Постанова № 26415064, 12.10.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2012 р. Справа № 2а/0570/10592/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді

при секретарі

Приміщення суду за адресою: 83052, м. Донецьк, вул. 50-ї Гвардійської дивізії, 17

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Давиденко Т.В.

при секретарі судового засідання Грішаєві Є.Є.

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1 - довір. від 20.07.2012 року

від відповідачів:

1 - не з'явились

2 - не з'явились

3 - не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_2

до відповідачів:

1. Управління Пенсійного фонду України в Червоногвардійському районі м. Макіївки Донецької області

2. Управління Державної казначейської служби у м. Макіївці Донецької області

3. Відділення реєстраційно - екзаменаційної роботи м. Макіївки при Управлінні державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області

про визнання неправомірними рішень, стягнення сплаченого збору при купівлі автомобілю в сумі 5493 грн. 75 коп.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в Червоногвардійському районі м. Макіївки Донецької області, Управління Державної казначейської служби у м. Макіївці Донецької області про визнання неправомірними рішень про відмову у поверненні примусово сплаченого збору, стягнення суми збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 5493 грн. 75 коп.

Доводи позовної заяви обґрунтовує тим, що позивач придбав автомобіль марки «Subaru Outback» та при реєстрації автомобіля в органах ДАІ сплатив збір до Пенсійного фонду з відчуження автомобіля в сумі 5493 грн. 75 коп.

Як вважає позивач, сплата пенсійного збору у даному випадку є протиправною, посилаючись на те, що відповідно до п.7 ст.1 Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є юридичні та фізичні особи при відчуженні легкових автомобілів, крім легкових автомобілів, якими забезпечуються інваліди, та тих автомобілів, які переходять у власність спадкоємцям за законом.

Наполягає на тому, що обов`язок зі сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування покладається саме на осіб лише у випадках відчуження, а не при купівлі автомобіля.

На підставі викладеного просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою від 30.08.2012 року до участі у справі залучений співвідповідач - Відділення реєстраційно - екзаменаційної роботи м. Макіївки при Управлінні державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області.

В запереченнях на позовну заяву УДКС у м. Макіївці Донецької області вказало на її безпідставність та зазначило, що відповідно до наказу Державного казначейства України № 226 від 10.12.2002 «Про затвердження Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів» органи Державної казначейської служби України повертають кошти, помилково або надмірно зараховані до бюджету за поданням органів стягнення, яким відповідно до законодавства надано право стягнення до бюджетів податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших надходжень та на теперішній час подання про стягнення від УПФУ в Червоногвардійському районі не надходило.

Представник позивача у судовому засіданні надав заяву про зменшення позовних вимог, просив стягнути з Державного бюджету суму збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 5493 грн. 75 коп.

Представник відповідача 1 у судове засідання не з'явився, про дату час, та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву в якій просив справу розглянути без участі його представника.

Представник відповідача 2 у судове засідання не з'явився, про дату час, та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав суду заперечення, в яких просив в задоволені позову відмовити та справу розглянути без участі його представника.

Представник відповідача 3 у судове засідання не з'явився, про дату час, та місце розгляду справи повідомлений належним чином, заяву про розгляд справи за участю його представника не надав.

Згідно ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Враховуючи наведене, суд розглядає справу без участі представника відповідача на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, заперечень, заслухавши представника позивача, суд встановив.

15.06.2012 року ОСОБА_2 придбав у власність автомобіль марки «Subaru Outback» згідно довідки - рахунку від 15.06.2012 року № 623846 (а.с. 11).

17.06.2012 року ОСОБА_2 на вимогу працівників ДАІ сплатив збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 3 % від вартості транспортного засобу в сумі 5493 грн. 75 коп., розрахунковий рахунок 31219224700069, код отримувача 34686736, код банку отримувача 834016, отримувач Пенсійний фонд України, про що свідчить квитанція, приєднана до матеріалів справи (а.с. 7).

27.07.2012 року ОСОБА_2 звернувся до УПФУ в Червоногвардійському районі м. Макіївки та до УДКСУ у м. Макіївці з заявою про повернення сплаченого збору при купівлі автомобілю в розмірі 3 % від вартості транспортного засобу в сумі 5493 грн. 75 коп., як необґрунтовано стягнутого збору (а.с. 12).

Листом від 13.08.2012 року № 20017/02 УПФУ в Червоногвардійському районі м. Макіївки відмовило у поверненні вищезазначених коштів, вказавши на те, що Порядок сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 року № 1740 не суперечить, а уточнює та конкретизує норму п. 7 ст. 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» (а.с. 13).

Листом від 30.07.2012 року № 04-22/2427 УДКСУ у м. Макіївці відмовило у поверненні вищезазначених коштів, вказавши на те, що надходження КБК 24140300 «збір та облік легкових автомобілів» контролюється Пенсійним фондом України, тому разом з заявою та розрахунковим документом, що підтверджує перерахування коштів до бюджету, платнику необхідно надати подання УПФУ в Червоногвардійському районі м. Макіївки (а.с. 14).

Між сторонами немає розбіжностей, щодо обставин справи, встановлених адміністративним судом, в позовній заяві позивач просить стягнути суму збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 5493 грн. 75 коп.

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам визначає Закон України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування».

Статтею 58 зазначеного Закону на Пенсійний фонд покладене керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішення питань, пов'язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного фонду.

Тобто, відповідач 1 у справі - орган владних повноважень, який виконує владні управлінські функції, надані йому чинним законодавством, відносно платників збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Згідно ст. 48 Бюджетного кодексу України в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України, у тому числі операцій з коштами державного бюджету та розрахунково-касового обслуговування розпорядників бюджетних коштів, контролю бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні платежів.

Згідно п. 7 ч. 3 Положення про Державну казначейську службу, затвердженого

Постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 року N 460/2011, до

функцій відділення Державного казначейства, віднесене повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

Тобто, відповідач 2 у справі - орган, на який чинним законодавством України покладені функції щодо обслуговування розпорядників бюджетних коштів.

Управління державної автомобільної інспекції є державним органом виконавчої влади, який входить до структури Міністерства внутрішніх справ України, діяльність його регламентується Законом України «Про міліцію».

Згідно ст. 2 Закону України «Про міліцію» на нього покладені обов'язки, у тому числі, забезпечення дорожнього руху.

Основними завданнями Державтоінспекції в розумінні «Положення про Державну автомобільну інспекцію Міністерства внутрішніх справ», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.04.1997 року № 341, є:

- реалізація в межах своєї компетенції державної політики щодо забезпечення безпеки дорожнього руху;

- організація контролю за додержанням законів, інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища від шкідливого впливу автомототранспортних засобів (далі - транспортних засобів);

- удосконалення регулювання дорожнього руху з метою забезпечення його безпеки та підвищення ефективності використання транспортних засобів;

- виявлення та припинення фактів порушення безпеки дорожнього руху, а також виявлення причин і умов, що сприяють їх вчиненню.

Єдина на території України процедура державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів (далі - транспортні засоби), оформлення та видачі реєстраційних документів і номерних знаків встановлена Правилами державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 року № 1388.

Згідно п. 3 Правил Державна реєстрація транспортних засобів проводиться підрозділами Державтоінспекції з метою здійснення контролю за відповідністю конструкції та технічного стану транспортних засобів установленим вимогам стандартів, правил і нормативів, дотриманням законодавства, що визначає порядок сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), використанням транспортних засобів в умовах воєнного і надзвичайного стану, а також для ведення їх обліку та запобіганню вчиненню щодо них протиправних дій.

Тобто, відповідач 3 у справі - орган владних повноважень, на якого чинним законодавством України покладені обов'язки щодо контролю, в тому числі, у сфері державної реєстрації та обліку транспортних засобів.

Згідно пункту 6 Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 року № 1388, транспортні засоби реєструються за юридичними та фізичними особами.

Відповідно до пункту 7 Правил власники транспортних засобів - юридичні та фізичні особи або їх представники зобов'язані зареєструвати їх протягом 10 діб після придбання або митного оформлення, чи тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Термін реєстрації може бути продовжено у разі неможливості власника транспортного засобу (хвороба, відрядження, інші поважні причини) вчасно її здійснити.

Як встановлено судом під час розгляду справи, позивач звернувся в органи ДАІ - відповідача у справі, з метою здійснити реєстрацію придбаного транспортного засобу та працівниками відповідача відмовлено в проведені такої реєстрації у зв'язку з несплатою позивачем суми збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Суд вважає такі дії протиправними з наступних підстав.

Порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування визначає Закон України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування».

Пунктом 7 ст. 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» , в редакції, чинній на момент спірних правовідносин, був встановлений перелік осіб - платників збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, а саме, юридичні та фізичні особи при відчуженні легкових автомобілів, крім легкових автомобілів, якими забезпечуються інваліди, та тих автомобілів, які переходять у власність спадкоємцям за законом.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», в редакції, чинній на момент спірних правовідносин, об'єктом оподаткування для платників збору, визначених пунктом 7 статті 1 цього Закону, - є вартість легкового автомобіля.

Пунктом п. 8 ст. 4 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» на обов'язкове державне пенсійне страхування встановлені ставки збору у таких розмірах для платників збору, визначених пунктом 7 статті 1 цього Закону, - 3 відсотки від об'єкта оподаткування, визначеного пунктом 6 статті 2 цього Закону.

Згідно ст. 3 зазначеного Закону платники збору, визначені пунктами 6, 7, 9 і 10 статті 1 цього Закону, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування сплачують на рахунки з обліку коштів спеціального фонду державного бюджету, відкриті в управліннях Державного казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. Ці кошти в установленому порядку зараховуються до спеціального фонду державного бюджету і використовуються згідно із законом про Державний бюджет України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 року № 1740 затверджений Порядок сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.

Згідно п. 1 Порядку цей Порядок регулює питання сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до п. 12 Порядку сплати збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарської діяльності платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів є підприємства, установи та організації всіх форм власності, а також фізичні особи, які набувають право власності на легкові автомобілі шляхом купівлі легкових автомобілів, у тому числі у виробників або торгівельних організацій.

Згідно п. 13, п. 14 Порядку збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій, визначених пунктом 12 цього Порядку, сплачується у розмірі трьох відсотків вартості легкового автомобіля, визначеної відповідно до договорів купівлі-продажу, довідок-рахунків торгівельних організацій, договорів міни, довідок органів митної служби, актів експертної оцінки вартості автомобіля, інших документів, що підтверджують цю вартість.

Органи державтоінспекції здійснюють реєстрацію легкових автомобілів лише за умови сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що підтверджується документом про сплату цього збору.

Відповідно до п. 15 Порядку суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів сплачуються платниками цього збору на рахунки з обліку коштів спеціального фонду державного бюджету, відкриті в управліннях Казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, за місцем реєстрації легкового автомобіля.

З аналізу зазначених норм законодавства вбачається що «Порядок сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій» в питанні врегулювання правового механізму збору на обов'язкове пенсійне страхування суперечить нормам Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а саме Законом та підзаконним актом на час спірних взаємовідносин по різному було врегульоване одне й те саме питання.

Відповідно до ст. 8 Конституції України В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

У роз'ясненні Пленуму Верховного Суду України, яке міститься в постанові від 1 листопада 1996 року № 9 (пункт 5) зазначено, що судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

Відповідно до правової позиції Верховного суду України, викладеної у постанові від 20.06.11року за скаргою ОСОБА_4 на незаконну відмову начальника Управління Горлова В.Г., викладену в листі від 01.03.2004 року № 668/13 в реєстрації приватної нотаріальної діяльності заявника (скаржника) в місті Запоріжжі за зазначеною ним адресою, суд зазначив, що підзаконний акт, що суперечить Закону України, який регулює правовідносини, не може бути застосований органом державної влади при здійснені відповідної дії.

Згідно ч. 2 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 2442 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

В зазначеному випадку спір вирішується судом з урахуванням вимог частини 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України та правової позиції Верховного Суду України.

Оскільки, відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», в редакції, чинній на час спірних взаємовідносин, обов'язок зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування покладався на осіб лише у випадку відчуження автомобілів, норми Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій суперечили Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», який є спеціальним законом з питань визначення порядку справляння збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, суд застосовує принцип верховенства права та приходить до висновку про задоволення позовної заяви в частині стягнення сум сплаченого судового збору.

Щодо відмови відповідача 3 в реєстрації транспортного засобу позивача без сплати суми збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, суд враховує наступне.

Згідно ч. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Оскільки саме ВРЕР м. Макіївки при УДАІ ГУМВС України в Донецькій області відмовило у реєстрації транспортного засобу позивача без сплати суми збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, судом встановлена відсутність обов'язку позивача на момент придбання транспортного засобу, щодо сплати сум збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, суд вважає за необхідне для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять, вийти за межі позовних вимог та визнати такі дії протиправними.

Суд вважає неправомірним довід відповідача 2 щодо того, що вимога позивача про стягнення з Державного бюджету сплаченого збору в сумі 5493 грн. 75 коп. порушує механізм повернення коштів з Державного бюджету України, виходячи з наступного.

Постановою Кабінету Міністрів України від 9 липня 2008 року № 609 затверджений «Порядок виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів, або бюджетних установ», який визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів (далі - кошти бюджету) або бюджетних установ, шляхом безспірного списання, у тому числі з реєстраційних та спеціальних реєстраційних рахунків розпорядників та одержувачів бюджетних коштів, відкритих в органах Державного казначейства, що прийняті судовими та іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення (далі - державний орган).

Тобто, чинним законодавством визначений механізм безспірного списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету.

Відповідно до вимог ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 2, ст. 7-14, ст. 17-20, ст. 69-72, ст. 86, ст. 94, ст. 122 - 154, ст. 160 - 163, ст. 167, ст. 185, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовну заяву ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Червоногвардійському районі м. Макіївки Донецької області, Управління Державної казначейської служби у м. Макіївці Донецької області, Відділення реєстраційно - екзаменаційної роботи м. Макіївки при Управлінні державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про стягнення сплаченого збору при купівлі автомобілю в сумі 5493 грн. 75 коп. - задовольнити.

Визнати протиправними дії Відділення реєстраційно - екзаменаційної роботи м. Макіївки при Управлінні державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області щодо відмови в реєстрації транспортного засобу марки «Subaru Outback», який належить ОСОБА_2.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1, паспорт серії ВА № НОМЕР_2) суму сплаченого збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування в розмірі 5493 грн. 75 коп.

Присудити з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, в сумі 107 грн. 30 коп.

Постанова Донецького окружного адміністративного суду може бути оскаржена в апеляційному порядку. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкт владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У судовому засіданні 12.10.2012 року проголошений повний текст постанови.

Суддя Давиденко Т.В.