Постанова № 26416281, 08.10.2012, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №10.2.4

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 жовтня 2012 року Справа № 2а/1270/2555/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Смішливої Т.В.

при секретарі: Любімовій Г.Ю.

за участю сторін:

представника позивача: Вельковського С.В. (дов. б/н від 30.11.2011),

представник відповідача: Шердець А.І. (дов. № 245/07-20 від 10.01.2012),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Дочірнього підприємства "БМУ-Термо" до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганська про визнання незаконною бездіяльності суб'єкта владних повноважень та визнання недійсною вимоги про сплату боргу № Ю-257 від 05.03.2012, -

ВСТАНОВИВ:

27 березня 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Дочірнього підприємства "БМУ-Термо" до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганська, у якому позивач просив суд визнати незаконною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганська щодо не надіслання позивачу вимог із зазначенням суми заборгованості зі сплати єдиного внеску станом на 01.02.2011 та на 01.03.2011, визнати недійсною та незаконною вимогу № Ю-257 від 05.03.2012.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 13.03.2012 позивачем отримано вимогу Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганська про сплату боргу № Ю-257 від 05.03.2012, який станом на 01.03.2012 становить 675283,00 грн. Вказану вимогу позивач вважає незаконною, так як відповідачем допущено порушення у її заповненні, зокрема, в порушення порядку заповнення оскаржуваної позивачем вимоги, відповідачем не вказаний термін на оскарження цієї вимоги. Крім того, з 01 січня 2011 року на адресу позивача від відповідача не надходили вимоги із зазначенням суми заборгованості зі сплати єдиного внеску станом на 01 лютого 2011 року та на 03 березня 2011 року. Тим самим, відповідачем порушено порядок стягнення заборгованості та періодичність надіслання вимог про сплату боргу платникові внеску, встановлений Інструкцією «Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», та допущено протиправну бездіяльність.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, надав письмові заперечення, у яких зазначив, що згідно Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. В порушення ч. 2 ст. 6, ч. 8 ст. 9 Закону дочірнє підприємство «БМУ-Термо» не сплачує єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Заборгованість по сплаті єдиного соціального внеску у позивача почала утворюватись з лютого 2011 року, після подачі звіту за січень 2011 року. Станом на 01 лютого 2011 року дочірнє підприємство «БМУ-Термо» не мало заборгованості по єдиному соціальному внеску, тому вимога станом на 01 лютого 2011 року не формувалась. Станом на 01 березня 2011 року заборгованість дочірнього підприємства «БМУ-Термо» склала 182172,49 грн. На суму боргу була сформована вимога від 09 березня 2011 року № 42У. У березні 2011 року позивач перерахував кошти у сумі 103668,52 грн., тому сума несплаченого боргу зазначеного у вимозі від 09 березня 2011 року № 42У станом на 01 квітня 2011 року залишилась 78503,97 грн., яка була включена у наступну вимогу від 07 квітня 2011 року № Ю - 114У. Вимога про сплату боргу № Ю-257 від 05.03.2012 виписана згідно з Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та Інструкцією «Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Твердження позивача відносно зміни призначення платежу та напрямок його зарахування не відповідає дійсності. В призначенні платежу, відповідно до платіжних доручень встановлено перерахування єдиного внеску. Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганська не змінювало призначення платежу, всі суми за платіжними дорученнями були спрямовані на сплату єдиного внеску. Позивачем несвоєчасно сплачується єдиний внесок, а тому управлінням правомірно винесено оскаржувану вимогу, так як станом на 01.03.2012 позивач мав заборгованість у сумі 675283,00 грн.

Ухвалою суду від 08.10.2012 позовні вимоги Дочірнього підприємства "БМУ-Термо" про визнання незаконною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганська щодо не надіслання позивачу вимог із зазначенням суми заборгованості зі сплати єдиного внеску станом на 01.02.2011 та на 01.03.2011 залишено судом без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та додані сторонами докази, встановивши фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що дочірнє підприємство «БМУ-Термо» (ідентифікаційний код 30921326) є юридичною особою, зареєстровано Слов'яносербською районною державною адміністрацією Луганської області 18 квітня 2000 року, місцезнаходження позивача на час розгляду справи: м. Луганськ, вул. Фрунзе, 107б. (а.с. 8-9).

Дочірнє підприємство «БМУ-Термо» знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганська як платник єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що визнано сторонами під час розгляду справи.

Управлінням Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганська 05 березня 2012 року сформовано та надіслано на адресу ДП «БМУ-Термо» вимогу про сплату боргу № Ю-257, відповідно до якої заборгованість дочірнього підприємства «БМУ-Тером» станом на 01березня 2012 року становить 675283,12 грн. (а.с. 7).

Зазначена вимога отримана позивачем 13 березня 2012 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 27 зворотній бік).

Оскаржувана вимога про сплату єдиного внеску від 05 березня 2012 року № Ю-257 сформована на підставі даних особових рахунків платника на всю суму боргу станом на 01 ьерезня 2012 року відповідно до вимог п. 6.4 Інструкції «Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 27 вересня 2010 року за № 21-5, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 жовтня 2010 року за № 994/18289(далі - Інструкція). (а.с. 30-34)

З 01 січня 2011 року набрав чинності Закон України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464), яким запроваджено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування як консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, та визначені правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Облік осіб, зазначених у частині першій статті 4 цього Закону, ведеться в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Взяття на облік осіб, зазначених у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється Пенсійним фондом шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників (ч. 1 ст. 5 Закону № 2464).

Частиною 3 статті 5 Закону № 2464, серед іншого встановлено, що платником єдиного внеску, зазначеним у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, в порядку, встановленому Пенсійним фондом, безоплатно надсилається повідомлення про взяття їх на облік, в якому для платників, зазначених у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, зазначається клас професійного ризику виробництва, до якого віднесено платника.

Пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону № 2464 передбачено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно із частиною 8 статті 9 Закону № 2464 платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з територіальним органом Пенсійного фонду за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.

Частиною 12 статті 9 Закону № 2464 встановлено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Частиною 4 статті 25 Закону № 2464 встановлено, що територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

При цьому, за наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу).

Згідно з п.6.3 Інструкції, органи Пенсійного фонду надсилають платникам вимогу про сплату недоїмки в таких випадках:

а) якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника або актів звірок з органами податкової служби сум доходу (прибутку) фізичних осіб - підприємців чи осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, свідчать про донарахування сум єдиного внеску або органами Пенсійного фонду у повідомленнях-розрахунках визначено суми єдиного внеску, які підлягають доплаті;

б) якщо платник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати єдиного внеску;

в) якщо платник має на кінець звітного базового періоду борги зі сплати фінансових санкцій.

У випадку «б» та/або «в» вимога надсилається щомісяця протягом п'яти робочих днів, наступних за звітним базовим періодом. Вимога формується на підставі даних особових рахунків платників на всю суму боргу.

Пунктом 6.4 Інструкції встановлено, що вимога про сплату боргу формується на підставі актів документальних перевірок, актів звірок з органами податкової служби, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з карток особових рахунків платників.

Посилання позивача на порушення порядку заповнення вимоги про сплату боргу, а сааме на те, що у вимозі не заповнено графу «Дата набрання чинності вимоги про сплату боргу», суд вважає необґрунтованим, оскільки формальне порушення заповнення бланку вимоги про сплату єдиного внеску не є підставою для скасування такої вимоги і тим самим не сплати позивачем існуючої заборгованості зі сплати єдиного внеску.

Питання щодо правомірності дій відповідача зі зміни призначення платежу під час сплати позивачем боргу по єдиному внеску було предметом розгляду адміністративної справи № 2а/1270/3430/2012. Судовими рішеннями у даній справі встановлено такі вимоги ДП «БМУ-Термо» не ґрунтуються на Законі, оскільки право органу Пенсійного фонду щодо перерозподілу грошових коштів передбачено частиною 6 статті 25 Закону № 2464 з наступним повідомленням про це платника єдиного внеску. (а.с. 55-62)

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.

З приписів ст.ст.71, 86 КАС України вбачається, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частиною 2 статті 71 КАС України, встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідач як суб'єкт владних повноважень, на якого частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, довів суду правомірність своїх дій щодо винесення оскаржуваної вимоги, що є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову.

Судові витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 11, 17, 18, 71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позовних вимог Дочірнього підприємства "БМУ-Термо" до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганська про визнання недійсною вимоги про сплату боргу № Ю-257 від 05.03.2012 відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено та підписано до 12 вересня 2012 року.

Суддя Т.В. Смішлива