,00 грн., за січень 2010 р. у сумі 33467,00 грн., за березень 2010 р. у сумі 7575,00 грн., за квітень 2010 р. у сумі 1414,00 грн., за травень 2010 р. у сумі 11917,00 грн., за червень 2010 р. у сумі 11325,00 грн., за липень 2010 р. у сумі 10500,00 грн., за серпень 2010 р. у сумі 547,00 грн., за вересень 2010 р. у сумі 1258,00 грн., за жовтень 2010 р. у сумі 120,00 грн., за листопад 2010 р. у сумі 3169,00 грн., за грудень 2010 р. у сумі 886,00 грн., за січень 2011 р. у сумі 53565,00 грн., за лютий 2011 р. у сумі 35446,00 грн., за березень 2011 р. у сумі 19219,00 грн.

На підставі акту перевірки СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові ДПС було прийнято податкові повідомлення - рішення від 23.09.2011 року № 0001360854 про визначення податкового зобов'язання зі сплати податку на прибуток та 23.09.2011 року № 0001350854 про визначення податкового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість.

СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові ДПС в акті перевірки відповідача, на підставі якого були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, посилається лише на наведені далі акти документальних позапланових невиїзних перевірок: 1) ТОВ «Компанія Істсервіс» від 09.03.2011 р. № 603/23-05/36988381 ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, відповідно до якого: «Встановлено порушення ТОВ «Компанія Істсервіс» ч. 1, ст. 203, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст.. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання юридичних наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Компанія Істсервіс» при придбанні та продажу товарів (послуг). Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст.ст. 662, 655 та 656 ЦК України; 2) ТОВ «АПК Улан» від 12.03.2011 р. № 1000/182/36371820 ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова, відповідно до якого: «Встановлено порушення ТОВ «АПК Улан» ч. 1 ст. 203, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст.. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів по придбанню та реалізації товарів, робіт, послуг за період з 14.04.2009 р. по 30.09.2010 р.; 3) ТОВ фірма «Сат Імпекс» від 08.04.2011 р. № 1329/10-018/32564148 ДПІ у Київському районі м. Харкова, відповідно до якого: «Встановлено порушення ТОВ фірма «Сат Імпекс» ч. 1, ст. 203, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст.. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання юридичних наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Компанія Істсервіс» при придбанні та продажу товарів (послуг).

Перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг), які підпадають під визначення ст.ст. 3, 4, 7 ЗУ «Про податок на додану вартість» 168/97-ВР від 03.04.1997 із змінами та доповненнями; ст.ст. 3, 4, 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. за № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» зі змінами та доповненнями.

На думку відповідача, вищевикладене свідчить про відсутність у ТОВ «Компанія Істсервіс», ТОВ «АПК Улан», ТОВ Фірма «Сат Імпекс», адміністративно -господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладеним угодам та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань. Останнє, в свою чергу свідчить про відсутність наміру створення правових наслідків. Тобто, такі угоди носять фіктивний характер.

Працівниками управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова та ДПІ у Київському районі м. Харкова було здійснено вихід на юридичні адреси ТОВ «Компанія Істсервіс», ТОВ «АПК Улан», ТОВ Фірма «Сат Імпекс» в результаті чого встановлено, що ТОВ «Компанія Істсервіс», ТОВ «АПК Улан», ТОВ Фірма «Сат Імпекс» та його посадові особи відсутні за місцезнаходженням підприємств, про що складено акти про відсутність ТОВ «Компанія Істсервіс», ТОВ «АПК Улан», ТОВ Фірма «Сат Імпекс» за місцем знаходженням.

Суд зазначає, що відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку (п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України).

Згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.4 ст. 198 Податкового Кодексу України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності. Отже, в даному разі для перевірки законності здійснених операцій дослідженню підлягають обставини щодо реальності здійснення господарських операцій та правильності формування даних податкового обліку за наслідками виконання цих операцій.

Виконання спірних господарських операцій (поставка Товару за Договором поставки обладнання № 03/11 від 03.11.2010 р. між Позивачем та ТОВ Фірма «Сат Імпекс», поставка Позивачеві від ТОВ «Компанія Істсервіс» канцелярських товарів та поставка цукру ТОВ Фірма «Посад» від ТОВ «АПК Улан») підтверджується наявними первинними документами, які належить складати для даного виду господарських операцій (поставки товарів), а саме - видатковими накладними, податковими накладними, тощо, а також платіжними дорученнями, за якими позивач оплатив отримані товари. Крім того, виконання даних господарських операцій підтверджується подорожними листами (транспортуваня товару) та інвентарними картками основних засобів (облік), актами вводу в експлуатацію основних засобів (використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку), подальше переміщення товарів в господарській діяльності Позивача. Податковим органом не доведено та не підтверджено документально свої міркування, не подано будь-яких доказів, які б засвідчили відсутність у постачальників фізичних, технічних та технологічних можливостей поставки товарів або недостовірність відомостей у первинних документах.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення, регламентований ст.ст. 185-199 ПКУ. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (п. 198.6. ПКУ). Так, згідно п.201.10 ПКУ податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. А згідно п. 201.4 ПКУ податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця; оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Як визначено п. 198.2 ПКУ 198.2. датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Аналіз наведених норм дає підстави дійти висновоку, що в ПКУ передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку належно оформленої податкової накладної.

Суд зазначає, що позивачем дотримано приписів чинного законодавства України. В акті перевірки не спростовано фактів виконання умов договору, а необхідність здійснення тих чи інших витрат, а так само їх зв'язок з власною господарською діяльністю.

Окремо суд бере до уваги, що викладені в акті перевірки судження суб'єкта владних повноважень про порушення позивачем вимог ст.ст.203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України зроблені з перевищенням компетенції органів державної податкової служби України та не підтверджуються добутими судом доказами.

Так, суд зазначає, що правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч. 1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228).

Вирішуючи спір, суд вважає також за необхідне керуватись правовими позиціями Верховного Суду України, які викладені у постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", адже правочин між позивачем та його контрагентом був укладений у цивільних (господарських) правовідносинах (далі за текстом -Постанова Пленуму ВСУ №9).

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму ВСУ №9 перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами (стаття 216 ЦК).

Вивчивши зміст акту перевірки, суд зазначає, що даний документ не містить жодних фактичних даних, які б засвідчували наявність в діяльності позивача обставин, котрі передбачені ч. 1 ст. 228 Цивільного кодексу України (з урахуванням викладених в Постанові Пленуму ВСУ №9 правових позицій) як ознаки нікчемного правочину.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач не надав належних доказів правомірності оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, оскільки, як вбачається з наявних письмових доказів, факт вказаного порушення позивачем вимог податкового законодавства не знайшов свого підтвердження при судовому розгляді, тому адміністративний позов підлягає задоволеню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 11, 71, 94,159, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Посад" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові №0001360854 від 23.09.2011 року.

Скасувати податкові повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові № 0001350854 від 23.09.2011 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Посад" судові витрати у розмірі 2204.00 грн. (дві тисячі двісті чотири гривні).

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 08.10.2012 року.

Суддя Кухар М.Д.