Постанова № 26416729, 10.10.2012, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/5504/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Чеснокової А.О.,

при секретарі - Пшенишному В.С.,

за участю:

представників відповідача - Остапенко Т.А., Чалої О.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

20 серпня 2012 року позивач ФОП ОСОБА_3 (далі за текстом - позивач, підприємець) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ДПІ у м. Полтаві (далі за текстом - відповідач, податковий орган) про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29 березня 2012 року № 0000971703 та № 0000981703.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на помилковість висновків податкового органу щодо заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість та з податку з доходів фізичних осіб за 2011 рік, що є наслідком порушення позивачем пунктів 198.1, 198.6 статті 198, статті 201 Податкового кодексу України та підпункту 139.1.12 пункту 139.1 статті 139, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, підпунктів 138.2, 138.4 статті 138, пункту 167.1 статті 167, пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України у зв'язку з віднесенням до складу податкового кредиту та валових витрат сум, підтверджених податковими накладними що видані для документального оформлення операцій, які мають ознаки нікчемності. Позивач зазначає, що на момент вчинення правочинів з його контрагентами останні були існуючим суб'єктами господарювання (перебували в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) та здійснювали свою діяльність згідно статті 3 ГК України. Позивач також вказує, що діючим законодавством не передбачено обов'язку платника податків перевіряти свого контрагента на предмет добросовісного виконання податкових зобов'язань.

У останнє судове засідання позивач явку уповноваженого представника не забезпечив, надав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Представники відповідача проти позову заперечували, просили суд відмовити у його задоволенні, дії ДПІ у м. Полтаві вважають правомірними, а спірні податкові повідомлення-рішення - такими, що відповідають чинному законодавству внаслідок того, що податковим органом встановлено, порушення позивачем податкового законодавства та віднесено до складу податкового кредиту та валових витрат сум вартості придбаних ТМЦ від постачальників, які не мають технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень та транспортних засобів для здійснення господарської діяльності, а також мають інші ознаки фіктивності.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_3 14 вересня 1995 року зареєстровано як фізичну особу-підприємця (ідентифікаційний номер НОМЕР_3) виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради. Позивач перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Полтаві.

Відповідачем в період з 10 лютого 2012 року по 01 березня 2012 року проведено виїзну документальну планову перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ФОП ОСОБА_3 за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2011 року.

За результатами перевірки 07 березня 2012 року складено акт № 110/1703/НОМЕР_3, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог пунктів 198.1, 198.6 статті 198, статті 201 Податкового кодексу України в результаті чого відповідачем додатково визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість за 2011 рік в сумі 71926,00 грн. та підпункту 139.1.12 пункту 139.1 статті 139, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, підпунктів 138.2, 138.4 статті 138, пункту 167.1 статті 167, пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України, в результаті чого додатково визначено грошове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб за 2011 рік в сумі 65969,24 грн.

На підставі вищевказаного акта перевірки від 07 березня 2012 року № 110/1703/НОМЕР_3 податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення форми "Р" від 29 березня 2012 року № 0000981703, яким позивачу додатково визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість за 2011 рік в сумі 71926,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в розмірі 5352,50 грн. та № 0000971703, яким позивачу додатково визначено грошове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб за 2011 рік в сумі 65969,24 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в розмірі 16492,31 грн.

ФОП ОСОБА_3 донараховані податкові зобов'язання та штрафні (фінансові) санкції не сплатив, а податкові повідомлення-рішення про їх застосування оскаржив в адміністративному порядку. За результатами процедури адміністративного узгодження податкових повідомлень-рішень від 29 березня 2012 року № 0000981703 та № 0000971703 вищий контролюючий орган залишив скарги позивача без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін.

Позивач, не погоджуючись із позицією відповідача щодо правомірності донарахування податкових зобов'язань та штрафних санкцій, вважає спірні податкові повідомлення-рішення необґрунтованими, протиправними, такими, що суперечать законодавству з питань оподаткування та виходить за межі компетенції відповідача, обмежують та порушують права, свободи та інтереси позивача, оскільки прийняті без урахування фактичних обставин, з порушенням діючого законодавства, а також без наявності правових підстав для винесення, внаслідок чого вказані податкові повідомлення-рішення підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку спірним податковим повідомленням-рішенням ДПІ у м. Полтаві від 29 березня 2012 року № 0000981703 та № 0000971703, суд виходить з наступного.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 201.1 статті 201 Податкового при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, зазначений документ повинен мати всі перелічені у вказаній нормі реквізити.

Як вбачається із матеріалів справи, між позивачем (Покупець) та ТОВ "Легал Світ" (Постачальник) укладено договір поставки нафтопродуктів від 17 серпня 2011 року № 17.08-2011 (а.с. 87-89). Згідно умов зазначеного договору, Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити нафтопродукти (Товар), відповідно до цього договору. Згідно пункту 2.1 зазначеного Договору, Товар поставляється Покупцеві авто (нормами) на підставі заявки, на умовах зазначених в угоді до цього Договору. Приймання товару здійснюється на підставі паспорта якості. Оплата Товару здійснюється на підставі рахунка. Судом встановлено, що оплата здійснена у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.

На виконання умов вищезазначених договорів вказаним контрагентом позивача складені первинні документи, в тому числі податкові накладні, а саме: № 17 від 02 вересня 2011 року на суму ПДВ 15710,83 грн., № 24 від 05 вересня 2011 року на суму ПДВ 5876,67 грн.

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено позивачем до складу свого податкового кредиту та відображено у податкових деклараціях з податку на додану вартість.

На підтвердження факту перевезення Товару позивачем надано ТТН:

№ 02/09 від 02 вересня 2011 року (а.с. 94), вантажоодержувач - ФОП ОСОБА_3, вантажовідправник - ТОВ "Легал Світ", автомобіль: державний МАЗ 5337 НОМЕР_8, водій ОСОБА_4, ОСОБА_5, пункт навантаження: м. Харків., пункт розвантаження: Полтава, вантаж одержав ФОП ОСОБА_3

№ 5/1 від 05 вересня 2011 року (а.с. 97), вантажоодержувач - ФОП ОСОБА_3, вантажовідправник - ТОВ "Легал Світ", автомобіль: державний МАЗ 5337 НОМЕР_8, водій ОСОБА_4, ОСОБА_5, пункт навантаження: м. Харків., пункт розвантаження: Полтава, вантаж одержав ФОП ОСОБА_3

Матеріалами справи підтверджено, що між позивачем (Покупець) та ПП "Український цент екології" (Постачальник) укладено договір поставки нафтопродуктів від 13 квітня 2011 року № 13/1-2011 (а.с. 73-74). Згідно умов зазначеного договору, Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити нафтопродукти (Товар), відповідно до цього договору. Згідно пункту 2.1 зазначеного Договору, Товар поставляється Покупцеві авто (нормами) на підставі заявки, на умовах зазначених в угоді до цього Договору. Приймання товару здійснюється на підставі паспорта якості. Оплата Товару здійснюється на підставі рахунка. Судом встановлено, що оплата здійснена у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.

На виконання умов вищезазначених договорів вказаним контрагентом позивача складені первинні документи, в тому числі податкові накладні, а саме: № 180 від 29 квітня 2011 року на суму ПДВ 10382,00 грн., № 172 від 29 квітня 2011 року на суму ПДВ 16265,33 грн.

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено позивачем до складу свого податкового кредиту та відображено у податкових деклараціях з податку на додану вартість.

На підтвердження факту перевезення Товару позивачем надано ТТН:

№ 4/1 від 04 травня 2011 року (а.с. 78), вантажоодержувач - ФОП ОСОБА_3, вантажовідправник - ПП "Український цент екології", автомобіль: державний № НОМЕР_8, водій ОСОБА_4, пункт навантаження: Харківська область, пункт розвантаження: с. Старий Мерчик, вантаж одержав: ФОП ОСОБА_3

№ б/н від 29 квітня 2011 року (а.с. 81), вантажоодержувач - ФОП ОСОБА_3, вантажовідправник - ПП "Український цент екології", автомобіль: державний № НОМЕР_8, водій ОСОБА_4, пункт навантаження: Харківська область, пункт розвантаження: Онуфриєвський район, с. Успенка, вантаж одержав: ФОП ОСОБА_3

Податковим органом у ході перевірки встановлено, що між позивачем та ТОВ "Сінергія-А" (ідентифікаційний код 36429482) укладено договір купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів. На виконання умов вищезазначених договорів ТОВ "Сінергія-А" складені первинні документи, в тому числі податкові накладні від 07 червня 2011 року № 57 на суму ПДВ 27842,11 грн., та від 08 червня 2011 року № 68 на суму ПДВ 27842,11 грн.

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено позивачем до податкового кредиту та відображено у податкових деклараціях з податку на додану вартість.

Оплата товару здійснювалась позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на користь ТОВ "Сінергія-А".

Жодних первинних документів бухгалтерської та фінансової звітності, як і договорів та податкових накладних на підтвердження господарських взаємовідносин позивача із зазначеним підприємством ФОП ОСОБА_3 суду не надано.

Разом із тим, акт перевірки містить відомості про те, що згідно бази даних автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України за вказаними господарським операціями наявне завищення податкового кредиту позивачем, сформованого за рахунок зазначеного вище контрагента. Крім того, ТОВ "Сінергія-А" ухиляється від проведення зустрічної звірки - документів на підтвердження господарських взаємовідносин з позивачем на вимогу податкового органа не надало. Місцезнаходження зазначеного суб'єкта господарювання встановити неможливо. Свідоцтво платника ПДВ ТОВ "Сінергія-А" анульовано 22 червня 2011 року. Висновком Харківської ОДПІ від 09 вересня 2011 року щодо відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ "Сінергія-А" встановлено ряд обставин, які свідчать, що з квітня 2011 року господарська діяльність зазначеного підприємства носить ряд ознак фіктивності.

Згідно відомостей акта перевірки, на підтвердження факту перевезення Товару позивачем до перевірки контролюючому органу надано ТТН:

№ б/н від 07 червня 2011 року, виписану перевізником ФОП ОСОБА_5 на перевезення дизпалива в кількості 19840 л, вантажоодержувач - ФОП ОСОБА_3, автомобіль: МАЗ 5337 державний № НОМЕР_8, пункт завантаження: м. Харків, пункт розвантаження: м. Полтава.

№ б/н від 08 червня 2011 року, виписану перевізником ФОП ОСОБА_5 на перевезення дизпалива в кількості 19840 л, вантажоодержувач - ФОП ОСОБА_3, автомобіль: МАЗ 5337 державний № НОМЕР_8, пункт завантаження: м. Харків, пункт розвантаження: м. Полтава.

При цьому податковому органу документи на підтвердження зберігання придбаних паливно-мастильних матеріалів та довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей позивачем до перевірки не надавались. Вищевказані документи щодо взаємовідносин позивача з ТОВ "Сінергія-А" не надавались і суду в межах розгляду даної адміністративної справи.

Актом перевірки підтверджено, що між позивачем та ТОВ "НПК Стройсервіселєктро" (ідентифікаційний код 32869981) укладено договір купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів. На виконання умов вищезазначених договорів ТОВ "НПК Стройсервіселєктро" складені первинні документи, в тому числі податкова накладна від 18 березня 2011 року № 87 на суму ПДВ 23180,88 грн. Сума податку на додану вартість за зазначеною податковою накладною включено позивачем до складу свого податкового кредиту та відображено у податкових деклараціях з податку на додану вартість.

Оплата товару здійснювалась позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на користь ТОВ "НПК Стройсервіселєктро".

Жодних первинних документів бухгалтерської та фінансової звітності, як і договорів та податкових накладних на підтвердження господарських взаємовідносин ТОВ "НПК Стройсервіселєктро" із зазначеним підприємством позивачем суду не надано.

Разом із тим, акт перевірки містить відомості про те, що згідно бази даних автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України за вказаними господарським операціями наявне завищення податкового кредиту позивачем, сформованого за рахунок зазначеного вище контрагента. Крім того, до згідно листа ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова № 6907/7/18-016 від 08 червня 2011 року про надання матеріалів перевірки ТОВ "НПК Стройсервіселєктро" за березень 2011 року яке виступає підприємством "податкова яма" для вжиття заходів. Місцезнаходження зазначеного суб'єкта господарювання встановити неможливо. До ЄДР внесено запис про відсутність ТОВ "НПК Стройсервіселєктро" за місцезнаходженням. Свідоцтво платника ПДВ ТОВ "НПК Стройсервіселєктро" анульовано 30 березня 2011 року. Невиїзною позаплановою документальною перевіркою ТОВ "НПК Стройсервіселєктро" встановлено ряд обставин, які свідчать, що господарська діяльність зазначеного підприємства носить ряд ознак фіктивності.

Згідно відомостей акта перевірки, на підтвердження факту перевезення Товару позивачем до перевірки контролюючому органу надано ТТН № 12/12 від 18 березня 2011 року, виписану перевізником ФОП ОСОБА_5 на перевезення дизпалива в кількості 17495 л, вантажоодержувач - ФОП ОСОБА_3, автомобіль: НОМЕР_7, причеп НОМЕР_9 пункт навантаження: Харківська область, пункт розвантаження: м. Полтава.

При цьому податковому органу документи на підтвердження зберігання придбаних паливно-мастильних матеріалів та довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей позивачем до перевірки не надавались. Вищевказані документи щодо взаємовідносин позивача з ТОВ "НПК Стройсервіселєктро" не надавались і суду в межах розгляду даної адміністративної справи.

Аналіз викладеного дає підстави вважати, що надані позивачем на підтвердження факту виконання господарських угод товарно-транспортні накладні, не підтверджують фактичного придбання товару, оскільки зазначені документи не відповідають вимогам чинного законодавства. До такого висновку суд дійшов з урахуванням наступних міркувань.

Відповідно до підпункту 5.4.1 пункту 5.4 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях, яка затверджена наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року № 281/171/578/155, який зареєстрована в Міністерстві юстиції України 02 вересня 2008 року за № 805/15496, перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом здійснюється згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14 жовтня 1997 року № 363, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568, та ГОСТ 27352-87 "Автотранспортные средства для заправки и транспортирования нефтепродуктов. Типы, параметры и общие технические требования".

З прибуттям нафтопродуктів до вантажоодержувача в автоцистерні перевіряється наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни, відповідність об'єму і густини нафтопродукту в автоцистерні об'єму і густині, зазначеним у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою № 1-ТТН (нафтопродукт) (далі ТТН) (додаток 3), відповідність найменування, марки і виду (залежно від масової частки сірки) нафтопродукту, зазначених у ТТН і паспорті якості на відвантажений нафтопродукт. Відповідність густини нафтопродукту під час відвантаження та приймання визначається після її приведення до температури 20°С відповідно до ГОСТ 3900. Маса нафтопродукту в автоцистерні визначається зважуванням на автомобільних вагах або об'ємно-масовим методом.

Відповідно до пункту 6.1 Інструкції на всіх підприємствах ведеться облік нафти і нафтопродуктів із записом у журналі реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів (нафти) у резервуарах за формою № 7-НП (додаток 6) (на НПЗ у спеціальних регістрах складського обліку) для кожного резервуара з відображенням усіх технологічних операцій, що здійснюються кожною зміною. Для підприємств, укомплектованих для зберігання світлих нафтопродуктів винятково резервуарами місткістю до 100 м3, ведення обліку для кожного резервуара не є обов'язковим. Відображення технологічних операцій ведеться за марками нафтопродукту. Сторінки журналу нумеруються, шнуруються і скріплюються печаткою та підписом керівника підприємства (організації). Нафта та нафтопродукти мають зберігатись відповідно до вимог ДСТУ 4454.

Відповідно до пункту 7.5.1 Інструкції нафта і нафтопродукти вантажоодержувачам постачаються централізовано або вивозяться самостійно вантажоодержувачем. Контролювання наливання нафти або нафтопродуктів здійснює оператор автоматизованої системи наливу, а кількість налитого до міри повної місткості продукту здійснюється водієм автоцистерни на підставі договору постачання. Відпуск нафти або нафтопродуктів до мір повної місткості здійснюється лише за наявності свідоцтва про її повірку. За наявності простроченого свідоцтва про повірку відпуск нафти або нафтопродуктів до мір повної місткості забороняється. Нафтопродукти відпускаються у технічно справну та чисту тару відповідно до вимог ДСТУ 4454 після пред'явлення представником вантажоодержувача доручення і свідоцтва про повірку автоцистерни.

Відпуск нафти і нафтопродуктів до мір повної місткості та нафтопродуктів, розфасованих до тари, оформлюється ТТН у чотирьох примірниках.

Бланки ТТН на підприємстві є документами суворої звітності. ТТН на вивезення нафти або нафтопродуктів автотранспортом вантажоодержувача оформлюється на підставі довіреності вантажоодержувача, а під час постачання вантажовідправником - на підставі подорожнього листа автотранспортного підприємства. Відпуск нафти або нафтопродуктів здійснюється в день оформлення ТТН за наявності усіх її примірників. У ТТН оператор зазначає номер резервуара, з якого відпущено нафту або нафтопродукт, розписується в ній і здає для оформлення. У ТТН зазначаються найменування, марка та вид нафти або нафтопродукту, об'єм, маса, густина і температура, за якої визначалась густина, а також дата і час виїзду автоцистерни з підприємства.

Згідно вимог до пункту 8.4 Інструкції приймання та здавання нафтопродукту здійснюються у разі наявності паспорта якості на залишок нафтопродукту в резервуарі, який підтверджує його відповідність вимогам нормативних документів. Приймання і здавання нафтопродуктів у резервуарах здійснюються вповноваженими представниками вантажовідправника та вантажоодержувача не раніше ніж після двогодинного відстоювання. Вантажоодержувач у присутності вантажовідправника перевіряє закриття і герметичність видаткових та інших засувок резервуарів, що технологічно сполучені з приймальною лінією, пломбує їх та відображає це в журналі реєстрації пломб. Після завершення здавання нафтопродуктів та оформлення акта приймання-здавання нафтопродуктів з нафтопродуктопроводів за формою № 8-НП (додаток 8) пломби знімаються. Засувки, розташовані в кінці трубопроводів та відведень після завершення здавання нафтопродуктів закриваються та пломбуються вантажовідправником і вантажоодержувачем. Маса нафтопродуктів, що надійшли з нафтопродуктопроводів та їх відведень, визначається представниками вантажовідправника та вантажоодержувача.

В наданих товарно-транспортних накладних (що засвідчують придбання ПММ у контрагентів позивача) не вказано номер дорожнього листа, оператора який здійснював перелив нафти, температура, за якої визначалась густина, маса нафтопродукту, а також дата і час виїзду автоцистерни з підприємства, деякі документи не містять порядкового номеру.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про відсутність належних первинних документів, які б підтверджували фактичне здійснення господарських операцій.

Водночас статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Згідно вимог підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають:

собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку;

витрати банківських установ, до яких відносяться:

а) процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу;

б) комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління;

в) від'ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів;

г) від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу;

ґ) суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу;

д) суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

е) витрати з придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг);

є) витрати, пов'язані з реалізацією заставленого майна;

ж) інші витрати, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг;

з) інші витрати, передбачені цим розділом.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Згідно вимог пункту 138.4 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком з доходів фізичних осіб, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком з доходів фізичних осіб або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Оцінюючи докази, наявні в матеріалах справи, та обставини, встановлені на їх підставі в їх сукупності та взаємозв'язку, а саме, ненадання позивачем належним чином оформлених первинних документів, які б підтверджували реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Легал Світ", ТОВ "НПК Стройсервіселєктро", ТОВ "Сінергія-А", ПП "Український цент екології", їх спрямованість на фактичні зміни, у відповідності до змісту здійснених правочинів, у структурі активів, зобов'язань та власному капіталі позивача, суд приходить до висновку про безтоварність характеру угод позивача з вказаними суб'єктами господарювання.

Аналізуючи викладене, суд погоджується з позицією ДПІ у м. Полтаві щодо правомірності додаткового визначення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 71926,00 грн. та з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 65969,24 грн., а також підтверджує правомірність застосування до ФОП ОСОБА_3 штрафних (фінансових) санкцій та винесення податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Полтаві від 29 березня 2012 року № 0000981703 та № 0000971703.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірного повідомлення-рішення покладено на податковий орган.

Відповідач довів суду правомірність прийнятого ним спірних податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, вважає, що позовні вимоги необґрунтовані, безпідставні та задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 15 жовтня 2012 року.

Суддя А.О. Чеснокова