Ухвала суду № 26413024, 10.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 жовтня 2012 року м. Київ К-16997/08

Колегія судів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції

на постанову Господарського суду Тернопільської області від 23.07.2007 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.08.2008 року

у справі № 14/103-2651

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стубіс»

до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Стубіс»(далі -позивач, ТОВ «Стубіс») звернулось у червні 2007 року до суду з адміністративним позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції (далі -відповідач, Тернопільська ОДПІ) про скасування податкових повідомлень -рішень від 25 травня 2007 року № 0000382304/038010, № 0000392304/038009.

Постановою Господарського суду Тернопільської області від 23.07.2007 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.08.2008 року, позов задоволено частково: скасовано податкове повідомлення-рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції від 25 травня 2007 року № 0000392304/038009: скасовано податкове повідомлення-рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції від 25 травня 2007 року № 0000382304/038010 в частині визначення податку на прибуток підприємств в сумі 183 856,10 гривень, з яких -149 661,50 гривня основного платежу та 34 194,60 гривні санкцій. В решті провадження у справі закрито.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог та відмовити у задоволенні позовних вимог.

В своїх запереченнях на касаційну скаргу ТОВ «Стубіс»зазначає, що рішення попередніх судових інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просить залишити касацій скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з наступних підстав.

Враховуючи те, що касатор-відповідач оскаржує судове рішення в частині задоволення позовних вимог, позивачем дане рішення не оскаржено, касаційна інстанція не знаходить необхідності аналізувати решту судового рішення, перевіряючи його законність та обґрунтованість.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судами попередніх інстанцій за результатами проведеної виїзної планової перевірки з питань дотримання ТОВ «Стубіс»вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2006 по 31 грудня 2006 року, посадовими особами контролюючого органу 17 травня 2007 року складено акт за № 4636/23-420/14034244.

В акті перевірки податковим органом зроблені висновки, що позивачем порушено зокрема вимоги Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого ним занижено податок на додану вартість за вересень, листопад, грудень 2006 року на суму 216 461,00 грн. та не дотримано ним положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме заниження податку на прибуток за І-ІVквартали 2006 року в розмірі 150 595,00 грн.

25 травня 2007 року, контролюючим органом відповідно до підпункту «б»пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4, пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»позивачу, згідно з податковим повідомленням-рішенням за № 0000392304/038009 визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 324 691,50 грн., з яких 216 461,00 грн. за основним платежем, 108 230,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; згідно з податковим повідомленням-рішенням за № 0000382304/038010, визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 185 076,90 грн., з яких 150 595,00 грн. за основним платежем, 34 481,90 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Означені податкові повідомлення рішення оспорені позивачем.

Суди попередніх інстанцій задовольняючи позовні вимоги частково, з висновками якого погоджується колегія суддів касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.

Відповідач доводить, що ТОВ «Київські вікна»фактично не могло виконувати перелік робіт зазначених в договорах та актах виконаних робіт з огляду на відсутність працівників та їхньої відповідної кваліфікації.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судами попередніх інстанцій, які не погодилися із вказаним, оскільки порядок включення відповідних сум до складу валових витрат регламентовано положеннями Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Також, провівши аналіз пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 вказаного Закону, факт виконання зварювальних робіт ТОВ «Київські вікна»та понесення позивачем витрат пов'язаних з їх подальшим використанням у власній господарській діяльності, підтверджується актами виконаних підрядних робіт за вересень-листопад 2006 року, податковими накладними та платіжними документами тощо.

Суди попередніх інстанцій, з чим погоджується колегія суддів касаційної інстанції, дійшли вірного висновку, що позивачем правомірно пов'язані з цим витрати віднесено до числа валових, оскільки подібне не суперечить пп. 11.2.1 п. 11.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Отже судами попередніх інстанцій правомірно задоволено позовні вимоги в частині скасування податкового повідомлення-рішення Тернопільської ОДПІ від 25.05.2007 року за № 0000382304/038010 в частині визначеного податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 183 856,10 гривень.

Також, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, які зазначили, що не є аргументованими доводи відповідача з приводу порушень з боку позивача пп. 7.2.1 пп. 7.2.6 п. 7.2 пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що полягає у безпідставному віднесенні до податкового кредиту 213 430,10 гривень за вересень, листопад, грудень 2006 року на підставі виписаних ТОВ «Київські вікна» податкових накладних та 3030,90 гривень за податковою накладною ТОВ «Ойл Карт Центр», в якій в графі «номенклатура поставки»вказано попередня оплата. Неможливість провести перевірку в контрагента чи з'ясувати його місцезнаходження, жодним чином не стосується діяльності позивача, а також останній не може нести відповідальності за обсяг задекларованих контрагентом сум податку на додану вартість.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, які відмітили, що є помилковою позиція податкового органу, що в податковій накладній, виданої ТОВ «Ойл Карт Центр»в номенклатурі поставки товарів, послуг продавця відображено «попередня оплата», позаяк таке стосується лише дизпалива. Скорочення яке малось в ній не суперечить пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та не доведено протилежного стороною відповідача в порядку ч. 2 ст. 71 КАС України.

Отже судами попередніх інстанцій правомірно задоволено позовні вимоги в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 25.05.2007 року за № 0000392304/038009, яким визначено позивачу суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 324 691,5 гривня.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову в цій частині.

Відповідно до п. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 214, 215, 220, 222-224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції -відхилити.

Постанову Господарського суду Тернопільської області від 23.07.2007 року в частині часткового задоволення позовних вимог та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.08.2008 року у справі № 14/103-2651 -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: М.І. Костенко

І.В. Приходько