Рішення № 26414099, 09.10.2012, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Справа №22ц/0590/10455/2012 Головуючий в 1 інстанції Дармін М.О.

Категорія 51 Доповідач Пономарьова О.М.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2012 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Пономарьової О.М.,

суддів Соломахи Л.І., Шигірта Ф.С.,

при секретарі Забавіній М.О.,

за участю

позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку

апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 на рішення Єнакіївського міського суду Донецької області від 30 серпня 2012 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Єнакіївський металургійний завод» про відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

В липні 2012 року позивач звернувся до відповідач з вказаним позовом і зазначав, що з 9 червня 2008 року по 13 січня 2011 року перебував у трудових відносинах з відповідачем. 22 грудня 2009 року на робочому місці з ним стався нещасний випадок, за фактом якого складено 1 березня 2011 року акт № 5 про нещасний випадоку, повязаний з виробництвом. Висновком МСЕК від 12 березня 2012 року йому первинно встановлено з 22 лютого 2012 року 10% втрати професійної працездатності. Через ушкодження здоров'я він зазнав моральних страждань, тому просив суд поновити йому строк звернення до суду та стягнути з відповідача на його користь 100000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Єнакіївського міського суду Донецької області від 30 серпня 2012 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Єнакіївський металургійний завод» про відшкодування моральної шкоди.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просив скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення його вимог, оскільки суд першої інстанції не врахував всі обставини, наявність акту про нещасний випадок по формі Н-1 і дійшов неправильного висновку про відмову у задоволенні його вимог про відшкодування моральної шкоди.

В судовому засіданні апеляційної інстанції позивач ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги і просив її задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 заперечувала проти доводів апеляційної скарги і просила залишити рішення суду без змін.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апедяційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, заподіяної умовами виробництві, суд першої інстанції виходив з того, що відсутня вина відповідача і зв'язок між отриманням позивачем травми і діями відповідача.

Проте з таким висновком суду погодитись не можна, оскільки він зроблений з порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального права, що відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України є

підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.

Судом першої інстанції встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що позивач з 9 червня 2008 року по 13 січня 2011 року працював у відповідача в управлінні залізничного транспорту вантажником. 23 грудня 2009 року о 5.00 год. під час виконання трудових обов'язків - вивантаження вагонів - позивач підслизнувся і упав, отримавши травму правої руки - відкритий перелом V пальця зі зміщенням, про що був складений акт № 5 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, від 1 березня 2011 року за формою Н-1.

Відповідно до ч.2 ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Наявність небезпечних і шкідливих умов праці позивача відповідачем не спростовані.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачається відшкодування власником або уповноваженими ним органом працівникові моральної шкоди. Відшкодування такої шкоди провадиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань, або втрати нормальних життєвих зв'язків, або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя; за наявності причинного зв'язку між попередніми умовами.

Таким чином, закон не передбачає , як умову відшкодування моральної шкоди, наявність вини роботодавця в заподіянні моральних страждань.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про охорону праці» відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Проте з Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» виключена частина 3 статті 34 відповідно до положень Закону України від 23 лютого 2007 року № 717-У «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Оскільки Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України на час виникнення спірних правовідносин , в зв'язку із зміною спеціального закону, не відповідав за завдану моральну шкоду, то у разі отримання працівником трудового каліцтва в цей період таку шкоду позивачу, законні права якого порушено, повинен відшкодовувати роботодавець, згідно з правилами ст.237-1 КЗпП України.

З урахуванням викладеного, висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди внаслідок ушкодження здоров'я на виробництві через відсутність вини з боку відповідача та зв'язка між отриманням позивачем травми і діями відповідача, є хибним.

Апеляційний суд вважає, що ушкодженням здоров'я позивачеві завдана моральна шкода, яку повинен відшкодувати роботодавець, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенні і з урахуванням втрати професійної працездатності позивачем в розмірі 10%, тяжкості ушкодження здоров'я позивача, характеру та тривалості моральних страждань позивача у зв'язку з ушкодженням здоров'я, істотності вимушених змін у життєвих стосунках потерпілого, та, виходячи з засад розумності та справедливості, належить визначити розмір відшкодування моральної шкоди - 4000 грн., які підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, апеляційний суд, -

в и р і ш и в :

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Єнакіївського міського суду Донецької області від 30 серпня 2012 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Єнакіївський металургійний завод» (86429 Донецька обл., м. Єнакієво, пр. Металургів, 9, код ЄДРПОУ 00191193) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженца м. Єнакієве Донецької області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) у відшкодування моральної шкоди 4000 (чотири тисячі) гривень.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.

Рішення може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: О.М.Пономарьова

Судді: Ф.С.Шигірт

Л.І.Соломаха