Ухвала суду № 26413354, 27.09.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" вересня 2012 р. м. Київ К-21150/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Агро-Трейд»

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.04.2010

у справі № 2а-32015/09/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Агро-Трейд»

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Агро-Трейд»(далі по тексту -позивач, ТОВ «Компанія Агро-Трейд») звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова (далі по тексту -відповідач, ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 29.09.2008 №0000601600/0, від 15.10.2008 №0000601600/1, від 20.11.2008 №0000601600/0, від 13.02.2009 №0000601600/3.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15.10.2009 позов задоволено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.04.2010 скасовано постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.10.2009 в частині задоволення позову про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 29.09.2008 №0000601600/0 і прийнято нове рішення в цій частині про відмову у задоволенні позову. В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.10.2009 змінено в частині підстав та мотивів задоволення позову.

В касаційній скарзі ТОВ «Компанія Агро-Трейд»просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.04.2010 та залишити в силі постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.10.2009, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем було проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника за січень 2008 року, червень 2007 року, за результатами якої був складений акт перевірки від 25.09.2008 №1026/16-011/33673050.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі висновку акта перевірки відповідачем видане податкове повідомлення-рішення від 29.09.2008 №0000601600/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 4761,00 грн. - за червень 2007 року та 199939,00 грн. - за січень 2008 року, а всього суму бюджетного відшкодування зменшено на 204700,00 грн.

Позивачем дане податкове повідомлення-рішення було оскаржене в адміністративному порядку, в результаті чого відповідачем були винесені додаткові повідомлення-рішення від 15.10.2008 №0000601600/1 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 204700,00 грн., від 20.11.2008 №0000601600/2 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 204700,00 грн., від 13.02.2009 №0000601600/3.

Судами встановлено, що ТОВ «Компанія Агро-Трейд»(Комісіонер) у межах договору комісії від 01.12.2006 №12/01-06 здійснювало поставку товарів за дорученням ВАТ «Полтавагаз»(Комітента).

Відповідачем не підтверджена сума заявленого бюджетного відшкодування в декларації за червень 2007 року в розмірі 4761,00 грн., була сформована відповідно до отриманих позивачем податкових накладних та здійснених перерахувань коштів на користь Комітента по зазначеному договору

Факт виконання даного договору Комісіонером робіт з поставки товару підтверджується звітом Комісіонера від 28.04.2007 №6.

Здійснення позивачем через розрахунковій рахунок перерахувань коштів на користь Комітента за цим договором підтверджується платіжним дорученням від 28.04.2007 №1195 на суму 29 236,06 грн. (в тому числі ПДВ - 4872,68 грн.).

Також судами встановлено, що за іншим договором комісії на придбання товару від 19.06.2007 №14/07-КМ ТОВ «Компанія Агро-Трейд» (Комітент) доручило ФОП ОСОБА_2 (Комісіонеру) здійснити придбання сільськогосподарської продукції.

Сума податкового кредиту по зазначеному договору комісії в розмірі 320750,00 грн., з якої відповідачем не підтверджена сума заявленого бюджетного відшкодування в декларації за січень 2008 року в розмірі 106315,00 грн., була сформована відповідно до отриманих позивачем податкових накладних та видаткових накладних щодо отримання позивачем товару від Комісіонера, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

З матеріалів справи вбачається, що факт поставки товару підтверджується видатковими накладними, копії яких знаходяться в матеріалах справи. Грошові кошти за цим договором були в повному обсязі перераховані позивачем через розрахунковий рахунок на користь комісіонера, що підтверджується платіжними дорученнями.

Також судами встановлено, що згідно договору від 11.01.2008 №КП-01/0801-11 ТОВ «Компанія Агро-Трейд»(Покупець) здійснювало придбання товару у ПП «Агродар Україна».

Не підтверджена податковим органом сума заявленого бюджетного відшкодування в декларації за січень 2008 року в розмірі 93624,00 грн., була сформована відповідно до отриманих позивачем податкових накладних та здійснених перерахувань коштів на користь Продавця:

Факт поставки товару підтверджується видатковою накладною, копія якої знаходиться в матеріалах справи. Розрахунки за придбаний товар за вказаним договором проведено Позивачем через розрахунковий рахунок, що підтверджується платіжним дорученням.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за податковими накладними, отриманими від ВАТ «Полтавагаз», ПП «Агродар Україна», ФОП ОСОБА_2

Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачу правомірно було зменшено суму бюджетного відшкодування з підстав не встановлення відповідачем факту включення податкових накладних до податкових зобов'язань та визначення надходження відповідних сум податку на додану вартість до бюджету контрагентами позивача.

З таким висновком суду апеляційної інстанції, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не може погодитися, з огляду на наступне.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 даного Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем включено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість суми, сплачені в ціні придбаного у контрагентів товару, на підставі належним чином оформлених податкових накладних.

Крім того судом першої інстанції встановлено, що на час укладення угод між позивачем та ВАТ «Полтавагаз»та ФОП ОСОБА_2, ПП «Агродар України»останні знаходились в єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (довідки з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія АГ №109073, №109080, №108988 від 22.01.2009), а також були платниками податку на додану вартість.

Доводи відповідача про те, що необхідною умовою бюджетного відшкодування є, відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», сплата сум податку на додану вартість до бюджету всіма контрагентами позивача по всьому ланцюгу постачання колегія суддів відхиляє, оскільки, пункт 1.3 статті 1 цього Закону, даючи визначення платника податку як особи, яка зобов'язана утримати та внести до бюджету податок, визначає при цьому, що податок сплачується покупцем або особою, яка імпортує товари на митну територію України.

В свою чергу, вимога пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»щодо надмірної сплати податку на додану вартість як необхідної умови бюджетного відшкодування стосується платника, який згідно з даним Законом поніс фактичні витрати щодо сплати зазначеного податку.

Таким чином, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

При цьому, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, дійшов вірного висновку, що чинне не час виникнення спірних правовідносин податкове законодавство не передбачає обов'язку або права платника податків контролювати показники податкової звітності з податку на додану вартість або сплату податку на додану вартість до бюджету своїми контрагентами по ланцюгу постачання.

Виходячи з викладеного, постанова Харківського окружного адміністративного суду від 15.10.2009 прийнята відповідно до вимог чинного законодавства і скасована постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.04.2010 помилково.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалене відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

За вказаних обставин, колегія суддів дійшла висновку про скасування постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.04.2010 та залишення в силі постанови Харківського окружного адміністративного суду від 15.10.2009.

На підставі викладеного, керуючись статтями 222, 223, 226, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Агро-Трейд»задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.04.2010 скасувати та залишити в силі постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.10.2009.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров З оригіналом згідно Помічник судді О.Я. Меньшикова