Ухвала суду № 26413599, 01.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" жовтня 2012 р. м. Київ К/9991/35433/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

за участю секретаря Корженкової І.О.

представників

позивача Яроцької Ю.О.

відповідача Ткачова О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово -сервісна компанія»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2012

у справі № 2а-1824/11/1070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово -сервісна компанія»

до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області

про скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 15.06.2011 позов ТОВ «Житлово-сервісна компанія»задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 14.09.2010 №0000062304/0.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2012 постанову Київського окружного адміністративного суду від 15.06.2011 скасовано. Прийнято нову постанову про відмову в позові.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції, з підстав порушення норм матеріального права.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку з питань достовірності нарахування позивачем суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів за травень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалося в періодах: червень-грудень 2008 року, січень, квітень, червень, вересень, листопад 2009 року, березень 2010 року, за результатами якої складено акт №522/23-3/33212404 від 20.08.2010.

За висновками акта перевірки позивачем порушено пп.7.2.6, 7.2.8 п.7.2, пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.17.2 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», в результаті чого завищено ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню за травень 2010 року на 1214778,00 грн.

Підставою для таких висновків стало включення позивачем до податкового кредиту за липень, серпень, жовтень, грудень 2008 року, квітень, вересень, листопад 2009 року, березень, травень 2010 року податкових накладних виписаних постачальниками в попередніх податкових періодах на загальну суму 69726,53 грн., а також включення на підставі виданих податкових накладних сум податку на додану вартість сплачено в ціні придбання за проектну документацію, охорону території будівництва, проектно вишукувальні роботи, експертизу ДПТ, інженерно-геодезичні вишукування, тощо, у розмірі 1190121,61 грн., який повинен був обліковуватись окремо від обліку господарських результатів платника податку у зв'язку з укладенням між позивачем та ТОВ «Афродіта»договору від 20.07.2005 №20/07 про сумісні (спільні) дії по забудові котеджного містечка.

На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0000062304/0 від 14.09.2010, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 1214778 грн.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку із: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 цього Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Якщо платник не скористався правом подачі заяви, передбаченим підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», і не звернувся до податкової інспекції зі скаргою, то він не має права включати до податкового кредиту суму податку на додану вартість, не підтверджену податковою накладною.

У випадку, коли право платника на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, в яких фактично відбулись господарські операції, суми податку на додану вартість, вказані у таких податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні отримані.

Враховуючи наведене, висновки суду першої інстанції про правомірність дій позивача по віднесенню до складу податкового кредиту сум ПДВ на підставі податкових накладних, виданих постачальниками у попередніх звітних періодах, у тому звітному періоді, в якому вони були безпосередньо отримані, ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права, у зв'язку з чим у відповідача відсутні підстави для зменшення розміру податкового кредиту позивача в сумі 69906,53 грн.

Правильними є і висновки суду першої інстанції, що віднесення позивачем до складу податкового кредиту 1190121,61 грн. на підставі виданих постачальниками позивача податкових накладних, які відповідають встановленим вимогам пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», здійснено з дотриманням приписів пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 цього Закону.

Доводи відповідача, що укладений позивачем з ТОВ «Афродіта»договір №20/07 від 20.07.2005 про сумісні дії по забудові котеджного містечка в районі вул.Богунської в м.Бровари Київської області підлягав взяттю на облік у органах податкової служби за правилами встановленими для обліку договорів про спільну діяльність, які відповідають вимогам пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у зв'язку з чим сплачений позивачем контрагентам в ціні наданих послуг, спрямованих на забезпечення виконання договору про спільну діяльність, податок на додану вартість мав обліковуватись окремо від обліку господарських результатів діяльності позивача, є безпідставними.

Укладений між позивачем та ТОВ «Афродіта»договір №20/07 від 20.07.2005 про сумісні дії не містить істотних умов договору про спільну діяльність, і не є таким в розумінні ст.ст.1130, 1131 ЦК України, відповідачем на надано доказів об'єднання коштів або майна учасників для досягнення спільної господарської мети, досягнення згоди щодо визначення особи, уповноваженої іншими учасниками, здійснювати керівництво та вести облік результатів спільної діяльності. Не взяття на облік договору про спільну діяльність у органах податкової служби, виключає ведення окремого податкового обліку результатів спільної діяльності.

Крім того, за висновками відповідача, завищення позивачем податкового кредиту в сумі 1190121,61 грн. відбулося внаслідок порушення вимог абз.3 пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України, при цьому доказів на підтвердження зазначеного порушення не надано.

З огляду на викладене, судова колегія вважає правильними висновки суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, оскільки відповідачем не доведено порушення позивачем положень ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»при формуванні податкового кредиту у звітних періодах, що були предметом перевірки, незважаючи, що обов'язок доказування правомірності свого рішення покладається на нього відповідно до ч.2 ст.71 КАС України.

За таких обставин, судова колегія вважає, що суд першої інстанції, правильно оцінивши обставини справи, ухвалив рішення відповідно до закону, яке помилково скасовано судом апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 226, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово -сервісна компанія»задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2012 скасувати.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 15.06.2011 залишити в силі

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді О.М.Нечитайло

Н.Г.Пилипчук