Постанова № 26416695, 31.08.2012, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/2608/2012

31 серпня 2012 року 14год. 51хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дудар О.М., за участю секретаря судового засідання Войтюк Ю.Ю., сторін та інших осіб, які беруть участь у справі:

представник позивача: Оніщук В.П.,

представник відповідача: Коритнюк В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "САН-СКЕРЦО" до Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «САН-СКЕРЦО» (далі - ТОВ «САН-СКЕРЦО») звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у місті Рівному Рівненської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у м.Рівному Рівненської області ДПС) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.06.2012р. №0002532342 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах на суму 16566,25грн. (в т.ч. 13253,00грн. основного платежу і 3313,25грн. штрафних санкцій).

До початку розгляду справи по суті позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої ТОВ «САН-СКЕРЦО» додатково просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.06.2012р. №0002522342 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 15241,00грн. (в т.ч. 15241,00грн. основного платежу і 0,0грн. штрафних санкцій).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорювані податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням вимог чинного законодавства, а висновки податкового органу не відповідають дійсності та фактичному характеру правовідносин.

У судовому засіданні позовні вимоги повністю підтримані представником позивача, який на їх обґрунтування зазначив, що ТОВ «САН-СКЕРЦО» правомірно віднесено до складу валових витрат та до складу податкового кредиту за листопад 2011 року податок на додану вартість в сумі 13253,00грн. по господарським операціям з ТОВ «ІНВЕСТТЕХНАГЛЯД», оскільки отримані ТМЦ по видатковій накладній та податкові накладні видані на суму податку на додану вартість, сплаченого ТОВ «САН-СКЕРЦО» в ціні товарів, призначені для використання в межах господарської діяльності позивача, оформлені належним чином та виписані суб'єктом господарювання, який був належним чином зареєстрований платником податку на додану вартість. Вказав, що висновки податкового органу про безпідставне формування ТОВ «САН-СКЕРЦО» валових витрат та податкового кредиту у вказаних сумах зводяться до встановлення фактів незнаходження за податковою адресою ТОВ «ІНВЕСТТЕХНАГЛЯД» та його контрагента ТОВ «КАФІ», а також на підставі висновків акту від 07.03.2012р. №100/22-9/37401981 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ІНВЕСТТЕХНАГЛЯД». Вказав, що ТОВ «САН-СКЕРЦО» не може відповідати за дії своїх контрагентів і такі обставини жодним чином не можуть впливати на право позивача по віднесенню до складу валових витрат та податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість в ціні товарів (робіт, послуг). Просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, подав письмові заперечення у справі та, зокрема, пояснив, що ТОВ «САН-СКЕРЦО» в порушення п.44.1 ст.44 розділу І, пп.138.8.1 п.138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 розділу ІІІ Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із наступними змінами та доповненнями) занижено податок на прибуток у сумі 15241,00грн. (в т.ч. за ІV квартал 2011р. на суму 15241,00грн.) та в порушення п.44.1 ст.44 Розділу І, п.185.1 ст.185, п.198.1 ст.198, п.198.3 ст.198, п.198.6 ст.198 розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із наступними змінами та доповненнями) занижено податку на додану вартість у сумі 13253,00грн. (в т.ч. за листопад 2011р. на суму 13253,00грн.). по господарських операціях з ТОВ «ІНВЕСТТЕХНАГЛЯД». Актом від 07.03.2012р. №100/22-9/37401981 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ІНВЕСТТЕХНАГЛЯД» встановлено відсутність трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вимоги переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру. Відтак, у податкового органу на час перевірки були всі підстави трактувати відповідну суму валових витрат та податкового кредиту як непідтверджену. За таких обставин просив в позові відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що позов підлягає до задоволення повністю з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ТОВ «САН-СКЕРЦО» має статус юридичної особи, перебуває на обліку в ДПІ у м.Рівному Рівненської області ДПС та являється зареєстрованим платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом №24940559 про реєстрацію платника податку на додану вартість від 26.12.2005р. Фактичний вид діяльності - 51.90.0 інші види оптової торгівлі; 52.48.9 роздрібна торгівля іншими непродовольчими товарами, не віднесеними до інших групувань; 60.24.0 діяльність автомобільного вантажного транспорту; 45.31.0 електромонтажні роботи; 45.21.1 будівництво будівель; 74.20.1 діяльність у сфері інжинірингу.

ДПІ у м.Рівному Рівненської області ДПС було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «САН-СКЕРЦО» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «ІНВЕСТТЕХНАГЛЯД» (код ЄДРПОУ 37401981) за період з 01.11.2011р. по 30.11.2011р.

За наслідками проведення документальної позапланової виїзної перевірки ДПІ у м.Рівному Рівненської області ДПС складено акт «Про результати документальної виїзної позапланової перевірки ТОВ «Сан-Скерцо» код 23301307 щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Інвесттехнагляд» код 37401981 за період з 01.11.2011р. по 30.11.2011р.» від 12.06.2012р. №195/22-100/23301307 (далі - Акт перевірки).

Актом перевірки зафіксовано, що ТОВ «САН-СКЕРЦО» в порушення п.44.1 ст.44 розділу І, пп.138.8.1 п.138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 розділу ІІІ Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із наступними змінами та доповненнями) занижено податок на прибуток у сумі 15241,00грн. (в т.ч. за ІV квартал 2011р. на суму 15241,00грн.) та в порушення п.44.1 ст.44 розділу І, п.185.1 ст.185, п.198.1 ст.198, п.198.3 ст.198, п.198.6 ст.198 розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із наступними змінами та доповненнями) занижено податку на додану вартість у сумі 13253,00грн. (в т.ч. за листопад 2011р. на суму 13253,00грн.). по господарських операціях з ТОВ «ІНВЕСТТЕХНАГЛЯД».

Відповідно до наданих документів під час проведення перевірки податковим органом встановлено взаємовідносини ТОВ «САН-СКЕРЦО» з ТОВ «ІНВЕСТТЕХНАГЛЯД» по купівлі у останнього ТМЦ (перила з нержавіючої сталі). Однак, ТОВ «ІНВЕСТТЕХНАГЛЯД» не мало необхідних умов для виконання постачання або здійснення діяльності, про що свідчить відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів, а тому на думку податкового органу, взаємовідносини між ТОВ «САН-СКЕРЦО» та ТОВ «ІНВЕСТТЕХНАГЛЯД» не спричиняють реального настання правових наслідків. Правочини здійснені ТОВ «САН-СКЕРЦО» з контрагентом-постачальником ТОВ «ІНВЕСТТЕХНАГЛЯД» є такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків (п.5 ст.203 Цивільного кодексу України від 16.01.2003р. №435-IV (із змінами та доповненнями) та згідно ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України від 16.01.2003р. №435-IV (із змінами та доповненнями) суперечать інтересам держави та є недійсними.

На підставі Акта перевірки ДПІ у м. Рівному Рівненської області ДПС прийняті оспорювані податкові повідомлення-рішення від 19.06.2012р. №0002522342, яким ТОВ «САН-СКЕРЦО» збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на суму 15241,00грн. (в т.ч. 15241,00грн. основного платежу і 0,0грн. штрафних санкцій), та від 19.06.2012р. №0002532342, яким ТОВ «САН-СКЕРЦО» збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах на суму 16566,25грн. (в т.ч. 13253,00грн. основного платежу і 3313,25грн. штрафних санкцій).

Згідно з долученими до матеріалів справи письмовими доказами судом встановлено, що 02.11.2011р. між ТОВ «САН-СКЕРЦО» (Покупець) та ТОВ «ІНВЕСТТЕХНАГЛЯД» (Продавець) було укладено договір купівлі-продажу товарів №17. Відповідно до договору купівлі-продажу товарів від 02.11.2011р. №17, на умовах даного Договору Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити перила з нержавіючої сталі (надалі іменується «Товар») за ціною 2285,00грн. за кв.м.

На виконання умов договору купівлі-продажу від 02.11.2011р. №17 ТОВ «ІНВЕСТТЕХНАГЛЯД» виписано для ТОВ «САН-СКЕРЦО» видаткову накладну від 29.11.2011р. №291107 на загальну суму 79518,00грн. (в т.ч. ПДВ 13253,00грн.), податкову накладну від 29.11.2011р. №768 на загальну суму 69518,00грн. (ПДВ 11586,33грн.), податкову накладну від 29.11.2011р. №769 на загальну суму 10000,00грн. (ПДВ 1666,67грн.).

Податок на додану вартість на підставі виписаних податкових накладних ТОВ «САН-СКЕРЦО» в повному обсязі віднесений до складу податкового кредиту за листопад 2011 року в сумі 13253,00грн., про що свідчать дані податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2011р. від 19.02.2011р. №153153 (рядок 10.1 «Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення) з податком на додану вартість на митній території України товарів (послуг) та необоротних активів з метою їх використання виключно у межах господарської діяльності платника податку для здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню за основною ставкою та нульовою ставкою).

ТОВ «САН-СКЕРЦО» віднесено до складу рядка 05.1.11 «Прямі матеріальні витрати» 05.1 Собівартість придбаних та реалізованих товарів (робіт, послуг) Податкової декларації з податку на прибуток підприємства за ІІ-ІV квартал 2011р. від 03.02.2012р. №177309 вартість металовиробів в сумі 66265,00грн..

Судом також встановлено, що 29.11.2011р. між ТОВ «ІНВЕСТТЕХНАГЛЯД» (Первісний кредитор), ТОВ «КАФІ» (Новий кредитор) та ТОВ «САН-СКЕРЦО» (Боржник) була досягнута усна домовленість на укладення Угоди про уступку права вимоги. На виконання усної домовленості ТОВ «САН-СКЕРЦО» перераховано для ТОВ «КАФІ» 69518,00грн. (в т.ч. ПДВ 11586,33грн.), що підтверджується платіжним дорученням №79 та 10000,00грн. (в т.ч. ПДВ 1666,67грн.), що підтверджується платіжним дорученням №355 долучених до справи. 04.12.2011р. між ТОВ «ІНВЕСТТЕХНАГЛЯД» (Первісний кредитор), ТОВ «КАФІ» (Новий кредитор) та ТОВ «САН-СКЕРЦО» (Боржник) укладено Угоду про уступку права вимоги. У відповідності до п.1.1 Розділу І «Предмет Договору» Угоди про уступку права вимоги від 04.12.2011 року предметом договору є: Первісний кредитор уступає, а Новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належить Первісному кредиторові, і стає кредитором за Договором купівлі-продажу від 07.11.2011р. №17, укладеним між Первісним кредитором та Боржником.

Для ведення господарської діяльності ТОВ «САН-СКЕРЦО» орендує у фізичної-особи підприємця ОСОБА_4 частину приміщення з оргтехнікою за адресою АДРЕСА_1, площею 77,1 м кв. на підставі договору оренди приміщень від 11.01.2010р. та у фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 - частину приміщення за адресою АДРЕСА_1, площею 49 м кв. на підставі договору оренди приміщень від 12.01.2011р., де і зберігалися ТМЦ (перила з нержавіючої сталі) куплені у ТОВ «ІНВЕСТТЕХНАГЛЯД» до наступного використання у власній господарській діяльності.

Надалі придбані у ТОВ «ІНВЕСТТЕХНАГЛЯД» ТМЦ (перила з нержавіючої сталі) реалізовані ТОВ «САН-СКЕРЦО» для ТОВ «РЕНОМЕ-ЄВРОБУД» на підставі укладеного договору підряду від 23.09.2011р. № 125-РЄ. Відповідно до вищевказаного договору Субпідрядник (ТОВ «САН-СКЕРЦО») зобов'язується виконати комплекс робіт на об'єкті, вказаному в Додатку 1 до цього Договору (види робіт, що підлягають виконанню: влаштування огороджуючих конструкцій), а Підрядник (ТОВ «РЕНОМЕ-ЄВРОБУД») зобов'язується прийняти та оплатити виконані Субпідрядником роботи на умовах, визначених цим Договором. За наслідками виконання робіт по влаштуванню огороджуючих конструкцій, між ТОВ «САН-СКЕРЦО» та ТОВ «РЕНОМЕ-ЄВРОБУД» було підписано Акт за № 2-1-1/а приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2011 року (типова форма за № КБ-2в) та Довідку про вартість виконаних будівельних робіт/та витрати/ за листопад 2011 року (типова форма за № КБ-3). ТОВ «САН-СКЕРЦО» виписано для ТОВ «РЕНОМЕ-ЄВРОБУД» податкову накладну від 27.09.2011р. №33 (за підготовку до влаштування огороджуючи конструкцій) на загальну суму з ПДВ 75000,00грн. та від 30.11.2011р. №73 (за монтаж та влаштування конструкцій огороджувальних зі сталі нержавіючої) на загальну суму з ПДВ 79533,17грн.

Вищеописані операції повністю відображені в бухгалтерському обліку позивача, що підтверджуються долученими до матеріалів справи оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 231 за 2011р., карточкою рахунку 231 за 2011р., оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 281 за 2011р., карточкою рахунка 281 за 2011р., оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 631 за 2011р., карточкою рахунка 631 за 2011р..

Не заперечуючи в цілому правильність податкового обліку та звітності позивача в розрізі формування валових витрат та податкового кредиту за листопад 2011 року, відповідач стверджує, що виявлене порушення призвело до завищення позивачем валових витрат та податкового кредиту.

З такими твердженнями суд погодитись не може з огляду на наступне.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. №996-ХIV (із змінами та доповненнями), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п.44.1 ст.44 розділу І Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VІ (із змінами та доповненнями), для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 138.2 ст.138 розділу ІІІ Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VІ (із змінами та доповненнями) передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.138.8 ст.138 розділу ІІІ Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VІ (із змінами та доповненнями), собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, надання послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, надання послуг; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії.

До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат (пп.138.8.1 п.138.8 ст.138 розділу ІІІ Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VІ (із змінами та доповненнями).

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 розділу ІІІ Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VІ (із змінами та доповненнями).

Судом встановлено, що під час проведення перевірки позивачем посадовим особам ДПІ у м.Рівному Рівненської області ДПС було надано всі первинні документи на підтвердження вчинення господарських операцій ТОВ «САН-СКЕРЦО» з ТОВ «ІНВЕСТТЕХНАГЛЯД», що і знайшло своє відображення у акті перевірки, а тому висновки податкового органу про безпідставність формування валових витрат спростовуються належними та допустимими доказами.

Пунктом 185.1ст.185 розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VІ (із змінами та доповненнями) встановлено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Відповідно до п.198.1 ст.198 розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VІ (із змінами та доповненнями), право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст.198 розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VІ (із змінами та доповненнями).

Пунктом 198.3 ст.198 розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VІ (із змінами та доповненнями) визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (п.198.6 ст.198 розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VІ (із змінами та доповненнями).

Долучені до матеріалів справи документи свідчать про те, що продавцем товарів - ТОВ «ІНВЕСТТЕХНАГЛЯД», були виписані позивачу податкові накладні, які містять всі, передбачені ст.201 розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VІ (із змінами та доповненнями), реквізити та відповідають вимогам наказу ДПА України від 21.12.2010р. №969 «Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2010р. за №401/18696, що був чинним до 16.12.2011р.

Згідно з п.201.8 ст.201 розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VІ (із змінами та доповненнями), право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

На момент виписування податкових накладних контрагент позивача - ТОВ «ІНВЕСТТЕХНАГЛЯД» був зареєстрованим платником податку на додану вартість.

Відповідно, податковий кредит, сформований позивачем на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «ІНВЕСТТЕХНАГЛЯД» вважається підтвердженим, а тому висновки податкового органу про безпідставність формування податкового кредиту спростовуються належними та допустимими доказами.

Згідно з п.1 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15.05.2003р. №755-ІV (зі змінами та доповненнями), якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. У відповідності до ч. 2 вказаної статті, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі лише у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

ТОВ «ІНВЕСТТЕХНАГЛЯД» набуло прав юридичної особи з дня його державної реєстрації і відомості щодо нього внесені до Єдиного державного реєстру.

Суд не погоджується з доводами податкового органу про необхідність підтвердження валових витрат та податкового кредиту обов'язковим документом, а саме товарно-транспортною накладною, оскільки відсутність належним чином оформлених подорожних листів та/або шляхових листів на міжміські перевезення, свідчить лише про порушення законодавства про автомобільний транспорт, а не податкового законодавства.

Згідно з наказом Міністерства транспорту України «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» від 14.10.1997р. №363, товарно-транспортна накладна - це необхідний юридичний документ для всіх учасників транспортного процесу, а учасники транспортного процесу - це вантажовідправники, вантажоодержувачі, перевізники та особи, що здійснюють вантажні і (або) складські операції з вантажем. Вказаний нормативно-правовий акт визначає, як вантажовідправника - фізичну або юридичну особу, що подає перевізнику вантаж для перевезення, а як вантажоодержувача - фізичну або юридичну особа, що здійснює приймання вантажів, оформлення товарно-транспортних документів та розвантаження транспортних засобів у встановленому порядку. Оскільки податковим органом в ході перевірки не було встановлено, що саме позивач повинен був здійснювати розвантаження товару, або оплачувати вартість його поставки, тобто являвся вантажоодержувачем за умовами відповідних правочинів, як і не було встановлено, що ТОВ «ІНВЕСТТЕХНАГЛЯД» передавало призначений для позивача товар будь-якій транспортній організації для перевезення, і, відповідно, являлося вантажовідправником, то відсутність у документообігу позивача товарно-транспортних накладних за листопад 2011 року, при наявності інших документів, якими підтверджено факт відпуску та приймання товарно-матеріальних цінностей, не може спростовувати факту придбання позивачем товару.

Суд зазначає, що відповідачем не надано суду жодних доказів того, що ТОВ «ІНВЕСТТЕХНАГЛЯД» не було спроможним здійснити господарські операції з поставки товарів.

До того ж чинним законодавством України на сторону правочину, яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснювати перевірку відповідності законодавству установчих документів іншого учасника господарських правовідносин та ставити під сумнів внесені до Єдиного державного реєстру відомості. Разом з тим, ні установчі, ні статутні документи контрагентів позивача не визнані в установленому порядку недійсними і доказів про зворотне в матеріалах справи немає.

Також відповідач не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які можливо допускає його контрагент, або що його діяльність спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

Первинними документами бухгалтерського обліку позивача, у тому числі податковими накладними, доведено, що виникнення права на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарських операцій, які є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Податковий орган, в свою чергу, не навів будь-яких доводів щодо фіктивності господарських операцій, за наслідками яких було сформовано позивачем валові витрати та податковий кредит, не подав жодних фактичних даних, які б викликали сумнів у реальності виконання операцій з поставки товарів.

З урахуванням зазначеного, суд приходить до висновку, що у податкового органу були відсутні законні підстави для збільшення позивачу грошових зобов'язань з податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість.

Відповідно до ст.228 Цивільного кодексу України від 16.01.2003р. № 435-IV (із змінами та доповненнями), правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, є нікчемним. Як установлено ч.2 ст.215 цього Кодексу, визнання судом нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до ч.1 ст.216 зазначеного Кодексу, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Спрямованість правочину на незаконне заволодіння майном держави, за даних, обставин, може мати місце у разі наявності наміру сторін, який спрямований на неправомірне отримання податкової вигоди, шляхом штучного формування валових витрат та податкового кредиту. Суд зазначає, що відповідачем не надано жодних доказів наявності такого наміру у позивача та його контрагента.

Невиконання зобов'язань перед бюджетом іншими контрагентами, якщо таке мало місце, є підставою для застосування заходів відповідальності виключно до таких контрагентів, і само по собі не свідчить про порушення правил оподаткування позивачем.

Більше того, жодних доказів невиконання обов'язків по сплаті податків ТОВ «ІНВЕСТТЕХНАГЛЯД» відповідач не навів ні в акті перевірки, ні під час судового розгляду справи.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України щодо застосування норм права при розгляді спорів цієї категорії, несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету у разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Частиною 2 ст.8 КАС України встановлено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 до Конвенції» від 17.07.1997р. №475/97-ВР (із змінами та доповненнями), України визнала обов'язковою юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції. Європейський суд з прав людини розкриває принцип верховенства права через формулювання вимог, які він виводить з цього принципу.

Так, у справі «БУЛВЕС АД проти Болгарії» (№3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стануть надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ст.19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки у даній справі оспорюються прийняті відповідачем - суб'єктом владних повноважень, за результатами проведеної перевірки податкові повідомлення-рішення, суд відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України перевіряє, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, безсторонньо, добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, пропорційно та своєчасно.

Матеріали справи свідчать, що спірні податкові повідомлення-рішення не відповідають вказаним критеріям правомірності.

Враховуючи сукупність наведених обставин наряду із правовою специфікою податкових повідомлень-рішень як актів органів державної податкової служби України, яка полягає у тому, що владний припис таких правових актів індивідуальної дії міститься безпосередньо в самому податковому повідомленні-рішенні, а мотиви його винесення, тобто обставини, яким керувався суб'єкт владних повноважень, - у відповідному акті перевірки, на підставі якого і приймався такий правовий акт індивідуальної дії, суд прийшов до висновку, що податкові повідомлення-рішення від 19.06.2012р. №0002522342, яким ТОВ «САН-СКЕРЦО» збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на суму 15241,00грн. (в т.ч. 15241,00грн. основного платежу і 0,0грн. штрафних санкцій) та від 19.06.2012р. №0002532342, яким ТОВ «САН-СКЕРЦО» збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах на суму 16566,25грн. (в т.ч. 13253,00грн. основного платежу і 3313,25грн. штрафних санкцій) є протиправними та підлягають скасуванню, а позовні вимоги - задоволенню у повному обсязі.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби від 19.06.2012р. №0002532342 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 16566,25грн. (13253,00грн. - за основним платежем, 3313,25грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)) та від 19.06.2012р. №0002522342 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 15241,00грн. (15241,00грн. - за основним платежем).

Присудити на користь позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "САН-СКЕРЦО" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 318,07грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Дудар О.М.