Постанова № 26416769, 27.09.2012, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/4019/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Єресько Л.О.,

при секретарі - Курбалі А.В.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - Дем'яненко Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

15 червня 2012 року фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (надалі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.05.2012 №0035791702/14671, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем в розмірі 21210 грн. 30 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 5302 грн. 58 коп., №0035801702/14672, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 52 433 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 13108 грн. 25 коп.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на незгоду із висновками планової документальної перевірки відповідача, що набрала форму акту від 28.04.2012 № 1064/17-311/НОМЕР_1, зазначав, що ним не було допущено порушень податкового законодавства, зафіксованих вищевказаним актом, господарські операції з контрагентами ТОВ "НВФ Циклон 7" та ТОВ "Чєнгун" мали реальний характер, оформлені належними первинними документами та в повному обсязі відображені в бухгалтерському та податковому обліках. Вказував, що накладні виписані ТОВ "Гарбол" були включені до податкового кредиту помилково та відкориговано шляхом виключення у додатку №5 до податкової декларації з ПДВ ТОВ "Гарбол" та включивши суму ПДВ до податкового кредиту за той же період від іншого контрагента, а саме ТОВ "МК-75". Пояснював, що у перевіряємому періоді формував свій податковий кредит у відповідності із вимогами діючого законодавства про податок на додану вартість, та не може нести відповідальність у разі невиконання зобов'язань по сплаті ПДВ до бюджету контрагентами, а висновок відповідача про нікчемність цих правочинів не відповідає дійсності. Стосовно донарахування працівниками Кременчуцької ОДПІ податку з доходів фізичних осіб в сумі 21 210 грн. 30 коп., пояснював, що витрати по придбанню автонавантажувача пов'язані з господарською діяльністю, підтверджені документально (розпискою), дані витрати правомірно ним були віднесені до валових витрат, а перевіряючи неправомірно не визнали ці витрати.

У судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали вимоги позовної заяви, просили їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на правомірність висновків планової документальної перевірки позивача.

Суд, заслухавши пояснення позивача, представників позивача та відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) зареєстрований фізичною особою -підприємцем виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради 21.12.2005, про що видано свідоцтво серії В01 № 350095. Перебуває на податковому обліку в Кременчуцькій ОДПІ з 21.12.2005 та є, зокрема, платником податку на додану вартість відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100229528, виданого Кременчуцькою ОДПІ 05.06.2009, індивідуальний податковий номер НОМЕР_1.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців серії АЄ № 118567 станом на 07.04.2011 (а.с. 188-189 том 1) позивач здійснює наступні види діяльності за КВЕД: 51.53.2 -оптова торгівля будівельними матеріалами, 51.55.0 -оптова торгівля хімічними продуктами, 52.25.0 -роздрібна торгівля алкогольними та іншими напоями.

В період з 02.04.2012 по 23.04.2012 посадовими особами Кременчуцької ОДПІ відповідно до направлення від 02.04.2012 №1701/001701 та наказу від 02.04.2012 року №253 було проведено планову документальну перевірку фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 по 31.12.2011.

В ході перевірки ревізорами встановлено, що у перевіряємому періоді ФОП ОСОБА_1 мав взаємовідносини із ТОВ "НВФ Циклон 7", ТОВ "Чєнгун" та ТОВ "Гарбол".

Зокрема, перевіряючими встановлено порушення ст. 3, ст. 4, п.п.7.2.1 п.7.2, п.п 7.4.4, п.п. 7.4.1, 7.4.4 п.7.4. ст. 7 4 Закону України "Про податок на додану вартість" та п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України у зв'язку із заниженням задекларованих позивачем показників декларації з ПДВ за рахунок безпідставного включення до суми податкового кредиту у жовтні 2009 року податкової накладної, отриманої від ТОВ "НВФ Циклон 7" на суму 6 196 грн., у жовтні 2011 року податкових накладних, отриманих від ТОВ "Гарбол" на загальну суму 13 443 грн. та у листопаді 2011 року податкових накладних, отриманих від ТОВ "Чєнгун" на загальну суму 20 400 грн.

До такого висновку ревізори дійшли у зв'язку з тим, що на підприємствах кількість працюючих працівників за основним місцем роботи відсутня згідно розрахунку комунального податку, основні фонди на підприємстві відсутні.

До перевірки не надано товарно -транспортних накладних із відмітками про фактичне переміщення товару, а отже перевіркою не встановлено доказів фактичного зважування, відвантаження, транспортування товарів та прийняття їх позивачем, тобто не підтверджено реальність проведених операцій.

Таким чином, перевіряючі дійшли висновку, що позивачем перераховувалися кошти без мети реального настання наслідків, з метою заниження об'єкта оподаткування та несплати податків, а тому зазначені операції не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів.

Отже, позивачем порушено ст. 228 Цивільного кодексу України щодо укладення нікчемного правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави.

Згідно ч. 1 ст. 216 вказаного кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, то такий правочин також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Перевіркою правильності визначення податкового зобов'язання за перевіряємий період встановлено надходження на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_1 коштів: 25.05.2010 від ФОП ОСОБА_4 (НОМЕР_2), оплата за пластифікатор згідно рахунку №ЛСО-000009 від 12.05.2010 на суму 2569,80 грн., в т.ч. ПДВ - 428,30 грн.; 07.12.2010 від ТОВ "ЕСМ НВП" (33324762), оплата за пластифікатор згідно рахунку №ЛСО-000055 від 03.12.2010 на суму 3000 грн., в т.ч. ПДВ - 500 грн.; 14.04.2010 від ОСОБА_5 (НОМЕР_3), оплата за товар згідно рахунку б/н від 14.04.2010 на суму 81,36 грн., в т.ч. ПДВ - 16,27 грн.; 17.06.2010 та 18.06.2010 від ФОП ОСОБА_4 (НОМЕР_2), оплата за товар на суму 6200 грн., в т.ч. ПДВ - 1033 грн.; 20.06.2011 від ОСОБА_5 (НОМЕР_3), оплата за товар згідно рахунку б/н від 20.06.2011 на суму 3000 грн., в т.ч. ПДВ - 500 грн.; 26.09.2011 від ФОП ОСОБА_6 (НОМЕР_4), оплата за товар згідно рахунку №17 від 26.09.2011 на суму 2383,50 грн., в т.ч. ПДВ - 397,25 грн.; 27.10.2011 від ФОП ОСОБА_6 (НОМЕР_4), оплата за товар згідно рахунку №32 від 24.10.2011 на суму 2956 грн., в т.ч. ПДВ -492 грн. 67 коп., які не були включені до податкових зобов'язань відповідно у перевіряємому періоді, чим порушено п.п 7.3.1 п.7.3 Закону України "Про податок на додану вартість" та п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України.

В ході проведення кількісного обліку було встановлено неправомірне включення до складу податкового кредиту за грудень 2011 року придбання пігменту F8860, FF9330, FF8860 від ТОВ "Байхім Україна" (326393517154) на суму ПДВ 9027 грн., оскільки даний товар не був реалізований за перевіряємий період та відсутній у складі залишків на 31.12.2011 року, тобто вищевказані пігменти не використовувалися в господарській діяльності, дана сума не була віднесена позивачем до складу валових витрат, а тому сума ПДВ не підлягає включенню до складу податкового кредиту.

З огляду на викладене, перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість за період з 01.01.2009 по 31.03.2011 встановлено заниження на загальну суму 52 433 грн. (розрахунок на а.с. 216-217 том 1, 165-167 том 2), у тому числі:

- жовтень 2009 року на суму 6 196 грн.;

- квітень 2010 року на суму 16 грн.;

- травень 2010 року на суму 428 грн.;

- червень 2010 року на суму 1033 грн.;

- грудень 2010 року на суму 500 грн.;

- червень 2011 року на суму 500 грн.;

- вересень 2011 року на суму 397 грн.;

- жовтень 2011 року на суму 13 936 грн.;

- листопад 2011 року на суму 20 400 грн.;

- грудень 2011 року на суму 9 027 грн.

На підставі вищевикладених висновків акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення -рішення від 28.05.2012 №0035801702/14672, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 52 433 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 13108 грн. 25 коп.

Перевіркою правильності визначення валового доходу за період з 01.01.2009 по 31.12.2009 встановлено наступне: на розрахунковий рахунок позивача надійшла сума 3 338 грн. без ПДВ, яка не була включена до складу валового доходу, що підтверджується банківськими виписками, наданими на перевірку.

Перевіркою правильності визначення валового доходу за період з 01.01.2010 по 31.12.2010 встановлено наступне: на розрахунковий рахунок позивача за продаж будматеріалів, а саме пластифікаторів, добавок в бетон, пігментів від контрагентів надійшла сума 248 333 грн. без ПДВ, яка не була включена до складу валового доходу, що підтверджується банківськими виписками, наданими на перевірку.

Однак, перевіркою правильності визначення валових витрат за період з 01.01.2010 по 31.12.2010 встановлено заниження статті валових витрат «закупка товару»в декларації про доходи на суму 208 476 грн. без ПДВ, що підтверджується банківськими виписками, наданими на перевірку.

Перевіркою правильності визначення валового доходу за період з 01.01.2011 по 31.12.2011 встановлено, що позивачем було завищено валовий дохід на суму 172 891 грн., що підтверджується банківськими виписками, наданими на перевірку.

Разом з тим, перевіркою правильності визначення валових витрат за період з 01.01.2011 по 31.12.2011 встановлено, що позивачем завищено валові витрати через включення до їх складу суму 271 098 грн. без ПДВ на закупівлю товару, який не було реалізовано та оплачено станом на 31.12.2011.

Враховуючи вищевикладене, перевіркою встановлено:

- заниження оподатковуваного доходу за період з 01.01.2009 по 31.12.2009 на суму 3 338 грн.;

- заниження оподатковуваного доходу за період з 01.01.2010 по 31.12.2010 на суму 39 857 грн. (248 333 грн. - 208 476 грн.);

- заниження оподатковуваного доходу за період з 01.01.2011 по 31.12.2011 на суму 98 207 грн. (271 098 грн. - 172 891 грн.).

Внаслідок зазначеного, податковим органом було встановлено порушення позивачем ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян", ст. 19 Закону України " Про податок з доходів фізичних осіб", ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства", що діяли на момент виникнення правовідносин, а також п 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим Кременчуцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення -рішення від 28.05.2012 №0035791702/14671, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем в розмірі 21210 грн. 30 коп. (141 402 грн. х 15%) та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 5 302 грн. 58 коп.

Позивач не погодившись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями оскаржив їх до суду.

Надаючи оцінку оскаржуваним податковим повідомленням - рішенням, суд виходить із наступного.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стосовно виявлених перевіркою порушень щодо неповноти позивачем нарахування податку на додану вартість судом встановлено наступне.

Як пояснили позивач та його представник в ході судового розгляду із винесеним податковим повідомленням -рішенням про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ не погоджуються частково, а саме в частині взаємовідносин із контрагентами ТОВ "НВФ Циклон 7", ТОВ "Чєнгун" та ТОВ "Гарбол", а щодо інших зафіксованих актом порушень (щодо інших вище перелічених контрагентів) заперечення відсутні.

В 2009 та 2010 роках порядок обчислення і сплати податку на додану вартість регламентувався Законом України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. (в редакції, що діяла на момент виникнення правовідносин, надалі -Закон «Про ПДВ»).

Відповідно до чинного законодавства ПДВ є податком на споживання товарів (робіт, послуг) на митній території України і платником його виступає кожний суб'єкт (юридична чи фізична особа), який є споживачем цих товарів (робіт, послуг), незалежно від факту походження товарів. При цьому особи за умови реєстрації їх як платників ПДВ мають право відшкодовувати свої витрати із сплаченого податку за рахунок податку, отриманого з покупця. Тобто в нашій країні, як і в більшості країн, де є цей податок, застосовується непрямий метод оцінки доданої вартості -метод податкового кредиту, тобто сума ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, визначається як різниця між сумами податку, отриманого від покупців, і сумами податку, сплаченого постачальникам.

Пунктом 1.7. ст. 1 Закону України "Про ПДВ" встановлено, що податковий кредит -сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про ПДВ" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону передбачено, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про ПДВ" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З 01.01.2011 порядок обчислення і сплати податку на додану вартість врегульовано Податковим кодексом України.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України є податкова накладна, яка повинна містити обов'язкові реквізити, визначені цією ж нормою.

Згідно п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

З огляду на вказані положення обох вищезазначених законів, необхідною умовою для виникнення у платника податків права на формування податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, за наявності належно оформлених податкових накладних.

За висновками перевірки правочини між позивачем та ТОВ "НВФ Циклон 7",ТОВ «Чєнгун»та ТОВ «Гарбол»є нікчемними, а відтак не можуть мати ніяких правових наслідків, крім тих, які пов'язані з їх нікчемністю, та не носять реального характеру.

Перевіряючи реальність здійснення господарських операцій позивача із ТОВ "НВФ Циклон 7", судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 у 2009 році виступав генеральним підрядником для замовника - ТОВ СП "Нібулон" по виконанню робіт по улаштуванню основи та покриттів фігурної плитки альтанок "Комплексу по прийманню, зберіганню та відвантаженню зернових та олійних культур ТОВ СП "Нібулон" в м. Глобине Полтавської області, згідно договору підряду № 3009/5П від 30.09.2009.

Як пояснив в судовому засіданні позивач, для виконання вказаного договору підряду ним було залучено субпідрядника, а саме 01.10.2009 між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ "НВФ Циклон 7" укладено договір підряду, згідно умов якого останній зобов'язується виконати роботи з улаштування основи та покриттів фігурної плитки альтанок "Комплексу по прийманню, зберіганню та відвантаженню зернових та олійних культур ТОВ СП "Нібулон" в м. Глобине Полтавської області (а.с. 50 том 1).

При цьому, виконання робіт згідно укладеного договору підряду оформлено актом виконаних підрядних робіт від 24.10.2009, рахунком від 24.10.2009 №195 та податковою накладною від 24.10.2009 № 276-10 та в повному обсязі відображено в бухгалтерському та податковому обліках позивача.

Аналізом вищевказаних первинних документів та податкової накладної судом встановлено, що вони мають всі необхідні реквізити для надання їм юридичної доказовості.

Як було встановлено перевіркою відповідача та підтверджено в ході судового розгляду оплата позивачем вартості підрядних робіт, виконаних ТОВ "НВФ Циклон 7", проведена в повному обсязі.

На запит суду про підтвердження взаємовідносин ТОВ СП "Нібулон" у вищевказаний період із позивачем, останнім надано відповідь від 17.08.2012 № 8868-1/12-27 (а.с. 144 -160 т.2) за підписом в.о. генерального директора Назарова Л.В., якою підтверджено взаємовідносини із ФОП ОСОБА_1, а також обсяг наданих послуг із документальним підтвердженням.

Фактичне повне виконання позивачем договору підряду на виконання підрядних робіт для ТОВ СП "Нібулон" також оформлено необхідними первинними документами: актом приймання виконаних підрядних робіт від 26.10.2009, підсумковою відомістю ресурсів, довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за жовтень 2009 року від 26.10.2009, які ТОВ СП "Нібулон" надано суду на вищевказаний запит.

Висновок про відсутність реального характеру зазначених господарських операцій та нікчемність укладених угод між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ "НВФ Циклон 7" було зроблено відповідачем у зв'язку відсутністю у останнього працівників та основних засобів для здійснення будь-якої господарської діяльності згідно аналізу податкової звітності.

Судом вказані доводи відповідача оцінюються критично з огляду на те, що чинним законодавством не заборонено використовувати залучені трудові ресурси та орендувати складські приміщення. Крім того, ні в акті перевірки, ні в подальших поясненнях, відповідач не визначив, яка саме кількість людей повинна була працювати на ТОВ "НВФ Циклон 7", щоб останній міг здійснювати вищевказані роботи.

Суд також дійшов висновків про помилковість суджень КОДПІ про нікчемність укладеного між позивачем та його контрагентом ТОВ "НВФ Циклон 7" договору, оскільки вищевикладені обставини, на які посилався відповідач в акті перевірки як на підставу для встановлення нікчемності вищевказаного договору не визначаються Цивільним кодексом України як підстава для визнання угод нікчемними. Відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином, про що йдеться в акті, визначається законом як фіктивний (ст. 234 ЦК України). Фіктивні правочини не віднесено законом до нікчемних, їх недійсність визнається тільки судом.

Частиною 3 ст. 228 ЦК України, встановлено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Разом з тим, судом встановлено, що вищевказаний договір між позивачем та його контрагентом ТОВ "НВФ Циклон 7", не визнавався судом недійсним.

Отже, відповідач зробивши висновок в акті перевірки про нікчемність правочину, міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладеного договору, його позиція про те, що цей правочини очевидно суперечать інтересам держави, не підкріплена належними доказами чи відповідними судовими рішеннями.

Таким чином, висновки перевірки позивача по взаємовідносинам позивача із вищезазначеним контрагентом не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду. Інших порушень правил формування податкового кредиту відповідачем не наведено, а судом не встановлено. За таких обставин, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а оскаржуване податкове повідомлення -рішення від 28.05.2012 № 0035801702/14672 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 6 196 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 1 549 грн. є неправомірним та підлягає скасуванню.

Стосовно висновків перевірки щодо порушення позивачем правил формування податкового кредиту за результатами взаємовідносин із контрагентами ТОВ "Чєнгун" та ТОВ "Гарбол" судом встановлено наступне.

01.11.2010 між ТОВ "Чєнгун" (Постачальник) та ФОП ОСОБА_1 (Покупець) укладено договір поставки товарів № 58, згідно умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець - прийняти цей товар та виплатити за нього обумовлену вартість. Найменування, асортимент, кількість товару та ціна за одиницю встановлюється в товарній накладній, що є невід'ємною частиною Договору.

Позивачем було отримано від контрагента ТОВ "Чєнгун" наступні податкові накладні: № 17 від 01.11.2011 з номенклатурою поставки товару - відсів гран. ФР 0-10 на загальну суму 42 500 грн., в т.ч. ПДВ 7 083 грн. 33 коп., № 18 від 14.11.2011 з номенклатурою поставки товару - відсів гран. ФР 0-10 на загальну суму 45 900 грн., в т.ч. ПДВ 7 650 грн., № 19 від 25.11.2011 з номенклатурою поставки товару - відсів гран. ФР 0-10 на загальну суму 34 000 грн., в т.ч. ПДВ 5 666 грн. 67 коп.

Розрахунки між даними контрагентами були проведені готівкою із каси позивача. Згідно квитанцій до прибуткового касового ордеру від 02.11.2011 на суму 15 100 грн. від 16.11.2011 на суму 65 000 грн. та від 23.11.2011 на суму 42 300 грн. позивачем здійснено оплату по вищевказаним податковим накладним та на їх підставі включено до складу податкового кредиту в листопаді 2011 року -20 400 грн.

Однак, жодного документального підтвердження щодо фактичного переміщення придбаного товару позивачем ні на перевірку, ні для судового розгляду не надано. А саме, відсутні докази транспортування вказаного гранвідсіву (яким водієм, яким автомобілем, хто ніс витрати на оплату перевезення, місце навантаження та місце розвантаження), не можливо встановити коло осіб, які фактично приймали участь у проведенні цих господарських операцій (хто здійснював відвантаження та якою особою здійснювалося прийняття товару, кому видавалися довіреності на отримання ТМЦ, фактичне місце передачі товару), даних складського обліку, якими б підтверджувалося надходження поставлених товарів на склад позивача, а також даних щодо місця зберігання та подальшого використання в своїй господарській діяльності.

Також ФОП ОСОБА_1 було включено до складу податкового кредиту за жовтень 2011 року виписані ТОВ "Гарбол" податкові накладні №2479 від 17.10.2011, №2497 від 29.10.2011, №2474 від 10.10.2011 на загальну суму ПДВ -13443 грн. 22 коп.

Вище перелічених доказів фактичного переміщення товару по даному контрагенту також не надано ні на перевірку, а ні для судового розгляду.

Із пояснень позивача судом встановлено, що у зв'язку з помилковим включенням даних податкових накладних до податкового кредиту позивачем, шляхом відображення уточнених показників у декларації з податку на додану вартість за І квартал 2012 року, а саме у додатку №5, виключено контрагента ТОВ "Гарбол" та включено вказану суму ПДВ до податкового кредиту за той же період від іншого контрагента - ТОВ "МК-75".

При цьому, судом встановлено, що договорів поставки з ТОВ "МК-75" позивач не укладав.

Як пояснив представник позивача в ході судового розгляду, за поставку товару у жовтні 2011 року від ТОВ "МК-75" позивачем отримано видаткові накладні: №1010 від 10.10.2011, №1710 від 17.10.2011, №2910 від 29.10.2011, податкові накладні: №71 від 10.10.2011 з номенклатурою поставки товарів - відсів гран. ФР 0-10 на загальну суму 27 510 грн., в т.ч. ПДВ 4 585 грн., №86 від 17.10.2011 з номенклатурою поставки товарів - відсів гран. ФР 0-10 на загальну суму 25309 грн. 20 коп., в т.ч. ПДВ 4218 грн. 20 коп., №104 від 29.10.2011 з номенклатурою поставки товарів - відсів гран. ФР 0-10 на загальну суму 27840 грн. 12 коп., в т.ч. ПДВ 4640 грн. 02 коп.

Оплата була проведена готівкою із каси позивача згідно квитанцій до прибуткового касового ордеру: від 12.10.2011 на суму 33000,00 грн., від 14.10.2011 на суму 47659,32 грн.

Разом з тим, доказів фактичної поставки та переміщення, оприбуткування, зберігання будь-яких товарів між позивачем та ТОВ "МК-75" знову ж таки суду не надано.

На підтвердження реальності проведення господарських операцій із контрагентами ТОВ "МК-75" та ТОВ "Чєнгун" із поставки гранвідсіву в жовтні - листопаді 2011 року позивачем надано пояснення в ході судового розгляду, що даний матеріал поставлявся цими контрагентами за місцезнаходженням ТОВ "Укркварцит" на переробку та зберігання, з яким позивачем укладено договір № 06 від 21.08.2011.

Для перевірки вказаних доводів позивача судом було направлено запит на адресу ТОВ «Укркварцит»з проханням підтвердити взаємовідносини із СПД ФО ОСОБА_1 за період жовтень -листопад 2011 року, надати інформацію стосовно прийняття від контрагентів позивача ТОВ «МК-75»чи ТОВ «Чєнгун»гранвідсіву на переробку та зберігання, із документальним підтвердженням обсягів прийнятого гранвідсіву, дати його прийняття, осіб, у яких було прийнято цей товар, а також подальше його використання (переробка та відвантаження даного матеріалу після завершення переробки або закінчення терміну зберігання, а саме на який транспорт відбувалось навантаження, на адресу якого підприємства здійснювалось відвантаження вказаного будівельного матеріалу).

На запит суду ТОВ «Укркварцит»відповіді не надано, натомість позивачем в судовому засіданні 27.09.2012 надано копію відповіді на вказаний запит суду від імені ТОВ «Укркварцит»(а.с. 168 том 2).

Згідно із даною відповіддю ТОВ «Укркварцит»повідомляє, що їх підприємство надавало послуги по переробці та навантаженню матеріалів СПД ФО ОСОБА_1 згідно договору від 21.08.2011 № 06, а договірних відносин з підприємствами ТОВ «МК-75»та ТОВ «Чєнгун»не мали, інформацією про одержувачів продукції не мають.

За змістом вказаної відповіді ТОВ «Укркварцит»не надано відповіді на жодне із поставлених судом у запиті питань, а саме не підтверджено ні обсягів, ні термінів, ні поставок, ні інформації у який вид будівельних матеріалів перероблявся цей гранвідсів, ні подальшого відвантаження переробленого матеріалу після закінчення терміну його зберігання, та не надано жодного документального підтвердження руху товару.

З огляду на зазначене, суд погоджується із доводами перевірки щодо не підтвердження реальності проведення господарських операцій між вищевказаними контрагентами.

Оцінюючи доводи позивача про використання вищевказаних поставлених товарів після переробки ТОВ «Укркварцит», а саме продаж переробленого матеріалу іншим контрагентам (а.с. 190-197 том 1), як на підтвердження реальності проведених операцій із ТОВ «Чєнгун»та ТОВ «МК-75», судом встановлено, що позивач у перевіряємому періоді здійснював закупівлю гранітного відсіву також у інших постачальників. Зокрема, згідно довідки, наданої позивачем на а.с. 124 том 2, основними його постачальниками у цьому періоді, крім вищевказаних, були ПП «Крем-Сталь», ПП «Андора», ТОВ «Вік Трейд», ТОВ «Арвет»та ДП УППДАЗТ України «Редутське кар'єроуправління».

Таким чином, вказані доводи позивача не знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду, оскільки за відсутності документів про рух товару від спірних контрагентів, не можливо достовірно встановити причинно-наслідкові зв'язки, що саме товар, придбаний у ТОВ «Чєнгун»та ТОВ «МК-75», був перероблений ТОВ «Укркварцит»та в подальшому поставлений іншим контрагентам позивача по ланцюгу постачання. Тим більше, приймаючи до уваги, що в цей же період поставку позивачу аналогічного товару здійснювало і ряд інших контрагентів.

Платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених вищевказаними первинними документами.

Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»визначено, що первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В цій же нормі надано визначення поняття «господарської операції»-це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій (документальне оформлення) не входять до складу поняття «господарська операція»(бухгалтерський чи економічний ефект).

Із положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

При цьому, Вищий адміністративний суд України листом від 02.06.2011 № 742/11/13-11 "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України" звернув увагу судів на те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відповідно до вимог ст. 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми (документального оформлення). Таким чином, господарська операція, яка не відбулась, не може бути об'єктом оподаткування.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 в цій частині є не обґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Стосовно виявлених перевіркою порушень щодо неповноти позивачем нарахування податку з доходів фізичних осіб судом встановлено наступне.

Так, відповідно до статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" (в редакції, що була чинною станом на момент виникнення правовідносин) оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.

До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно із Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції, що була чинною станом на момент виникнення правовідносин).

Пуктом 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (підпункт 5.3.9. пункту 5.3 статті 5 зазначеного Закону).

Пунктом 177.2 статті 177 Податкового кодексу України визначено, що об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Таким чином, підставою для включення витрат до складу валових є належне документальне підтвердження факту понесення таких витрат та їх зв'язок з господарською діяльністю платника податків.

Як вбачається з акту перевірки, при перевірці правильності визначення валового доходу за період було встановлено заниження оподатковуваного доходу за період з 01.01.2009 по 31.12.2009 на суму 3 338 грн., заниження оподатковуваного доходу за період з 01.01.2010 по 31.12.2010 на суму 39 857 грн. та заниження оподатковуваного доходу за період з 01.01.2011 по 31.12.2011 на суму 98 207 грн.

Згідно пояснень представників відповідача в ході судового розгляду висновки перевірки ґрунтувалися на дослідженні та порівнянні даних Книги обліку доходів і витрат від зайняття торгівельно-закупівельною діяльністю позивача № 1/1094 від 21.12.2005 (а.с. 171-173 том 2), виписок з банківських рахунків та книги видаткових ордерів (по розрахункам готівкою), наданою первинною документацією, на підставі якої формувалися позивачем показники бухгалтерської та податкової звітності, пояснень позивача на запит перевіряючих посадових осіб відповідача щодо наявності основних засобів, дебіторської та кредиторської заборгованості та залишків товарно-матеріальних цінностей (а.с. 119 том 2).

Тобто інформація про наявність чи відсутність на певний період основних засобів, дебіторської чи кредиторської заборгованості та залишків товарно-матеріальних цінностей на складі позивача надавалися ним особисто на перевірку.

Доводи позивача про те, що він не має бухгалтера, дані бухгалтерського та податкового обліків формує самостійно, а, оскільки він не має бухгалтерської освіти, то допускає помилки в цьому обліку, зокрема, в поданих ним відомостях щодо залишків ТМЦ, судом оцінюються критично з огляду на наступне.

Допускаючи порушення ведення бухгалтерського та податкового обліків, в т.ч. зберігання необхідних документів на підтвердження задекларованих показників, позивач діяв без належної обачності та на власний господарський ризик, що не звільняє його від відповідальності, встановленої законом за такі порушення.

Крім того, суд приймає до уваги, що позивач не погоджуючись із висновками перевірки щодо виявлених порушень стосовно повноти нарахування ним податку на доходи фізичних осіб на підставі поданих ним самостійно документів, не вжив жодних заходів щодо уточнення цих даних (можливо шляхом проведення інвентаризації залишків ТМЦ) та подання документального обгрунтування допущених та виправлених помилок як до заперечень до акту перевірки так і до суду. А відтак, ОСОБА_1 не спростовано висновки перевірки.

Оцінюючи доводи позивача, щодо неправомірного виключення із складу валових витрат 2 кварталу 2011 року коштів, сплачених ним за автонавантажувач, який він рахує основним засобом, судом встановлено наступне.

Згідно письмових пояснень відповідача (а.с. 104 том 2), в ході проведення перевірки ревізором не було встановлено факту придбання СПД ОСОБА_1 автонавантажувача, дане придбання не було включено до складу основних засобів, що підтверджується актом обстеження місця здійснення господарською діяльністю (а.с. 120 том 2) та наданими поясненнями на перевірку про відсутність на обліку основних засобів (а.с. 119 том 2).

На підтвердження факту придбання автонавантажувача позивачем надано суду копію розписки від 01.04.2011 ОСОБА_8 про отримання від позивача в рахунок вартості автонавантажувача РЕ 15 кошти в сумі 79 500 грн. (а.с. 90 том 1).

Разом з тим ні договору купівлі-продажу цього транспортного засобу, ні доказів його фактичної передачі між сторонами, ні технічної документації на цей засіб, ні реєстраційних документів, ні рахунків із визначенням його вартості, а ні доказів проведення оплати його вартості через розрахункові рахунки чи готівкою із каси позивача до суду не надано.

В будь-якому випадку, суд зазначає, що згідно п. 177.4 ст 177 Подактового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Витрати на придбання основних засобів не належать до витрат операційної діяльності, а підлягають амортизації.

Таким чином, податкове повідомлення - рішення від 28.05.2012 №0035791702/14671 є законним, обґрунтованим і прийняте у відповідності та з дотриманням вимог чинного законодавства.

Отже, адміністративний позов ФОП ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Згідно частини 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 28.05.2012 № 0035801702/14672 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 6 196 грн. (шість тисяч сто дев'яносто шість гривень) за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 1 549 грн. (одна тисяча п'ятсот сорок дев'ять гривень).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 77 грн. 45 коп. (сімдесят сім гривень сорок п'ять копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 01 жовтня 2012 року.

Суддя Л.О. Єресько