Ухвала суду № 26412894, 02.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" жовтня 2012 р. м. Київ К/9991/35873/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Рівне

на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2011р.

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2011р.

у справі №2а-6060/10/1770

за позовом Акціонерного виробничо-комерційного товариства відкритого типу «Рівненська кондитерська фабрика», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Рівненська кондитерська фабрика»(надалі -АТ «Рівненська кондитерська фабрика»)

до Державної податкової інспекції в м.Рівне (надалі -ДПІ в м.Рівне)

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

У грудні 2010р. позивач звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом, в якому поставлено питання про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ в м.Рівне від 18.11.2010р. №0004292342/0, №0004302342 та №0000962240/0.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2011р., залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2011р., позов було задоволено повністю та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ в м.Рівне від 18.11.2010р. №0004292342/0, №0004302342 та №0000962240/0

Не погодившись з висновками судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування судами норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, ухвали суду апеляційної інстанції та прийняття у справі нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовим інстанціями, контролюючим органом проведена виїзна планова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009р. по 30.06.2010р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009р. по 30.06.2010р., про що складено акт №1757/23-100/00382214 від 05.11.2010р.

Висновками перевірки вказано на порушення п.п. 1.20.5 п.1.20 ст.1, п.4.1, п.п.7.4.1, п.п.7.4.2 п.7.4 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість». А саме, податковий орган дійшов висновку, що в результаті реалізації позивачем товарів ДП «Екотехніка-М»та ЗАТ «Екотехніка»за цінами, нижчими від цін, врегульованих Митним Кодексом України, позивачем занижено доходи від продажу товарів (робіт, послуг) у розмірі 301625,00грн. Крім того, посилаючись на те, що АТ «Рівненська кондитерська фабрика»та ДП «Екотехніка-М»є пов'язаними особами (ЗАТ «Екотехніка»є засновником АТ «Рівненська кондитерська фабрика»і володіє 69,29% акцій) податковий орган встановив, що по операціям із продажу та зворотного викупу (за меншою ціною) у ДП «Екотехніка-М»продукції власного виробництва позивач отримав необґрунтовані збитки у розмірі 804285,00грн.

Крім того, перевіркою встановлено порушення абз. «й»п.13.1, п.13.2 ст.13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме, вказано про перерахування нерезиденту «Центр контроля качества товаров, робот и услуг»(м.Санкт-Петербург, Росія) оплати отриманих послуг без нарахування, утримання та сплати до бюджету доходів нерезидента з джерелом походження із України.

На підставі зазначених висновків прийнято податкові повідомлення-рішення від 18.11.2010р.:

- №0004292342/0, яким позивачеві визначено зобов'язання зі сплати податку на прибуток приватних підприємств в сумі 425757,30грн.;

- №0004302342, яким позивачеві визначено зобов'язання зі сплати податку на додану вартість в сумі 576987,00грн.;

- №0000962240/0, яким позивачеві донараховано податок на прибуток іноземних юридичних осіб в сумі 25584,60грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що під час розмитнення імпортованих прянощів позивач сплатив податок на додану вартість виходячи із митної вартості товару, зазначеної в графі 12 вантажних митних декларацій. В подальшому, при здійсненні поставок вказаного товару на митній території України позивач розраховував базу оподаткування, виходячи з контрактної вартості, яка була меншою від митної вартості цих товарів. При цьому, в ході судового розгляду справи знайшло підтвердження, що підприємство здійснювало продаж продукції за цінами, які відповідають звичайним (ринковим) цінам на вказаний вид продукції.

Відповідно до п. 1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», господарська діяльність -це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Таким чином, ознакою господарської діяльності особи є спрямованість такої діяльності на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Поняття «дохід»для цілей податкового законодавства охоплює всі види надходжень, які набуваються особою у власність чи на її користь і мають вартісне вираження. При цьому, отримання особою доходу не пов'язується з фактом перевищення надходжень такої особи над її витратами. Отже, для цілей податкового законодавства під поняттям «дохід» слід розуміти всі майнові вигоди у будь-якій формі, отримані особою чи нараховані на її користь, незалежно від того, чи перевищує вартість відповідних майнових вигод витрати на їх одержання.

Перевищення доходів особи над її витратами характеризується поняттям «прибуток», яке визначається нормами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»і не є тотожним поняттю «дохід».

Крім того, відповідно до ст. 632 Цивільного кодексу України -ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Таким чином, господарською є будь-яка діяльність особи, спрямована на одержання майнових вигод у будь-якій формі, незалежно від отримання такою особою прибутку від зазначеної діяльності.

За таких обставин, отримання платником збитків від окремих операцій не є саме по собі свідченнями відсутності мети такого платника податку на здійснення господарської діяльності.

Відповідно до підпунктом 1.20.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якщо пунктом 1.20 не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (однорідних) товарів (робіт, послуг).

Однак, як встановлено під час судового розгляду справи, податковим органом не доведено суду навмисне заниження позивачем дохідності окремо взятих господарських операцій.

Так, з матеріалів справи вбачається, що валові витрати в сумі 804285,00грн та податковий кредит в сумі 437501,00грн. сформований позивачем по господарським операціям з придбання продукції у ДП «Екотехніка-М», ЗАТ «Екотехніка», ТОВ «Агрокосм», ТОВ «Калина Восток», ТОВ «АПК Улан», реальність яких підтверджується дослідженими під час судового розгляду первинними бухгалтерськими документами

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», чинного на час виникнення даних спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 зазначеної норми права.

Не належать до складу валових витрат, відповідно п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку .

Згідно з п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, що припадає на податковий період, протягом якого відбувається одна з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку їх результатів.

Відповідно до приписів п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно п.п. 7.5.1 п.7.5. ст.7 цього Закону вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до положень п.п.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

При цьому, несплата податку на додану вартість продавцем сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодування податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму податку на додану вартість сплачену разом з ціною товару (послуги) продавцю.

Також, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про правомірність дій АТ «Рівненська кондитерська фабрика»щодо оплати послуг нерезидента «Центр контроля качества товаров, робот и услуг»(м.Санкт-Петербург, Росія) без утримання податку на доходи нерезидентів, при наявності відповідної довідки компетентного органу Російської Федерації, що підтверджує статус вказаного нерезидента.

Згідно п. 4 Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2001р. №470 -підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 5 і 6 цього Порядку, особі, яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, станом на час правовідносин між АТ «Рівненська кондитерська фабрика»та нерезидента «Центр контроля качества товаров, робот и услуг»(м.Санкт-Петербург, Росія), між урядом України та урядом Російської Федерації про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження ухилень від сплати податків.

Таким чином, оцінюючи зібрані у справі матеріали справи, суди дійшли обґрунтованого висновку про недоведеність суб'єктом владних повноважень належними та допустимими доказами правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.

Отже, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Рівне -залишити без задоволення.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2011 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2011 року -залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В. Вербицька

____ О.В. Муравйов